Рішення № 137964955, 03.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/4954/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі ГУ ПФУ в Донецькій області) про визнання протиправним та скасування рішення від 30 березня 2026 року №033050006115 Про відмову у перерахунку пенсії, яким було відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за результатами розгляду заяви від 23 березня 2026 року; зобов`язання провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої з 01 січня 2025 року за 2025 рік, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, установленого на 01 січня 2025 року абзацом четвертим статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік, та з 01 січня 2026 року - за 2026 рік, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3209,00 грн, установленого на 01 січня 2026 року абзацом четвертим статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік, відповідно до заяви від 23 березня 2026 року про перерахунок виплат, та здійснити виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. 23 березня 2026 року позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у спосіб обчисленння з 01 січня 2025 року з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України Про Державний бюджет України на 2025 рік у розмірі 3028,00 грн, з 01 січня 2026 року - з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України Про Державний бюджет на 2026 рік у розмірі 3328,00 грн.

Спірним рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 30 березня 2026 року відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою від 23 березня 2026 року. Мотиви відповідача зводяться до ненадання разом із заявою довідки про суддівську винагороду діючого судді та про встановлення у 2026 році у статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді станом на 31 грудня 2025 року в розмірі 2102,00 грн (фактично на рівні 2020 року).

Позивач не погоджується з таким рішенням, оскільки статтею 135 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон України №1402-VIII) визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року; будь-які обмеження суддівської винагороди не можуть бути застосовані законом про Державний бюджет на відповідний рік. Інший підхід порушує гарантії незалежності суддів.

Позивач вважає, що зміна прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025-2026 роках створює підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Крім того, на переконання позивача, відповідач повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, автоматично, незалежно від надання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.

З наведених підстав просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ в Донецькій області позовні вимоги не визнало та у їх задоволенні просило відмовити (а.с.23-25). В обґрунтування цієї позиції відповідач вказав, що відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII перерахунок раніше призначеного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Однак базовий розмір посадового окладу судді не змінювався: статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік, статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік передбачено, що у 2025-2026 роках прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102,00 грн (рівень 2020 року).

Відповідач вважає, що рішення від 30 березня 2026 року №033050006115 є правомірним.

Ухвалою суду від 22 червня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ПФУ в Донецькій області про залучення співвідповідача, натомість залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, третя особа).

Третя особа у встановлений судом строк письмові пояснення щодо позову/відзиву не подала.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встанови такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 19 січня 2022 року отримує щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці, що підтверджується матеріалами пенсійної справи (а.с.26-28).

Позивач 23 березня 2026 року звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2025 року та з 01 січня 2026 року у зв`язку із збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб (а.с.30-31).

Заяву позивача від 23 березня 2026 року в порядку принципу екстериторіальності розглянуло ГУ ПФУ в Донецькій області з прийняттям рішення від 30 березня 2026 року №033050006115. Рішенням відмовлено у задоволенні заяви. Як вказано у рішенні, за приписами розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за №200/14891, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09 лютого 2023 року №7-2; далі Порядок №3-1), звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання заяви про перерахунок та довідки про суддівську винагороду судді у відставці. Підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні. Зауважено, що у 2026 році статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді станом на 31 грудня 2025 року в розмірі 2102,00 грн, тобто на рівні січня 2020 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Закон №1402-VIII визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні.

Згідно зі статтею 4 Закону №1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та Законом №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

За приписами частини другої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII встановлено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Натомість у статті 7 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX Про Державний бюджет України на 2025 рік (далі - Закон №4059-IX) установлено з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920,00 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 3028,00 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 03 грудня 2025 року №4695-IX Про Державний бюджет України на 2026 рік (далі - Закон №4695-IX) установлено з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209,00 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 3328,00 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.

Таким чином, законами про Державний бюджет України (на 2025 та 2026 роки) для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 142 Закону №1402-VIІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно з частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Отже, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру суддівської винагороди, а розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, - від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях підкреслював, що конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя (Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, від 04 грудня 2018 року №11-р/2018).

Статтею 6 Закону України від 05 жовтня 2000 року №2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (далі - Закон №2017-III) визначено, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України Про прожитковий мінімум.

Відповідно до статті 1 Закону України від 15 липня 1999 року №966-XIV Про прожитковий мінімум (далі - Закон №966-XIV) прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зазначеною нормою Закону №966-XIV судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Варто зауважити, що зміни до Закону №1402-VIІІ в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також до Закону №966-XIV щодо визначення розміру прожиткового мінімуму в частині виокремлення суддів до соціальної демографічної групи населення, не вносилися. У той же час Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений розмір якого з 01 січня 2025 року становить 3028,00 грн, а з 01 січня 2026 року - 3328,00 грн (абзац четвертий частини першої статті 7 Закону №4059-IX, абзац четвертий частини першої статті 7 Закону №4695-IX), на іншу розрахункову величину - прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, є протиправною, адже без внесення змін до Закону №1402-VIII будь-які обмеження суддівської винагороди не можуть бути застосовані іншими нормативно-правовими актами.

