Рішення № 137958441, 30.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2026 Справа № 914/1999/24

За позовом: Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі: Відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області, с.Дуліби Стрийського р-ну Львівської обл.,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м.Львів,

про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю, стягнення грошових коштів, сплачених за поставлений товар в розмірі 197 398,99 грн,

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м.Львів,

до відповідача за зустрічним позовом: Відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області, с.Дуліби Стрийського р-ну Львівської обл.,

про стягнення 201 000 грн.

Суддя І. Б. Козак

При секретарі Р.Волошин

Представники сторін:

Прокурор: Пиць Н.В.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом): не з`явився;

Відповідач (позивач за зустрічним позовом): Шевчик О.І. (поза межами приміщення суду).

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позовну заяву Першого заступника керівника Стрийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю, стягнення грошових коштів, сплачених за поставлений товар в розмірі 197 398,99 грн.

Ухвалою суду від 19.08.2024 (суддя ОСОБА_1 ) відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.10.2024.

06.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» подало зустрічну позовну заяву до Відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області про стягнення 201 000 грн.

Ухвалою суду від 11.09.2024 зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою суду від 03.10.2024 зупинено провадження у справі №914/1999/24 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №904/1553/23.

Ухвалою суду від 11.02.2025 провадження у справі поновлено, підготовче засідання призначено на 26.02.2025.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді (подання заяви про відставку), на підставі розпорядження керівника апарату суду від 12.03.2025 №77, системою автоматизованого розподілу справу №914/1999/24 передано для розгляду судді Козак І.Б.

Ухвалою суду від 13.03.2025 справу №914/1999/24 прийнято до провадження; підготовче засідання призначено на 08.04.2025.

Ухвалою від 08.04.2025 зупинено провадження у справі у справі №914/1999/24 - до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.

Ухвалою суду від 12.01.2026 поновлено провадження у справі, підготовче засідання призначено на 03.02.2026.

Ухвалою суду від 24.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 21.04.2026.

Правова позиція прокурора щодо первісного позову.

У судове засідання 30.06.2026 прокурор з`явився, позовні вимоги підтримав повністю із підстав наведених у позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що укладення між позивачем та відповідачем додаткових угод до Договору постачання природного газу №41FB797-6741-21 від 24.05.2021 шляхом неодноразового збільшення ціни на природний газ призвело до поступового збільшення ціни на 358,82% порівняно з максимально допустимою ціною, яка могла бути встановлена Договором.

В результаті укладення, сторонами з порушенням вимог закону додаткових угод, якими безпідставно, збільшено ціну на природний газ, позивачем з місцевого бюджету безпідставно та у надмірній сумі сплачено відповідачу бюджетні кошти у сумі 197 398,99 грн, які підлягають поверненню в місцевий бюджет.

Таким чином, прокурор просить суд про визнання недійсними додаткових угод №8-18 до Договору постачання природного газу №41FB797-6741-21 від 24.05.2021 та стягнення з відповідача безпідставно отримані кошти в сумі 197 398,99 грн.

Попередній розрахунок судових витрат прокурора:

- 36 336 грн сплачений судовий збір.

Правова позиція позивача за первісним позовом.

У судове засідання 30.06.2026 представник позивача не з`явився, 07.04.2025 подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача (вх.№8920/25) у якій первісні позовні вимоги підтримав повністю.

Правова позиція відповідача за первісним позовом.

У судове засідання 30.06.2026 представник відповідача з`явився, проти задоволення первісного позову заперечив повністю із підстав наведених у відзиві на позовну заяву (вх.№2188/24 від 06.09.2024). В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що у ТОВ «Львівгаз збут» були правові підставі для зміни ціни на газ, а внесення таких змін до Договору було обґрунтованим, документально підтвердженим та відбувалось відповідно до чинного законодавства України та умов укладеного Договору.

Окрім того, прокурором не доведено існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави, обґрунтованості підстав визнання недійсною додаткових угод, обґрунтованості заявлено до стягнення суми та відповідно наявності достатніх підстав та повноважень для звернення до суду з цим позовом. У зв`язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позову прокурора в повному обсязі.

Прокурор заперечив проти тверджень відповідача у відповіді на відзив (вх.№5506/25 від 09.03.2025) у якому позовні вимоги підтримав повністю.

Позовні вимоги за зустрічним позовом.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області умов Договору постачання природного газу №41FB797-6741-21 від 24.05.2021 та Додаткових угод до нього у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом на його користь 201 000,00 грн, що складається з:

- 292,21 грн штрафу за перевищення підтвердженого обсягу,

- 5522,97 грн неустойки;

- 192 215,13 грн коштів за недотримання щодобового споживання планових обсягів природного газу за Договором;

- 2969,69 грн компенсації вартості послуги доступу до потужності.

Правова позиція відповідача за зустрічним позовом.

Відповідач за зустрічним позовом відзиву на зустрічну позовну заяву не подавав.

Правова позиція прокурора щодо зустрічного позову.

Прокурор проти задоволення зустрічної позовної заяви заперечив повністю із підстав наведених у відзиві на зустрічну позовну заяву (вх.№6527/25 від 13.03.2025), зокрема вказує, що визначення в договорі штрафу, а не збитків не звільняє позивача від обов`язку доведення в діях відповідачів складу цивільного правопорушення, зокрема, його об`єктивної сторони, а саме: протиправне діяння (дія чи бездіяльність), його шкідливі наслідки (збитки); причинно-наслідковий зв`язок між діянням і шкідливим результатом (збитками).

Прокурор вважає, що ані нормами Закону України «Про ринок природного газу», ані нормами Правил постачання природного газу позивача за зустрічним позовом не звільнено від обов`язку доведення наявності збитків, протиправності поведінки відповідача та причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками.

Обставини справи.

24.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (Постачальник) та Відділом освіти, молоді, спорту, культури i туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області (Споживач) укладено договір № 41FB797-6741-21 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу y 2021 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Річний плановий обсяг постачання -- 89 141 тис. куб.м. Ціна за 1 тис. куб.м, природного газу складає 6750 грн, податок на додану вартість становить 1350 грн. Всього ціна газу за 1 тис, куб.м. становить 8100 грн з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності.

Планові обсяги постачання газу по місяцях визначені в п.1.3.Договору, зокрема: травень - 4000 куб.м., червень - 600 куб.м., липень - 0 куб.м., серпень - 0 куб.м., вересень - 4000 куб.м., жовтень - 25000 куб.м., листопад - 27970 куб.м., грудень - 27571 куб.м.

Гранична ціна Договору становить 722 942,10 грн.

Відповідно до п.2.5. Договору, обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду у розмірі +-3% від підтвердженого обсягу природного газу у відповідну газову добу.

Згідно з пунктом 3.3. Договору, зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Згідно з пунктом 3.4. Договору, сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2., 3.3. цього Договору застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором.

У 2021 році між відповідачем та позивачем було укладено наступні додаткові угоди до Договору:

Додатковою угодою №1 від 28.05.2021, сторони домовились внести зміни у відповідність пункт 1 договору, в частині математичних розрахунків.

Додатковою угодою №2 від 28.05.2021 сторони збільшили ціну газу з 01.05.2021 на 7424,33 грн за 1000 куб.м., ПДВ 1484,87 грн, всього з ПДВ 8909,19 грн.

Додатковою угодою №3 від 31.05.2021 сторони збільшили ціну газу з 01.05.2021 на 8166,02 грн за 1000 куб.м., ПДВ - 1633,20 грн, всього з ПДВ - 9799,22 грн.

Додатковою угодою №4 від 29.06.2021 сторони збільшили ціну газу з 01.06.2021 на 8981,80 грн за 1000 куб.м., ПДВ -- 1796,36 грн, всього з ПДВ - 10778,16 грн.

Додатковою угодою №5 від 30.06.2021 сторони збільшили ціну газу з 01.06.2021 на 9879,083 грн за 1000 куб.м., ПДВ - 1975,817 грн, всього з ПДВ - 11854,90 грн.

Додатковою угодою №6 від 19.07.2021 сторони збільшили ціну газу з 01.07.2021 на 10866,00 грн за 1000 куб.м., ПДВ 2173,20 грн, всього з ПДВ 13039,20 грн. Цю додаткову угоду укладено на підставі цінової довідки №19-09/563 від 02.07.2021.

Додатковою угодою №7 від 30.07.2021 сторони збільшили ціну газу з 01.07.2021 на 11951,51 грн за 1000 куб.м., ПДВ 2390,30 грн, всього з ПДВ 14341,82 грн. Цю додаткову угоду укладено на підставі цінової довідки №19/09/614 від 15.07.2021.

Додатковою угодою №8 від 12.08.2021 сторони збільшили ціну газу з 01.08.2021 на 13145,47 грн за 1000 куб.м., ПДВ 2629,09 грн, всього з ПДВ 15774,57 грн. Цю додаткову угоду укладено на підставі цінової довідки №19-09/620 від 20.07.2021.

Додатковою угодою №9 від 15.08.2021 сторони збільшили ціну газу з 01.08.2021 на 11458,71 грн за 1000 куб.м., ПДВ 2891,74 грн, всього з ПДВ 17350,44 грн.

Додатковою угодою №10 від 17.09.2021 сторони збільшили ціну газу з 01.09.2021 на 15903,13 грн за 1000 куб.м., ПДВ 3180,63 грн, всього з ПДВ 19083,76 грн. Цю додаткову угоду укладено на підставі цінової довідки №19-09/800 від 13.09.2021 та висновок за результатами провадження експертного дослідження №1309/1 від 13.09.2021.

