Рішення № 137968508, 06.07.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/8162/25

Номер провадження 2/404/2889/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:

головуючого судді Іванової Н.Ю.

при секретарі - Коцюбі Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись, що відповідач не виконує умови кредитного договору, тому просив стягнути з неї заборгованість у загальному розмірі 41400 грн. та судові витрати у розмірі 3028 грн.

Ухвалою судді від 01 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

10 лютого 2026 року від представника відповідача адвоката Побережної І.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказано, що позовні вимоги відповідач визнає частково, а саме щодо стягнення заборгованості у сумі 3730 грн. Позовні вимоги в решті вимог щодо стягнення заборгованості за процентами, пенею та штрафами, відповідач вважає необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Зазначено, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються нормами Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до укладеного договору про надання споживчого кредиту між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авентус Україна» та відповідачем, остання отримала кредит у розмірі 10000 гривень, строком на 360 календарних днів.

Відповідно до п. 1.5.1. Кредитного договору стандартна процентна ставка за кредитом становить 2,20% на день.

Відповідно до п. 1.5.2. Кредитного договору знижена процентна ставка становить 2,09% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно з Карткою обліку договору (розрахунком заборгованості) за кредитним договором, наданим позивачем, останній здійснював нарахування відсотків наступним чином: щодня з 05 березня 2024 року по 03 квітня 2024 року 209,00 грн. (за процентною ставкою 2,09%), щодня з 05 квітня 2024 року по 02 серпня 2024 року 220,00 грн. (за процентною ставкою 2,20%).

Проте, відповідач не погоджується із вищезазначеним розрахунком в частині нарахування відсотків за користування кредитом. Оскільки спірний договір був укладений між Первісним кредитором та відповідачем 05 березня 2024 року, тобто після набрання законної сили Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», то і позивач не мав законних підстав визначати у договорі розмір стандартної процентної ставки у день у розмірі 2,20 % та 2,09%, так як такі умови договору суперечать статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» і до договору, що укладений після 24 грудня 2023 року не можна застосовувати перехідні положення щодо тимчасових днів з обмеженими відсотковими ставками. Отже, умови договору щодо встановлення денної процентної ставки мають відповідати ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» , яка вступила в дію з 24 грудня 2023 року.

Первісний кредитор не виконав вимогу закону та не привів умови кредитного договору у відповідність до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» в частині нарахування процентів та, як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення (розрахунок заборгованості), долученого позивачем - нараховував їх за денною процентною ставкою 2,20 % та 2,09 % в день протягом поточного періоду, що суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства.

Вважає умови п. 1.2. Кредитного договору про визначення денної процентної ставки у розмірі 1,5 % є нікчемними.

Вказано, що при укладені договору не дотримані вимоги ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1 %, то вказаний правочин у частині, а саме пункт 1.5.1. та п. 1.5.2 - щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі 2,20% та 2,09%, в силу ст. 215-216 ЦК України є нікчемними і не створюють ніяких юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю. Таким чином, у задоволені позовних в частині стягнення відсотків по кредиту у розмірі 26400 грн. необхідно відмовити, застосувавши наслідки нікчемного правочину.

Таким чином, оскільки відсутні правові та законні підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 26400,00 грн. за процентами через нікчемність умов договору кредиту, а відповідачем 04 квітня 2024 року внесено на рахунок первісного кредитора суму 6270 грн., то сума тіла кредиту має бути зменшена, а саме: 10000 грн. - 6270 грн. = 3730,00 грн. Саме таку суму відповідач визнає за позовом 3730,00 грн.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 29 жовтня 2022 року ОСОБА_2 уклав шлюб із ОСОБА_3 .

Відповідно до посвідчення офіцера НОМЕР_2 ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України.

Оскільки відповідач укладала договір про надання споживчого кредиту з ТОВ «Авентус України» 05 березня 2024 року, тобто у період дії воєнного стану в Україні, дія якого продовжена до 04 травня 2026 року, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України пеня в розмірі 5000 грн. за договором про надання споживчого кредиту підлягає списанню кредитодавцем. А тому відсутні правові та законні підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача пені у розмірі 5000 грн.

Просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги у сумі 3000 грн. 00 коп.

