Рішення № 137961238, 26.05.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 травня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/464/25

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гавтман Ольги Іванівни, АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості за Договором № 011/12087/529888 від 14.03.2019 у розмірі 47300,82 грн.

За участі представників сторін та їх учасників:

Позивача: Ткаченко Марія Миколаївна

Відповідача: не з`явився;

1.Рух і суть справи.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця Гавтман Ольги Іванівни про стягнення заборгованості за Договором № 011/12087/529888 від 14.03.2019 у розмірі 47300,82 грн.

Ухвалою суду від 05.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.09.2025, яке було востаннє відкладено на 05.05.2026.

В судовому засідання 05.05.2026 судом закрито підготовче провадження та оголошено перерву, із призначенням стадій: дослідження доказів, судових дебатів і перехід до стадії ухвалення судового рішення, до 26.05.2026 о 10 год. 20 хв., про що судом постановлено ухвалу, без оформлення окремого документа.

В судовому засіданні 26.05.2026 судом оголошено скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

2. Аргументи сторін.

2.1. Аргументи позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань із повернення суми отриманого кредиту згідно з умовами Кредитного договору №011/12087/529888 від 14.03.2019виникла заборгованість з основного боргу в сумі 47300,82. Позивач обґрунтував позов ст.525, 526, 530, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України.

2.2. Аргументи відповідача.

Відповідач не заперечує укладення договору із АТ «Райффайзен Банк» та виникнення часткової заборгованості за Договором №011/12087/529888 від 14.03.2019 року.

Проте заперечує щодо стягнення заборгованості, в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", в заявленому позивачем розмірі.

Зазначає, що відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Однак жодних повідомлень на адресу Гавтман О.І. ні від ТОВ "Вердикт Капітал", ні від ТОВ "Коллект центр" не надходило.

Згідно розрахунку заборгованості по картковому кредиту станом на 16.01.2020 року, складеного АТ "Райффайзен Банк" заборгованість за дозволеним овердрафтом становила 31575,08 грн. жодних відсотків заборгованість не включала.

При цьому слід звернути увагу на дійсність цього документу. Так як із позовної заяви слідує, що право вимоги за кредитним договором АТ "Коллект центр" відступило 20.09.2019 року за договором 114/2 19-F (до здійснення розрахунку).

При цьому, розрахунок містить періоди, які виходять за межі компетенції банку для нарахування боргу 15.03.2019 16.01.2020 року. Станом на 10.09.2019 року заборгованість становила 27728,44 грн.

Таким чином, ні даний розрахунок, ні інші розрахунки, складені на його основі не є належним доказом суми боргу за позовом.

Також із позову та додатків вбачається, що між ТОВ «Вердикт Капітал», як Первісним кредитором, та ТОВ "Коллект центр", як Новим кредитором, 28.12.2022 року було укладено договір №28-12/2022 про відступлення (купівлі продажу) прав вимоги.

Договір підписано зі сторони первісного кредитора ТОВ "Вердикт Капітал" генеральним директором ОСОБА_1 зі сторони нового кредитора ТОВ "Коллект центр" його представником Башорін М.Ф.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо юридиної особи ТОВ "Вердикт Капітал".

При цьому просить суд взяти до уваги фінансовий стан Відповідача.

Наголошує, що ОСОБА_2 самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що після припинення підприємницької діяльності з 05.01.2021 року працює на посаді касира торговельного залу Рівненського регіонального управління Мережею АЗС ПАТ "Укрнафта", за І півріччя 2025 року нараховано доходу 128 095,80 грн.

Отримані доходи на даний час дозволяють забезпечити прожитковий мінімум собі та дитині. Інших доходів у Відповідача немає.

З огляду на вказані обставини, у разі повного чи часткового задоволення позову, просить розглянути можливість розстрочити суму заборгованості рівними частинами на 6 місяців.

Враховуючи, що відповідач не в змозі одразу сплатити усю суму заборгованості від Позивача очікувалась об`єктивна пропозиція.

Однак останньою (13-15.11.2025 року) було - сплатити суму 47 тис. грн. Такі обставини, змушують заперечувати проти позовних вимог.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

14.03.2019 між АТ "Райффайзен Банк" (далі Кредитодавець та/або АТ "Райффайзен Банк") та ФОП Гавтман Ольга Іванівна (далі позичальник та/або відповідач) укладено Договір № 011/12087/529888 (далі Договір).

Умовами зазначеного договору передбачалося надання відповідачу кредитних коштів у сумі 45 000грн строком користування по 14.03.2021. Процентна ставка за користування кредитними коштами становила 29,9% річних.

Позивач зазначає, що кредитний договір містив усі істотні умови, необхідні для договорів такого виду, зокрема щодо суми кредиту, строку його повернення, порядку користування кредитними коштами, розміру та порядку сплати процентів, а також інших платежів, пов`язаних з виконанням договору.

Позивач вказує, що при укладенні Кредитного договору відповідач ознайомився з паспортом кредиту та підписав його, чим підтвердив отримання повної інформації про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту, свої права та обов`язки як позичальника, а також можливі наслідки невиконання або неналежного виконання зобов`язань за Договором.

Як зазначає позивач, первісний кредитор належним чином виконав прийняті на себе зобов`язання та надав відповідачу кредитні кошти відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до умов Кредитного договору відповідач зобов`язувався своєчасно та в повному обсязі здійснювати повернення отриманих кредитних коштів, сплачувати проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені договором.

Разом із тим позивач стверджує, що відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, у встановлені договором строки кредитні кошти не повернув та сплату процентів не здійснив, у зв`язку із чим утворилася прострочена заборгованість.

Крім того, позивач зазначає, що після укладення кредитного договору відбулося відступлення права вимоги за ним.

20.09.2019 було укладено договір №114\2-19-F відповідно до якого АТ "Райффайзен Банк" відступило на користь ТОВ "Вердикт Капітал" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №011/12087/529888.

Згідно пункту 2.2, за цим Договором здійснюється відступлення права Вимоги щодо Портфелей Заборгованості , сформованих Первісним кредиторм за власним рішенням та визначеною ним періодичністю у відповідності до критеріїв, визначених у Додатку 1 до Договору в межах загальної суми (без урахування пені) за всіма Портфелями Заборгованості 12000 000грн.

Внаслідок передачі (відступлення) прав вимоги за цим Договором, Новий кредитор заміняє Первісного кредитора у Кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані в реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами. Сторони погодили, що кожен наступний реєстр Боржника доповнює, а не заміняє попередній.

Права вимоги переходять до Нового кредитора в повному обсязі, безвідривно та без можливості зворотного викупу. Зокрема, але не виключно, до Нового кредитора переходить: право здійснювати нарахування та стягнення процентів за Кредитними договорами з Дати відступлення Прав Вимоги за умови дотримання вимог чинного законодавства України, право нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржником грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у Боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та умов Кредитного договору.(п. 2.4).

Згідно п. 2.6, відступлення прав вимоги за договором здійснюється без згоди боржників за кредитними договорами та/або поручителів за договорами забезпечення.

Відповідно п. 2.9, у зв`язку з відступленням прав вимоги, в дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав первісного кредитора за договорами забезпечення, що наведені у відповідному реєстрі боржників

28.12.2022 було укладено договір №28-12/2022 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №011/12087/529888.

Згідно п. 2.1, за цим договором первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у додатках № № 1, 3 до цього договору, за кредитними договорами (основні договори), надалі за текстом права вимоги. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором. Права вимоги, що є предметом цього договору, належить первісному кредитору на підставі, зокрема, договору відступлення № 114/2-19-F від 16.09.2019 між первісним кредитором та АТ Райффайзен Банк Аваль.

Права вимоги, згідно п. 5.2, вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді.

З моменту відступлення (передачі) первісним кредитором новому кредитору прав вимоги, новий кредитор є таким, що замінив первісного кредитора у правовідносинах з боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) прав вимоги та мають відношення до прав вимоги (п. 5.4).

28.12.2022 між сторонами цього договору підписано акт прийому-передачі реєстру боржників, згідно якого, на виконання умов договору № 28-12/2022 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 28.12.2022, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 17 758,00грн.

Після цього, з урахуванням умов договору № 28-12/2022 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 28.12.2022, від первісного кредитора до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Згідно підписаного між сторонами договору реєстру боржників, боржником є ОСОБА_2 (загальна сума заборгованості становить 47300,82 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 31 575,08 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 11 456,5 грн; відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно статті 625 ЦК України 4 269,24грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

4. Норми права та судова практика, які застосував суд.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1,2 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частинами 1,3 статі 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно із частиною 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частиною 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

5. Мотивована оцінка судом аргументів учасників справи та обставини справи.

Як свідчать матеріали справи, а саме: банківські виписки по особовому рахунку за Договором №011/12087/529888 від 14.03.2019; Рахунку заборгованості за Договором №011/12087/529888 від 14.03.2019; платіжного доручення до Договору №114/2-47 від 30.11.2021; витяг з Реєстру боржників до Договору №114/2-19-F від 20.09.2019, Банком належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за Договором №011/12087/529888 від 14.03.2019про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування щодо надання Клієнту строкового кредиту в розмірі 45 000,00 грн строком на 24 календарних місяці.

Кредит був наданий відповідачці ФОП Гавтман Ользі Іванівні за її заявою на відкриття поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки та встановлення кредитного ліміту (для ліміту осіб-підприємців в рамках продукту "Кредитна картка для підприємців") від 12.03.2019.

Ознайомившись з Паспортом кредиту та підписавши його Відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних мною умов кредитування. Підтвердив отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.

Проте, в порушення взятих на себе зобов`язань, зокрема пунктів 5.1. 5.2. Договору, щодо своєчасного (у визначений Договором строк 14.03.2021) погашення заборгованості за отриманим кредитом, сплатою відсотків за користування кредитом, виконано частково що підтверджується наявним у справі розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що станом на 26.05.2026 заборгованість ФОП Гавтман Ольги Іванівни перед Новим кредитором, згідно Договору №28-12/2022 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" складає 47300 грн 82коп.

Вказані вище нарахування підтверджуються відповідними розрахунками, що додані до матеріалів позовної заяви.

Слід зазначити, що станом на час розгляду спору, в матеріалах справи відсутні докази погашення боргу відповідачкою в заявленій позивачем сумі.

ФОП Гавтман Ольга Іванівна у відзиві на позовну заяву, зазначила, що не заперечує укладення договору із АТ "Райффайзен Банк" та виникнення часткової заборгованості за Договором №011/12087/529888 від 14.03.2019 року.

При цьому просила розглянути можливість розстрочити суму заборгованості рівними частинами на 6 місяців, у зв`язку з неможливістю одразу сплатити усю суму заборгованості.

На підставі зазначеного, суд вважає позовні вимоги в сумі 47 300,00грн, є документально доведеними, не спростованими відповідачкою та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо розстрочення виконання рішення суду про стягнення заборгованості.

У відзиві на позовну заяву, від подачка просила розстрочити виконання рішення суду строком на 6 місяців рівними частинами.

В обґрунтування необхідності розстрочення виконання рішення суду, ФОП Гавтман О.І. зазначила, що вона самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 05.01.2021 року працює на посаді касира торговельного залу Рівненського регіонального управління Мережею АЗС ПАТ "Укрнафта", де за І півріччя 2025 року нараховано доходу 128 095,80 грн. Отримані доходи на даний час не дозволяють забезпечити прожитковий мінімум собі та дитині. Інших доходів у відповідачки немає.

Згідно ч.6 ст.238 ГПК України суд у разі необхідності у резолютивній частині рішення вказує про надання розстрочки виконання рішення суду.

Стаття 239 ГПК України визначає, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно ст.331 ГПК України підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв`язку з чим суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, господарський суд, зокрема, має право розстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).

У постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №917/138/16 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття таких заходів, не вимагається. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

До обставин, які ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо (рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013р. у справі №1-7/2013).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду, повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану.

Аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку про наявність виключних обставин, що ускладнюють виконання рішення суду.

