Рішення № 137958980, 25.06.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2026 р. Справа № 918/1160/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербуд-Рівне"

до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістиксоюз технологія"

про визнання частково недійсним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - Кхатер Ф.Е., ордер серія ВК № 1150933 від 18.11.2024 р.,

Полюхович Р.М., ордер серія ВК № 1223384 від 04.05.2026 р.;

від відповідача-1 - Мудрик І.В. (самопредставництво) (в режимі відеоконференції);

від відповідача-2 - Сміховський М.М., керівник.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

У судовому засіданні 25 червня 2026 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 25 червня 2025 року у справі № 918/1160/24 позов задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано рішення № 63/160-р/к від 31 жовтня 2024 року адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України по справі № 63/2-01-75-2023 у частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербуд-Рівне". В решті позову відмовлено у задоволенні. Стягнуто з Західного Міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербуд-Рівне" судового збору у сумі 3028 грн 00 коп. (суддя Марач В.В.).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2025 року рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2025 року у справі № 918/1160/24 залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 27 січня 2026 року рішення Господарського суду Рівненської області від 25.06.2025 року в частині визнання частково недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.10.2024 у справі № 63/2-01-75-2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 у справі № 918/1160/24, ухвалену за результатами перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині, скасовано, а справу № 918/1160/24 у скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2026 року справу № 918/1160/24 передано судді Політиці Н.А.

Ухвалою суду від 16 лютого 2026 року справу № 918/1160/24 прийнято до провадження судді Політики Н.А., розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 9 березня 2026 року.

6 березня 2026 року від відповідача-1 через систему "Електронний суд" надійшли пояснення, в яких зазначає, що позовна заява ТОВ "Вербуд-Рівне" від 23.12.2024 не містить жодних обґрунтувань щодо обставин, якими обґрунтовано Рішення № 160, натомість містить виключно міркування щодо процесуальних питань (для прикладу: "інструктивний лист щодо дослідження ринку"). Додатково відповідач-1 зазначає, що згідно з постановою Верховного Суду від 16.01.2020 року у справі № 910/367/19: "При цьому, касаційний суд відзначає, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані рішення у справі з огляду на виключні повноваження органів АМКУ здійснювати оцінку та кваліфікацію дій суб`єктів господарювання у справах щодо порушення законодавства про економічну конкуренцію. Отже, аргументи позивача щодо обов`язку суду досліджувати та аналізувати всі дії учасників справи є необґрунтованими та суперечать статтям 7, 19 Закону України "Про Антимонопольний комітет України". Як зазначає відповідач-1, згідно з відповідним дорученням в.о. Голови Антимонопольного комітету України від 04.04.2023 № 13-09/145 (з врахуванням продовження його строку до 30.11.2023), в межах Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (у тому числі, статті 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України") Відділенням проведено відповідне дослідження щодо Учасників (з використанням наявної інформації). Згідно з рішенням № 160 визнано, що ТОВ "Вербуд-Рівне" та ТОВ "Логістиксоюз технологія" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій які стосуються спотворення конкурсу з організації спільного будівництва житла для працівників органів Рівненської обласної прокуратури та членів їх сімей на земельній ділянці за адресою: м. Рівне, у районі вулиць Соборної та Корольова (кадастровий номер 5610100000:01:001:0121) оголошення розміщено у газеті "7 днів" № 43 (1451) від 28.10.2021.

Викладене в рішенні № 160 у своїй сукупності, а саме:

1). Використання спільних ІР - адрес:

при подачі податкової звітності;

при взаємодії з системою Клієнт - Банк.

2). Визначення спільної уповноваженої особи на представлення інтересів під час взаємодії з банківською установою.

3). Спільний бухгалтер у обох Учасників.

4). Наявність поворотної безвідсоткової фінансової допомоги між відповідачами зі спільним суб`єктом господарювання.

5). Наявність господарських відносин між відповідачами та спільним суб`єктом господарювання.

6). Пов`язаність відповідачів:

через співпрацю юридичних осіб, засновником яких є ОСОБА_1 ;

через місцерозташування.

7). Використання ТОВ "Вербуд-Рівне" контактного номеру телефону, що належить підприємству, пов`язаному з ОСОБА_1 .

8). Схожість оформлення конкурсних пропозицій Учасників

є достатньою для доведення порушення Учасниками законодавства про захист економічної, що передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Враховуючи приписи статті 5 і частини першої та пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентна узгоджена поведінка може виражатися у будь-якій формі. Процедура аукціону передбачає здійснення конкуренції з метою визначення переможця. Змагальність учасників процедур аукціону ґрунтується на тому, що кожен з них не має впевненості щодо поведінки інших учасників. У випадку, коли учасники аукціону домовляються між собою щодо умов своїх пропозицій - усувається непевність, а відтак усувається конкуренція між ними.

Якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує той результат, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, оскільки замовник у ході здійснення процедури торгів обмежений лише тими пропозиціями, які подані.

Таким чином, узгодження учасниками аукціону своїх тендерних пропозицій усуває конкуренцію та змагальність між учасниками.

При кваліфікації дій суб`єктів господарювання за пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, узгодженість дій (поведінки) полягає саме в заміні конкуренції між учасниками торгів на координацію, в результаті чого усувається конкуренція між ними та спотворюється основний принцип аукціону - здійснення конкурентного відбору учасників.

Дії, які стосуються спотворення результатів аукціону, заборонені законом незалежно від настання наслідків від таких дій.

Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів аукціону (через узгодження поведінки конкурсантами).

Суб`єкти господарювання, які беруть участь в аукціоні є конкурентами, а отже повинні змагатися між собою з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг у цій сфері та не вчиняти будь-яких дій, які можуть негативно вплинути на конкуренцію.

При цьому, координація поведінки суб`єктів господарювання може бути доведена сукупністю доказів за відсутністю прямих доказів таких дій.

Відмова суб`єктів господарювання від самостійності при прийнятті рішень у процесі економічного змагання, тобто конкуренції розуміється як "узгодження".

Відповідач-1 зазначає, що ТОВ "Логістиксоюз технологія" не оскаржувало рішення № 160. Натомість, як зазначає відповідач-1, подальша поведінка ТОВ "Логістиксоюз технологія" свідчить про не дотримання доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що базується на римській максимі: "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основу доктрини venire contra factum proprium покладено принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попередній поведінці сторони, за умови, що інша сторона, розумно покладається на неї.

Очевидно, відповідач-1 вважає, що заперечення рішення № 160 суперечить попередній поведінці ТОВ "Логістиксоюз технологія" (не оскарження рішення № 160) та свідчить про недотримання доктрини venire contra factum proprium. Враховуючи вищенаведені обставини справи відповідач-1 просить відмовити у позові щодо Відділення.

9 березня 2026 року від представників позивача через систему "Електронний суд" надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

9 березня 2026 року від представника відповідача-1 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 9 березня 2026 року підготовче засідання відкладено на 6 квітня 2026 року на 12:00 год.

18 березня 2026 року від представника відповідача-1 через систему "Електронний суд" надійшла заява від 17.03.2026 року № 63-02/1751е про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив провести судове засідання у даній справі, призначене на 6 квітня 2026 року о 12:00 год., в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Львівської області, Західного апеляційного господарського суду або Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 18 березня 2026 року заяву представника Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.03.2026 року № 63-02/1751е про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 918/1160/24 задоволено та постановлено підготовче засідання у справі № 918/1160/24, призначене на "06" квітня 2026 року на 12:00 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Доручено Восьмому апеляційному адміністративному суду забезпечити проведення підготовчого засідання у справі № 918/1160/24, яке відбудеться "06" квітня 2026 року о 12:00 год., в режимі відеоконференції.

6 квітня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява від 05.04.2026 року про зміну підстав позову, в якій просить прийняти заяву позивача про зміну підстав позову, долучити до матеріалів справи позовну заяву в новій редакції та здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням уточнених та конкретизованих підстав позову. Зокрема до вказаної заяви долучено позовну заяву.

