Ухвала суду № 137967332, 02.07.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/3783/25

Провадження № 1-кс/202/4887/2026

УХВАЛА

Іменем України

02 липня 2026 року за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_1 ,

прокурора ОСОБА_2 ,

захисників адвокатів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Дніпро, клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з вищою освітою, працевлаштованого на посаді державного реєстратора Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2016 р.н, 2019 р.н., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 362 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра надійшло вищезазначене клопотання, в якому слідчий зазначає, що підставою для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 362 КК України.

Так, досудовим розслідування встановлено, що державний реєстратор Виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці у період з 04.01.2023 та не пізніше 23.01.2023, розуміючи протиправність та наслідки свого діяння, бажаючи їх настання, за попередньою змовою з ОСОБА_8 , який діяв спільної ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами, вчиняючи пособницькі дії, з метою шахрайського заволодіння земельними ділянками останнім, будучи особою, що має право доступу до інформації, що обробляється в автоматизованих системах, а саме в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, діючи умисно, з метою незаконної реєстрації об`єктів нерухомого майна, із застосуванням несанкціонованої зміни інформації, яка обробляється в автоматизованій системі, особою яка має право доступу до неї, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло значну шкоду, із застосуванням власного ідентифікатора доступу увійшов до автоматизованої системи та вніс відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме про реєстрацію права власності на земельні ділянки, за Громадською організацією «Спілка «Допомога та підтримка» на підставі заяви її представника, актів прийому-передачі земельних ділянок, нібито укладених між особами на ім`я яких видані державні акти про право власності на землю та головою громадської організації, які відповідно до п. 48 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 не були нотаріально засвідчені.

Таким чином, за пособництва ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , й іншими невстановленими особами, вчинили дії які спрямовані на заволодіння чужим майном шляхом обману, в умовах воєнного стану, вчиненого в особливо великих розмірах, в результаті яких заволоділи38 земельними ділянками, у тому числі лісогосподарського призначення, загальною вартістю 28 859 158 гривень, що у майже 21 505 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян станом на момент вчинення кримінального правопорушення, та є особливо великим розміром, чим завдано збитків державі на зазначену суму.

З метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, передбаченим п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні;перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий, з урахуванням суми спричинених збитків, просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1500 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

В судовому прокурор підтримав клопотання та обґрунтовуючи наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, просив застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисник адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що підозра є обґрунтованою, оскільки відсутні докази наявності у ОСОБА_5 умислу на заволодіння земельними ділянками. Підозрюваний лише вживав заходів щодо реєстрації даного нерухомого майна, за що його вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Також адвокат зазначив, що наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є лише припущенням сторони обвинувачення. Так, підозрюваний з`являється за кожним викликом, а свідки кримінальних правопорушень вже давно допитані й за цей час жодного тиску на них, ОСОБА_5 не вчиняв. Окрім того, підозрюваний має родину, на його утриманні перебувають неповнолітні діти, він працевлаштований, позитивно характеризується. При цьому, у ОСОБА_5 відсутні грошові активи для внесення застави в сумі, яку просить сторона обвинувачення. З урахуванням наведеного, адвокат проси відмовити у задоволенні клопотання.

Захисник - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав думку адвоката ОСОБА_3 . Також зазначив, що підозра є небгрунтованою, вчинені ОСОБА_5 реєстрації земельних ділнок в Державному реєстрі, були скасовані.Усі дії в Реєстрі ОСОБА_5 вчиняв під своїм особистим ключем, тому відсутній склад злочину за ч. 3 ст. 362 КК України. Додатково адвокат зазначив, що підозрюваний з`являється на допити й продовжує працювати.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку своїх захисників та зазначив, що він працює реєстратором з 2018 року й ніколи не порушував закон під час своєї діяльності. На теперішній час не збирається переховуватись від слідства чи якимось іншим чином перешкоджати слідству.

Дослідивши клопотання та надані сторонами докази, вислухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області, перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024040000000470 від 15 жовтня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 362 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється групою прокурорів Дніпропетровської обласної прокуратури.

26 червня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 190 КК України, тобто у вчиненні дій, які виразились у пособництві в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), за попередньою змовою групою осіб, вчиненому в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах;

- ч. 3 ст. 362 КК України, тобто у вчиненні умисних дій, які виразились у несанкціонованій зміні інформації, яка оброблюється в автоматизованих системах, вчинені особою, яка має право доступу до неї, вчинені за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло значну шкоду.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У клопотанні зазначено, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваного ОСОБА_5 є запобігання спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Перевіряючи обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчий суддя виходить з наступного.

При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК), відповідно до якої (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).

Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Отже, на стадії досудового розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Дослідивши матеріали провадження, встановлено, що повідомлення про підозру містить, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію та стислий виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється особа. Зі змісту повідомлення слідує, що в ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення кримінальних правопорушень.

При перевірці доводів та обставин, на які посилалась сторона захисту щодо необґрунтованості підозри, слідчий суддя дійшов висновку, що захисниками не наведено обставин (відсутність складу злочину або інше), які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність підозрюваного до кримінальних правопорушень, у вчиненні яких йому повідомлено про підозру, та відсутність достатніх підстав для підозри, тобто про її необґрунтованість.

Наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, а також наявні в клопотанні докази, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 362 КК України, оскільки є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення особою злочинів. Дані докази об`єктивно зв`язують підозрюваного зі злочинами, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_5 міг вчинити дії, за викладеними у повідомленні про підозру обставинами.

Отже, доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів стосовно причетності особи до можливого вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є безпідставними та спростовуються наявними матеріалами провадження доказами.

При цьому питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження (ст.368 КПК України).

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Так, у своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»), що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред`явлених заявникові, та ризик його втечі.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При вирішенні питання щодо існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України, слідчий суддя враховує, що ризик переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання, тяжкість якого особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Наявні у підозрюваного соціальні зв`язки, зокрема, наявність родини, місця роботи та мешкання, не можуть нівелювати фактор втечі та запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Перевіряючи існування ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід зазначити, що до теперішнього часу триває досудове розслідування, в ході якого сторона обвинувачення продовжує встановлювати всі обставини кримінального провадження, а тому наявні підстави вважати, що ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та про які органу досудового розслідування ще не відомо.

Щодо ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 відомі дані інших співучасників злочинів, а тому останній може незаконно впливати на них, з метою розроблення загальної, узгодженої стратегії уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Також враховуючи специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , що в сукупності з можливим зв`язками останнього та його ролі у вчиненні кримінального правопорушення, дає підстави обґрунтовано припускати, що підозрюваний наділений потенційною можливістю, у тому числі опосередковано, шляхом погроз, шантажу або підкупу, незаконно впливати на свідків, спеціалістів, експертів, схиляючи до надання неправдивих показань чи висновків, з метою перешкоджання встановленню істини кримінальному провадженні.

Водночас, у силу ч. 2 ст. 84 КПК України, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні.

До того ж, у силу засади безпосередності дослідження судом показань, яка передбачена ст. 23 КПК України, та відповідно до визначених у ст. 224 КПК України правил проведення допиту в суді, під час судового розгляду суд отримує показання усно шляхом допиту особи у судовому засіданні. Порушення зазначених імперативних вимог, як правило, має наслідком недопустимість як доказу відомостей, що містяться у відповідних показаннях.

Отже, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик учинення підозрюваним незаконного впливу на свідків, спеціалістів, експертів, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, є вірогідно високим.

Щодо ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення та особу підозрюваного, який має можливість вживати активні заходи з протидії розслідуванню, зокрема, у зв`язку з набутим досвідом, може намагатися перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином (шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників кримінального провадження, надання порад невстановленим в ході досудового розслідування учасникам кримінального правопорушення, створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності тощо).

Таким чином, перевіривши доводи клопотання, на предмет наявності ризиків, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що вони є реальним, з огляду на конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень та тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим.

За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК, що дає підстави слідчому судді застосувати до підозрюваного запобіжний захід.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з вимог ст. ст. 176, 177, 178, 182 КПК України, слідчий суддя враховує наявність встановлених ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, а також дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 який має вищу освіту, працевлаштований, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2016 р.н, 2019 р.н., має місце реєстрації та мешкання.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя бере до уваги те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, однак на даний час підозрюється у скоєнні тяжкого злочину у сфері використання систем та в пособництві у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності, в особливо великих розмірах, вчинених за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, шляхом дій направлених та реалізацію складного механізму незаконного набуття права власності на землю, що є основним національним багатством українського народу, перебуває під особливою охороною держави, є фундаментальним ресурсом та об`єктом підвищеної вразливості, використання якого не за призначенням, може завдати шкоди екосистемі й призвести до негативних екологічних наслідків.

Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді застави є пропорційним запобіганню встановленим ризикам. Водночас, застосування до ОСОБА_5 іншого, більш м`якого запобіжного заходу, може не забезпечити досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Вирішуючи питання щодо розміру застави, слідчий суддя зазначає, що гарантії, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 7 КПК України, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, належну процесуальну поведінку підозрюваного. Сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку переховування від органів досудового розслідування тощо, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у підозрюваного бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому, враховується майновий стан підозрюваного, а розмір застави не має бути надмірним.

Враховуючи викладене, а також те, що прокурором не доведено виключність випадку для визначення застави у більшому розмірі, ніж визначний КПК України, слідчий суддя доходить висновку, що застава в максимальному розмірі, визначеному п. 3 ч. 4 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків, тому призначає заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998 400 гривень.

Такий розмір застави не є завідомо непомірним для підозрюваного, однак на цьому етапі досудового розслідування, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків, забезпечить запобігання спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а ризик її втрати буде фактором, який стримуватиме підозрюваного від вчинення дій, направлених на перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні.

Щодо покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 КПК України.

Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Враховуючи встановлені в ході розгляду клопотання обставини, слідчий суддя вважає за необхідне при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави, зобов`язати його прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, та покласти на нього такі обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: не відлучатися з міста Дніпра, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватись від спілкування зі свідками таз іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Зазначені обов`язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти.

Строк дії обов`язків слідчий суддя визначає у межах, передбачених ч. 7 ст. 194 КПК України, з моменту обрання запобіжного заходу та до 26 серпня 2026 року включно.

Водночас, слідчий суддя не вбачає підстав для необхідності зобов`язання підозрюваного прибувати до слідчого, прокурора, суду із встановленою періодичністю. На переконання слідчого судді, обов`язки прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та необхідність повідомлення про зміну свого місця проживання т/або роботи, є достатніми обмежувальними заходами.

Таким чином, клопотання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу, підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 176-178, 182, 183-187, 193-194,196-197, 205, 309-310 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 362 КК України задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 968 400 гривень.

Підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області або забезпечити їх внесення заставодавцем, та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Зобов`язати підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, та покласти на нього такі обов`язки, передбачені п.п. 2-4,8 ч. 5 ст. 194 КПК України:

- не відлучатися з міста Дніпра, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватись від спілкування зі свідками таз іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, до 26 серпня 2026 року включно.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Контроль за виконання ухвали покласти на прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_7 .

Повний текст ухвали проголошено о 12 годині 10 хвилин 06 липня 2026 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_10