Постанова № 13796212, 15.02.2011, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/304/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2011 р.

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-суддіЖитняк Л.О.

при секретаріГригорєвійО.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу№2а/2570/304/2011

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Машпостачкомплект»

доДержавної податкової інспекції у м.Чернігові

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від27.12.2010 №0006962320/1 та №0006972320/1, -

В С Т А Н О В И В :

11.01.2011 позивач (ТОВ«Машпостачкомплект») звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові (далі-ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від27.12.2010 №0006962320/1, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1368грн., (ут.ч. за основним платежем 912грн., за штрафними санкціями 456грн.). та №0006972320/1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1222грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування платник податків сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої «продавцеві», при наявності податкових накладних, що належним чином оформлені. Також звертає увагу на те, що наявність всіх необхідних первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин платника податків з постачальниками товарів (робіт, послуг) та податкових накладних, оформлених у повній відповідності з чинним законодавством платник податків мав повне право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту. Наявність вказаних документів, як і відсутність підстав щодо безтоварності операцій, підтверджується Актом перевірки. Крім того, за змістом відомостей, викладених в Акті, підтверджується той факт, що на момент проведення господарських операцій, а також віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, вказані контрагенти були зареєстровані як платники ПДВ, так і у державному реєстрі.

При цьому позивач вважає, що Акт перевірки підтверджує наявність у нього звітно-розрахункових документів, проте взагалі не містить жодних правових підстав на підтвердження обґрунтованості виключення сум ПДВ зі складу податкового кредиту та висновків про порушення платником податкового законодавства. Зазначені в Акті податкові накладні, а також реєстри отриманих податкових накладних, в яких визначені дати отримання цих накладних, надавались під час перевірки. Наявність, зміст, перелік, суми, дати виписки, правильність всіх інших реквізитів та загальна сума податкового кредиту, визначена за всіма вищезгаданими податковими накладними визнаються відповідачем.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові та додаткових поясненнях.

Представники відповідача проти позову заперечили та просили у задоволенні позову відмовити, пояснивши, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам чинного законодавства. При цьому наголосили, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит, оскільки у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Представники відповідача, на підтвердження своїх законних дій, зазначили, що позивачем включено до податкового кредиту по податковій декларації за червень 2010року податкову накладну, яка була виписана у травні 2010року, без документального підтвердження факту її отримання у звітному місяці.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу п.7.5.1 ст.7 Закону України від03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон України «Про податок на додану вартість»), станом на момент виникнення спірних правовідносин датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому п.1.7 ст.1 та п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає поняття податкового кредиту, а пп.7.2.6 ст.7 визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). пп.7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Досліджуючи фактичні обставини справи, судом встановлено, що на підставі Акту Державної податкової інспекції у м.Чернігові від16.11.2010 №850/23/21393050 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ«Машпостачкомплект», код ЄДРПОУ21393050, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень2010року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в червні2010року (далі-Акт перевірки) було винесено податкові повідомлення-рішення від27.12.2010 №0006962320/1, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1368грн., (ут.ч. за основним платежем 912грн., за штрафними санкціями 456грн.). та №0006972320/1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1222грн., за порушення п.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто визнано неправомірним віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 1222грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені в апеляційному порядку до ДПІум.Чернігові, рішенням якої від27.12.2010 №19692/10/25-008 скаргу ТОВ«Машпостачкомплект» було залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с.34-37,38-43).

Так в Акті перевірки відповідач вказав, що відвантаження товару у травні 2010року здійснювалось відповідно до видаткової накладної від21.05.2010 №0000057 на суму 21215,39грн.(вт.ч. ПДВ 3535,90грн.). Оплата в червні 2010року не здійснювалась. Також в Акті перевірки зазначено, що своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення контролю за своєчасним їх отриманням є обов'язком платника. Через те, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону) та з урахуванням визначення, наведеного в п.2.1 Положення про документальне забезпечення у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Мін'юсті України 05.06.1995 за №168/704 (далі Положення №88), податкова накладна відноситься до категорії первинних документів. А сам порядок реєстрації податкової накладної як вхідного первинного документа визначається з урахуванням правил, установлених Положенням №88, облік податкових накладних та їх передача (пересилання) повинні ґрунтуватися на правилах, встановлених для відповідних бухгалтерських документів.