Даний позов обґрунтовує наступним. 6 листопада 2024 року через відкриті джерела у мережі інтернет позивачу стало відомо, що по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербуд-Рівне" (ЄДРПОУ 43213797), адміністративна колегія Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, прийняла рішення від 31.10.2024 року про визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції. 20 листопада 2024 року відповідачу-1 у справі було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 63/2-01-75-2023. 26 листопада 2024 року представником ТОВ "Вербуд-Рівне" було ознайомлено шляхом фотографування з матеріалами справи № 63/2-01-75-2023 в тому числі з рішенням № 63/160-р/к адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення від 31 жовтня 2024 року (далі - Рішення). Рішенням визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вербуд-Рівне" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістиксоюз технологія" вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій які стосуються спотворення конкурсу з організації спільного будівництва житла для працівників органів Рівненської обласної прокуратури та членів їх сімей на земельній ділянці за адресою: м. Рівне, у районі вулиць Соборної та Корольова (кадастровий номер 5610100000:01:001:0121), оголошення розміщено у газеті "7 днів" № 43 (1451) від 28.10.2021. За порушення, вказане у пункті 1, накладено на ТОВ "Вербуд-Рівне" штраф у розмірі 68 000,00 гривень.

Опрацювавши матеріали справи № 63/2-01-75-2023, позивач вважає, що оскаржуване Рішення є незаконним, протиправним, надуманим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, прийняте на основі неналежних і недопустимих доказів, отриманих з порушенням закону, при неповному з`ясуванні обставин, вказаним рішенням не доведена антиконкурентна узгоджена поведінка позивача, не зазначені докази, які підтверджують негативний вплив на стан конкуренції на цьому ринку у вигляді настання певних негативних наслідків для інших суб`єктів господарювання, зокрема, приведення до спотворення результатів конкурсу, у зв`язку з чим, оспорюване рішення, на думку позивача, не відповідає приписами чинного законодавства України та підлягає скасуванню. Також, на думку ТОВ "Вербуд-Рівне", відсутність у матеріалах справи відповіді ТОВ "Логістиксоюз технологія" на вимогу від 20.04.2023 № 63-02/922 додатково підтверджує, що Відділення не з`ясувало обставини справи в повному обсязі, а висновки, викладені в оскаржуваному Рішенні, були зроблені за умов неповноти доказового матеріалу. Ця обставина у сукупності з іншими доводами Позивача свідчить про неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, та недоведення обставин, які Відділення визнало встановленими, що відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є підставою для визнання недійсним та скасування рішення № 63/160-р/к.

Позивач вважає, що у межах даної справи Відділення мало довести не абстрактну "пов`язаність" ТОВ "Вербуд-Рівне" та ТОВ "Логістиксоюз технологія, не сам факт їх контактів чи наявності між ними окремих господарських відносин, а саме те, що такі обставини у своїй сукупності підтверджують погодження поведінки цих товариств щодо участі у конкурсі з організації спільного будівництва житла, тобто щодо формування, змісту, підготовки, подання або узгодження конкурсних пропозицій. Інакше кажучи, предметом доказування у цій справі є наявність або відсутність саме антиконкурентної узгодженої поведінки у розумінні частини першої статті 5, частини першої та пункту 4 частини другої статті 6, пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а не просто існування між двома суб`єктами господарювання певних зв`язків, які самі по собі ще не свідчать про спотворення результатів конкурсу. Така постановка питання повністю узгоджується і з частиною першою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", яка вимагає перевіряти, чи доведені обставини, які орган АМК визнав встановленими, і чи відповідають висновки, викладені у рішенні, обставинам справи.

Ухвалою суду від 6 квітня 2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербуд-Рівне" від 05.04.2025 року про зміну підстав позову прийнято до розгляду. Одночасно вказаною ухвалою строк підготовчого провадження у даній справі продовжено на 30 днів з ініціативи суду до 17 травня 2026 року включно та відкладено підготовче засідання на 4 травня 2026 року на 11:10 год.

15 квітня 2026 року від представника відповідача-1 через систему "Електронний суд" надійшла заява від 15.04.2026 року № 63-02/2522е про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив провести судове засідання у даній справі, призначене на 4 травня 2026 року об 11:10 год., в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Львівської області, Західного апеляційного господарського суду, Восьмого апеляційного адміністративного суду або Шевченківського районного суду міста Львова.

Ухвалою суду від 17 квітня 2026 року заяву представника Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.04.2026 року № 63-02/2522е про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 918/1160/24 задоволено та постановлено підготовче засідання у справі № 918/1160/24, призначене на "04" травня 2026 року на 11:10 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Доручено Господарського суду Львівської області забезпечити проведення підготовчого засідання у справі № 918/1160/24, яке відбудеться "04" травня 2026 року об 11:10 год., в режимі відеоконференції.

17 квітня 2026 року від відповідача-1 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від 17.04.2026 року № 63-02/2575е про передачу справи за підсудністю, в якому просив передати справу № 918/1160/24 за підсудністю (територіальною юрисдикцією) до Господарського суду Львівської області.

20 квітня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на клопотання про передачу справи за підсудністю.

27 квітня 2026 року від представника відповідача-1 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від 24.04.2026 року про призначення колегіального розгляду справи, в якому просив продовжити розгляд даної справи колегіального у складі трьох суддів.

4 травня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на клопотання про призначення колегіального розгляду справи.

Також 4 травня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від 04.05.2026 року про виклик свідків, в якому просив:

І. викликати та допитати в судовому засіданні у якості свідків склад Другого відділу досліджень і розслідувань (станом на 21.12.2023), зокрема:

- заступника Голови - начальника Другого відділу досліджень і розслідувань - Савчину Тетяну Михайлівну;

- заступника начальника Другого відділу досліджень і розслідувань - Малик Христину Володимирівну;

- Головного спеціаліста Другого відділу досліджень і розслідувань - Борищак Наталію Яремівну;

- Головного спеціаліста Другого відділу досліджень і розслідувань - Кириліва Богдана Степановича.

ІІ. Викликати та допитати в судовому засіданні у якості свідків склад адміністративної колегії, яка приймала рішення від 31.10.2024 № 63-160-р/к у справі № 63/2-01-75-2023 про порушення ТОВ "Вербуд-Рівне" та ТОВ "Логістиксоюз технологія" законодавства про захист економічної конкуренції прийнято адміністративною колегією у складі, зокрема:

- Голову Колегії - Крижановського Олександра Миколайовича;

- Члени колегії: заступника Голови - Іванова Дмитра Петровича, заступника Голови начальника Першого ВДР - ОСОБА_2 , начальника третього ВДР - ОСОБА_3 , начальника четвертого ВДР - ОСОБА_4 , начальника п`ятого ВДР - Мекіч Оксану Іванівну. Зокрема позивач зазначає, що допит вказаних осіб, як свідків, є необхідним для встановлення фактичних обставин розгляду справи, з`ясування порядку збирання, дослідження та оцінки доказів, а також перевірки дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час прийняття відповідного рішення.

Ухвалою суду від 4 травня 2026 року у задоволенні клопотання Західного міжобласного відділення Антимонопольного комітету України від 17.04.2026 року № 63-02/2575е про передачу справи за підсудністю відмовлено, у задоволенні клопотання Західного міжобласного відділення Антимонопольного комітету України від 24.04.2026 року про призначення колегіального розгляду справи відмовлено та у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербуд-Рівне" від 04.05.2026 року про виклик свідків відмовлено. Крім того вказаною ухвалою підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 1 червня 2026 року на 12:00 год.

5 травня 2026 року від відповідача-1 через систему "Електронний суд" надійшла заява від 05.05.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив провести судове засідання у даній справі, призначене на 1 червня 2026 року на 12:00 год., в режимі відеоконференції у приміщенні Західного апеляційного господарського суду, Восьмого апеляційного адміністративного суду, Шевченківського районного суду міста Львова або Личаківського районного суду міста Львова.

Ухвалою суду від 6 травня 2026 року заяву представника Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.05.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 918/1160/24 задоволено та постановлено судове засідання у справі № 918/1160/24, призначене на "01" червня 2026 року на 12:00 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Доручено Восьмому апеляційному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання у справі № 918/1160/24, яке відбудеться "01" червня 2026 року о 12:00 год., в режимі відеоконференції.

1 червня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 1 червня 2026 року оголошено перерву до 22 червня 2026 року до 11:00 год.

9 червня 2026 року від відповідача-1 через систему "Електронний суд" надійшла заява від 09.06.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив провести судове засідання у даній справі, призначене на 22 червня 2026 року на 11:00 год., в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Львівської області, Західного апеляційного господарського суду, Восьмого апеляційного адміністративного суду або Шевченківського районного суду міста Львова.

Ухвалою суду від 9 червня 2026 року заяву представника Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 09.06.2026 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 918/1160/24 задоволено та постановлено судове засідання у справі № 918/1160/24, призначене на "22" червня 2026 року на 11:00 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Доручено Восьмому апеляційному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання у справі № 918/1160/24, яке відбудеться "22" червня 2026 року об 11:00 год., в режимі відеоконференції. Участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме представник Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

22 червня 2026 року від відповідача-1 через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення.

22 червня 2026 року від позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання з додатками, до якого долучено висновок експерта № 6324 від 05.06.2026, складений Національним науковим центром "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України за результатами проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи.

У судовому засіданні 22 червня 2026 року оголошено перерву до 25 червня 2026 року до 14:00 год.

Ухвалою суду від 22 червня 2026 року постановлено судове засідання у справі № 918/1160/24, призначене на "25" червня 2026 року на 14:00 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. Доручено Восьмому апеляційному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання у справі № 918/1160/24, яке відбудеться "25" червня 2026 року о 14:00 год., в режимі відеоконференції.

25 червня 2026 року від відповідача-1 через систему "Електронний суд" надійшли додаткові письмові пояснення.

Представники позивача у судовому засіданні 25 червня 2026 року підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням поданої заяви від 05.04.2025 року про зміну підстав позову, та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 25 червня 2026 року позов заперечив.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 25 червня 2026 року підтримав позицію представників позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рівненська обласна прокуратура, як організатор конкурсу, оголосила про проведення конкурсу з організації спільного будівництва житла для працівників органів Рівненської обласної прокуратури та членів їх сімей на земельній ділянці за адресою: м. Рівне, у районі вулиць Соборної та Корольова (кадастровий номер 5610100000:01:001:0121) оголошення розміщено у газеті "7 днів" № 43 (1451) від 28.10.2021.

Процедура: конкурс.

Дата та місце проведення конкурсу: 29.11.2021 о 10:00 за адресою: 33028, м. Рівне, вул.16 Липня, 52, актовий зал.

Кількість квартир, які буде передано: не менше 13, з яких 7 - однокімнатні, 6 - двокімнатні.

Кількість соціального житла для учасників АТО/ООС - не менше 3 квартир.

Конкурсній комісії Рівненської обласної прокуратури було подано дві пропозиції.

Від позивача - побудувати три дев`ятиповерхові житлові будинки загальною площею 19 356,34 кв.м із запланованою кількістю квартир 328. Загальна частка житла, яка підлягатиме передачі у комунальну власність Рівненської міської ради для подальшого виділення в якості службового житла працівникам органів прокуратури становить не менше 720 кв.м (14 квартир, з яких 8 квартир - однокімнатні та 6 квартир - двокімнатні); частка житла, яка підлягатиме передачі до комунальної власності Рівненської міської ради, для виділення соціального житла учасникам ATO/ООС - 3 квартири; строк будівництва - не більше 66 місяців. У разі перемоги, учасник ініціює передачу житла, квартир достроково.

Від відповідача-2 - побудувати п`ятиповерховий будинок загальною площею 8 555 кв.м із запланованою кількістю квартир 165. Загальна частка житла, яка підлягатиме передачі у комунальну власність Рівненської міської ради для подальшого виділення в якості службового житла працівникам органів прокуратури становить не менше 700 кв.м (13 квартир, з яких 7 квартир - однокімнатні та 6 квартир - двокімнатні).

Переможцем конкурсу визначено позивача.

За результатами конкурсу 17.12.2021 замовник (Рівненська обласна прокуратура) уклав з позивачем договір № 1 про організацію спільного будівництва житла.

Відомості щодо оскарження результатів конкурсу чи укладеного за його результатами договору в матеріалах справи відсутні.

Відділення АМК 04.04.2023 розпочало дослідження щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ "Вербуд-Рівне" (м. Рівне) та ТОВ "Логістиксоюз технологія" (м. Рівне) під час участі у конкурсі з організації спільного будівництва житла для працівників органів Рівненської обласної прокуратури та членів їх сімей на земельній ділянці за адресою: м. Рівне у районі вулиць Соборної та Корольова (кадастровий номер 561010000:01:001:0121), відповідно до оголошення, опублікованого в газеті "Сім днів" від 28.10.2021 № 43 (1451).

Підставою для проведення дослідження щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції став лист в.о. Голови Антимонопольного комітету України Анжеліки Коноплянко від 04.04.2023 № 13-09/145, який зареєстрований Відділенням АМК за вхідним № 63-01/189К від 04.04.2023.

У цьому листі, зокрема, доручено Голові Відділення АМК Кашніковичу А.Г. провести дослідження щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ "Вербуд-Рівне" (м. Рівне) і ТОВ "Логістиксоюз технологія" (м. Рівне) під час участі у конкурсі з організації спільного будівництва житла для працівників органів Рівненської обласної прокуратури та членів їх сімей на земельній ділянці за адресою: м. Рівне у районі вулиць Соборної та Корольова (кадастровий номер 5610100000:01:001:0121) відповідно до оголошення, опублікованого в газеті "Сім днів" від 28.10.2021 № 43 (1451). За результатами проведеного дослідження вжити заходів відповідно до чинного законодавства, про що повідомити АМК.

До вказаного листа в.о. Голови Антимонопольного комітету України додано копію звернення депутата Рівненської міської ради від 10.03.2023 № 4 з додатками на 200 арк. в 1 прим.

Дослідження дій ТОВ "Вербуд-Рівне" та ТОВ "Логістиксоюз технологія" на предмет дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час конкурсу з організації спільного будівництва житла для працівників органів Рівненської обласної прокуратури та членів їх сімей до прийняття розпорядження адміністративної колегії Відділення АМК від 21.12.2023 № 63/79-рп/к про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції здійснювалося заступником начальника 2 ВДР Христиною Малик, яка в подальшому і підготувала подання від 19.12.2023 № 63-03/243п "Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції".

Згідно з Рішенням Відділення АМК визнано, зокрема, що ТОВ "Вербуд-Рівне" вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів конкурсу з організації спільного будівництва житла для працівників органів Рівненської обласної прокуратури та членів їх сімей на земельній ділянці за адресою: м. Рівне, у районі вулиць Соборної та Корольова (кадастровий номер 5610100000:01:001:0121) оголошення розміщено у газеті "7 днів" № 43 (1451) від 28.10.2021. За вчинене порушення, зокрема, на ТОВ "Вербуд-Рівне" накладено штраф.

Згідно з Рішенням Відділення АМК встановлено, що вчинення позивачем та відповідачем-2 антиконкурентних узгоджених дій під час підготовки та проведення названого конкурсу підтверджується:

- використанням зазначеними особами спільних ІР-адрес при подачі податкової звітності та при взаємодії з системою Клієнт-Банк;

- наявністю спільної уповноваженої особи на представлення інтересів під час взаємодії з банківською установою;

- наявністю спільного бухгалтера в обох учасників;

- поворотною безвідсотковою фінансовою допомогою між учасниками зі спільним суб`єктом господарювання;

- наявністю господарських відносин між учасниками та спільним суб`єктом господарювання;

- пов`язаністю учасників через співпрацю юридичних осіб, засновником яких є ОСОБА_1 , через місце розташування;

- використанням контактного номеру телефону, що належить підприємству, пов`язаному з ОСОБА_1 ;

- схожістю в оформленні конкурсних пропозицій учасників.

Дослідивши наявні в справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд враховує наступне.

Даний розгляд (новий розгляд) справи здійснюється судом в частині визнання частково недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.10.2024 у справі № 63/2-01-75-2023.

Позивач вважає, що оскаржуване Рішення є незаконним, протиправним, надуманим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, прийняте на основі неналежних і недопустимих доказів, отриманих з порушенням закону, при неповному з`ясуванні обставин, вказаним рішенням не доведена антиконкурентна узгоджена поведінка позивача, не зазначені докази, які підтверджують негативний вплив на стан конкуренції на цьому ринку у вигляді настання певних негативних наслідків для інших суб`єктів господарювання, зокрема, приведення до спотворення результатів конкурсу, у зв`язку з чим, оспорюване рішення, на думку позивача, не відповідає приписами чинного законодавства України та підлягає скасуванню. Також на думку ТОВ "Вербуд-Рівне", відсутність у матеріалах справи відповіді ТОВ "Логістиксоюз технологія" на вимогу від 20.04.2023 № 63-02/922 додатково підтверджує, що Відділення не з`ясувало обставини справи в повному обсязі, а висновки, викладені в оскаржуваному Рішенні, були зроблені за умов неповноти доказового матеріалу. Ця обставина у сукупності з іншими доводами позивача свідчить про неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, та недоведення обставин, які Відділення визнало встановленими, що відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є підставою для визнання недійсним та скасування рішення № 63/160-р/к.

Крім того позивач вважає, що у межах даної справи Відділення мало довести не абстрактну "пов`язаність" ТОВ "Вербуд-Рівне" та ТОВ "Логістиксоюз технологія", не сам факт їх контактів чи наявності між ними окремих господарських відносин, а саме те, що такі обставини у своїй сукупності підтверджують погодження поведінки цих товариств щодо участі у конкурсі з організації спільного будівництва житла, тобто щодо формування, змісту, підготовки, подання або узгодження конкурсних пропозицій. Інакше кажучи, предметом доказування у цій справі є наявність або відсутність саме антиконкурентної узгодженої поведінки у розумінні частини першої статті 5, частини першої та пункту 4 частини другої статті 6, пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а не просто існування між двома суб`єктами господарювання певних зв`язків, які самі по собі ще не свідчать про спотворення результатів конкурсу. Така постановка питання повністю узгоджується і з частиною першою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", яка вимагає перевіряти, чи доведені обставини, які орган АМК визнав встановленими, і чи відповідають висновки, викладені у рішенні, обставинам справи.

Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" економічна конкуренція - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання; згідно з частиною першою статті 5 цього Закону узгодженими діями є, зокрема, будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка суб`єктів господарювання; за частиною першою та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, а також узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; пункт 1 статті 50 цього Закону відносить такі дії до порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже, у спорі про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Відділення предмет доказування не може зводитися лише до встановлення наявності між учасниками певних господарських, організаційних, кадрових, фінансових чи технічних зв`язків самих по собі. Вирішальним є встановлення того, чи доводять зібрані у справі докази саме погодження конкурентної поведінки учасників під час підготовки та подання конкурсних пропозицій, тобто заміну конкуренції координацією поведінки, яка стосувалася саме спірного конкурсу та могла призвести до спотворення його результатів.

Саме такий підхід прямо сформульований Верховним Судом у постанові від 27.01.2026 року у справі № 918/1160/24. У пунктах 8.15, 8.15.1 та 8.15.2 цієї постанови Верховний Суд зазначив, що у спорі про визнання недійсним, скасування чи зміну рішення органу Антимонопольного комітету України, яким особі інкриміновано порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суд повинен дослідити та оцінити наведені АМК докази в порядку, передбаченому статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, і лише після цього дійти висновку щодо достатності або недостатності висновків, викладених у відповідному рішенні. При цьому Верховний Суд окремо наголосив, що такий висновок є релевантним не лише для торгів та аукціонів, а й для конкурсів, а змагальність у таких процедурах передбачає самостійні та незалежні дії кожного учасника, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

Отже, у межах даної справи Відділення мало довести не абстрактну "пов`язаність" ТОВ "Вербуд-Рівне" та ТОВ "Логістиксоюз технологія", не сам факт їх контактів чи наявності між ними окремих господарських відносин, а саме те, що такі обставини у своїй сукупності підтверджують погодження поведінки цих товариств щодо участі у конкурсі з організації спільного будівництва житла, тобто щодо формування, змісту, підготовки, подання або узгодження конкурсних пропозицій. Інакше кажучи, предметом доказування у цій справі є наявність або відсутність саме антиконкурентної узгодженої поведінки у розумінні частини першої статті 5, частини першої та пункту 4 частини другої статті 6, пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а не просто існування між двома суб`єктами господарювання певних зв`язків, які самі по собі ще не свідчать про спотворення результатів конкурсу. Така постановка питання повністю узгоджується і з частиною першою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", яка вимагає перевіряти, чи доведені обставини, які орган АМК визнав встановленими, і чи відповідають висновки, викладені у рішенні, обставинам справи.

Крім того, за статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86 ГПК України саме на підставі належних, допустимих, достовірних та більш вірогідних доказів суд встановлює обставини справи, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

У зв`язку з цим позивач наполягає, що належний предмет доказування у даній справі охоплює встановлення таких ключових обставин:

- чи були учасники реальними конкурентами саме у спірному конкурсі;

- чи існують належні та допустимі докази погодження ними поведінки саме щодо участі у цьому конкурсі;

- чи стосувалося таке нібито погодження змісту, умов, параметрів або порядку подання конкурсних пропозицій;

- чи призвела або могла призвести така поведінка саме до спотворення результатів конкурсу;

- чи виключає сукупність доказів, покладених в основу рішення № 63/160-р/к, інші розумні та вірогідні пояснення встановлених обставин.

За відсутності доведення саме цих обставин, висновок Відділення про вчинення позивачем порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не може вважатися таким, що відповідає вимогам закону.

Відтак у даній справі обставини, на які посилається Відділення, зокрема спільні IP-адреси, спільна уповноважена особа при взаємодії з банком, спільний бухгалтер, фінансові відносини, господарські контакти, використання певних номерів телефону, місцезнаходження чи інші ознаки пов`язаності, можуть мати значення лише як окремі фактичні дані, що підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами. Проте жодна з таких обставин сама по собі не є юридичним еквівалентом доведеного погодження конкурентної поведінки у процедурі конкурсу. Для підтвердження правопорушення Відділення повинно було довести, що наведені ним факти не просто свідчать про наявність можливих зв`язків між учасниками, а саме підтверджують координацію їхніх дій щодо підготовки, формування, змісту або подання конкурсних пропозицій та виключають інші розумні й правомірні пояснення встановлених обставин. За відсутності такого доведення висновок про вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій є передчасним та таким, що не відповідає частині першій статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

В оскаржуваному Рішенні № 63/160-р/к Відділення обґрунтовує висновок про нібито антиконкурентні узгоджені дії ТОВ "Вербуд-Рівне" та ТОВ "Логістиксоюз технологія" посиланням на вісім груп обставин, а саме:

- використання спільних ІР-адрес при подачі податкової звітності та при взаємодії з системою "Клієнт-Банк";

- спільну уповноважену особу на представлення інтересів під час взаємодії з банківською установою;

- спільного бухгалтера;

- наявність поворотної безвідсоткової фінансової допомоги між учасниками зі спільним суб`єктом господарювання;

- наявність господарських відносин між учасниками та спільним суб`єктом господарювання;

- пов`язаність через співпрацю юридичних осіб, засновником яких є ОСОБА_1 , та через місцерозташування;

- використання контактного номера телефону, що належить підприємству, пов`язаному з ОСОБА_1 ;

- схожість оформлення конкурсних пропозицій.

