Рішення № 137969234, 16.06.2026, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/825/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря В`юнник В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Краснокутську Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Ейсмонт Марина Олексіївна, до ОСОБА_2 , треті особи: Опікунська рада при органі опіки та піклування Сумської міської ради в особі Управління «Служби у справах дітей» Сумської міської ради, Орган опіки та піклування Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області в особі Служби у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про позбавлення батьківських прав -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Ейсмонт М.О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такого, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків, та стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 08.11.2014 позивач та відповідач перебували у шлюбі, від якого мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 29.08.2018 у справі № 627/776/18 було розірвано шлюб між позивачем та відповідачем та стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини до досягнення нею повноліття у розмірі 1/4 всіх видів його доходу, але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 19.10.2019 позивач змінила своє прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».

У позові зазначено, що після розірвання шлюбу спільна дочка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 проживала разом із своєю матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , там же ходила до школи (гімназії). Спочатку - після розірвання шлюбу відповідач намагався підтримувати зв`язок з донькою, проте, після народження у нього дитини у іншому шлюбі на початку 2022 року такий зв`язок перервався. Відповідач проживав за 20 кілометрів (с. Колонтаїв) від місця проживання своєї дитини, але з 2022 року та по сьогодні так і не знайшов часу для зустрічі з нею, чи будь-якого спілкування, що можуть підтвердити свідки.

Представник позивача зазначає, що після створення нової сім`ї відповідач не проявляє заінтересованості в подальшій долі своєї дочки - ОСОБА_3 , не цікавиться її успіхами, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування. Відповідача не зацікавила доля своєї доньки і після повномасштабного вторгнення військ рф на територію України, з огляду на те, що позивач разом з донькою вимушена була переїхати в інше місце проживання - у м. Суми, де з 01.01.2025, та по теперішній час проживає разом із донькою за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Актом про фактичне проживання осіб. Донька позивача та відповідача тепер навчається у Сумському загальному закладі освіти І-ІІІ ступенів № 10 Сумської міської ради.

Також, у позові зазначено, що спільна донька позивача та відповідача була схильна до застудних захворювань, що стало підставою для оперативного втручання шляхом видалення аденоїдів. Згідно з рахунком на сплату за оперативне лікування, останнє є досить дороговартісне для матері та психологічно важке для дитини. Втім, батько не брав участі не у понесенні фінансових витрат на лікування дитини, ні у підтримці під час такого лікування.

Представник позивача зауважує, що тривалий час позивач сподівалась на зміну ставлення відповідача до виконання своїх обов`язків, проте станом на сьогодні вважає, що батько свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками і не бажає змінювати таке ставлення, що негативно впливає на розвиток дитини, що, в свою чергу, є підставою для позбавлення його батьківських прав. На думку позивача, є обставини що свідчать про свідомі нехтування відповідачем виконання ним своїх батьківських обов`язків, про відсутність інтересу до дитини, що є підставою для позбавлення його батьківських прав відносно дитини.

Представник позивача, будучи присутньою у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Пояснила суду, що відповідач навіть після звернення до суду з цим позовом не виявив інтересу до долі дитини, яка наразі проживає в місті Суми, що постійно перебуває під обстрілами. Зауважила, що позбавлення батьківських прав є необхідним для самостійного врегулювання матір`ю правових питань щодо дитини. Зокрема, коли виникла необхідність в отриманні згоди батька для зняття дитини з місця реєстрації, проте відповідач не знайшов для цього часу та безпідставно відмовив. Крім того, представник позивача наголосила, що протягом останніх чотирьох років батько дитини не виявив жодної можливості зустрітися з донькою, проте зараз заперечує проти позбавлення його батьківських прав, не обґрунтовуючи свої заперечення жодними належними доказами чи реальними діями. З огляду на викладене, сторона позивача вважає позов повністю обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Також представник позивача додала, що висновок Краснокутської селищної ради, як органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення батьківських прав є абсолютно необґрунтованим. Свою позицію мотивувала тим, що батько взагалі не обізнаний про умови життя дитини, не знає, де вона перебуває, куди, як і коли подорожує, чи забезпечена вона одягом, взуттям, продуктами харчування та належними предметами побуту. У зв`язку з цим представник позивача просила суд не брати до уваги та не враховувати при ухваленні рішення зазначений висновок Краснокутської селищної ради через його невідповідність реальним обставинам справи.

Позивач будучи присутньою у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, підтримала позицію свого представника та пояснила суду, що 20 листопада 2024 року їх було викликано до служби у справах дітей, де відповідачу рекомендували спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні. Проте відповідач належних висновків не зробив і до сьогодні з дитиною не спілкується. Позивач зазначила, що під час весняних канікул, дитина перебувала у бабусі в селі Городнє Богодухівського району Харківської області, однак відповідач знову не виявив бажання зустрітися з донькою. Крім того, коли виникла потреба в отриманні згоди відповідача на зняття дитини з місця реєстрації, останній відмовився, мотивуючи це своєю зайнятістю зі збору ягід. Позивач наголосила, що відповідач не цікавиться дитиною навіть дивлячись на безпекову ситуацію в країні та фактично усунувся від батьківських обов`язків. При цьому позивач зауважила, що ніколи не чинила відповідачу перешкод у спілкуванні з донькою. Після розірвання шлюбу у 2022 році він інколи брав дитину, проте повертав її у занедбаному стані. Після народження у відповідача другої дитини, його інтерес до життя та розвитку доньки повністю зник.

Також позивач пояснила, що з чотирьох років дитина має власний мобільний телефон і неодноразово намагалася самостійно телефонувати батькові, проте він передзвонював лише через 4-5 днів. Коли донька телефонувала, щоб поділитися своїми досягненнями, відповідач перебивав її та переводив розмову на свого сина від другого шлюбу. Після зміни номера телефону дитини, відповідача було про це повідомлено. Незважаючи на це, минулого року, у день народження доньки, коли їй виповнилося 9 років, відповідач навіть не зателефонував, а обмежився лише надсиланням вітальної листівки у месенджері "Viber". З огляду на викладене, вважає, що наявні всі підстави для позбавлення відповідача батьківських прав.

Відповідач ОСОБА_2 у відкритому судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, та пояснив суду, що після розірвання шлюбу з позивачко, він підтримував спілкування з донькою, але згодом позивачка почала відмовляти йому у спілкуванні, через якісь чутки про нього. Відповідач зазначає, що після того, як у позивачки з`явився новий співмешканець, вона лише інколи дозволяла розмовляти з донькою по телефону. Крім того, під час однієї з телефонних розмов донька повідомила, що тепер у неї є "новий тато", на що відповідач сильно образився. Відповідач зазначив, що мобільний телефон доньки часто вимкнений, через що він не може додзвонитися, а на його прохання забезпечити спілкування з дитиною позивачка відповідає відмовою. Відповідач дізнався номер телефону співмешканця позивачки, просив останнього вплинути на матір дитини, щоб вона не чинила перешкод у спілкуванні з дитиною. Щодо надання згоди на зняття доньки з місця реєстрації, пояснив, що завжди надавав на все згоду, лише того разу, просив зробити це пізніше через певні причини. Відповідач зазначає, що під час розгляду цієї справи в суді відповідач неодноразово намагався зателефонувати доньці, проте слухавку ніхто не брав. Зазначив, що цікавився особою співмешканця позивачки й дізнався, що той є доброю людиною, піклується про родину, тому дитина перебуває у безпеці та належних умовах. Відповідач заперечував проти позбавлення його батьківських прав, оскільки він бажає спілкуватися з донькою та брати участь у її вихованні, а також визнає свою провину в тому, що не зміг зберегти сім`ю. До суду чи інших органів із позовами про визначення способу участі у вихованні дитини він не звертався, оскільки був упевнений, що позивачка все одно відмовить йому у спілкуванні. Водночас відповідач підтвердив, що ініціатором розірвання шлюбу був саме він. Починаючи з весни 2025 року, він регулярно телефонував доньці, проте його дзвінки залишалися без відповіді, через що у нього виникло відчуття, що він є зайвим у цій родині. Додатково відповідач зауважив, що його теперішня дружина повністю підтримує його та не заперечує проти його спілкування з донькою від першого шлюбу. З огляду на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, у відкритому судовому засіданні позовні вимоги не підтримав та пояснив, що за результатами розгляду цього питання комісією з питань захисту прав дитини було надано висновок про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Свою позицію представник мотивував тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків. Зазначив, що відповідач під час засідання комісії виявив намір спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні, вважає позбавлення батьківських прав на даний час є неможливим.