Так, відповідачкою до матеріалів справи долучено свідоцтво про народження № НОМЕР_1 ОСОБА_3 ; довідку ПАТ "Укрнафта" за період з 01.01.2025-30.06.2025; рішення Тернопільського міськрайонного суду у справі № 607/12083/15-ц від 14.09.2025 про розірвання шлюбу; довідку пАТ "Укрнафта" № 1-ТЕР від 09.02.2026; договір про надання платної освітньої послуги № 138 від 28 серпня 2025 року; .

Як слідує із матеріалів справи, заперечення позивача щодо розстрочення виконання рішення суду на 6 місяців, відсутні.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе задоволити клопотання відповідачки та розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців рівними частинами у розмірі 7 883грн 47коп. кожного місяця з липня 2026 року по грудень 2026 року строком оплати кожної суми до останнього дня кожного вказаного місяця.

6. Загальний висновок.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", який на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20.

У відповідності до частин 1, 2 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

7. Судові витрати.

Згідно із нормами ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 129 ГПК України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову, судові витрати, суд покладає на відповідача.

Також позивач, у позовній заяві заявляє про понесення ним судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн., які просить стягнути з відповідача.

З приводу зазначених судових витрат суд зазначає таке.

Згідно із частиною першою та пунктом 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою, третьою статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У позовній заяві зазначено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат Позивача, які він поніс та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Як встановлено судом, 04.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" та ФОП Ткачук Олександр Вікторович було укладено Договір про надання правової допомоги № 04/10-2024), у відповідності до якого Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором ( п. 1.1. договору).

Як вбачається із Заявки на надання юридичної допомоги від 02.06.2025 № 6 надання усної консультації з вивчення документів 4 000,00 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 12 000,00 грн.

Як вбачається з Витягу з Акту №9 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025 клієнт ТОВ "Коллект Центр" та ФОП Ткачук Олександр Вікторович погодили надання наступних правових послуг адвокатським об`єднанням клієнту у відповідності до заявок на надання юридичної допомоги за наступним списком:

4 000,00 грн. усна(з вивченням документів);

12000,00 грн. позовна заява.

Акт підписаний його сторонами без зауважень.

За правилами ст. 126 ГПК України розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу як сплачені, так і ті, що лише підлягають сплаті.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Водночас, суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Оцінюючи докази на підтвердження наданої позивачу правової допомоги в розмірі 16 000,00 грн, суд, керуючись зазначеними вище принципами обґрунтованості судових витрат, їх неминучості та необхідності для розгляду даної справи, приходить до висновку, що дана справа є малозначною, не відзначається складністю фактичних обставин або правового регулювання, не потребувала значного обсягу процесуальних дій і підготовки позивача до подачі позову, розрахунок позовних вимог базувався в основному на відступлених сумах стягнення, які були розраховані та підтверджені для позивача його попередниками за договорами про уступку права вимоги.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та співмірними до стягнення з відповідача на користь позивача лише 5000,00 грн., що співвідоситься також і з розміром ціни позову.

У стягненні 11 000,00грн витрат на правову допомогу слід відмовити.

Керуючись положеннями статей 2, 42, 86, 129, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259, у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ФОП Гавтман Ольги Іванівни (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) заборгованість за Договором № 011/12087/529888 від 14.03.2019 у розмірі 47 300 (сорок сім тисяч триста)грн. 82 грн.

3. Судові витрати покласти на відповідача.

4. Стягнути з ФОП Гавтман Ольги Іванівни (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) 2422,40грн судового збору та 5 000,00грн витрат на правову допомогу.

5. У стягненні 11 000,00грн витрат на правову допомогу, відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

7. Заяву ФОП Гавтман Ольги Іванівни, викладену у відзиві на позовну заяву, про розстрочення виконання рішення суду, задовольнити.

8. Розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців рівними частинами у розмірі 7 883грн 47коп. кожного місяця з липня 2026 року по грудень 2026 року строком оплати кожної суми до останнього дня кожного вказаного місяця.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю КОЛЛЕКТ ЦЕНТР, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133, (код ЄДРПОУ 44276926);

Відповідач: Фізична особа-підприємець Гавтман Ольга Іванівна, АДРЕСА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку статті 241 ГПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України. Повне рішення, з урахуванням відпустки судді, складено 06.07.2026. Повний текст рішення надіслати учасникам справи до їх електронних кабінетів в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко