Рішення № 137983994, 02.07.2026, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/1819/26

2/171/3215/26

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2026 р. м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої судді - Кодрян Л.І.

за участю секретаря судових засідань - Перепеткевич Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Апостолове цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Позика» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 11715,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 09.10.2021 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №89193524, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 3300 гривень, які останній зобов`язувався повернути у встановлений строк, сплатити проценти за користування ними та інші платежі, передбачені договором.

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» було укладено Договір факторингу № 01092025/1, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Ірбіс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Позика» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Позика» приймає належні ТОВ «ФК «Ірбіс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема за кредитним договором №89193524 від 09.10.2021 року.

Відповідно до Реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 року, ТОВ «ФК «Позика» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №89193524 в сумі 11715 гривень, з яких: 3300 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту; 8415 гривень - сума заборгованості за відсотками.

З врахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача 11715 гривень заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати, які складаються із витрат по сплаті судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 гривень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026 року справу визначено для розгляду головуючому судді Кодрян Л.І.

Ухвалою суду від 08.06.2026 року провадження по справі було відкрито та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем відзиву на позов подано не було.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 130,131 ЦПК України, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст. 280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 09.10.2021 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №89193524.

Згідно п.3.1. договору, за цим договором товариство надає кредит клієнту у розмірі 3300 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені проценти у строки та на умовах договору. За користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п. 4.2. договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта

Клієнт зобов`язується використовувати кредит з метою задоволення власних потреб, що не суперечить чинному законодавству України та не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю (п.3.4 договору).

Згідно п.4.2 договору, клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 07.01.2022 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства.

Цей договір є електронним договором у розумінні ЗУ «Про електронну комерцію», оформленим в електронній формі, складений українською мовою та має повну юридичну силу. Цей договір підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, використання якого допускає ЗУ «Про електронну комерцію» (п.п.13.1, 13.2 кредитного договору)

Кредитний договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом №890847.

Згідно довідки про ідентифікацію клієнта ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс», клієнт ОСОБА_1 ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Ірбіс» відповідно до вимог частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VІІІ. Акцепт оферти позичальником (підписання договору електронний підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору: унікальний ідентифікатор (код підпису) - 890847; номер телефону, на який відправлено персональний ідентифікатор - 0676094643; дата та час підписання 09.10.2021; номер картки НОМЕР_1 .

Як вбачається з листа №3152_251023173617 від 23.10.025 року, ТОВ «Універсальні платіжні рішення» повідомило ТОВ «ФК «Ірбіс», що згідно договору на переказ коштів №ФК-П-21/04-21 від 06.04.2021 року, відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 09.10.2021 11:23:41 на суму 3300 гривень, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 113371285, призначення платежу: зачислення 3300 гривень на карту НОМЕР_1 .

Даючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Із дослідженого судом договору про споживчий кредит №89193524 від 09.10.2021 року, встановлено, що оспорюваний договір укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 ч.1 ст. 3 Закону).

Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Положеннями ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом ч. 1 ст. 7Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України«Про електронні довірчі послуги».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як було встановлено судом, договір про надання фінансового кредиту №89193524 від 09.10.2021 року, укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме: з боку позикодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора, та за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі.

Із копії вказаного договору також видно, що ОСОБА_1 як позичальник та споживач за договором, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши Товариству свої персональні дані (РНОКПП - НОМЕР_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , тел. НОМЕР_4 , адресу проживання: АДРЕСА_1 , та відомості про електронну пошту).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

01.09.2025 року ТОВ «ФК «Позика» (фактор) та ТОВ «ФК «Ірбіс» (клієнт) уклали договір факторингу №01092025/01, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором (п.21 договору факторингу).

Реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимог до боржників, що відступається за цим договором, форма реєстру прав вимоги наведена в додатку №1 до цього договору (п.1.6 договору факторингу).

Згідно п.4.1 договору факторингу, перехід права вимоги: право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги у формі наведеній в додатку №1 до цього договору.

Відповідно витягу із додатку №1 до договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року, ТОВ «ФК «Ірбіс» передало ТОВ «ФК «Позика» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №89193524 від 09.10.2021 року в сумі 11715 гривень, що складається з: 3300 гривень - заборгованість за кредитом; 8415 гривень - заборгованість по процентам.

Відтак, матеріалами справи підтверджуються обставини уступки права вимоги за договором про споживчий кредит №89193524 від 09.10.2021 року на користь ТОВ «ФК «Позика».

Відповідно до ст.525,526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно ч.2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, ТОВ «ФК «Позика» посилалося на те, що заборгованість відповідача становить 11715 гривень, яка складається з наступного: 3300 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 8415 гривень - заборгованість за відсотками.

Відповідачем зазначена обставина будь-якими доказами спростована не була.

Положеннями ст. 81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування у справі. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач будь-якими доказами не спростував наявності у нього пред`явленої до стягнення заборгованості.

Таким чином, за кредитним договором №89193524 від 09.10.2021 року наявна заборгованість у розмірі 11715 гривень.

Ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_1 всупереч умовам кредитного договору не здійснено погашення кредитної заборгованості.

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач не належно виконує свої зобов`язання за укладеними договорами та відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, а також не заперечував щодо дотримання банком строків звернення до суду за захистом порушених прав, приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «Позика» є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне:

Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 134, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З огляду на положення ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Частина друга статті 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 5500 гривень було надано договір про надання правової допомоги №39493634/01 від 02.01.2026 року, який укладений між ТОВ «ФК «Позика», в особі директора Міньковської А.Б. та ФОП Лівак І.М., акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 08.05.2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Позика» щодо стягнення кредитної заборгованості від 08.05.2026 року, додаткова угода №89193524 від 08.05.2026 року до договору про надання правової допомоги №39493634/01 від 02.01.2026 року.

Згідно додаткової угоди від 08.05.2026 року ФОП ОСОБА_2 зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів ТОВ «ФК «Позика» у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ..

Відповідно до детального опису робіт від 08.05.2026 року ФОП ОСОБА_2 згідно договору про надання правової допомоги №39493634/01 від 02.01.2026 року були надані послуги ТОВ «ФК «Позика» у вигляді: письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин - вартість послуги 500 гривень; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Позика» - вартість послуги 1500 гривень; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач - вартість послуги 3000 гривень; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - вартість послуги 500 гривень. Загальна вартість наданих послуг 5500 гривень.

Будь-яких клопотань від відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до суду не надходило.

Тому, враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 гривень.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (ЄДРПОУ 39493634, яке розташоване за адресою:Київська обл., м.Бровари, вул.Симона Петлюри, 21/1, IBAN: НОМЕР_5 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО 380634) заборгованість за кредитним договором №89193524 від 09.10.2021 року у розмірі 11715 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (ЄДРПОУ 39493634, яке розташоване за адресою:Київська обл., м.Бровари, вул.Симона Петлюри, 21/1, IBAN: НОМЕР_5 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО 380634) понесені судові витрати у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5500 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

СуддяЛ. І. Кодрян