Рішення № 137975074, 03.06.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/6569/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, згідно з яким просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії № 175841 від 21.03.2025 у сумі 26617,97 грн, яка складається з: основної заборгованості у сумі 16203,11 грн, заборгованості за процентами у сумі 9812,86 грн, заборгованості за комісією 602,00 грн, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного з ТОВ «Кредіплюс» кредитного договору №175841 від 21.03.2025 позичальник ОСОБА_1 отримала кредит на споживчі (особисті) потреби у сумі 18750,00 грн на строк 126 календарних днів до 25.07.2025, зі сплатою фіксованої стандартної процентної ставки за користування кредитом у розмірі 350,00 % річних.

16 квітня 2025 року між ТОВ «Кредітплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №16042025, відповідно до якого ТОВ «Юніт Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором № 175841 від 21.03.2025.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання за договором не виконує, не здійснює платежів у рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 26617,97 грн.

Ухвалою суду від 26.02.2026 у справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та витребувано докази (а.с. 82).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу у відсутність позивача та його представника; щодо ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 4 на звороті).

Відповідач про розгляд справи по суті належним чином була повідомлена шляхом: - розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади (а.с. 85);

- направленням ухвал та повісток шляхом поштового відправлення, однак поштові відправлення повернулись на адресу суду не врученими (а.с. 89-90, 98-99).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи, що представник позивача скористався своїм правом і просив розгляд справи проводити без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує, відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, в судове засідання не з`явилась; суд вважає за можливе на підставі ст. ст. 211, 280 ЦПК України провести розгляд справи за відсутності сторін за наявними в справі матеріалами та ухвалити заочне рішення.

27.03.2026 на виконання вимог ухвали суду від 26.02.2026 надійшли витребовувані документи (а.с. 93-97).

Судом встановлено, що 21.03.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 175841, згідно якого відповідачка отримала кредит в розмірі 18750,00 грн із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 350 % річних, комісії за надання кредиту у розмірі 3750,00 грн, строком на 126 днів з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 25.07.2025. Повернення кредиту повинно було здійснюватися шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та у порядку, визначеному договором, у відповідності до графіку платежів (а.с. 39-48).

Вказаний договір було укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (22282а4d).

За умовами п. 2.2 договору, кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі. Типом кредиту є кредит.

Згідно п.п. 2.2.1 договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 17722,00 грн надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 15000,00 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті у розмірі 3750,00 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини.

21.03.2025 ТОВ «Кредітплюс» перерахувало грошові кошти на банківську картку відповідача 18750,00 грн, що підтверджується випискою наданою АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 93-94).

З виписки з особового рахунку відповідача за період з 21.03.2025 по 25.07.2025 вбачається, що позичальник отримала кредитні кошти та користувалась ними (а.с. 50-51).

Разом з тим, будь-яких доказів того, що відповідач повернула кредит та нараховані відсотки у строк, передбачений договором, матеріали справи не містять.

16 квітня 2025 року між ТОВ «Кредітплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №16042025, відповідно до якого ТОВ «Юніт Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором № 175841 від 21.03.2025 (а.с. 9-16).

Вказані обставини свідчать про те, що до позивача перейшли всі права кредитора за кредитним договором №175841 від 21.03.2025.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №175841, станом на 01.11.2025 заборгованість ОСОБА_1 складає 29417,97 грн, з яких 16203,11 грн - сума заборгованості по тілу кредиту, 9812,86 грн - сума прострочених платежів по процентам, 602,00 грн - заборгованість по комісії (а.с. 43).

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про ускладненість вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договорами відступлення прав вимоги.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк кошти та нараховані відсотки не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 26617,97 грн, яка складається з основної заборгованості у сумі 16203,11 грн, заборгованості за процентами 9812,86 грн, комісії 602,00 грн. Отже вимога позивача в частині стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості, в тому числі відсотків за користування кредитними коштами та комісії, є доведеною.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

У позові представник позивача просив стягнути з відповідача понесені судові витрати у сумі 7000,00 грн.

Згідно з пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги від 10.09.2025, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Соломко та Партнери»; копію протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги; копію акту прийому-передачі наданих послуг від 10.09.2025; копію додаткової угоди №25771372236 до договору про надання правничої допомоги (а.с. 53-62).

Суд, з урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, обсягу виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, проведення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає вказані витрати не співмірними зі складністю справи та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг, що є підставою для визначення витрат на правничу допомогу у сумі 4000,00 гривень.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений позивачем за подання позову, що підтверджено документально.

Керуючись ст. 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 279, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Гірдвайнене на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 175841 від 21.03.2025 у сумі 26617,97 грн, яка складається з: 16203,11 грн - заборгованість по тілу кредиту; 9812,86 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам; 602,00 грн - заборгованість по комісії.

Стягнути з Гірдвайнене на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн.

Стягнути з Гірдвайнене на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» втрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено та підписано 06.07.2026.

Відомості про учасників:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Рогнідинська, б. 4, літ. А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя О. М. Дубовік