Ухвала суду № 137966281, 06.07.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"06" липня 2026 р. справа № 300/2764/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про судові витрати у справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Руда Христина Дмитрівна, до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням від 02.07.2026 позов у даній справі задоволено частково. Визнано протиправним рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, оформлене листом №598/9/7609 від 30.03.2026, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.12.2025. Зобов`язано Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2025, яка подана його представником, про скасування довідок №2025-0911-1406-1790-3 від 11.09.2025 та 2025-1028-2126-2630-7 від 28.10.2025, проведення ОСОБА_1 повторного (чи контрольного) медичного огляду, прийняття постанови про непридатність, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні суду. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 800 грн.

Адвокат Руда Х.Д. 06.07.2026 звернулася в суд із заявою про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн. До поданої заяви представником позивача додано: договір про надання правничої допомоги від 18.02.2026 №18/02/26-3, додаткову угоду від 18.02.2026 №18/02/26-3д до договору про надання правничої допомоги №18/02/26-3, рахунок на оплату гонорару за надану професійну правничу допомогу згідно з договором про надання правничої допомоги від 18.02.2026 №18/02/26-3, платіжну інструкцію від 03.04.2026 №1.602425017.1 на суму 20000 грн.

Вирішуючи питання про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 252 КАС України).

В ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4).

Порядок розподілу судових витрат регламентований ст. 139 КАС України.

Відповідно до частини 7 цієї статті, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги процесуального закону кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З огляду на приписи ч. 3 ст. 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів та лише за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.06.2023 по справі №160/21030/21, а також від 12.08.2020 по справі №340/2449/19.

Верховний Суд у постанові від 21.10.2021 по справі №620/2936/20 зазначив, що правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (за умови попередження про це до прийняття рішення по суті).

Відсутність до закінчення судових дебатів відповідної заяви про надання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів понесення витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, є наслідком залишення відповідної заяви без розгляду.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у пункті 53 постанови від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц, вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 07.07.2023 по справі №340/2823/21 сформував такі загальні підходи до стягнення витрат у суді касаційної інстанції. Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед ухваленням судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи.

У постанові від 25.07.2023 по справі №340/4492/22 Верховний Суд також вказав, що всі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами розгляду справи не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

Судом встановлено, що позивачем чи його представником до ухвалення рішення по справі не подавалася заява про подання доказів на відшкодування витрат на правничу допомогу після вирішення справи. Крім того, позивачем чи його представником до ухвалення у даній справі рішення не було заявлено вимог про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу, не надано доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказано жодних причин, які унеможливлювали подання відповідних доказів та про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів після ухвалення рішення за позовною заявою.

У підсумку заява представника позивача підлягає залишенню без розгляду на підставі частини сьомої статті 139 КАС України.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 139, 143, 248, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про судові витрати у справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити певні дії, залишити без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.