Саме цю сукупність обставин Відділення вважає достатньою для доведення порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Разом з тим, за змістом абзацу другого статті 1, частини першої статті 5, частини першої та пункту 4 частини другої статті 6, пункту 1 статті 50, частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" правове значення має не сам факт існування між учасниками можливих певних ділових, технічних, кадрових чи організаційних перетинів, а доведеність саме погодженої конкурентної поведінки під час участі у відповідній конкурентній процедурі.

У розділі 4.4.1 Рішення Відділення дійшло висновку про пов`язаність відповідачів через співпрацю керівників Відповідачів з суб`єктами господарювання, засновником яких є ОСОБА_1 . На підтвердження цього Відділення зазначило, що керівник та засновник ТОВ "Вербуд-Рівне" ОСОБА_5 та керівник ТОВ "Логістиксоюз технологія" ОСОБА_6 пов`язані між собою через трудові відносини у період проведення Конкурсу з товариствами ТОВ "Маркет Сервіс-2" та ТОВ "Комерц Ріел", засновником яких є ОСОБА_1 , як особа, що володіє частками в статутних капіталах цих підприємств.

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець - виплачувати заробітну плату і забезпечувати умови праці. Отже, трудові відносини завжди існують між працівником і конкретним роботодавцем, а не між двома працівниками різних або навіть одних і тих самих юридичних осіб лише через те, що вони десь працюють або працювали. Саме тому з твердження про існування у кожного з керівників певних трудових відносин із третіми юридичними особами не випливає наявність трудових відносин між самими керівниками, а тим більше не випливає пов`язаність між ТОВ "Вербуд-Рівне" та ТОВ "Логістиксоюз технологія". Такий підхід прямо суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 09.06.2021 у справі № 420/2174/19, де Суд роз`яснив, що визначальними ознаками трудових відносин є виконання працівником трудової функції в межах конкретного роботодавця, підпорядкованість правилам внутрішнього трудового розпорядку, систематична оплата праці за процес праці та інші ознаки саме зв`язку "працівник - роботодавець", а не будь-якого опосередкованого зв`язку між різними особами.

Крім того навіть якщо припустити можливу наявність у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 трудових відносин із ТОВ "Маркет Сервіс-2" та ТОВ "Комерц Ріел", саме по собі це не доводить існування між відповідачами узгодженої конкурентної поведінки. Для кваліфікації дій за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" Відділення мало довести не сам факт можливої наявності між учасниками певних кадрових чи організаційних перетинів, а саме погодження їх поведінки під час підготовки та участі у Конкурсі, яке призвело або могло призвести до спотворення його результатів. Натомість у розділі 4.4.1 Рішення відсутнє будь-яке встановлення того, що саме через ці нібито трудові відносини відбувався обмін інформацією про зміст конкурсних пропозицій, погодження умов участі, координація дій при поданні документів або інше втручання у конкурентну процедуру.

Додатково суд зазначає, що сам по собі факт згадування у Рішенні ОСОБА_1 не усуває обов`язку Відділення довести саме наявність у нього у період проведення Конкурсу такого юридично значущого зв`язку з відповідачами, який би свідчив про контроль або вирішальний вплив на їх господарську діяльність у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Із відкритих джерел убачається, що ОСОБА_1 є депутатом Рівненської міської ради, а в історії реєстраційних змін щодо ТОВ "Вербуд-Рівне" дійсно відображався його історичний зв`язок як видаленого бенефіціарного власника станом на 05.03.2020. Водночас саме Рішення не встановлює, що у період проведення Конкурсу ОСОБА_1 був учасником, керівником або кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Вербуд-Рівне", а також не наводить доказів того, що він мав корпоративний статус чи здійснював вирішальний вплив на ТОВ "Логістиксоюз технологія".

За таких обставин посилання Відділення на ОСОБА_1 саме по собі не доводить ані контролю над обома відповідачами, ані погодження їх поведінки під час підготовки та участі у Конкурсі.

Окремо Відділення послалося на те, що ОСОБА_6 є офіційним помічником-консультантом депутата Рівненської міської ради Іванова Олександра Едуардовича. Однак цей факт також не свідчить про наявність господарських, корпоративних чи конкурентних зв`язків між ТОВ "Логістиксоюз технологія" та ТОВ "Вербуд-Рівне".

За статтею 29-1 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" персональний підбір кандидатур на посаду помічника-консультанта депутата місцевої ради, організацію їх роботи та розподіл обов`язків між ними здійснює особисто депутат місцевої ради. Такий статус є формою організаційного забезпечення діяльності депутата, а не формою корпоративного контролю над суб`єктами господарювання і не доказом узгодження комерційної поведінки різних юридичних осіб.

Відсутні будь-які дані про те, що статус помічника-консультанта депутата надавав ОСОБА_1 можливість впливати на господарську діяльність ТОВ "Вербуд-Рівне" або на підготовку й зміст конкурсних пропозицій відповідачів.

Також слід врахувати, що, як уже зазначалося позивачем, ТОВ "Маркет-Сервіс 2" та ТОВ "Комерц-Ріел" повідомили про відсутність у відповідний період корпоративних та господарських відносин із ТОВ "Вербуд-Рівне" та ТОВ "Логістиксоюз технологія". У підсумку розділ 4.4.1 Рішення не містить належного доказового переходу від тези про "пов`язаність через трудові відносини" до висновку про погодження поведінки відповідачів у Конкурсі.

У розділі 4.4.2 Рішення Відділення послалося на те, що спільне місцерозташування ТОВ "Вербуд-Рівне" з ТОВ "Комерц Ріел", а ТОВ "Логістиксоюз технологія" з ТОВ "Маркет-Сервіс 2", нібито унеможливлює відсутність комунікації та необізнаності відповідачів щодо діяльності один одного, а також свідчить про їх взаємну обізнаність щодо участі у конкурсі з організації спільного будівництва житла для працівників органів Рівненської обласної прокуратури та членів їх сімей.

Однак саме по собі розташування юридичних осіб в одній будівлі, в одній адміністративній адресі або навіть у суміжних приміщеннях не є доказом ані фактичної комунікації між ними, ані погодження їх конкурентної поведінки. Верховний Суд у постанові від 26.03.2019 у справі № 914/2554/16 прямо зазначив, що ознаки схожості в діях або бездіяльності суб`єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови, а антиконкурентна узгоджена поведінка має бути встановлена та доведена із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України; при цьому орган АМК зобов`язаний не лише вказати на подібні чи зовнішньо пов`язані обставини, а й спростувати наявність інших об`єктивних причин відповідної поведінки. Отже, сама можлива наявність у різних суб`єктів господарювання приміщень в одній будівлі або за близькими адресами без встановлення конкретних фактів взаємодії не дає правових підстав для висновку про узгодженість дій у Конкурсі.

З матеріалів справи вбачається, що за адресою вул. Кулика і Гудачека, 24А (колишня вул. Макарова) розташовані окремі об`єкти комерційної нерухомості, а ТОВ "Комерц-Ріел" орендувало частину офісного приміщення № 75 лише для розміщення віддаленого офісу, робочих місць двох працівників та сейфу для зберігання документації.

Тобто йдеться не про єдиний спільний офіс чи єдиний господарський комплекс, а про використання окремих приміщень у будівлі комерційного типу, де кілька орендарів можуть користуватися спільною інфраструктурою, не перебуваючи при цьому у спільній господарській діяльності і не координуючи свою комерційну поведінку.

Твердження Відділення про місцерозташування ТОВ "Логістиксоюз технологія" та ТОВ "Маркет-Сервіс 2" за адресою вул. Клима Савури, 14-А також саме по собі не доводить фактичної комунікації між цими суб`єктами. Із наявних матеріалів убачається, що йдеться про багатофункціональний об`єкт нерухомості з офісними приміщеннями, а отже сама можлива наявність у різних юридичних осіб адресної прив`язки до однієї й тієї самої будівлі не створює презумпції їх господарської пов`язаності або обізнаності щодо участі одне одного у конкретному конкурсі.

