Ухвала суду № 137961287, 24.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"24" червня 2026 р. м. ХарківСправа № 922/3636/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кононова О.В.

при секретарі судового засідання Зубко Ю.В.

розглянувши заяву кредитора ОСОБА_1 (вх. № 24117 від 21.11.2025) з грошовими вимогами до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Пак" по справі № 922/3636/25

за заявоюОСОБА_2 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Пак"

За участю:

представника боржника - Прокоп`єв К.Л.

представника ініціюючого кредитора - Андренко В.Ю.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області надійшла заява фізичної особи ОСОБА_2 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Пак", в якій заявник просить суд: прийняти заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи; відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Пак" (код за ЄДРПОУ: 30509546; адреса реєстрації: 61004, м. Харків, вул. Катерининська, буд. 46); вимоги ініціюючого кредитора - Бабича Юрія Володимировича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) у сумі основного боргу 2 469 500,00 грн, у сумі 8 917,81 грн - 3% річних, у сумі 31 782,32 грн - інфляційне збільшення; у сумі 30 280,00 грн сплаченого судового збору - за подання даної заяви; у розмірі 72 000,00 грн - за авансування винагороди арбітражного керуючого у справі та внести їх до реєстру вимог кредиторів; ввести процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Пак" (код за ЄДРПОУ: 30509546; адреса реєстрації: 61004, м. Харків, вул. Катерининська, буд. 46) та мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Караченцева Юрія Леонідовича (РНОКПП: НОМЕР_2 ; Свідоцтво № 361, видане 26.02.2013 року Міністерством юстиції України) та здійснити офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.

В обґрунтування поданої заяви ФО ОСОБА_2 посилався на неналежне виконання ТОВ "Роял Пак" умов Договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 18/06 від 18 червня 2020 року та Договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 20/07 від 20 липня 2020 року, щодо повернення отриманих в позику коштів в загальному розмірі 2 469 500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.10.2025 серед іншого відкрито провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "Роял Пак", код ЄДРПОУ 30509546.

Визнано вимоги ініціюючого кредитора Бабича Юрія Володимировича у сумі основного боргу 2 469 500,00 грн, у сумі 8 917,81 грн - 3% річних, у сумі 31 782,32 грн - інфляційне збільшення; у сумі 30 280,00 грн. сплаченого судового збору, у розмірі 72 000,00 грн - за авансування винагороди арбітражного керуючого у справі.

Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Роял Пак" (код за ЄДРПОУ 30509546).

Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Караченцева Юрія Леонідовича.

Встановлено строк подання розпорядником майна до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів до 01.12.2025.

Призначено проведення попереднього засідання господарського суду.

22.10.2025 здійснено офіційне оприлюднення на офіційному веб-порталі судової влади України про відкриття справи про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Пак" (код за ЄДРПОУ: 30509546; адреса реєстрації: 61004, м. Харків, вул. Катерининська, буд. 46) із зазначенням повного найменування боржника, його поштової адреси, банківських реквізитів, найменування та адреси господарського суду, номера справи, відомостей про розпорядника майна, граничний строк подання заяв конкурсних кредиторів з вимогами до боржника (номер публікації 77509).

21.11.2025 на адресу господарського суду надійшла заява Рогава Валентини Федорівни (вх.№ 24117) з грошовими вимогами до боржника ТОВ "Роял Пак" на загальну суму 1 388 213,13 грн.

Ухвалою від 24.11.2025 суд прийняв заяву Рогава Валентини Федорівни (вх.№ 24117 від 21.11.2025) з грошовими вимогами до боржника та призначив її до розгляду в попередньому засіданні господарського суду. Зобов`язав розпорядника майна разом з боржником розглянути заяву кредитора та письмово повідомити про результати розгляду заявника та суд до дати проведення попереднього засідання.

01.12.2025 до суду від розпорядника майна арбітражного керуючого Караченцева Ю.Л. надійшло повідомлення про розгляд вимог Рогави В.Ф. (вх.№27826). В наданому повідомленні розпорядник майна зазначив, що він розглянув заявлені кредитором грошові вимоги та визнав їх частково. Зокрема, визнано вимоги, підтверджені рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 та постановою Харківського апеляційного суду від 24.04.2025 у справі №639/6070/23, а також частково нараховані після ухвалення судового рішення інфляційні втрати, три проценти річних та неустойку за неповернення орендованого майна. Загальний розмір визнаних вимог становить 161 530,42 грн.

