Ухвала суду № 137960577, 30.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/15295/26

Провадження № 6/752/763/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря - Касаткіної А.В.

розглянувши подання старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції І.Романченко про тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за кордон, суд

В С Т А Н О В И В :

Старший державний виконавець Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції І.Романченко звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документа керівника боржника - ПрАТ «Страхова компанія «Злагода» ОСОБА_1 до виконання зобов`язань у виконавчому провадженні.

Посилається на те, що виконанні Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м.Києві перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_3, до складу якого входить виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 липня 2018 року про стягнення з ПрАТ « СК «Злагода» на користь Державного бюджету штрафу в розмірі 34 000, 00 грн.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у боржника відсутнє нерухоме майна,на яке можна звернути стягнення.

Згідно отриманої інформації на запити державного виконавця майна, належного на праві власності боржнику, також не зареєстровано.

На рахунках боржника, відкритих у АТ «Ощадбанк», АТ «Укрексімбанк», АТ « Банк інвестицій та заощаджень», АТ «Банк Альянс», грошові кошти відсутні і платіжні інструкції повертаються за відсутністю коштів.

На виклик державного виконавця на 15 червня 2026 року для надання пояснень з приводу невиконання рішення суду, керівник боржника не з`явився.

Виходом державного виконавця за адреслю боржника: АДРЕСА_2 встановлено, що боржник за вказаною адресою відсутній, про що складно Акт державного виконавця.

Державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду, однак боржник від його виконання ухиляється, а тому просить задовольнити подання.

Відповідно до частини 4 статті 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця.

Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення подання, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця.

Судом встановлено, що на виконанні Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м.Києві перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_3, до складу якого входить виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 липня 2018 року про стягнення з ПрАТ « СК «Злагода» на користь Державного бюджету штрафу в розмірі 34 000, 00 грн.

Постановою старшого державного виконавця від 13 вересня 2018 року за заявою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4.

Постановою від 23 вересня 2018 року виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_5.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у боржника відсутнє нерухоме майна, на яке можна звернути стягнення.

Згідно відповідей з Державної служби статистики, РЦС МВС України в м.Києві, ДСУ з питань праці, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, ГУ Держпродспоживслужби в м.Києві, ГУ Держгеокадастру в м.Києві, КМБТІ, ДПС України та Державної служби морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України майна, належного на праві власності боржнику, також не зареєстровано.

Платіжні інструкції державного виконавця, які направляються до АТ «Ощадбанк», АТ «Укрексімбанк», АТ « Банк інвестицій та заощаджень», АТ «Банк Альянс», де у боржника відкриті рахунки, повертаються за відсутністю коштів.

На виклик державного виконавця на 15 червня 2026 року для надання пояснень з приводу невиконання рішення суду, керівник боржника не з`явився.

Виходом державного виконавця за адресою боржника: АДРЕСА_2 встановлено, що боржник за вказаною адресою відсутній, про що складно Акт державного виконавця.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України « Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини 9 статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження місцем знаходження боржника є: АДРЕСА_2.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`зкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

З дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен здійснити сукупність дій, що спрямовані на примусове виконання судового рішення у справі та виданого на його виконання виконавчого документа на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження».

З моменту відкриття виконавчого провадження та станом на день звернення державного виконавця до суду з даним поданням, з боку боржника не було вчинено будь-яких дій для виконання рішення суду.

Про обставини, що перешкоджають проведенню виконавчих дій або про інші підстави, внаслідок виникнення яких боржник був позбавлений можливості скористатися правами, наданими йому Законом України «Про виконавче провадження», та які можуть бути підставою для відкладення виконавцем проведення виконавчих дій, боржник не повідомляв.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

За наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина, в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон, застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов`язань.

Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Таким чином, обставини, на які посилається державний виконавець у поданні, як на підставу його вимог, в розумінні положень статтті 10 ЦПК України, підлягають доведенню.

Задоволення такого подання можливе за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вжити заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно, повно вчинити виконавчі дії.

Одним із таких заходів може бути тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за рішенням.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем протягом тривалого часу вживаються заходи, направлені на виконання рішення суду, які не досягають поставленої мети в зв`язку з ухиленням боржника від його виконання.

Законом України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України» передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність самого факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

В розумінні вимог даного закону ухиленням від виконання зобов`язання, покладеного на боржника рішенням суду, є такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків.

Суд вважає, що приведена вище інформація та дії керівника боржника - ПрАТ «СК «Злагода», а також відсутність боржника за місцем реєстрації в ЄДРПУО, свідчать саме про ухилення від виконання рішення суду і такі дії, на переконання суду, є свідомими.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як обов`язковість виконання рішень та розумності строків виконавчого провадження.

За змістом частини 3 статті 2 КАС України принципом адміністративного судочинства є виконуваність рішення суду та рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Відповідно до часин 2 та 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З точки зору статті 2 КАС України та рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30 червня 2009 року обов`язковість рішення суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя.

На це ж посилається і Європейський Суд з прав людини в рішеннях «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «Піалопулос та інші проти Греції» від 15 березня 2001 року та «Іммобільяре Саффі проти Італії».

Так, у пункті 40 рішення в справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) зазначається, що «…право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».

Крім того, 15 жовтня 2009 року ЄСПЛ було постановлене «пілотне» рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine).

У цьому рішенні Суд зазначив, що ця справа стосується існуючої проблеми, яка постійно нагадує про себе, породжуючи порушення Конвенції, які найчастіше виявляє Суд у справах проти України; більше ніж половина рішень, винесених Судом у справах проти України, стосуються питання тривалого невиконання остаточних судових рішень, відповідальність за які несуть органи влади України.

Справа, яка розглядається, свідчить про те, що питання тривалого невиконання остаточних рішень та відсутності ефективних засобів юридичного захисту в правовій системі України залишаються невирішеними попри той факт, що існують відповідні рішення Суду з чіткими закликами до Уряду вжити необхідних заходів для вирішення таких питань.

З урахуванням такої позиції Єваропейського суду суд зважає при цьому також на те, що відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не може бути встановлено жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Суд вважає, що норми Конституції України та гарантії, встановлені нею, а також міжнародними законодавчими актами, в даному випадку не можуть свідчити про порушення прав керівника боржника, як фізичної особи, на свободу пересування, оскільки як він, так і стягувачі за зведеним виконавчим провадженням, є рівними перед законом і мають рівні права, гарантовані Конституцією України та іншими нормативними актами, на захист своїх прав та інтересів державою.

Враховуючи приведені державним виконавцем обставини, поведінку керівника боржника при проведенні виконавчих дій, відсутність з його боку будь-яких заходів, направлених на виконання рішення суду, суд приходить до висновку про обгрунтованість подання та його задоволення.

Керуючись статтею 441 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Подання задовольнити.

Тимчасово обмежити в праві виїзду за кордон без вилучення паспорта для виїзду за кордон керівника боржника - Приватного акціонерного твоариства «Страхова компанія «Злагода» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 14.01.1998 року, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до виконання зобов`язань у виконавчому провадженні № НОМЕР_4.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження : на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Машкевич