Твердження про те, що юридична адреса юридичної особи є достатньою підставою для висновку про її фактичне місце здійснення господарської діяльності, є юридично некоректним. Частина перша статті 93 Цивільного кодексу України прямо визначає, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого здійснюється щоденне керування діяльністю юридичної особи та ведеться облік, тоді як Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" лише передбачає внесення відомостей про місцезнаходження юридичної особи до ЄДР. У Рішенні ж відсутні дані про те, що Відділення витребувало і проаналізувало договори оренди, порядок доступу до приміщень, розміщення персоналу, режим користування спільною інфраструктурою або інші докази, які дозволяли б перейти від формальної адресної близькості до висновку про погоджену поведінку у Конкурсі.

Таким чином, наведені у розділі 4.4.2 Рішення обставини свідчать щонайбільше про можливу наявність у відповідачів та третіх осіб окремих просторових чи організаційних перетинів, однак не підтверджують ані фактичної координації їх господарської діяльності, ані обміну інформацією щодо Конкурсу, ані погодження змісту чи умов конкурсних пропозицій.

За відсутності належного дослідження фактичного характеру використання відповідних приміщень та без наведення конкретних доказів комунікації висновок Відділення про те, що адресна близькість нібито унеможливлює відсутність зв`язку між суб`єктами господарювання, є необґрунтованим і прямо суперечить висновкам Верховного Суду у справах № 914/2554/16 від 26.03.2019 та № 910/10412/19 від 07.12.2021. Саме тому розділ 4.4.2 Рішення не може вважатися належною і достатньою частиною доказової бази для кваліфікації дій позивача за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Так, в Рішенні зазначено, що особа, яка відповідає за ведення фінансово-розрахункових операцій від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербуд-Рівне" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістиксоюз Технологія", а саме керує рухом коштів та здійснює чіткий перелік дій під час взаємодії з банківською установою, є, у відповідності до статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", пов`язаною особою з ОСОБА_1 . Наявність спільної уповноваженої особи у Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербуд-Рівне" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістиксоюз Технологія" свідчить про спільність інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербуд-Рівне" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістиксоюз Технологія", у тому числі щодо ведення господарської діяльності, отримання прибутку та вказує на те, що під час підготовки до участі в організації спільного будівництва житла для працівників органів Рівненської обласної прокуратури та членів їхніх сімей конкуренцію між ними було замінено на координацію дій (пункти 28, 29 Рішення).

Проте, представництво за довіреністю і фактичне управління фінансово-господарською діяльністю підприємства не є тотожними поняттями. Відповідно до статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю, тобто довіреність сама по собі лише посвідчує наявність у представника певних повноважень діяти від імені довірителя, але не підтверджує автоматично фактичне здійснення таких дій, не свідчить про прийняття ним господарських рішень і не доводить, що саме ця особа визначала фінансову політику підприємства. Звідси випливає, що для правомірності висновку Відділення було недостатньо послатися на сам факт наявності однієї уповноваженої особи у банківських документах двох товариств; Відділення мало встановити, які саме дії ця особа реально вчиняла, у який період, у чиїх інтересах, у межах яких повноважень і яким чином ці дії пов`язані саме з підготовкою та участю у Конкурсі. Такого аналізу Рішення не містить.

Поняття "ведення фінансово-розрахункових операцій" охоплює безпосереднє управління рахунками підприємства, підписання платіжних документів, формування платіжних доручень, погодження фінансових витрат, контроль за рухом коштів тощо. Жоден із зазначених елементів не підтверджено у справі стосовно ОСОБА_7 .

Натомість, відповідно до відповіді АТ "Укргазбанк", ОСОБА_7 не здійснювала жодних дій у межах банківського обслуговування ТОВ "Вербуд-Рівне" або ТОВ "Логістиксоюз Технологія", а отже не керувала фінансовими потоками цих підприємств, як це вказано в Рішенні. Її прізвище зазначене у банківських документах виключно як уповноваженої особи, включеної до типової форми довіреності, яку застосовував банк у відповідних правовідносинах у 2021 році.

Керування рухом коштів - це функція, що передбачає оперативне й стратегічне розпорядження грошовими потоками підприємства, що включає прийняття рішень щодо фінансування, погодження транзакцій, визначення пріоритетності витрат. ОСОБА_7 не мала таких повноважень. Як витікає з відповіді компанії управління активами та самого банку, її функція полягала винятково в наданні технічного контролю доступу до інформації щодо руху коштів в інтересах інвестора - АТ "ЗНВКІФ "СТОГРАД-ІНВЕСТ", для цілей фінансового моніторингу.

Таким чином, твердження Відділення про те, що ОСОБА_7 "керувала фінансами" обох товариств, є юридично неспроможним і фактологічно хибним, а висновки, зроблені на цій основі, - необґрунтовані.

У Рішенні не наведено жодних конкретних прикладів, які б свідчили про реальну спільність інтересів ТОВ "Вербуд-Рівне" та ТОВ "Логістиксоюз Технологія" в рамках участі у конкурсі. Немає спільних договорів, спільного фінансування, листування або розподілу ролей, що б вказували на координацію дій.

Призначення однієї фізичної особи як представника в банку в межах забезпечення взаєморозрахунків, обумовлене вимогами до інститутів спільного інвестування (АТ "ЗНВКІФ "СТОГРАД-ІНВЕСТ"), і має виключно формальний технічний характер - для контролю і підтвердження платежів, а не управління рахунками чи погодження фінансових рішень підприємств. Така потреба підтверджена документами самого інвестора і агентства нерухомості - ТОВ "АН "СТОГРАД".

Отже, ОСОБА_7 була включена до переліку осіб, уповноважених на представництво в банківській установі, не для управління коштами підприємств, а для забезпечення фінансового моніторингу від імені інституційного інвестора - АТ "ЗНВКІФ "СТОГРАД-ІНВЕСТ". Це підтверджується як відповіддю самого банку, так і матеріалами справи.

Факт наявності технічної особи у межах банківських процедур не створює правових наслідків пов`язаності компаній між собою, оскільки відсутні:

- взаємні корпоративні зв`язки;

- узгоджена поведінка в процедурі конкурсу;

- спільне фінансування або розподіл прибутку;

- будь-які рішення, які б свідчили про координовану участь у конкурсі.

У розділі 4.3 Рішення Відділення послалося на використання ТОВ "Вербуд-Рівне" контактного номеру телефону, що, на думку Відділення, належить підприємству, пов`язаному з ОСОБА_1 , і з цієї обставини зробило висновок про наявність зв`язку між учасниками та про підтвердження їх узгодженої поведінки. Проте такий висновок є необґрунтованим, оскільки у Рішенні не наведено належних та допустимих доказів ані фактичного використання цього номера саме позивачем у господарській діяльності, ані використання цього номера у період підготовки та участі у Конкурсі, ані зв`язку такого використання із будь-якими діями, що могли б свідчити про погодження конкурентної поведінки. Сам по собі запис номера телефону у Єдиному державному реєстрі не є доказом того, що відповідний номер фактично використовувався юридичною особою при здійсненні господарської діяльності, тим більше - саме під час підготовки та участі у Конкурсі.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" до Єдиного державного реєстру вносяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи та інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, а також інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи - телефон та/або адреса електронної пошти. Тобто сам характер цих відомостей є реєстраційно-інформаційним і не підтверджує автоматично ні права власності на відповідний номер, ні фактичного користування ним саме юридичною особою, ні періоду такого користування, ні зв`язку цього номера з конкретними діями в межах спірного конкурсу. Інакше кажучи, відомості ЄДР самі по собі не замінюють доказування фактичних обставин користування конкретним засобом зв`язку.

Водночас Відділення не встановило і не дослідило ані дату внесення відповідного номера телефону до ЄДР, ані дату його можливого використання, ані підставу внесення, ані особу, яка ініціювала таке внесення. Так само у Рішенні відсутні будь-які дані про те, що Відділення витребувало договори з оператором телекомунікацій, відомості про абонента, деталізацію дзвінків, підтвердження фактичного користування номером у відповідний період, журнали викликів, листування або інші дані, які дозволяли б ідентифікувати, хто саме, коли саме і в яких цілях користувався цим номером. За відсутності таких доказів твердження про використання Позивачем відповідного контактного номера телефону залишається лише формальним припущенням, побудованим на реєстровому записі, а не на встановлених фактах.

Для кваліфікації дій за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" необхідно довести саме погоджену конкурентну поведінку, яка призвела або могла призвести до спотворення результатів конкурсу. Тому Відділення мало б довести, що використання цього номера було пов`язане саме з координацією поведінки учасників, обміном інформацією про зміст конкурсних пропозицій, погодженням умов участі або іншими діями, релевантними для спірної конкурентної процедури. Жодного такого доказового переходу у Рішенні не наведено. Саме тому висновок, побудований лише на тезі про "використання контактного номеру телефону, що належить підприємству, пов`язаному з ОСОБА_1 ", не відповідає вимогам частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки не підтверджує доведеність обставин, які Відділення визнало встановленими.

Отже, наведене у розділі 4.3 Рішення посилання на контактний номер телефону не може вважатися належним і достатнім доказом антиконкурентної узгодженої поведінки позивача.

У пунктах 37-49 Рішення Відділення дійшло висновку, що ТОВ "Вербуб-Рівне" та ТОВ "Логістиксоюз Технологія" нібито використовували інтернет-доступ, пов`язаний з ОСОБА_7 , дружиною ОСОБА_1 , а це, на думку Відділення, свідчить про пов`язаність цих суб`єктів господарювання та створює підстави для висновку про узгоджені дії під час участі у Конкурсі. Проте такий висновок є необґрунтованим, оскільки Відділення фактично ототожнило зовнішню IP-адресу з конкретним користувачем, не довівши ані того, хто саме користувався відповідним доступом у релевантний період, ані того, що цей доступ використовувався саме під час підготовки чи участі у Конкурсі, ані того, що через нього здійснювалися будь-які дії, які свідчили б про погодження конкурентної поведінки. За статтями 73, 74, 86 ГПК України саме Відділення було зобов`язане довести ті обставини, на які воно послалося як на підставу своїх висновків, а суд має оцінювати належність, допустимість, достовірність доказів та їх взаємний зв`язок у сукупності.

Сама по собі зовнішня IP-адреса не ідентифікує конкретного користувача без додаткових технічних даних про час підключення, конкретний пристрій, точку доступу, журнали провайдера та інші параметри, які дозволяють пов`язати таку адресу з конкретною особою чи конкретною дією. Саме тому для висновку про використання певної IP-адреси конкретним суб`єктом господарювання недостатньо лише встановити, що така адреса фігурувала у звітності або банківських даних; необхідно довести, що у відповідний момент часу її використовував саме цей суб`єкт, а не будь-який інший користувач спільної мережі. У наявному ж Рішенні Відділення не наведено жодних даних про MAC-адреси пристроїв, журнали DHCP/NAT, технічні логи провайдера, облікові записи користувачів або інші відомості, які дозволяли б перейти від технічного позначення зовнішньої адреси до встановлення конкретного користувача.

Як вбачається з наявних у справі пояснень, IP-адреса 194.44.93.150 використовувалася в офісному центрі по вул. Клима Савури, 14А у м. Рівному, де приміщення надавалися в користування різним юридичним і фізичним особам, а доступ до мережі Інтернет забезпечувався у форматі відкритого Wi-Fi без індивідуальної ідентифікації окремих орендарів. За таких обставин сама можлива наявність спільної зовнішньої IP-адреси у відкритому офісному середовищі або коворкінговому просторі не свідчить автоматично про пов`язаність осіб між собою і не доводить координації їх дій. Навпаки, така технічна конфігурація об`єктивно допускає одночасне використання одного каналу доступу багатьма незалежними користувачами.

Відділення не встановило навіть базових технічних характеристик відповідних IP-адрес, а саме не з`ясувало, чи були вони статичними чи динамічними, чи були вони закріплені за конкретним абонентом на постійній основі, чи призначалися провайдером тимчасово з пулу адрес, чи використовувалися через технологію NAT.

У Рішенні ж не наведено жодного конкретного прикладу, що через спірні IP-адреси передавалися конкурсні документи, погоджувалися умови участі, координувалися фінансові чи організаційні дії учасників або здійснювався інший релевантний для Конкурсу обмін інформацією.

За змістом статей 1, 6, 50, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" правове значення має не сам факт можливої наявності між учасниками певних технічних перетинів, а доведеність саме погодженої конкурентної поведінки.

Таким чином, наведені у розділах 4.4-4.5 Рішення обставини не підтверджують, що саме ТОВ "Вербуд-Рівне" або ТОВ "Логістиксоюз Технологія" користувалися відповідними IP-адресами у спосіб, релевантний для Конкурсу, не доводять, що через ці IP-адреси здійснювалася координація дій учасників, і не виключають інших, цілком правомірних і технічно звичайних пояснень встановлених фактів.

У Рішенні Відділення використало тезу про нібито спільного бухгалтера як одну з обставин, що, на думку Відділення, підтверджує пов`язаність учасників та узгодженість їх дій.

Проте така аргументація є юридично і фактично неспроможною, оскільки особи, зазначені в оскаржуваному Рішенні, не були на час проведення Конкурсу спільними бухгалтерами позивача та відповідача-2, а сама по собі можлива наявність у різних суб`єктів господарювання одного й того самого бухгалтера або спеціаліста з бухгалтерського супроводу ще не доводить погодження їх поведінки під час підготовки та участі у Конкурсі.

Відповідно до частини другої, частини третьої та частини четвертої статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції власника або уповноваженого органу, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе керівник або власник, а для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форму його організації, зокрема: введення до штату посади бухгалтера; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як фізична особа-підприємець; або ведення обліку на договірних засадах підприємством чи самозайнятою особою, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиту. Отже, саме закон прямо допускає, що бухгалтерський облік може вестися не штатним бухгалтером, а зовнішнім виконавцем на договірних засадах, у тому числі фізичною особою-підприємцем, і сама собою така форма організації обліку є звичайною, правомірною та нейтральною з точки зору конкурентного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, Андрухова О.М. надавала послуги з організації ведення бухгалтерського обліку та звітності як фізична особа-підприємець і не була штатним працівником позивача. Водночас згідно з даними, наданими податковим органом та органами Пенсійного фонду України на запит самого Відділення, Мельник О.І. не була штатним бухгалтером відповідача-2. За таких обставин уже сама вихідна теза Рішення про наявність у учасників Конкурсу "спільного бухгалтера" не підтверджується належними фактичними даними. Інакше кажучи, Відділення ототожнило бухгалтерський супровід, який міг надаватися різними особами у різних формах, із наявністю єдиного спільного бухгалтера учасників, хоча матеріали справи цього не підтверджують.

Таким чином, у цій частині Рішення Відділення не довело ані факту наявності саме спільного бухгалтера учасників Конкурсу, ані того, що відповідні особи мали повноваження чи фактично здійснювали дії, пов`язані з підготовкою конкурсних пропозицій, ані того, що через них відбувалося погодження поведінки учасників. За таких обставин посилання Відділення на "спільного бухгалтера" не може вважатися належною і достатньою обставиною для підтвердження антиконкурентних узгоджених дій у розумінні пункту 1 статті 50, пункту 4 частини другої статті 6 та частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

У пунктах 51-52 Рішення Відділення стверджується, що конкурсні пропозиції ТОВ "Вербуд-Рівне" та ТОВ "Логістиксоюз Технологія" мали "схоже зовнішнє оформлення", що, з урахуванням використання однієї точки доступу до Інтернету, нібито свідчить про спільну підготовку цих документів і координацію дій. Проте такі твердження є необґрунтованими припущеннями, оскільки саме по собі зовнішнє оформлення документів без встановлення конкретних ознак спільного формування їх змісту, без доведення обміну інформацією між учасниками та без зв`язку таких ознак із поведінкою під час Конкурсу не може вважатися належним доказом антиконкурентних узгоджених дій.