Представником позивача 10 лютого 2026 року подано до суду відповідь на відзив. Вказано, що позивачем доведено факт укладання вищевказаних договорів відповідачем в електронній формі, тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання копії примірника договору не скористалась.

Позивачем разом з позовною заявою було надано отримані від первісного кредитора докази по справі, а саме: підтвердження перерахування/ надання коштів та детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , за укладеним договором. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача. Всі нараховані відсотки, нараховувались виключно первісним кредитором відповідно до умов укладеного договору.

Відповідач здійснювала часткову сплату боргу за кредитним договором, однак з порушення умов договору не в повному обсязі.

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості перед позивачем.

Посилання відповідача на норми ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023, зокрема на ч. 5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», що встановлює «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %» є безпідставними та необґрунтованими, оскільки даний закон вступив в силу 24 грудня 2023.

Вказано, що на пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Право на пільги мають військовослужбовці визначені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей » та їхні дружини (чоловіки). До такої категорії належать: дружини (чоловіків) вищезазначених категорій із 18 травня 2024 (з моменту набуття чинності змін до закону) на весь час призову/проходження військової служби.

Кредитний договір укладений до внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ».

Просив відмовити у задоволені вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

15 лютого 2026 року до суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення. Вказано, що позивач помилково пов`язує застосування пільг, передбачених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з обов`язком позичальника повідомляти кредитора або надавати посвідчення. Вказана норма закону є імперативною, а не диспозитивною. Формулювання «не нараховуються штрафні санкції, пеня та проценти» не містить жодної умови щодо: повідомлення банку/кредитора; подання заяви; надання посвідчення; внесення змін до договору. Відповідач є дружиною військовослужбовця, і її право на пільгу виникає з моменту набрання чинності законом 18 травня 2024 року, а не з моменту повідомлення позивача.

Позиція позивача про те, що відповідач не зверталась із заявою про звільнення від сплати процентів та штрафних санкцій і не надала відповідних доказів, є помилковим та юридично неспроможним, оскільки: п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є імперативною нормою; застосування цієї норми не поставлено в залежність від подання заяви, звернення до кредитора чи суду; суд був зобов`язаний застосувати цю норму з власної ініціативи, встановивши факт наявності у відповідача статусу дружини військовослужбовця. Сам по собі факт наявності у відповідача статусу дружини військовослужбовця є достатньою та самостійною правовою підставою для: відмови у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів за кредитом; виключення таких сум із розрахунку заборгованості. Отже, стягнення з Відповідача процентів за кредитним договором після 18 травня 2024 року є безпідставним, а позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву в якій зазначав, що позовну заяву підтримує в повному обсязі та просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідач та її представник, адвокат Побережна І.В. у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином.

За правилами частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив наступне.

Судом установлено, що 05 березня 2024р. між ТОВ «Авентус України» та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір № 7652849, підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором C9467, 05 березня 2024 07:04:41 / ОСОБА_1 /.

Відповідно до п.п.2.1 п.2 кредитного договору, кошти кредиту надаються ТОВ «Авентус України» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

Відповідно до умов укладеного договору: П. 1.3. Сума кредиту(загальний розмір) складає: 10000 гривень. Тип кредиту кредит; П. 1.4. Строк кредиту 360 дні (день); П. 1.5.1.Стандартна процентна ставка становить 2,20% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; П. 2.1. Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_3 ; П. 4.4. споживач зобов`язаний: 1) у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором; 2) повідомляти Товариство про зміну даних, зазначених у розділі 10 Договору протягом 3-х календарних днів з моменту виникнення таких змін, зокрема через контакт-центр Товариства або засобами Особистого кабінету/Мобільного за стосунку «CreditPlus»; П. 5.1. Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів; П. 6.1. Сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно чинного законодавства України, цього Договору; П. 6.2. Порушенням умов цього Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору; П. 8.2. Споживач підтверджує, що додаткові контактні дані та електронна адреса, які вказані в реквізитах Споживча в Розділі 10 «РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН» Договору (або надані Споживачем Товариству окремо) належать саме Споживачу та знаходяться в його користуванні, володінні та розпорядженні; П. 9.1. Цей Договір складено в 2 (двох) оригінальних примірниках українською мовою, по одному для кожної із Сторін, що мають однакову юридичну силу; П. 9.8. Підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що:- дані, що стосуються його особи (дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього Договору є актуальними, правильними та відповідають дійсності. Споживач погоджується, що наявність помилок та/або неточностей, та/або описок в таких даних, не впливають на зобов`язання Споживача, передбачені цим Договором.

21 листопада 2024 між ТОВ «Авентус України» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 21112024, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус України» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус України» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників від 21 листопада 2024 до договору факторингу № 21112024 від 21 листопада 2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 41400 грн.

Розрахунок заборгованості свідчить, що за договором утворилася заборгованість у загальному розмірі 41400 грн., що складається з суми заборгованості за основною сумою боргу 10 000 грн., суми заборгованості за відсотками 26400 грн., суми заборгованості за пенею, штрафами 5 000 грн.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частин 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказах.

Разом із тим, суд зазначає, що відповідно до укладеного договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авентус Україна» та відповідачем, остання отримала кредит у розмірі 10000 гривень, строком на 360 календарних днів.

Відповідно до п. 1.5.1. Кредитного договору стандартна процентна ставка за кредитом становить 2,20% на день.

Відповідно до п. 1.5.2. Кредитного договору знижена процентна ставка становить 2,09% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно з Карткою обліку договору (розрахунком заборгованості) за Кредитним договором, наданим позивачем, останній здійснював нарахування відсотків наступним чином: щодня з 05 березня 2024 року по 03 квітня 2024 року 209,00 грн. (за процентною ставкою 2,09%), щодня з 05 квітня 2024 року по 02 серпня 2024 року 220 грн. (за процентною ставкою 2,20%).

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» , який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Вказаним законом визначено наступне: 1. підпунктом 6) пункту 5 Розділу І доповнено частиною 5 статтю 8 ЗУ «Про споживче кредитування», а саме: 5. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %; 2. підпунктом 13) пункту 5 Розділу І доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування», а саме: «17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %»; 3. частиною 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено: Дія пункту 5 розділу I цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Звертаю увагу суду, що Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону.

При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами.

Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Таким чином, необхідно розрізняти наступні періоди: 1. до кредитних договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати, застосовуються виключно положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» - щодо установлення протягом 240 днів спеціальних процентних ставок (протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %); 2. до кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1 %, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.

Так, оскільки спірний договір був укладений між Первісним кредитором та відповідачем 05 березня 2024 року, тобто після набрання законної сили Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», то і позивач не мав законних підстав визначати у договорі розмір стандартної процентної ставки у день у розмірі 2,20 % та 2,09%, так як такі умови договору суперечать статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» і до договору, що укладений після 24 грудня 2023 року не можна застосовувати перехідні положення щодо тимчасових днів з обмеженими відсотковими ставками.

Отже, умови договору щодо встановлення денної процентної ставки мають відповідати ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» , яка вступила в дію з 24 грудня 2023 року.

Відповідно до пунктів 3-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» визначено наступне: Банкам протягом: 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону щодо забезпечення можливості проведення Національним банком України інспекційних перевірок та надання йому інформації шляхом віддаленого доступу з використанням інформаційно-комунікаційних технологій; 90 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи, не зазначені в абзаці другому цього пункту, у відповідність з вимогами цього Закону. Надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Таким чином, Первісний не виконав вимогу закону та не привів умови кредитного договору у відповідність до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» в частині нарахування процентів та, як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення (розрахунок заборгованості), долученого Позивачем - нараховував їх за денною процентною ставкою 2,20 % та 2,09 % в день протягом поточного періоду, що суперечить вищенаведеним нормам чинного законодавства.

Частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини 1 цієї статті, є нікчемним.

Частиною 1 статті 27 ЦК України визначено, що правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов`язки, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України , недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч. 1ст. 236 ЦК України , нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частиною 1 статті 1057-1 ЦК України передбачено, що у разі визнання недійсним кредитного договору, суд за заявою сторони в обов`язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу , та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.

Водночас ч. 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 216 ЦК України , правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Така позиція сформована Верховним Судом у постанові від 10.01.2024 у справі № 727/5461/23: Суд вказав, що: «нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України ) є недійсним вже в момент свого вчинення (аb initio) і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ірso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (egra omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/ набуття/зміни/встановлення/ припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ех officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно правових нормах».

Суд, визнавши нікчемність вказаного пункту договору в частині встановлення денної процентної ставки у розмірі 2,20% та 2,09%, не має застосовувати нарахування процентів за користування кредитом, виходячи з розміру максимальної процентної ставки 1%, встановленого Законом України «Про споживче кредитування», оскільки в силу нікчемності вказаних умов пункту 1.5.1. та пункту 1.5.2. Кредитного договору, проценти є неузгодженими, а отже, не підлягають нарахуванню та стягненню.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України.

Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду.

Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону.

З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним» (постанова ВС від 09.01.19 у справі № 759/2328/16-ц).

Разом з тим, відповідно до ч. 4, 5 ст. 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Наслідки нікчемності правочину, у тому числі обов`язок повернути все одержане за нікчемним договором, також настають для сторін у силу вимог закону.

Якщо недійсність правочину прямо встановлена законом (правочин нікчемний), позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (постанова ВП ВС від 02.11.2021 року у справі № 917/1338/18).

Нікчемний правочин є недійсним вже в момент вчинення, незалежно від будь-чиєї волі (ipso iure), і його абсолютна недійсність діє щодо всіх (erga omnes).

Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, не зумовлює набуття/зміни/ припинення прав ні для кого.

Якщо суд виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає або якщо така вимога заявлена лише в вищій інстанції.

У постанові ВС від 08.02.23 у справі № 359/12165/14-ц зазначено: «суди не врахували, що суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає».

Зважаючи на те, що при укладені договору про надання споживчого кредиту не дотримані вимоги ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1 %, то вказаний правочин у частині, а саме пункт 1.5.1. та п. 1.5.2 - щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі 2,20% та 2,09%, в силу ст. 215-216 ЦК України є нікчемними і не створюють ніяких юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з їх недійсністю.

Таким чином, у задоволені позовних в частині стягнення відсотків по кредиту у розмірі 26400, грн. необхідно відмовити, застосувавши наслідки нікчемного правочину.

Відповідачем частково будо здійснено погашення за договором кредиту на суму 6270 грн. оплата на суму 6301,35 грн. 31,35 грн. комісія за транзакцію.

Таким чином, оскільки відсутні правові та законні підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 26400 грн. за процентами через нікчемність умов договору кредиту, а відповідачем внесено на рахунок первісного кредитора суму 6270 грн., то сума тіла кредиту має бути зменшена, а саме: 10000 грн. - 6270,00 грн. = 3730 грн.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 29 жовтня 2022 року ОСОБА_2 уклав шлюб із ОСОБА_3 .

Відповідно до посвідчення офіцера НОМЕР_2 ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України.

Відповідно до п. 1.3 розділу I Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міноборони від 10 квітня 2009 № 170, посвідчення офіцера - документ, який підтверджує статус військовослужбовця.

Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_4 від 23 вересня 2023 року ОСОБА_2 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, посвідчення безтермінове.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року, який набрав чинності 18 травня 2024 року пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в такій редакції: «15. Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

24 лютого 2022 року Російською Федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв`язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу наступними відповідними Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами Верховної Ради України.

У преамбулі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено: цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Таким чином, оскільки відповідач є дружиною військовослужбовця, кредит їй надано не для цілей придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, то їй, починаючи з 18 травня 2024 року не повинні були нараховуватися проценти за кредитним договором, оскільки на неї поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки відповідач укладала договір про надання споживчого кредиту з ТОВ «Авентус України» 05 березня 2024 року, тобто у період дії воєнного стану в Україні, дія якого продовжена до 04 травня 2026 року, то відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України пеня в розмірі 5000 грн. за договором про надання споживчого кредиту підлягає списанню кредитодавцем.

А тому відсутні правові та законні підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача пені в розмірі 5000 грн.

На підставі викладеного, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором у розмірі 3730 грн.

Відповідно до 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 13, 81, 137, 141, 258, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором № 7652849 від 5 березня 2024 р. у розмірі 3 730 грн. та 272,82 грн. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст судового рішення складено 06.07.2026 року.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Ю. Іванова