Рішення № 137962549, 06.07.2026, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/4135/25

Номер провадження: 2-о/511/38/26

06 липня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Гринчак С. І.,

секретаря судового засідання Дьяків В.В.,

за участю:

заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника-адвоката -Шевчука К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Роздільна цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

Короткий зміст заяви.

14.12.2025 року представник заявника ОСОБА_1 -адвокат Шевчук Кирило Миколайович, який діяв на підставі ордера серії ВН № 1619818 від 03.12.2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до суду із заявою, відповідно до якої просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у повнолітньому віці на території України за станом на 1991 рік, у тому числу станом на 24 серпня 1991 року.

В обґрунтування вимог заявник посилається на те, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , в п. Кальча Уватського району Тюменської області. Вона у 1979 році отримала паспорт громадянина колишнього СРСР (зразка 1974 року) серії НОМЕР_1 , виданого 07.12.1979 Роздільнянським РВВС в Одеській області, але своєчасно не здійснила обмін паспорта громадянина СРСР (зразка 1974 року) на паспорт громадянина України, а тому на теперішній час не має документів, що посвідчують її особу та підтверджують громадянство. На теперішній час вона фактично проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 .

Процесуальні дії.

Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 19.12.2025 року відкрито провадження по справі в порядку окремого провадження та справу призначено до судового розгляду. ( а.с.35)

09.01.2026 року від представника заінтересованої особи надійшов відзив на заяву, в якому просили відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення факту, постійного її проживання на території України станом на 1991 рік, у тому числу станом на 24 серпня 1991 року, посилаючись на те, що з поданих заявником документів не підтверджується факт постійного проживання на території України станом на 1991 року, у тому числу станом на 24 серпня 1991 року.(а.с.43-49)

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 23.02.2026 року клопотання представника Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області про витребування доказів, задоволено. Зобов`язано заявника ОСОБА_1 , надати належним чином засвідчену копію всіх сторінок паспорта громадянина СРСР серії НОМЕР_1 , виданого 07.12.1979 року Роздільнянським РВВС в Одеській області на ім`я « ОСОБА_1 » (на рос.мові), ІНФОРМАЦІЯ_1 та витребувати з Посольства Республіки Молдова в Україні інформацію щодо належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянства Республіки Молдова.(а.с.52)

22.06.2026 року від представника заявника через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення до справи довідки Консульства Молдови № 63 від 16 червня 2026 року. ( а.с.69-71)

Позиції сторін в судовому засіданні.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник -адвокат Шевчук К.М. , вимоги підтримали та просили заяву задовольнити на підставі викладених обставин.

Заінтересована особа - Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Вивчивши наявні матеріали справи в їх сукупності, встановивши фактичні обставини спору, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, надавши правовідносинам, що виникли належну правову оцінку, суд доходить наступного висновку.

Фактичні обставини встановлені судом та нормативне правове обгрунтування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , в п. Кальча Уватського району Тюменської області, про що свідчить копія свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 від 29.07.1956 року та копія паспорту громадянина колишнього СРСР, серії НОМЕР_1 виданого 07.12.1979 відділом внутрішніх справ Роздільнянського райвиконкому Одеської області (а.с.23-25,27).

Згідно Форм 1 (Заяви про видачу паспорту), вбачається, що заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка п. Кальча Уватського району Тюменської області отримала паспорт громадянина колишнього СРСР (зразка 1974 року) серії НОМЕР_1 , виданого 07.12.1979 Роздільнянським РВВС в Одеській області.( а.с.8).

Згідно довідки №102/02-11 від 08.08.2025 року виданої старостою Степового старостинського округу Лиманської територіальної громади М. Саульченко, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на теперішній час фактично проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 .( а.с.15)

Згідно записів в погосподарських книгах Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області за 1977-2021рр., та погосподарської книги Степового старостинського округу за 2021-2025рр, становлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована на території Степової сільської ради Роздільнянького району Одеської області за адресою: вул. Красна, с. Степове та знята з реєстраційного обліку 06.07.1987 року до м. Тирасполь. ( а.с.16-19)

Згідно домової книги у п.778, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка п. Кальча Уватського району Тюменської області, 06.07.1987 року вибула з вищевказаного місця проживання до м. Тирасполь. ( а.с.20-21)

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 29.07.1987 року по 04.12.1989 року працювала на Траспільській мебельній фабриці, з 04.12.1989 року зпись про прийняття на роботу к кооператив "Вітязь" звідки звільнена 06.04.1990 року (а.с.5-7)

Згідно довідки № 63 від 16.06.2026 року, т.в.о. Генерального Консула Республіки Молдова в Одесі, виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідлно з даними Державного реєстру населення Республіки Молдова, документи в національній паспортній системі не отримувала (паспортом громадянина Республіки Молдова не документована), та інформація щодо набуття громадянства відсутня.( а.с.70)

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статей 3,8 Закону України "Про громадянство України" і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: встановлення належності до громадянства підлягає встановленню факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року, а для набуття громадянства України за територіальним походженням матиме юридичне значення встановлення факту постійного проживання за певний період часу, тобто до 24 серпня 1991 року.

Так, відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України»).

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Статтею 8 Закону України «Про громадянство України» встановлюються підстави набуття громадянства України.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повно рідні та не повно рідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повно рідні та не повно рідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Відповідно до підпункту «а» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27 березня 2001 року № 215/2001, (далі Порядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України», що подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року (підпункт «в» пункту 8 Порядку).

Тобто у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Відповідно до пункту 25 Порядку для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Отже, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Ураховуючи зазначене, необхідно дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.

Під час розгляду справи заявником та її представником суду не було надано жодного доказу підтверджуючих проживання ОСОБА_1 на території України станом на 1991 рік, у тому числі станом на 24 серпня 1991 року (довідки з навчальних закладів, медичних установ, тощо…..)

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 не зверталась до територіальних органів Головного управління Державної міграційної служби України із заявою встановленого зразка за видачею паспорту, для використання можливості для отримання статусу громадянина України.

Також, не надано заявником відомостей, де вона проживала в спірний період часу та на якій правовій підставі. Інших документів про постійну чи тимчасову прописку на території України, заявником також не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки заявником жодними належними та допустимими доказами не підтверджено факт проживання на території України станом на 1991 рік, у тому числу станом на 24 серпня 1991 року.

Щодо сплати судового збору.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно ч.1 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір розміром 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановив прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028 гривень.

Оскільки при зверненні до суду 04.12.2025 року із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявником не сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн. і це залишилося поза увагою суду, такий судовий збір з заявника повинен бути стягнутий за результатами розгляду справи.

У зв`язку з відмовою у задоволенні вимог, із заявника в дохід держави слід стягнути 605,60грн. несплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст.76-81,141,264, 265, 268, 273, 293, 315-319 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в дохід держави 605,60грн. несплаченого судового збору.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С. І. Гринчак