Ухвала суду № 137977110, 06.07.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

1-кп/381/169/26

381/2347/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року місто Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участі:

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

представника потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисників обвинуваченого адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

в ході проведення судового засідання у кримінальному проваджені, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024110000000636 відносно ОСОБА_6 , що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся з клопотанням про продовження раніше обраного запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою строком на 60 днів, строк дії якого спливає 13 липня 2026 року, посилаючись на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років. Зважаючи на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, вважає, що запобіжні заходи, не пов`язані з позбавленням волі, не здатні забезпечити дієвість кримінального провадження та запобігти ризикам, передбаченим пп. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Потерпіла та її представник підтримали клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили застосувати більш м`який запобіжний захід, яким може бути домашній арешт.

Суд, заслухавши думки учасників судового провадження про заявлене прокурором клопотання, дійшов висновку про наступне.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2026 року відносно ОСОБА_6 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 13 липня 2026 року включно, а саме було встановлено наявність ризиків, передбачених пп. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Заявлене прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою за процесуальним змістом і формою відповідає вимогам ст.184 КПК України.

При наданні оцінки наявного ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України суд виходить з тих обставин, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років. Усвідомлення можливості настання вказаних вкрай несприятливих для ОСОБА_6 наслідків може спонукати його змінити місце проживання та уникати суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (позиція Європейського Суду з прав людини у справі «Бекчиєв проти Молдови»).

Надаючи оцінку ступеню наявного ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_6 , на даний час не має постійного місця роботи, тобто джерело його доходів не відоме, також враховує наявність судимості за тяжкий корисливий злочин, а тому перебуваючи на волі, в разі застосування більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, останній матиме можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Тому судом була встановлена наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Відповідно до листа Верховного Суду від 03.03.2022 р. «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» за №1/0/2-22, зазначено, що вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд може зважати на попередню оцінку окремих фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні попередніх клопотань у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних матеріалів, і не здійснювати надмірного витребування матеріалів у сторін кримінального провадження.

Будь-яких обставин, які би свідчили про те, що застосований захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та не доведено обвинуваченим та його захисником.

Крім того, будь-яких обставин, які б унеможливлювали подальше утримування ОСОБА_6 під вартою суду не надано, скарг та заперечень щодо перебування саме під цим запобіжним заходом від нього не надходило. Даних, що стан здоров`я ОСОБА_6 категорично не дозволяє його утримувати під вартою, у суду немає.

При цьому, суд посилання захисника на можливістьзастосування більш м`якого запобіжного заходу, яким може бути домашній арешт, не знайшли свого підтвердження та не переважають можливих ризиків неправомірної поведінки ОСОБА_6 .

Таким чином суд дійшов висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а тому з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 , виконання ним своїх процесуальних обов`язків, обраний щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити строком на 60 днів.

Крім того, захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні заявив клопотання про зняття арешту з автомобіля марки «Opel Vectra» державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 . В обґрунтування клопотання вказав, що зі вказаним автомобілем проведені всі необхідні слідчі дії та дослідження, вказаний автомобіль належить на праві власності ОСОБА_9 , який не є обвинуваченим, а тому в подальшому немає потреби у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.

Потерпіла та її представник заперечували проти задоволення клопотання.

Обвинувачений та його інший захисник не заперечували проти задоволення клопотання.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього документи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку арешту майна з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року накладений арешт на транспортний засіб автомобіль марки «Opel Vectra» державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 .

Приймаючи таке рішення слідчий суддя вказував на те, що вищевказане майно має значення для проведення досудового розслідування, як речовий доказ та існують достатні підстави вважати, що воно може бути приховане, знищене, відчужене.

Згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Обмеження права користування, володіння чи розпорядження власністю може бути лише обмежене Законом і має бути виправданим для кожного випадку окремо.

З вищевикладеного вбачається, що арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року, порушує право власності ОСОБА_9 , який не несе цивільну або кримінальну відповідальність за дії обвинуваченого, у зазначеному кримінальному провадженні не має статусу обвинуваченого або цивільного відповідача, всі необхідні слідчі дії із арештованим автомобілем були виконанні, автомобіль був оглянутий та вивчений експертами, у зв`язку з чим необхідність в його утриманні на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів відпала, тому клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню, оскільки існують всі передбачені Законом підстави для скасування арешту з майна.

Керуючись ст. 176, 177,178,183, 186, 193, 194,199, 314-315,370-372 КПК, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 у виді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити строк дії застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 04 вересня 2026, включно.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу відмовити.

Клопотання про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт майна, що був накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року на транспортний засіб автомобіль марки «Opel Vectra» державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 .

На ухвалу суду в частині продовження запобіжного може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

На ухвалу суду в частині скасування арешту майна може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_10