Водночас розпорядник майна відхилив вимоги кредитора про стягнення 922 112,87 грн збитків, завданих неповерненням орендованого обладнання, зазначивши, що постановою Харківського апеляційного суду застосовано інший спосіб захисту права витребування майна, тоді як розмір збитків судом не встановлювався та належними доказами не підтверджений. Також не визнано вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн, оскільки кредитором не надано належних та допустимих доказів її заподіяння боржником.

09.12.2025 від Рогава Валентини Федорівни надійшло клопотання (вх. №28684) про призначення експертизи. В наданому клопотанні заявниця просить суд призначити у судовій справі № 922/3636/25 товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання:

1) якою є вартість екструдерної машини для виробництва стикових плівок, 2015р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDIS INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN, яку Рогава Валентина Федорівна передала в оренду до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ПАК"?

2) якою є вартість термоформовочної машини для виробництва пластикових пакетів, 2015р., модель ULD-GF-А836Е, виробник JANDIS INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN, яку Рогава Валентина Федорівна передала в оренду до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ПАК"?

3) яким є розмір збитків, завданих Рогава Валентині Федорівни внаслідок того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ПАК" не повернуло до Рогава Валентини Федорівни екструдерну машину для виробництва стикових плівок, 2015р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDIS INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN?

4) яким є розмір збитків, завданих Рогава Валентині Федорівни внаслідок того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЯЛ ПАК" не повернуло до Рогава Валентини Федорівни термоформовочну машину для виробництва пластикових пакетів, 2015р., модель ULD-GF-А836Е, виробник JANDIS INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN?

Проведення експертизи доручити експертам НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР "ІНСТИТУТ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ ІМ. ЗАСЛ. ПРОФ. М.С. БОКАРІУСА" МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ.

В обгрунтування клопотання кредитор зазначає, що заявлені нею грошові вимоги ґрунтуються на відшкодуванні збитків, завданих неповерненням боржником двох одиниць обладнання, переданого в оренду: екструдерної машини для виробництва плівок (модель ULD-GF-H45D) та термоформувальної машини для виробництва пластикових пакетів (модель ULD-GF-А836Е), загальною вартістю 922 112,87 грн.

На думку кредитора, розпорядник майна безпідставно не визнав ці вимоги, не навівши мотивів їх відхилення та не надавши доказів повернення спірного майна або його наявності у боржника. Кредитор посилається на постанову Харківського апеляційного суду від 24.04.2025 у справі №639/6070/23 про витребування зазначеного майна та вважає, що боржник приховав або розтратив це майно, чим заподіяв йому збитки. У зв`язку з цим заявник просить призначити судову товарознавчу експертизу для визначення ринкової вартості зазначеного обладнання станом на час розгляду справи та встановлення розміру завданих йому збитків, посилаючись на те, що для з`ясування цих обставин необхідні спеціальні знання, а відповідний висновок експерта у матеріалах справи відсутній.

09.12.2025 до суду від Рогави В.Ф. надійшли заперечення на повідомлення розпорядника майна про результати розгляду його вимог. В наданих запереченнях кредитор заперечує висновки розпорядника майна, викладені у повідомленні.

Кредитор не погоджується з частковим визнанням його вимог розпорядником майна та просить суд визнати їх у повному обсязі. На думку кредитора, розпорядник безпідставно зменшив розмір 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки рішення Жовтневого районного суду м. Харкова в частині стягнення заборгованості та судового збору не оскаржувалося і набрало законної сили 21.07.2024, а не 24.04.2025.

Також кредитор вважає необґрунтованою відмову у визнанні вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн, посилаючись на тривале, умисне та систематичне порушення боржником його прав, неповернення орендованого майна, невиконання судових рішень та завдання йому моральних страждань. На думку кредитора, усі необхідні докази на підтвердження цих вимог були подані до суду.

Крім того, кредитор заперечує проти відмови у визнанні вимог про відшкодування 922 112,87 грн збитків, зазначаючи, що невиконання боржником постанови Харківського апеляційного суду про повернення орендованого обладнання не позбавляє його права вимагати відшкодування завданих збитків у межах справи про банкрутство. Кредитор стверджує, що боржник не повернув обладнання, вартість якого становить 922 112,87 грн, а розпорядник майна не навів жодних доказів виконання відповідного судового рішення або спростування факту завдання майнової шкоди.

