Ухвала суду № 137966295, 06.07.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"06" липня 2026 р. справа № 300/3256/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового судового рішення по адміністративній справі № 300/3256/26 за позовом Садівницького товариства "ПЛАЙ" до Івано-Франківської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення міської ради в частині надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (представник третьої особи) звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Садівницького товариства "ПЛАЙ" на користь ОСОБА_1 (третя особа, заявниця) судових витрат на правничу допомогу в розмірі 15500 грн.

Заява мотивована тим, що за приписами ч. 11 ст. 139 КАС України, судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. Оскільки третя особа заперечувала проти позову та підтримувала позицію щодо непідсудності спору адміністративному суду, судові витрати Третьої особи підлягають стягненню саме з позивача (СТ «Плай»). При цьому вказано, що закриття провадження не позбавляє особу права на відшкодування витрат за рахунок сторони, з вини якої вони виникли.

29.06.2026 на адресу суду від представника позивача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Садівницького товариства "ПЛАЙ" на користь ОСОБА_1 судових витрат на правничу допомогу в розмірі 15500 грн. Звернено увагу, що заявником не наведено жодного доказу щодо наступного: які саме дії позивача є необґрунтованими; у чому полягає їх необґрунтованість; якими доказами це підтверджується; яким чином саме ці дії спричинили виникнення витрат на професійну правничу допомогу, а тому підстави для розподілу витрат відстуні.

Ухвалою суду від 30.06.2026 прийнято заяву Денеги Давида Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом Садівницького товариства "ПЛАЙ" до Івано-Франківської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення міської ради в частині надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою до розгляду.

Розглянувши заяву, суд зазначає про таке.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Частиною 10 статті 139 КАС України встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Порядок відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, врегульовано частиною 11 статті 139 КАС України, згідно з якою судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

У даній адміністративній справі провадження було закрито, заявниця, в інтересах якої діяв представник, брала участь як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступала у справі на стороні відповідача та заперечувала заявлені позовні вимоги.

Таким чином, судові витрати, понесені заявницею, відшкодовуються у тому ж порядку, у якому відшкодовувались би судові витрати відповідача, тобто в порядку частини 10 статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року у справі №520/13581/2020, від 19 грудня 2023 року у справі №200/14456/21.

Разом з тим, суд наголошує, що необхідною умовою для застосування положень частини 10 статті 139 КАС України у разі закриття провадження у справі, є доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій. Під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне та/або штучне ініціювання судового провадження тощо. При цьому заявник у такому випадку повинен надати суду вмотивоване та підтверджене доказами клопотання про компенсацію відповідних витрат із зазначенням, у чому саме полягають відповідні необґрунтовані дії позивача.

У цій справі суд вважає, що третя особа не довела факту вчинення з боку позивача дій, які можна визнати необґрунтованими в розумінні статті 139 КАС України.

Таким чином, вимога третьої особи про стягнення з позивача судових витрат є необґрунтованою та не може бути задоволена.

Крім того, відповідно до частини другої статті 167 КАС України, якщо заява (клопотання, заперечення) є, зокрема, очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що заяву Денеги Д.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про розподіл судових витрат у справі № 300/3256/26 слід повернути заявнику без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2026 у справі №120/2426/23.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 139, 167, 241-243, 248, 252, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву Денеги Давида Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі за позовом Садівницького товариства "ПЛАЙ" до Івано-Франківської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення міської ради в частині надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою - повернути без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Гомельчук С.В.