Таким шляхом ДПІ дійшла висновку, що ТОВ«Машпостачкомплект» порушено вимоги пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», так як на її думку податкова накладна включена в іншому ніж звітний період.

Не погоджуючись із висновком ДПІ, суд встановив, що відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних №6 вищевказану податкову накладну (а.с.66) отримано ТОВ«Машпостачкомплект» в червні2010року (а.с.67-69).

Податкова накладна є первинним звітним документом, а згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. А безпосередньо дата отримання податкової накладної, засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

При цьому пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено яку інформацію необхідно зазначати окремими рядками платнику податків при наданні покупцю податкової накладної. Згідно із пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Щодо твердження відповідача про неправомірно сформований податковий кредит через відсутність звернення ТОВ«Машпостачкомплект» до ДПІ зі скаргою на постачальників, які відмовили у вчасному наданні податкової накладної, і яку (скаргу на постачальників) ДПІ визнає законною підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту відповідного звітного період, є нормативно необґрунтованими, оскільки пп.7.2.6 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено виключний перелік умов, за яких покупець має право звернутися зі скаргою до ДПІ, що в той же час не є його зобовязанням.

В даному випадку суд погоджується із обґрунтуванням позивача про те, що згідно первинних документів ТОВ«Машпостачкомплект» та даних бухгалтерського обліку підприємства поставка товару відбулась.

Дата отримання податкової накладної вказана в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних відповідно до пп.9.2 п.9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від30.06.2005 №244 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно платник податку в податковій декларації за червень2010року включив до складу податкового кредиту ПДВ податкову накладну №140 на суму 3535,90грн. згідно п.4.4 та п.4.5 наказу Державної податкової адміністрації України від30.05.1997 №166 Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання, (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054) за яким платник податку має можливість у поточній декларації включити запізнілі податкові накладні до рядка16 і відповідно розшифрувати такі суми в додатку1 до декларації за правом, визначеним п.5.8 зазначеного Порядку №166.

Отже, спірна податкова накладна у повній мірі виконує функції, покладені на неї Законом України «Про податок на додану вартість». Тобто, ця податкова накладна підтверджує фактичність здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість (у складі вартості послуг) та суми цього податку, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо періоду формування податкового кредиту та, як наслідок, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Крім того суд визнає дії позивача такими, що відповідають п.3.4 Порядку №166, який встановлює обовязок платника податку самостійно обчислювати суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового* обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством. *При цьому невключення податкової накладної (за наявності її оригіналу) до реєстру отриманих та виданих податкових накладних не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Дана норма доводить, що наявність оригіналу податкової накладної є підставою для зарахування суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Так, надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, є підставою для формування податкового кредиту, оскільки податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Тобто здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суд встановив, що платник податку позивач надав належні підтверджуючі первинні документи, які свідчать про здійснення господарської операції і визнав право отримання податкового кредиту згідно податкової декларації за червень2010року. Порушення позивачем пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» відсутні.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Враховуючи посилання відповідача на пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд вважає за необхідне вказати, що абзацом другим названої норми встановлено право особи на подання такої скарги, що не можна розуміти як обов'язок.

Акт перевірки не містить більше жодного обґрунтування порушення позивачем пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Тобто посилання представників відповідача на порушення позивачем пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону щодо не звернення платника податку до податкового органу при відмові з боку постачальників у видачі податкової накладної не приймаються судом.

Крім того, згідно із пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Правова позиція ДПІ у м.Чернігові робить неможливим одержання позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, правильність та повнота сплати якого відповідачем не заперечуються. Таким чином, порушується баланс інтересів держави та платників податків у відносинах зі сплати та нарахування податку на додану вартість, оскільки у разі необґрунтованого зменшення платнику податків податкового кредиту з податку на додану вартість у держави виникають безпідставно одержані доходи за рахунок субєкта підприємницької діяльності, що не відповідає смислу та меті Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже висновки ДПІ, викладені в Акті, щодо включення позивачем до складу звітного податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною, виписаною постачальником товарів (робіт, послуг) в іншому ніж його звітний (податковий) період - є безпідставними.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

У відповідності до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно враховуючи ч.1 ст.9 та ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнає позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від27.12.2010 №0006962320/1 та №0006972320/1 підтверджені належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові від27.12.2010 №0006962320/1 та №0006972320/1.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку статей167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О.Житняк