09.12.2025 до суду від боржника ТОВ "Роял Пак" надійшли заперечення щодо заявлених Рогавою В.М. вимог (вх. №28710). Боржник просить відмовити у визнанні грошових вимог Рогави В.Ф. у невизнаній розпорядником майна частині. Зазначає, що неповернення орендованого обладнання сталося в період, коли директором товариства був Рогава В.М., який після звільнення не передав новому керівництву документацію та майно підприємства.

За твердженням боржника, саме за час його керівництва з володіння товариства вибуло як власне майно підприємства, так і майно, передане в оренду, у тому числі обладнання ОСОБА_1 . Крім того, боржник звертає увагу на родинні відносини між Рогавою В.Ф. та колишнім директором Рогавою В.М., вважаючи заявлену заборгованість штучно створеною з метою отримання переваг у процедурі банкрутства.

Також боржник заперечує проти визнання вимог про відшкодування моральної шкоди у сумі 300 000,00 грн, посилаючись на відсутність належних та допустимих доказів її заподіяння. Крім того, заперечує проти визнання вимог про стягнення 922 112,87 грн збитків, зазначаючи, що постановою Харківського апеляційного суду у справі №639/6070/23 застосовано інший спосіб захисту права витребування майна, а не відшкодування його вартості. На думку боржника, вимога про стягнення збитків фактично спрямована на зміну способу захисту, визначеного судовим рішенням, тоді як розмір збитків судом не встановлювався та належними доказами не підтверджений.

На підтвердження своєї позиції боржник також посилається на правові висновки Верховного Суду щодо підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство, зазначаючи, що грошові вимоги кредитора повинні бути належним чином підтверджені доказами, а їх безпідставне визнання може порушити права інших кредиторів.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 наполягала на задоволенні заявлених грошових вимог, просила суд задовольнити заяву в повному обсязі.

Розпорядник майна зазначив, що він розглянув заявлені вимоги та визнав їх частково в сумі 161 530,42 грн. Решту вимог відхилив з підстав, визначених в надісланому кредитору повідомленні.

Представник боржника в судовому засіданні заперечував проти заявлених вимог Рогави В.Ф. частково.

Представник ініціюючого кредитора в судовому засіданні заперечував проти визнання заявлених Рогавою В.Ф. грошових вимог.

Інші представники кредиторів, присутні в судовому засіданні не висловили заперечень проти заявлених кредиторських вимог ОСОБА_1 .

Суд, заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши заяву Рогави Валентини Федорівни (вх. 27117 від 21.11.2025) вважає за необхідне зазначити наступне.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

Відповідно до положень частин першої, третьої, шостої статті 45 КУзПБ:

- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;

- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16, постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.01.2021 у справі № 916/4181/14.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17 звернув увагу на усталені висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, зокрема:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови: від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 18.04.2019 у справі №914/1126/14, від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16);

- у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Зазначені висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до пункту 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки Кодекс (статті 45 - 47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом. (Постанова ВС КГС від 23.11.2023 року у справі № 905/1965/19)

Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про призначення у справі проведення товарознавчої експертизи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Згідно із частиною першою статті 73 ГПК України наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи суд встановлює на підставі доказів.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга статті 73 ГПК України).

Відповідно до положень статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд надає оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 03.08.2022 у справі №910/5408/21, від 21.09.2022 у справі №904/3469/21.

Системний аналіз положень статей 98-99 ГПК України та частини першої статті 45 КУзПБ дозволяє зробити висновок про те, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема, через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Аналіз положень статей 73, 99 ГПК України дозволяє зробити висновок про те, що висновок експерта складається за результатами проведення судової експертизи та є одним із видів доказів у справі; експертиза призначається судом за його власною ініціативою або за клопотанням учасника справи у випадку, коли суд вважає, що має дійсну потребу у спеціальних знаннях для встановлення певних фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 45 КУзПБ передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. Воно не може бути замінене висновком експерта, який не обмежений вимогами статей 76-79 ГПК України та межами дослідницької функції суду саме на цій стадії розгляду справи про банкрутство. Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог.

Тобто, за своєю правовою природою такий предмет спору не є тотожним спору про право, який розглядається у позовному провадженні.

Особливістю провадження у справах про банкрутство є те, що в межах цього провадження суди розглядають багато різних спорів, щодо яких законодавцем визначено окремі процедури та особливості їх розгляду в межах єдиної процедури банкрутства. Одним з різновидів таких спорів є розгляд спірних вимог конкурсного кредитора, який оспорюється боржником або іншим кредитором боржника. Відтак, при розгляді спірних вимог кредиторів суди повинні керуватися спеціальними нормами законодавства про банкрутство, які визначають обов`язки конкретного кредитора щодо доказування розміру кредиторських вимог, визначають обсяг доказування, предмет доказування спірних кредиторських вимог, право суду відмовити у визнанні спірних вимог внаслідок неподання заявником документів, що їх підтверджують.