Оцінка "схожого зовнішнього оформлення" у Рішенні не спирається на жодні об`єктивні критерії. У ньому не наведено, які саме елементи документів Відділення вважає тотожними, не визначено, чи йдеться про шрифт, поля, абзаци, структуру, таблиці, рубрикацію чи інші технічні ознаки, не подано порівняльної таблиці, не наведено фотозразків, не здійснено лінгвістичного, технічного чи будь-якого іншого спеціального аналізу. Отже, твердження про "схожість оформлення" є не встановленим фактом, а суб`єктивною оцінкою посадових осіб Відділення.

Крім того саме по собі зовнішнє оформлення конкурсних пропозицій не може розглядатися у відриві від характеру відповідної процедури та від вимог, які ставилися до документів. Верховний Суд у постанові від 24.04.2018 у справі № 917/1357/17 виходив із того, що співпадіння в оформленні та зовнішньому вигляді пропозицій у конкретному випадку не свідчить про антиконкурентні узгоджені дії, оскільки документація учасників має відповідати вимогам замовника та чинного законодавства. Отже, якщо учасники конкурсу керуються одним і тим самим положенням про конкурс, однаковими вимогами до складу документів, однаковою логікою побудови інвестиційної пропозиції та типовими для галузі формами викладення матеріалів, то зовнішня подібність частини документів може бути зумовлена саме цими об`єктивними причинами, а не спільною підготовкою.

У розділах 4.7-4.8 Рішення Відділення виходить із того, що наявність у ТОВ "Вербуд-Рівне" та ТОВ "Логістиксоюз Технологія" господарських відносин з одним і тим самим суб`єктом господарювання, а також отримання поворотної фінансової допомоги, нібито свідчать про спільність інтересів та підтверджують узгодженість їх поведінки. Проте такий висновок є юридично необґрунтованим, оскільки сам по собі факт укладення договорів з одним контрагентом або сам по собі факт отримання поворотної фінансової допомоги ще не доводять ні пов`язаності учасників у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ні погодження їх поведінки саме під час підготовки та участі у Конкурсі. Для кваліфікації дій за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 цього Закону Відділення мало довести саме координацію конкурентної поведінки, яка призвела або могла призвести до спотворення результатів конкурсу, а не обмежитися посиланням на звичайні господарські зв`язки.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Отже, саме по собі укладення різними суб`єктами господарювання договорів з одним і тим самим контрагентом є реалізацією принципу свободи договору і не є ані винятковою, ані протиправною обставиною. У даному ж випадку Відділення у Рішенні не навело, яким саме чином відповідна фінансова допомога була пов`язана з підготовкою чи поданням конкурсних пропозицій, чи використовувалася вона для участі у Конкурсі, а також чи створювала реальний механізм впливу одного учасника на іншого.

Так само Верховний Суд у постанові від 28.07.2022 у справі № 910/702/17 наголосив, що ознаки схожості в діях або бездіяльності суб`єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом попередньої змови; така схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не простим співпадінням дій, зумовленим специфікою ринку. Цей висновок повною мірою застосовний і до спільного контрагента чи фінансової допомоги: самі по собі такі обставини можуть відображати звичайну ринкову практику, але не доводять антиконкурентної координації без встановлення конкретного причинно-наслідкового зв`язку із поведінкою учасників у Конкурсі.

Посилання Відділення на господарські відносини з одним контрагентом та на поворотну фінансову допомогу не виходить за межі припущення про можливу наявність між учасниками певних господарських перетинів і не може вважатися належною та достатньою підставою для висновку про антиконкурентні узгоджені дії у розумінні статей 1, 6, 50, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Таким чином, жодна з обставин, на які послалося Відділення у Рішенні, окремо не доводить погодження поведінки ТОВ "Вербуд-Рівне" та ТОВ "Логістиксоюз Технологія" під час підготовки та участі у Конкурсі, а їх сукупність у тому вигляді, в якому вона викладена у Рішенні, не усуває інших, об`єктивних і правомірних пояснень встановлених фактів.

Посилання Відділення на пов`язаність через трудові відносини, місцерозташування, спільну уповноважену особу на представлення інтересів під час взаємодії з банком, використання контактного номера телефону, спільні IP-адреси, бухгалтерський супровід, господарські відносини з одним контрагентом, поворотну фінансову допомогу та нібито схоже зовнішнє оформлення конкурсних пропозицій свідчать щонайбільше про можливу наявність між окремими особами та суб`єктами певних господарських, технічних, кадрових, організаційних чи інформаційних перетинів, однак самі по собі не підтверджують ані відмови учасників від самостійної поведінки, ані координації змісту конкурсних пропозицій, ані спотворення результатів Конкурсу у розумінні пункту 1 статті 50 та пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Підстави для визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України прямо визначені частиною першою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: неповне з`ясування обставин, недоведення обставин, які визнано встановленими, невідповідність висновків обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Обставини, які, на думку відповідача-1, свідчать про узгодженість дій, в сукупності та взаємозв`язку характерні господарській діяльності в цілому, оскільки позивач та відповідач-2 здійснювали окрему самостійну підприємницьку діяльність у сфері організації будівництва об`єктів задовго до оголошення досліджуваної процедури конкурсу, а відповідач-1 не довів, що обставини, які існували до початку вчинення ймовірного порушення законодавства, зазнали змін під час конкурсу.

Покладені в основу оскаржуваного рішення відповідача-1 висновки мають переважно ймовірнісний характер, оскільки ґрунтуються на зроблених відповідачем-1 припущеннях, а не на беззаперечно встановлених фактах. Відділенням не доведено наявності наміру у позивача погодити або скоординувати власну конкурентну поведінку з відповідачем-2, а також відсутні належні та допустимі докази обміну інформацією між учасниками під час підготовки та участі в конкурсі.

Відповідач-1 у оскаржуваному рішенні не з`ясував наявності спільних економічних інтересів позивача з іншими учасниками конкурсу при участі в конкурсі та не дослідив можливості впливу позивача як учасника конкурсу на інших учасників, на господарську діяльність один одного, механізмів та способів такого впливу.

Провівши оцінку встановленим обставинам справи у сукупності з іншими доказами та поясненнями сторін, та, здійснивши аналіз поведінки саме позивача як учасника конкурсу у контексті узгодженості його дій з іншими учасниками конкурсу встановлено відсутність обставин, які переконливо свідчили б про обмін позивача з відповідачем-2 під час підготовки до участі у конкурсі та під час безпосередньої участі у конкурсі будь-якою інформацією, чи наявність між позивачем та іншим учасником конкурсу - відповідачем-2 спільних господарських чи фінансових інтересів, пов`язаних із проведення конкурсу.

Фактично у оскаржуваному рішенні відповідача-1 не наведено достатніх фактичних обставин, які у своїй сукупності дають підстави дійти висновку щодо доведення адміністративною колегією відповідача-1 об`єктивної сторони порушення з боку позивача, як учасника конкурсу, відносно інших учасників, а наведені у рішенні обставини у своїй сукупності не доводять факту, що саме позивач, діючи свідомо та недобросовісно шляхом погодження своєї поведінки з іншим учасником конкурсу - відповідачем-2 за взаємоузгодженим між ними планом, бажав спотворити результати конкурсу та сприяв настанню такого наслідку.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що позов в частині визнання частково недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.10.2024 у справі № 63/2-01-75-2023 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов в частині визнання частково недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.10.2024 у справі № 63/2-01-75-2023 задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 63/160-р/к від 31 жовтня 2024 року по справі № 63/2-01-75-2023 у частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю "Вербуд-Рівне".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 6 липня 2026 року.

Суддя Політика Н.А.