У постанові від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі №520/32171/24 про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці, і сформулював такий:

у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та відповідно у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 1 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Поряд з тим суд враховує, що процедура перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці Законом №1402-VIII не врегульована.

Водночас на підзаконному рівні в розділі IV Порядку №3-1 конкретизовано механізм реалізації цього права.

Пункти 1 - 5 розділу IV Порядку №3-1 стосуються алгоритму дій для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, судді Конституційного Суду України, на підставі списків суддів, щодо яких довідки про суддівську винагороду/ довідки про винагороду судді Конституційного Суду України надсилаються відповідними органами у централізованому порядку органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання та який надав відповідний список.

Пункт 6 розділу IV Порядку №3-1 стосується випадку перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.

Так звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.

Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.

Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду/ довідки про винагороду судді Конституційного Суду України.

У разі надсилання заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання і документів для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання поштою днем звернення за перерахунком вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення цієї заяви (у разі подання заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації цієї заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія разом із сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення тексту документа та його реквізитів).

Отже, зміст наведених норм дає підстави вважати, що у разі звернення самостійно за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, суддя повинен разом із заявою подати довідку про суддівську винагороду.

Така позиції викладена і в постановах Верховного Суду від 03 лютого 2025 року у справі №620/1515/24, від 18 квітня 2025 року у справі №420/6951/24 у подібних правовідносинах.

Форма довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці затверджена додатком 2 до Порядку №3-1, та вона видається судом, з якого суддя вийшов у відставку, з урахуванням суддівської винагороди (винагороди судді) судді, який працює на відповідній посаді. Довідка містить не лише відомості про посадовий оклад (базовий розмір якого пов`язаний з розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року), а й інші складові, які суддя у відставці отримував до відставки, та розмір яких безпосередньо залежить від посадового окладу; їх розрахунок проводить не орган Пенсійного фонду самостійно, а управління Державної судової адміністрації України (щодо суддів місцевих та апеляційних судів).

За обставин цієї справи ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою від 23 березня 2026 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2025 року та з 01 січня 2026 року, однак за змістом розписки-повідомлення до заяви не було додано відповідні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на 01 січня 2025 року та 01 січня 2026 року, як того вимагає Порядок №3-1 (а.с.14-15).

Обставин, які ускладнюють чи унеможливлюють отримання оновлених довідок позивачем, яка відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 є суддею у відставці Ковельського міськрайонного суду Волинської області (а.с.13), не встановлено та про них позивач не вказала.

За таких обставин, суд висновує, що у відповідача не виникло обов`язку здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці.

З приводу посилань позивача на необхідність врахування при розгляді цієї справи висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27 жовтня 2022 року у справі №640/10564/21, від 12 вересня 2023 року у справі №540/7777/21 та від 12 вересня 2024 року у справі № 580/2522/24, суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 березня 2023 року у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.

Суд зауважує, що викладена Верховним Судом у постановах від 27 жовтня 2022 року у справі № 640/10564/21 та від 12 вересня 2023 року у справі №540/7777/21 правова позиція не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки сформована за інших фактичних обставин справи.

Так у справах №640/10564/21, №540/7777/21 та №640/16655/21 Верховний Суд дійшов висновку, що до внесення змін до законодавства щодо статусу суддів Верховного Суду України на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді Верховного Суду України у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді Верховного Суду, що працює на відповідній посаді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді. Тобто, висновки Верховного Суду у названих позивачем справах (про можливість здійснення автоматичного перерахунку довічного грошового утримання суддів незалежно від подання довідки) стосувались особливостей правового статусу колишніх суддів Верховного Суду України. Нема підстав для застосування висновків і у постанові Верховного Суду в справі №640/16655/21 (стосувалася особливостей правового статусу судді ліквідованого Вищого адміністративного суду України).

При розгляді справи №420/6951/24 Верховний Суд у постанові від 18 квітня 2025 року погодився із висновками суду апеляційної інстанції про те, що у зв`язку із неподанням суддею у відставці довідки про суддівську винагороду, складену уповноваженим органом (за відсутності обставин, які ускладнюють чи унеможливлюють отримання позивачем оновленої довідки), в органу Пенсійного фонду не виникло обов`язку здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог судові витрати позивачу відповідно до статті 139 КАС України не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, місто Слов`янськ, площа Соборна, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 13486010), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк