Рішення № 137958986, 29.06.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2026 р. Справа № 914/810/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 99 850 грн 61 коп.,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - Христян О.М., довіреність № 3656-К-Н-О від 13.05.2025 р. (в режимі відеоконференції);

від відповідача - не з`явився.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

У судовому засіданні 29 червня 2026 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2026 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором від 20.06.2023 року № 3079614221-КД-2 в сумі 99 850 грн 61 коп.

Також Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" просить вирішити питання про розподіл судових витрат. В позовній заяві позивачем зазначено, що при зверненні до суду ним понесено судові витрати у розмірі 2 662 грн 40 коп., сплачені у вигляді судового збору. Також позивач зазначає, що не очікує понести в зв`язку із розглядом справи додаткових витрат окрім вже сплаченого судового збору.

До позовної заяви позивачем долучено платіжну інструкцію від 16.03.2026 року № ZZ426B2IG9 про оплату судового збору за подання даної позовної заяви в розмірі 2 662 грн 40 коп.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору від 20.06.2023 року № 3079614221-КД-2, укладеного між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" та фізичною особою-підприємцем Литвинчук Сніжаною Олегівною в електронній формі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14 квітня 2026 року матеріали позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Литвинчук Сніжани Олегівни про стягнення заборгованості за кредитним договором від 20.06.2023 року № 3079614221-КД-2 в сумі 99 850 грн 61 коп. разом з доданими до неї документами передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Рівненської області.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 ГПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Згідно ч. 8 ст. 176 ГПК України, суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

В даній позовній заяві відповідачем вказана фізична особа, що не є підприємцем, Литвинчук Сніжана Олегівна.

Враховуючи вищенаведене, суд з метою визначення підсудності скористався даними Єдиного державного демографічного реєстру.

За відомостями Єдиного державного демографічного реєстру судом встановлено, що Литвинчук Сніжана Олегівна за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 , знята з реєстрації 08.12.2025 року.

Частиною 10 ст. 176 ГПК України визначено, що якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвалою суду від 18 травня 2026 року позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі, судове засідання для розгляду справи призначено на 15 червня 2026 року на 12:40 год. Крім того вказаною ухвалою згідно ч. 10 ст. 176 ГПК України про розгляд справи відповідача - Литвинчук Сніжану Олегівну постановлено повідомити через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

25 травня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 25.05.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив забезпечити проведення судового засідання у даній справі, призначеного на 15.06.2026 року на 12:40 год., та усіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 25 травня 2026 року заяву представника Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" від 25.05.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 914/810/26 задоволено та постановлено судове засідання у справі № 914/810/26, призначене на "15" червня 2026 року на 12:40 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк". Крім того постановлено всі подальші судові засідання у справі № 914/810//26 провести в режимі відеоконференції за участі представника Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк".

15 червня 2026 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшла заява, в якій просив відкласти судове засідання для ознайомлення з матеріалами справи та написання відзиву.

Ухвалою суду від 15 червня 2026 року розгляд справи відкладено на 29 червня 2026 року на 13:00 год.

У судовому засіданні 29 червня 2026 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судове засідання 29 червня 2026 року не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 15.06.2026 року, до електронного кабінету представника Литвинчук Сніжани Олегівни (а.с. 198). В той час 29 червня 2026 року від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання, в якому просить відкласти судове засідання через участь у судовому засіданні по іншій справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Розглянувши у судовому засіданні 29.06.2026 року клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи суд відмовив в його задоволенні, так як відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Та обставина, що відповідні повноваження суду є дискреційними не створює імунітету від перевірки належності застосування судом свого розсуду при розгляді справи на предмет відповідності такого цілям та завданням, які стоять перед судом, та в аспекті відповідності таких дій принципу верховенства права як стримуючого фактору.

При цьому будь-який законодавчий припис, що встановлює певні межі розсуду, повинен бути оцінений на предмет дотримання фундаментальних вимог верховенства права, зокрема щодо співмірності (пропорційності) тій меті, за якою законом передбачене відповідне обмеження, або яке відбулось унаслідок застосування розсуду суду.

Пропорційність є загальною умовою для вирішення всіх процесуальних питань у межах дискреційних повноважень і повинна належно застосовуватись на кожній стадії правозастосування.

Оцінюючи дотримання принципу пропорційності, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

При цьому, судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.

Будь-яких інших поважних причин відкладення розгляду справи, зокрема, необхідність подання додаткових доказів, ознайомлення з матеріалами справи відповідачем зазначено та обґрунтовано не було. Крім того до клопотання про відкладення розгляду справи представником відповідача не додано жодних доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин.

Таким чином, оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази, необхідні для вирішення судом спору у даному судовому засіданні, а відповідачем не подано обґрунтованих доказів необхідності відкладення розгляду справи, суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка останнього не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, то за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

У той же час повторне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 червня 203 року між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) та фізичною особою-підприємцем Литвинчук Сніжаною Олегівною (далі - Позичальник) укладено кредитний договір № 3079614221-КД-2 в електронній формі 9далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредиту 340 000 грн. на наступні цілі: фінансування оборотного капіталу (п. А.2. Кредитного договору)

Термін повернення кредиту - 01.06.2026 р. (п.п. А.3. 1.2. Кредитного договору) .

Згідно умов п. 1.1. Кредитного договору, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п.п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни/строки.

Кредитування за цим Договором, в рамках програми Банка "КУБ під заставу" (далі -"кредит") надається Банком для здійснення Позичальником платежів, пов`язаних з його господарською діяльністю, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів.

Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за кредитним договором позичальнику було відкрито рахунок НОМЕР_1 (п. А.4. Кредитного договору).

Термін повернення кредиту зазначений у п. А.3 цього Договору. Зазначений термін може бути змінений згідно з п. п. А.10, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору (п. 1.2. Кредитного договору)

Сторонами до кредитного договору було узгоджено та підписано Додаток № 1 "Графік платежів".

Згідно п. А.8 Кредитного договору, платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, що наведений в Додатку № 1 до цього Договору (далі - Графік погашення кредиту), який є невід`ємною частиною цього Договору. У випадку несплати процентів за користування кредитом та/або непогашення заборгованості за кредитом у терміни, що визначені цим Договором, такі суми є простроченою заборгованістю (за процентами та/або кредитом, відповідно).

Пунктами 6.1. 6.2 Кредитного договору визначено, що цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання зобов`язань.

Підписання сторонами кредитного договору № 3079614221-КД-2 та Додатку № 1 до нього електронним цифровим підписом підтверджується протоколом перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Також між Банком та ФОП Литвинчук С.О. була укладена Додаткова угода № 1 до кредитного договору № 3079614221-КД-2 від 20.06.2023 р. (далі - Додаткова угода).

Відповідно до підпункту "а, б" пункту 1 Додаткової угоди сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 Договору, за умови належного виконання Позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб`єктів підприємництва (далі - "Програма") та умов цього Договору та Додаткової угоди, Позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. Позичальник обізнаний про умови фінансової державної підтримки згідно Порядку, які йому повністю зрозумілі й зобов`язується дотримуватися умов Порядку та нести відповідальність передбачені умовами Порядку та Договором; Фінансова державна підтримка призупиняється у разі порушення Позичальником більш ніж на 15 календарних днів зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту (частини кредиту) та/або компенсаційної процентної ставки. Фінансова державна підтримка відновлюється у разі погашення Позичальником заборгованості за Договором, здійснення Банком та Позичальником реструктуризації простроченої заборгованості за Договором. За період призупинення, Позичальнику фінансова державна підтримка не надається. Якщо Договір закінчився по строку та не був пролонгований, в такому випадку компенсація процентів припиняється з дати закінчення Договору (підпункт "и" пункт 1)

Згідно із п. 2.1. Додаткової угоди, за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додаткової угодою, Позичальник сплачує Банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання цієї Додаткової угоди розмір 22,29 % річних.

Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці +9%; але не більше Індекс UIRD (3 міс.) +11% (обмеження встановлюється на дату укладання цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до умов п. 2.1. цієї Додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень.

де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Дані про величину індексу UIRD є загальнодоступними в мережі інтернет на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розміру базової процентної ставки. При перегляду розміру базової процентної ставки Банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Міністерства Фінансів України, надалі дата перегляд у розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому Банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди, у випадку прострочення Позичальником своїх зобов`язань по погашенню Кредиту і /або процентів в розмірі та порядку, зазначеному в п.п. 2.3, 2.4., 2.6. цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування Кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення від суми простроченої заборгованості за Кредитом та в розмірі компенсаційної процентної ставки від суми непростроченої

заборгованості за Кредитом;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних від суми простроченої заборгованості за Кредитом та в розмірі базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди від суми непростроченої заборгованості за Кредитом;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Згідно п. 2.4, позичальник щомісяця 1 числа місяця, що слідує за звітним місяцем, здійснює сплату процентів за користування кредитом у розмірі, з урахуванням вимог, що зазначені в п.п. 2.1.-2.3. цієї Додаткової угоди.

Згідно п. 6. Додаткової угоди, ця додаткова угода складена на українській мові та підписана із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги", та є невід`ємною частиною Договору.

Підписання сторонами Додаткової угоди № 1 до кредитного договору № 3079614221-КД-2 підтверджується протоколом перевірки кваліфікованих електронних підписів.

Банк (кредитодавець) свої зобов`язання за кредитним договором № 3079614221-КД-2 виконав належним чином, кредитні кошти в сумі 340 000,00 грн. було отримано позичальником 25.06.2023 р. на поточний рахунок НОМЕР_2 ФОП Литвинчук С.О., що підтверджується виписками по рахунку НОМЕР_3 , НОМЕР_2 , платіжною інструкцією № DICO5BVNRQ від 25.06.2023 р.

Відповідач допустив порушення виконання своїх зобов`язання за кредитним договором, не здійснював повернення кредитних коштів в розмірі та строки встановлені Графіком платежів.

Частиною другою ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Відповідно до підпункту "а" п. 2.3.2 Кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, банк має право змінити умови цього Договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором.

У зв`язку із допущеним відповідачем порушення зі сплати щомісячних платежів по кредиту, позивачем на адресу позичальника було надіслано Повідомлення-вимогу № 30620LFQCS07U від 12.12.2025 р. про необхідність усунення порушення по кредитному договору №3079614221-КД-2 від 20.06.2023 р. у строк до 12.01.2026 року. У випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 12.01.2026 р. - строк (01.06.2026 р.), що узгоджений п.А.3. Кредитного договору №3079614221-КД-2 буде вважатися таким, що настав 12.01.2026 р.

Вимога банка відповідачем була залишена без реагування та задоволення, у визначений кредитором строк, відповідач не здійснив погашення простроченої заборгованості, а тому строк - 01.06.2026 р., що узгоджений п.А.3. кредитного договору вважається таким, що настав 12.01.2026 р.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 03.03.2026 року становить 99 850,61 грн. та складається з: 99 850,61 грн. - заборгованість за кредитом. (підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_4 , розрахунком заборгованості).

На момент пред`явлення цього позову вищевказана заборгованість відповідачем добровільно не сплачена.

31.03.2024 р. ФОП Литвинчук С.О. була припинена підприємницька діяльність, про що був внесений відповідний запис 2004190060002009243 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відомості з ЄДР додаються).

Частиною 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до ст. ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Відповідний висновок викладено у пункті 4.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18.

Пункт 1 частини 1 ст. 20 ГПК України закріплює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

У пунктах 4.17. - 4.23. постанови від 13.02.2019 року по справі № 910/8729/18 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із ч. 1 ст. 128 ГК України (в редакції станом на 2023 року - виникнення правовідносин між сторонами) громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За частиною 1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінськогосподарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннями статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України, ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.

При ухваленні рішення судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом частин 1 та 2 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 203-205, 207, 628, 629, 638, 639 Цивільного кодексу України встановлена насамперед презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

За таких обставин позивач звернувся з даним позовом, щоб захистити свої права та інтереси шляхом стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором.

Наявність та розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 20.06.2023 року № 3079614221-КД-2 в сумі 99 850 грн 61 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані.

Доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за кредитним договором у вищевказаному розмірі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Також в матеріалах справи відсутні докази відповідача в спростування вимог позивача.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 20.06.2023 року № 3079614221-КД-2 в сумі 99 850 грн 61 коп. є обґрунтованими, належним чином підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

В позовній заяві позивач просить вирішити питання про розподіл судових витрат. Зокрема в позовній заяві позивачем зазначено, що при зверненні до суду ним понесено судові витрати у розмірі 2 662 грн 40 коп., сплачені у вигляді судового збору. Також зазначено, що позивач не очікує понести в зв`язку із розглядом справи додаткових витрат окрім вже сплаченого судового збору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з 1 січня складає 3 328 грн 00 коп.

На підставі підпунктів 1-2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до господарського суду: 1) позовної заяви майнового характеру: збір становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) позовної заяви немайнового характеру: збір становить - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру, за яку судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00), та позовну заяву подано через систему "Електронний суд", відповідно останній зобов`язаний був сплатити при поданні позову до суду, судовий збір в розмірі 2 662 грн 40 коп., так як у даному випадку застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (3 328,00*0,8).

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" було сплачено 2 662 грн 40 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 16.03.2026 року № ZZ426B2IG9.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 2 662 грн 40 коп. покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Литвинчук Сніжани Олегівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 20.06.2023 року № 3079614221-КД-2 в сумі 99 850 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят) грн 61 коп. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 6 липня 2026 року.

Суддя Політика Н.А.