Крім того, ухвала про призначення судової експертизи перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із зупиненням провадження у справі, оскільки саме її постановлення зумовлює необхідність застосування такого процесуального заходу. Водночас у справах про банкрутство зупинення провадження не допускається. Отже, призначення судової експертизи у цій справі неминуче призвело б до зупинення провадження всупереч вимогам закону. При цьому судова експертиза за своєю правовою природою не є способом збирання доказів та не може підміняти обов`язок сторін щодо доказування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Суд вважає, що враховуючи обставини цієї справи, питання про вартість втраченого майна та належність доказів, якими кредитор обґрунтовує свої кредиторські вимоги в справі про банкрутство не може вирішуватись за допомогою збирання доказів шляхом проведення певної судової експертизи з огляду на спеціальні приписи законодавства щодо розгляду у справі про банкрутство спірних вимог кредиторів.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання Рогави Валентини Федорівни про призначення експертизи по справі № 922/3636/25 в межах розгляду заяви з грошовими вимогами.

Щодо заявлених грошових вимог, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2020 між Рогавою В.Ф. та ТОВ "Роял Пак" був укладений договір оренди обладнання. Відповідно до п. 1.1. Договору, Орендодавець (Позивач) передає, а Орендар бере у тимчасове володіння та користування наступне обладнання: 1) екструдерна машина для виробництва стикових плівок, 2015р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDI'S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN - 1 шт.; 2) термоформовочна машина для виробництва пластикових пакетів, 2015р., модель ULD- GF-A836E, виробник JANDI'S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN - 1 шт. Відповідно до п. 5.1. Договору, розмір орендних платежів складає 2000,00 гн. за кожний місяць оренди. Відповідно до п. 5.2. Договору, орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця щоквартально, можливо вносити орендну плату за будь- який період наперед. Відповідно до п. 4.2. Договору, термін оренди складає один рік з моменту прийняття обладнання за актом прийому-передачі. Термін оренди обладнання та дія даного Договору автоматично подовжується на той самий строк та на тих самих умовах, якщо жодна із сторін письмово не відмовиться від продовження договору за тридцять днів до дати закінчення терміну оренди. Відповідно до п. 8.1. Договору, після закінчення терміну оренди Орендар зобов`язаний протягом п`ятнадцяти календарних днів повернути обладнання Орендодавцю за актом прийому-передачі з технічною документацію, якщо остання передавалась Орендарю. Відповідно до п. 9.1. Договору, орендар несе наступну відповідальність за даним Договором: у випадку прострочення по сплаті орендних платежів пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Відповідно до п. 10.1. Договору, даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору і свої зобов`язання.

01.10.2020 на виконання умов Договору, Рогава В.Ф. передала в користування до ТОВ "Роял Пак" обладнання, а саме "екструдерна машина для виробництва стикових плівок, 2015р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDI'S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN" та "термоформовочна машина для виробництва пластикових пакетів, 2015р., модель ULD-GF- А836Е, виробник JANDI'S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN", а боржник прийняв таке обладнання у користування.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 року у справі № 639/6070/23 частково задоволено позов Рогава В.Ф. до ТОВ "Роял Пак" та стягнуто з ТОВ "Роял Пак" на користь Рогава В.Ф. заборгованість з орендної плати в розмірі 49 808,95 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 24.04.2025 року у справі № 639/6070/23 рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.06.2024 року в частині відмови в задоволенні позову про витребування у ТОВ "Роял Пак" на користь Рогава В.Ф. екструдерної машини для виробництва стикових плівок, 2015 р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDIS INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN; термоформовочної машини для виробництва пластикових пакетів, 2015 р., модель ULD-GF-А836Е, виробник JANDIS INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN скасовано та витребувано у ТОВ «Роял Пак» на користь Рогава В.Ф. екструдерну машину для виробництва стикових плівок, 2015 р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDIS INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN; термоформовочу машину для виробництва пластикових пакетів, 2015 р., модель ULD-GF-А836Е, виробник JANDIS INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN.

У зв`язку з невиконання умов договору заборгованість ТОВ "Роял Пак" перед Рогава В.Ф. зі сплати орендної плати за період з 01.05.2022 по 22.05.2023 складає 25 419,35 грн., неустойка (пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ), нарахована на суму несвоєчасно сплаченої орендної плати складає 5 328,76 грн., три проценти річних, нараховані на суму несвоєчасно сплаченої орендної плати складає 591,94 грн., інфляційні втрати, нараховані на суму несвоєчасно сплаченої орендної плати складає 1 307,61 грн.; неустойка за неповерненя обладнання (у розмірі подвійної плати за найм речі) складає 17 161,29 грн.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що у Боржника виникли зобов`язання сплатити на користь Кредитора заборгованість за орендну плату в сумі 25 419,35 грн. за період з 01.05.2022 р. по 22.05.2023 р.; 5 328,76 грн. - неустойка на суму несплаченої орендної плати, 17 161,29 грн. - неустойка за неповернення обладнання у розмірі подвійної плати за найм речі; 1 307,61 грн. - інфляційних витрат та 591,94 грн. - 3% річних від простроченої суми, а також повернути орендоване ним майно.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 18 ГПК України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Судовими рішеннями, які набрали законної сили встановлено, що Рогава В.Ф. передала в оренду ТОВ "Роял Пак" обладнання, однак останній не виконав належним чином умови договору щодо внесення орендної плати, а також не повернув орендоване майно після розірвання договору оренди.

Таким чином, у Рогава В.Ф. виникло право вимоги до ТОВ "Роял Пак".

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом (ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів").

Крім того, як передбачено ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 року у справі № 639/6070/23 та постановою Харківського апеляційного суду від 24.04.2025 року у справі № 639/6070/23, які набрали законної сили, з боржника ТОВ "Роял Пак" стягнуто заборгованість, юридичний факт порушення боржником його зобов`язань та розмір заборгованості встановлені рішеннями суду, що набрали законної сили, то в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України додаткового доказування не потребує.

Таким чином, суд зазначає, що загальна сума заборгованості ТОВ "Роял Пак" перед Рогава В.Ф. за вказаними судовими рішеннями складає 55 841,63 грн., з яких:

- 25 419,35 грн. - сума заборгованості з орендної плати;

- 1 307,61 грн. - інфляційні втрати;

- 591,94 грн. - 3% річних від простроченої суми;

- 6 032,68 грн. - витрати зі сплати судового збору (498,28 грн. + 5 534,40 грн.);

- 5 328,76 грн. - неустойка на суму несплаченої орендної плати;

- 17 161,29 грн. - неустойка за неповернення обладнання у розмірі подвійної плати за найм речі.

Зазначені вимоги є підтвержденими судовими рішеннями та такими, що підлягають визнанню.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що кредитором були здійснені нарахування трьох відсотків річних та інфляційних витрат за подальший період, який не охоплений сумами визнаними судовим рішенням.

Дослідивши відповідні розрахунки, суд зазначає, що звернення кредитора в суд та ухвалення судом рішення про стягнення з боржника боргу не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору: не звільняє боржника від відповідальності за невиконання нею грошових зобов`язань.

Зобов`язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Законодавством визначено вичерпний перелік підстав припинення зобов`язання, і зазначені ці підстави у ст.ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України. Жодна з цих норм не вказує на звернення кредитора до суду чи ухваленням судом рішення про стягнення з боржника боргу як на підставу припинення зобов`язання.

За відсутності інших передбачених договором або законом підстав, відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

За невиконання своїх грошових зобов`язань боржник продовжує нести цивільно-правову відповідальність, передбачену законом.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондується із обов`язком боржника щодо такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16-ц, постановах Верховного Суду від 31.05.2018 року у справі № 902/330/17, від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18, зроблено висновок, що передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Оскільки боржник ТОВ "Роял Пак" свого боргу не повернув, це грошове зобов`язання залишилося невиконаним і, відповідно, він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Крім того, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 року по справі № 914/712/16.

З матеріалів справи вбачається, що кредитором здійснено донарахування річних та інфляційних витрат відповідно ст. 625 ЦК України.

Так, кредитором було нараховано 3% річних на суму основного боргу у розмірі 25 419,35 грн. за період з 01.10.2023 до 20.10.2025 на загальну суму 1 566,95 грн.

Суд, дослідивши відповідні розрахунки, вважає їх арифметично вірним, а заявлену суму 3% річних у розмірі 1 566,95 грн., нарахованих на суму заборгованості з орендної плати у розмірі 25 419,35 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, кредитором заявлено до визнання суму 3% річних, нарахованих на суму судового збору у розмірі 498,28 грн., стягнуту рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 по справі № 639/6070/23. Відповідно доданого розрахунку кредитор просить визнати розмір 3% річних в сумі 18,70 грн., що були нараховані за період з 21.07.2024 по 20.10.2025.

Суд вважає таке нарахування помилковим, оскільки відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 273 Цивільного кодексу України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 384 Цивільного кодексу України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Враховуючи перегляд рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 по справі № 639/6070/23 апеляційною інстанцією та з огляду на прийняття Харківським апеляційним судом Постанови від 24.04.2025 у справі № 639/6070/23, якою рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.06.2024 частково скасовано, обов`язок боржника по сплаті судового збору у розмірі 498,28 грн., що був стягнутий рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 по справі № 639/6070/23 виник саме з дня ухвалення Постанови Харківського апеляційного суду по справі № 639/6070/23, тобто з 24.04.2024.

З урахуванням наведеного належна до сплати сума 3% річних на суму заборгованості 498,28 грн. щодо сплати судового збору за період з 24.04.2025 по 20.10.2025 становить 7,37 грн., вимогу в такому розмірі суд вважає обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також кредитором заявлено до визнання суму 3% річних, нарахованих на суму судового збору у розмірі 5534,40 грн., стягнутої Постановою Харківського апеляційного суду від 24.04.2025 по справі № 639/6070/23 у розмірі 81,88 грн., нарахованих за період з 24.04.2025 по 20.10.2025.

Суд, дослідивши відповідні розрахунки, вважає їх арифметично вірним, а заявлену суму 3% річних у розмірі 81,88 грн., нарахованих на суму заборгованості зі сплати судового збору у розмірі 5534,40 грн. законною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо нарахованих сум інфляційних витрат, з матеріалів справи вбачається, що кредитором було нараховано інфляційні на суму основного боргу у розмірі 25 419,35 грн. за період з 01.07.2023 до 20.10.2025 на загальну суму 5 274,46 грн.

Суд, дослідивши відповідні розрахунки, вважає їх арифметично вірним, а заявлену суму інфляційних витрат у розмірі 5 274,46 грн., нарахованих на суму заборгованості 25 419,35 грн. орендної плати законною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, кредитором заявлено до визнання суму інфляційних витрат, нарахованих на суму судового збору у розмірі 498,28 грн., стягнутої рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 по справі № 639/6070/23. Відповідно доданого розрахунку кредитор просить визнати розмір інфляційних в сумі 76,04 грн., що були нараховані за період з 21.07.2024 по 20.10.2025.

З урахуванням того, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2024 по справі № 639/6070/23 яким була стягнута вказана сума судового збору набрало сили 24.04.2025, належна до сплати сума інфляційних витрат на суму заборгованості 498,28 грн. щодо сплати судового збору за період з 24.04.2025 по 20.10.2025 становить 14,58 грн., вимогу в такому розмірі суд вважає обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також кредитором заявлено до визнання суму інфляційних витрат, нарахованих на суму судового збору у розмірі 5534,40 грн., стягнутої Постановою Харківського апеляційного суду від 24.04.2025 по справі № 639/6070/23 у розмірі 161,91 грн., нарахованих за період з 24.04.2025 по 20.10.2025.

Суд, дослідивши відповідні розрахунки, вважає їх арифметично вірним, а заявлену суму інфляційних у розмірі 161,91 грн., нарахованих на суму заборгованості зі сплати судового збору у розмірі 5534,40 грн. законною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 789 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Так кредитором заявлено до визнання суму неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за період з 01.10.2023 по 20.10.2025 в загальній сумі 98 580,64 грн.

Суд, дослідивши відповідні розрахунки, вважає їх арифметично вірним, а заявлену суму неустойки у розмірі 98 580,64 грн., нарахованих за період з 01.10.2023 по 20.10.2025 законною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої до визнання суми збитків внаслідок втрати орендованого майна у розмірі 922 112,87 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 5 п. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Як вже зазначалось судом, постановою Харківського апеляційного суду від 24.04.2025 року у справі № 639/6070/23 рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.06.2024 року в частині відмови в задоволенні позову про витребування у ТОВ "Роял Пак" на користь ОСОБА_1 екструдерної машини для виробництва стикових плівок, 2015 р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDIS INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN; термоформовочної машини для виробництва пластикових пакетів, 2015 р., модель ULD-GF-А836Е, виробник JANDIS INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN скасовано та витребувано у ТОВ "Роял Пак" на користь ОСОБА_1 екструдерну машину для виробництва стикових плівок, 2015 р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDIS INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN; термоформовочу машину для виробництва пластикових пакетів, 2015 р., модель ULD-GF-А836Е, виробник JANDIS INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN.

Наразі кредитор вказує, що внаслідок невиконання боржником зобов`язань з повернення Кредитору майна, отриманого Боржником від Кредитора в оренду, боржник завдав Кредитору майнову шкоду (збитки) в розмірі 922 112,87 грн.

В обгрунтування такого розміру збитків Рогава В.Ф. додає до матеріалів справи видаткову накладну № 134 від 26.05.2015, відповідно якої їй поставлялось спірне обладнання постачальником ТОВ "Торговий дім "Полімер Трейдінг". У вказаній накладній визначено вартість екструдерної машини для виробництва стикових плівок, 2015р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDIS INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN на рівні 168 750,00 грн. без ПДВ, а вартість термоформовочної машини для виробництва пластикових пакетів, 2015р., модель ULD-GF-А836Е, виробник JANDIS INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN у розмірі 292 500,00 грн. без ПДВ.

Наразі Рогава В.Ф. зауважує, що актуальна вартість екструдерної машини для виробництва стикових плівок, 2015р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDIS INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN становить 337 340,04 грн. обґрунтовуючи таку вартість різницею курса долара США до гривні станом на 26.05.2015 та курса долара США до гривні станом на 20.11.2025.

Також кредитор стверджує, що наразі вартість термоформовочної машини для виробництва пластикових пакетів, 2015р., модель ULD-GF-А836Е, виробник JANDIS INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN становить 584 722,83грн., обґрунтовуючи таку вартість різницею курса долара США до гривні станом на 26.05.2015 та курса долара США до гривні станом на 20.11.2025.

Відповідно до ст. 789 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Також варто звернути увагу і на той факт, що з правової конструкції статті 25 КУзПБ витікає, що відшкодуванню може підлягати лише реальні збитки.

Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише за наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб`єкт, об`єкт, об`єктивна та суб`єктивна сторона. Суб`єктом є боржник; об`єктом - правовідносини по зобов`язаннях; об`єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб`єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

При цьому, саме на позивача (заявника) покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Отже, кредитор, заявляючи вимогу про відшкодування збитків, повинен довести факт порушення його права, наявність збитків, їх розмір та причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника і заподіяними збитками, тоді як обов`язок доведення відсутності вини покладається на особу, яка завдала шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України).

Водночас суд звертає увагу, що сам по собі факт можливого завдання збитків не звільняє кредитора від обов`язку довести їх розмір належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини третьої статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні розміру збитків беруться до уваги ринкові ціни, що існували на день добровільного задоволення вимоги кредитора, а якщо вимогу добровільно не задоволено, на день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено законом або якщо суд, залежно від обставин справи, не визначить інший момент для встановлення вартості.

Таким чином, положення цивільного законодавства пов`язують визначення розміру збитків саме з ринковою вартістю майна, а не зі зміною валютного курсу чи іншими економічними показниками.

Разом із тим заявником розмір збитків визначено виключно шляхом перерахунку вартості обладнання відповідно до зміни офіційного курсу долара США до гривні за період з 26.05.2015 по 20.11.2025, без надання будь-яких доказів ринкової вартості спірного обладнання станом на відповідну дату, без проведення його оцінки та без будь-якого економічного обґрунтування того, що саме такий спосіб розрахунку відображає реальний розмір майнових втрат кредитора.

При цьому зміна офіційного валютного курсу сама по собі не є критерієм визначення розміру реальних збитків у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України та не може підміняти собою визначення ринкової вартості майна, передбачене частиною третьою статті 623 Цивільного кодексу України.

Отже, поданий кредитором розрахунок збитків ґрунтується на припущенні про пропорційне збільшення вартості майна внаслідок зміни валютного курсу, що не відповідає вимогам статей 22, 623 Цивільного кодексу України та саме по собі не підтверджує реального розміру завданих збитків.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що 01.10.2020 на виконання умов Договору оренди обладнання, ОСОБА_1 передала в користування до ТОВ "Роял Пак" спірне обладнання, а саме "екструдерна машина для виробництва стикових плівок, 2015р., модель ULD-GF-H45D, виробник JANDI'S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN" та "термоформовочна машина для виробництва пластикових пакетів, 2015р., модель ULD-GF- А836Е, виробник JANDI'S INDUSTRIAL CO., LTD. TAIWAN", а боржник прийняв таке обладнання у користування. Відповідний факт підтверджується підписаним обома сторонами Актом приймання - передачі обладнання від 01.10.2020.

У вказаному акті сторони визначили, що загальна вартість майна становить сто десять тисяч сімсот гривень.

Отже, оцінюючи подані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що кредитором не доведено належними та допустимими доказами заявлений розмір збитків у сумі 922 112,87 грн. Наданий кредитором розрахунок ґрунтується виключно на перерахунку первісної вартості обладнання відповідно до зміни офіційного курсу долара США до гривні, що саме по собі не підтверджує реального розміру майнових втрат та не відповідає положенням статей 22, 623 Цивільного кодексу України.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що під час передачі спірного обладнання за договором оренди сторони підписали Акт приймання-передачі від 01.10.2020, в якому погодили його загальну вартість у розмірі 110 700,00 грн. Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували іншу вартість спірного майна або інший розмір реальних збитків, матеріали справи не містять та кредитором суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено завдання кредитору реальних збитків лише у розмірі 110 700,00 грн, а тому грошові вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування збитків підлягають визнанню саме у зазначеному розмірі. Решту заявлених вимог про відшкодування збитків у сумі 811 412,87 грн (922 112,87 грн 110 700,00 грн) суд відхиляє, як такі, що не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

Щодо заявленої до визнання суми моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з заяви, кредитор в поданій заяві зазначає лише загальні посилання на норми права без обґрунтування причинно-наслідкових обставин, які зумовили завдання моральної шкоди та у якій формі така моральна шкода знайшла своє відображення.

Приписами частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Положеннями частини першої статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Якщо законодавством встановлені межі відшкодування моральної шкоди, суд визначає її розмір з урахуванням цих меж. Визначивши розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року (зі змінами) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У постанові Верховного Суду від 10.08.2023 року у справі № 911/1310/21 зроблено наступний висновок: У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 року у справі № 908/2189/17).

Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 3 ст. 45 КУзПБ, заява кредитора має містити виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, їх обґрунтування та до неї в обов`язковому порядку додаються документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Отже, реалізація кредитором права на пред`явлення кредиторських вимог до боржника як будь-якого права на судовий захист майнових прав та визнання цих вимог судом обумовлена обов`язком доказування кредитором таких вимог, адже саме він повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести (викласти) обставини, що підтверджують заявлені ним вимоги до боржника.

Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги.

Суд зазначає, що в порушення вимог ст.ст. 73-75, 79 ГПК України заявником не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому боржником моральної шкоди в сумі 300 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, враховуючи обставини справи та досліджені письмові докази, що містяться в додатках до заяви з кредиторськими вимогами, суд вважає недоведеним ОСОБА_1 заподіяння їй моральної шкоди боржником внаслідок не повернення йому суми боргу.

Таким чином, кредиторські вимоги ОСОБА_1 до ТОВ "Роял Пак" у розмірі 300 000,00 грн. у якості відшкодування моральної шкоди - є необґрунтованими та судом відхиляються.

З урахуванням того, що офіційне повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство оприлюднене на офіційному веб-порталі судової влади України 22.10.2025 (номер публікації № 77509), а заява ОСОБА_1 подана в межах визначеного законом 30-денного строку, строк виконання зобов`язань настав до моменту відкриття провадження у справі, то зазначені вимоги є конкурсними та підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості.

За подання заяви з грошовими вимогами заявницею також був сплачений судовий збір у розмірі 6 056,00 грн. який також визнається судом та підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів.

Отже, зважаючи на наведені обставини, наявність доказів якими підтверджуються вимоги ОСОБА_3 у розмірі 278 285,42 грн., суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 (вх. 27117 від 2.11.2025) про визнання грошових вимог до боржника.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 14, 73, 74, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи по справі № 922/3636/25.

Задовольнити частково заяву ОСОБА_1 (вх. № 24117 від 21.11.2025) з грошовими вимогами до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Пак" по справі № 922/3636/25.

Визнати частково грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника на загальну суму 278 285,42 грн., з яких:

- 151 158,73 грн. (4-та черга задоволення вимог),

- 121 070,69 грн. (6-та черга задоволення вимог),

- 6 056,00 грн. (1-ша черга задоволення вимог кредиторів).

Решту заявлених вимог відхилити.

Зобов`язати розпорядника майна включити визнані судом вимоги до реєстру вимог кредиторів у визначеній Кодексом України з процедур банкрутства черговості.

Ухвалу направити боржнику, розпоряднику майна, кредитору ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Суддя Кононова О.В.