Ухвала суду № 137982227, 02.07.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/3385/25

Провадження №2/752/1096/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Кокошко О.Б., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №752/3385/25,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває справа №752/3385/25.

Адвокат Лічман Олександр Миколайович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду після пред`явлення позову повторно із заявою про забезпечення позову шляхом, а саме:

- заборони Акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» нараховувати відсотки та проводити автосписання коштів за договором «кредит готівкою 24120800054324» від 08.12.2024, укладений на підставі угоди №SAMDNWFC00055522912 від 30.10.2019 між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк», до набрання законної сили рішенням у справі;

- заборони Акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» нараховувати відсотки та проводити автосписання коштів за договором «кредит готівкою 2412080005432» від 08.12.2024, укладений на підставі угоди №SAMDNWFC00055522912 від 30.10.2019 між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк», до набрання законної сили рішенням у справі;

- заборони Акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» нараховувати відсотки та проводити автосписання коштів за користування кредитними коштами, які були видані банком 08.12.2024 на віртуальну картку НОМЕР_1 , угода №SAMDNWFC00035887509 від 05.07.2017 між ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк», до набрання законної сили рішенням у справі.

Позивач зазначає, що вона звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа Акціонерне товариство «Універсал банк» про визнання недійсними договорів та заявки.

Підставою звернення із вказаним позовом є факт того, що відповідачем в односторонньому порядку, без згоди позивача було видано два кредити у сумі 15000 грн та 25000 грн, які були нараховані на її картку. Водночас відповідачем в односторонньому порядку, без згоди позивача на її віртуальну картку збільшено кредитний ліміт на 35000 грн. Відповідач на номер телефону позивача надіслав повідомлення про автосписання коштів з її рахунку за користування кредитними коштами за вказаними договорами. Позивач змушена платити кошти за користування кредитами, які вона не брала. Отже, на думку позивача, під час розгляду справи в суді відповідач протягом півроку нараховує їй відсотки за користування кредитними коштами, стягнувши частину коштів через застосунок «Приват 24». Своєчасне невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити захист чи зробити взагалі неможливим виконання рішення суду, чим порушить права і законні інтереси позивача.

Просив застосувати заходи забезпечення позову та задовольнити заяву.

19.05.2025 судом постановлена ухвала про відмову у забезпеченні позову.

23.06.2025 судом постановлена ухвала про повернення заяви про забезпечення позову.

05.02.2026 судом апеляційної інстанції скасована ухвала від 23.06.2025 та направлена справа для продовження розгляду.

Представник позивача адвокат Лічман О.М. у судовому засіданні підтримав заяву про забезпечення позову та просив її задовольнити.

Представник відповідача адвокат Абібулаєва Т.Г. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви про забезпечення позову.

Перевіривши вказану заяву та додані до неї документи, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 6, 8 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Верховний Суд у постановах від 31.07.2024 у справі №623/2015/21, від 29.07.2024 у справі №761/80/23, від 15.07.2024 у справі №361/5905/23 зазначив правовий висновок про те, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналогічні правові висновки викладені Верховний Судом у постановах від 17.06.2024 у справі №644/1482/22, від 01.05.2024 у справі №638/6777/23, від 21.02.2024 у справі №201/9686/23, від 11.08.2022 у справі №522/1514/21.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 виклала правовий висновок про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

З матеріалів вказаної справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про визнання недійсними договорів та заявки, за якими було надано позивачу кредитні кошти. На теперішній час позивач має обґрунтовані підстави вважати, що відповідач в подальшому буде вчиняти дії щодо нараховування відсотків за вказаними договорами, що має наслідком істотне ускладнення чи унеможливлення виконання майбутнього рішення суду. У заяві про забезпечення позову позивач просила заборонити відповідачу вчиняти дії, спрямовані на нарахування та автосписання коштів за вказаними договорами до набрання законної сили рішенням у вказаній справі.

Проте, позивач не обґрунтувала у чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду у вказаній справі за її позовом. Документи, додані позивачем до заяви, не містять в собі доказів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Отже, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 у її заяві про забезпечення позову не довела, що невжиття відповідних заходів може зробити неможливим належне виконання можливого рішення суду про задоволення її позову про визнання недійсними договорів та заявки.

Водночас суд зазначає, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10 ст. 150 ЦПК України).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правомірність правочину презюмується.

Закріплена зазначеною статтею 204 ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Відтак, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову, які у заяві зазначила позивач, у виді заборони відповідачу вчиняти дії з виконання укладених між сторонами кредитних договорів, визнання яких недійсним є предметом вказаної позовної заяви, мають ознаки часткового вирішення вказаного спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину ще до ухвалення та набрання законної сили рішенням суду про визнання правочинів недійсними та повністю припиняють виконання сторонами договору своїх зобов`язань за вказаними договорами ще до ухвалення судом рішення по суті вказаного спору, ставлячи при цьому під сумнів правомірність вчинення оспорюваних правочинів та спонукаючи сторони до невиконання умов договору, що свідчить про недотримання положень ч. 10 ст. 150 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 17.01.2025 у справі №916/4954/23.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи та доводи позивача, викладені у заяві про забезпечення позову, з`ясувавши обсяг позовних вимог, невідповідність видів забезпечення позову, які просить застосувати позивач, позовним вимогам, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у вказаній справі.

Керуючись ст.ст. 149-153, 260-261, 354-355 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №752/3385/25 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала складена 02.07.2026.

Суддя О. Б. Кокошко