Представники третьої особи - Опікунської ради при органі опіки та піклування Сумської міської ради в особі Управління «Служби у справах дітей» Сумської міської ради у відкрите підготовче засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. При цьому на попередні засідання надавали заява з проханням провести судове засідання без їх участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що з 08.11.2014 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 29.08.2018 у справі №627/776/18 розірвано. Крім того, даним рішенням суду вирішено стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі частини всіх видів його доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дочки, починаючи з 09.07.2018 /а.с.10-14/.

19 жовтня 2019 року ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 », про що свідчить свідоцтво про зміну імені серії НОМЕР_1 /а.с.15/.

Як вбачається з копії довідки виданої виконавчим комітетом Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області №21-01-09/652 від 25.06.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з донькою ОСОБА_3 , 2016 року народження. Аналогічні дані зазначені і у відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №11-22/д-22 від 25.06.2025 /а.с.16,17/.

З копії акту про фактичне проживання осіб № 1 від 01.07.2025, який складено мешканцями АДРЕСА_3 , вбачається, що ОСОБА_1 фактично проживає разом із ОСОБА_3 з 01.01.2025 та по теперішній час за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.23/.

Як вбачається з копії характеристики учениці 2 класу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка видана Городнянською гімназією Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, ОСОБА_3 навчалася в Городнянській філії Козіївського ліцею Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області з 01 вересня 2023 року по 04 лютого 2025 року. За час навчання в закладі освіти, зарекомендувала себе як здібна, добросовісна і ввічлива учениця. До уроків завжди підготовлена, старанна, уважна, товариська, дружелюбна, вміє вислухати інших і висловити свою власну думку. Мала достатній та високий рівень навчальних досягнень, брала активну участь у виховних заходах класу та школи, конкурсах учнівської творчості про що свідчать отримані нагороди. Мати, ОСОБА_1 , постійно цікавилася успіхами доньки, брала активну участь у класних заходах, дослухалась до порад класного керівника. Слідкувала за зовнішнім виглядом доньки, контролювала час та поведінку перебування дитини в соціальних мережах. Організовувала правильне проведення вільного часу з дитиною (екскурсії, поїздки, відпочинок тощо). ОСОБА_7 була забезпечена всім необхідним обладнанням для організації навчального процесу в закладі освіти, завжди охайна. ОСОБА_1 завжди відвідувала батьківські збори в офлайн та онлайн режимах, завжди підтримувала доньку під час виховних заходів. Батько, ОСОБА_2 , за період навчання доньки в Городнянській філії Козіївського ліцею, жоного разу не відвідував навчальний заклад та батьківські збори, не цікавився навчанням та успіхами доньки, умовами перебування її в школі. Не спілкувався з класним керівником, не цікавився поведінкою дитини, не бував на батьківських консультаціях. Характеристика видана до Краснокутського районного суду Богодухівського району Харківської області /а.с.21/.

В матеріалах справи наявна виписка лікаря КНП Центр первинної медико санітарної допомоги № 1 Сумської міської ради» Амбулаторія №6 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій зазначено, що дитина має часті застудні захворювання. Дитина на прийом приходить у супроводі матері ОСОБА_1 /а.с.22/.

Директором Сумського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 10 Сумської міської ради надано характеристику учениці 2-а класу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій зазначено, що остання навчається у Сумському закладі загальної середньої освіти І-ІІ ступенів N?10 Сумської міської ради з 05.02.2025 року. За час навчання зарекомендувала себе як ввічлива, доброзичлива, відповідальна учениця. На уроках уважна, старанна, уміє працювати в команді. Висловлює власне судження, аргументує його. Поважає думку інших. Бере активну участь в конкурсах, олімпіадах. Мати, ОСОБА_1 , постійно цікавиться успіхами доньки, дослухається до порад учителя, бере активну участь у житті класу. Організовує правильне проведення вільного часу дитини, слідкує за зовнішнім виглядом, контролює поведінку в мережі Інтернет. ОСОБА_7 забезпечена всім необхідним обладнанням для навчання, завжди охайна. ОСОБА_1 регулярно відвідує батьківські консультації, бере активну участь у житті класу. Батько, ОСОБА_2 , за період навчання не цікавився успіхами доньки, умовами перебування її в школі. Не спілкувався з класним керівником, не відвідував батьківські консультації/а.с.24/.

У відкритому судовому засіданні в присутності психолога ОСОБА_9 , в порядку ст. 171 СК України, судом було з`ясовано думку малолітньої ОСОБА_3 , з приводу доцільності позбавлення батьківських прав її біологічного батька ОСОБА_2 , в ході чого дівчинка зазначила, що біологічного тата любить не дуже, більше любить нового тата ОСОБА_10 і маму. Зазначила, що тато телефонує їй рідко, зі святами вітає листівками у месенджері "Viber". Дівчинка вказала на невиконання батьком своїх обіцянок, зауваживши, що останній цікавиться її бажаннями щодо подарунків, проте згодом їх не реалізує та нічого їй не привозить. ОСОБА_7 вважає, що тата треба позбавити батьківських прав, оскільки це буде простіше і не потрібна постійна татова згода для підготовки якихось документів чи виїзду закордон.

Допитана у відкритому судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 пояснила суду, що з початку 2025 року жодного разу не бачила відповідача за місцем проживання дитини, навіть його автомобіля поруч. Також вона не була свідком телефонних розмов ОСОБА_12 з батьком. Свідок зазначила, що бачить ОСОБА_13 близько чотирьох разів на тиждень, оскільки тривалий час допомагає матері дитини, зокрема водить дитину до школи, та на додаткові заняття. За словами свідка, дитина знає про існування біологічного батька, проте в її присутності ОСОБА_7 з батьком ніколи не спілкувалася. Дитина їй розповідала, що між нею та татом відстунє спілкування.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив суду, що тривалий час знайомий із сторонами по справі, з позивачкою з дитинства, а відповідача знає з моменту реєстрації шлюбу між ними. Після одруження позивачка та відповідач проживали в селі Колонтаїв Богодухівського району Харківської області. Свідок зазначив, що в період з 2022 по 2024 роки коли малолітня ОСОБА_7 проживала в селі Городнє у своєї бабусі (матері позивачки), він жодного разу не бачив відповідача. Після розірвання шлюбу сторін, відповідача свідок взагалі не зустрічав та на теперішній час не володіє інформацією щодо його актуального місця проживання. Також свідок повідомив, що дитина часто приїжджає разом із матір`ю у справах в с. Городнє до бабусі, але щоб приїжджав туди відповідач свідок не бачив після 2022 року. Свідок підтвердив, що підтримує спілкування з позивачкою. На запитання позивачки свідок відповів, що йому нічого не відомо про те, що позивач чинить перешкоди у спілкуванні батька з донькою. Конфліктів чи сварок з приводу того, що позивачка нібито забороняє або обмежує відповідача у спілкуванні з донькою, свідок жодного разу не чув.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила, що особисто з відповідачем не знайома, а бачила його лише під час спільних візитів сторін у гості до батьків ОСОБА_1 , яку свідок знає з дитинства. Відповідача свідок не зустрічала з квітня 2022 року. На теперішній час свідку невідоме точне місце проживання відповідача, їй відомо лише те, що він мешкає в одному з населених пунктів Краснокутського району. В період з 2022 року по теперішній час вона жодного разу не бачила відповідача. Водночас малолітню дитину свідок бачить часто, оскільки дівчинка регулярно приїздить в гості до своєї бабусі, мами ОСОБА_1 , зокрема перебувала у неї під час останніх весняних канікул. Проте відповідач за весь цей час жодного разу до дитини не приїхав. Свідок також вказала, що раніше, ще до початку навчання у школі, дитина згадувала про батька, а наразі взагалі перестала про нього говорити. Окрім цього, ОСОБА_15 стверджувала, що позивачка жодним чином не чинить відповідачеві перешкод у спілкуванні з донькою.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснила, що тривалий час не бачила відповідача, оскільки після розірвання шлюбу з позивачкою останній перестав приїжджати до дитини, а з 2022 року взагалі не з`являвся. Свідок зазначила, що в період з 2022 по 2024 роки відповідач жодного разу не відвідував дитину, зокрема не приходив до неї до школи. Також свідок повідомила, що у період з 2022 по 2024 роки вона особисто з ОСОБА_18 не спілкувалася, проте їй відомо, що дівчинка регулярно приїжджала до села та проживала там під час канікул або у вихідні дні. На теперішній час ОСОБА_7 проживає в місті Суми разом із матір`ю. Свідок стверджує, що протягом 2025 та 2026 років вона також жодного разу не бачила, щоб відповідач приїжджав до дитини. Окрім цього, ОСОБА_17 наголосила на тому, що їй нічого не відомо про наявність будь-яких перешкод у спілкуванні відповідача з дитиною, і вона ніколи не бачила, щоб позивачка забороняла або обмежувала відповідача у спілкуванні із донькою.

До суду надано висновок органу опіки та піклування Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області від 28.11.2025 за вих.№ 01-20/8738, про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та яким крім іншого рекомендовано батькові ОСОБА_2 у повній мірі усвідомити свою відповідальність за долю дитини та докласти максимум зусиль для забезпечення найкращих інтересів дитини /а.с.101-102/.

Водночас, згідно з висновком органу опіки та піклування Сумської міської ради в особі Управління «Служби у справах дітей» Сумської міської ради від 03.12.2025 за вих.№1888/27.1-28, служба вважає за можливе позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.103-104/.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

За положеннями частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав як винятковий захід є істотним правовим наслідком як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21, провадження № 61-8918сво23.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі №562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 07листопада 2023 року у справі № 601/928/22. Судова практика щодо застосування статті 164 СК України є усталеною.

За положеннями частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 травня 2024 року у справі № 212/95/23 , від 21 травня 2024 року у справі № 303/801/23 .

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного із батьків, яка суперечить інтересам дитини, і неможливості зміни такої поведінки. Позбавлення батьківських прав позбавляє батька/матір спільного родинного життя з дитиною та не відповідає меті їх возз`єднання.

Реалізація взаємного спілкування між матір`ю чи батьком і дитиною становить головну складову сімейного життя у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У постанові від 04 квітня 2024року у справі № 553/449/20 , Верховний Суд вказав, що «…сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини».

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

За приписами ч.ч. 5,6 ст. 19 СК України, висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення не є обов`язковим для суду, має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку.

Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Аналізуючи висновок органу опіки та піклування Сумської міської ради в особі Управління «Служби у справах дітей» Сумської міської ради, суд вважає, що вказаний висновок не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками, та які б були законною підставою для застосування до нього такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав, відтак, суд вважає його необґрунтованим та таким, що наразі суперечить інтересам дитини.

У матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_19 , в яких зазначено, що вона займається англійською мовою із ОСОБА_3 протягом 6 місяців. Протягом усього часу співпраці вона мала контакт виключно з матір?ю дитини - ОСОБА_1 , яка організовувала заняття та підтримувала зв?язок вчителем щодо навчального процесу, цікавилася успіхами дитини. Батька дитини, ОСОБА_2 , вчитель жодного разу не бачила й не мала з ним жодного контакту, ані особистого, ані телефонного, ані письмового. У процесі навчання дитини він не брав участі. Інших фактів не відомо. Зазначено, що це пояснення надано, відповідно до фактів, що їй відомі в межах її діяльності. Додаткові пояснення відсутні/а.с.18/.

Проте, суд ставиться критично до зазначених письмових пояснень ОСОБА_19 та не бере їх до уваги, оскільки, остання, надаючи складаючи такі пояснення не була допитана судом та не попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Європейський суд з прав людини, практику та рішення якого суди мають застосовувати як джерело права відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58). При цьому, на перше місце ставляться «як найкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків (абз. 2 п. 18 Постанови).

Відтак, суд вважає доведеною винну поведінку відповідача щодо ухилення від виконання свого батьківського обов`язку, проте з урахуванням того, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, та обіцянками відповідача в судовому засіднні про зміну своєї поведінки, суд не вбачає підстав для позбавлення його батьківських прав та вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог відмовити та попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до дитини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України,

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Ейсмонт Марина Олексіївна, до ОСОБА_2 , треті особи: Опікунська рада при органі опіки та піклування Сумської міської ради в особі Управління «Служби у справах дітей» Сумської міської ради, Орган опіки та піклування Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області в особі Служби у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про необхідність змінити ставлення до виховання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та покласти на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: адвокат Ейсмонт Марина Олексіївна, адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Треті особи: Опікунська рада при органі опіки та піклування Сумської міської ради в особі Управління «Служби у справах дітей» Сумської міської ради, адреса: вул. Харківська, 35, м. Суми, 40035, ЄДРПОУ 34743343.

Треті особи: Орган опіки та піклування Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області в особі Служби у справах дітей Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, адреса: вул. Охтирська, 1 с-ще Краснокутськ Богодухівського району Харківської області, 62002, ЄДРПОУ 44080510.

Суддя Бугаєнко І. В.