Додатковою угодою №11 від 21.09.2021 сторони збільшили ціну газу з 01.09.2021 на 17491,85 грн за 1000 куб.м., ПДВ 3498,37 грн, всього з ПДВ 20990,22 грн. Цю додаткову угоду укладено на підставі цінової довідки №19-09/848 від 23.09.2021.

Додатковою угодою №12 від 24.09.2021 сторони збільшили ціну газу з 01.09.2021 на 19239,29 грн за 1000 куб.м., ПДВ 3847,86 грн, всього з ПДВ 23087,15 грн.

Додатковою угодою №13 від 12.10.2021 сторони збільшили ціну газу з 01.10.2021 на 21161,29 грн за 1000 куб.м., ПДВ 4232,26 грн, всього з ПДВ 25393,55 грн. Цю додаткову угоду укладено на підставі цінової довідки №19-09/884 від 04.10.2021.

Додатковою угодою №14 від 18.10.2021 сторони збільшили ціну газу з 01.10.2021 на 23275,31 грн за 1000 куб.м., ПДВ 4655,06 грн, всього з ПДВ 27930,37 грн.

Додатковою угодою №15 від 21.10.2021 сторони збільшили ціну газу з 01.10.2021 на 25600,51 грн за 1000 куб.м., ПДВ 5120,10 грн, всього з ПДВ 30720,61 грн.

Додатковою угодою №16 від 25.10.2021 сторони збільшили ціну газу з 01.10.2021 на 28157,99 грн за 1000 куб.м., ПДВ 5631,60 грн, всього з ПДВ 33789,60 грн.

Додатковою угодою №17 від 27.10.2021 сторони збільшили ціну газу з 01.10.2021 на 30970,98 грн за 1000 куб.м., ПДВ 6194,20 грн, всього з ПДВ 37165,18 грн.

Додатковою угодою №18 від 29.10.2021 сторони збільшили ціну газу з 01.10.2021 на 31258,33 грн за 1000 куб.м., ПДВ 6278,98 грн, всього з ПДВ 37673,89 грн.

Додатковою угодою №19 від 06.12.2021 сторони вирішили зменшити загальну суму договору на 455662,17грн, у тому числі ПДВ 75943,69 грн, а загальну кількість газу на 12095,19 м.куб.

На виконання Договору та укладених додаткових угод, постачальник поставив, а споживач отримав та відповідно оплатив наступний об`єм природного газу:

- згідно з актом приймання-передачі №ЗЛВ81038396 від 31.05.2021 в кількості 297,7 куб.м. за ціною за 1 куб. м. - 8,166020000 грн без ПДВ, на загальну суму без ПДВ 2431,02 грн та на загальну суму 2917,22 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням від 09.06.2021 №262 на загальну суму 1717,66 грн;

- згідно з актом приймання-передачі №ЗЛВ81045426 від 30.06.2021 в кількості 144,89 куб.м. за ціною за 1 куб. м. - 9,879083000 грн без ПДВ, на загальну суму без ПДВ 1431,38 грн та на загальну суму 1717,66 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням від 09.07.2021 №314 на суму 1717,66 грн;

- згідно з актом приймання-передачі №ЗЛВ81052221 від 31.07.2021 в кількості 0,34 куб.м. за ціною за 1 куб. м. - 11,951516000 грн без ПДВ, на загальну суму без ПДВ 4,06 грн та на загальну суму 4,87 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням від 10.08.2021 №347 на суму 4,87 грн;

- згідно з актом приймання-передачі №ЗЛВ1058650 від 31.08.2021 в кількості 757,24 куб.м. за ціною за 1 куб. м. - 13,2663306 грн без ПДВ, на загальну суму без ПДВ 10045,80 грн та на загальну суму 12054,96 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням від 15.09.2021 №195 на суму 12054,96 грн;

- згідно з актом приймання- передачі №ЗЛВ81065203 від 30.09.2021 в кількості 0,34 куб.м. за ціною за 1 куб. м. - 14,458705000 грн без ПДВ, на загальну суму без ПДВ 4,92 грн та на загальну суму 5,90 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями від 08.09.2021 №392 на суму 5,90 грн;

- згідно з актом приймання передачі №ЗЛВ81065244 від 30.09.2021 в кількості 708,15 куб.м. за ціною за і куб. м. - 19,239287000 грн без ПДВ, на загальну суму без ПДВ 1362430 грн та на загальну суму 16349,16 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням від 11.10.2021 №453 на суму 16349,16 грн;

- згідно з актом приймання передачі №ЗЛВ81071842 від 31.10.2021 в кількості 4459,13 куб.м. за ціною за 1 куб. м. - 31,394909300 грн без ГІДВ, на загальну суму без ПДВ 139995,98 грн та на загальну суму 167992,78 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями від 09.11.2021 №239 на суму 10737,00 грн та від 09.11.2021 №517 на суму 157255,78 грн;

- згідно з актом приймання передачі №ЗЛВ81078379 від 30.11.2021 в кількості 2054,27 куб.м. за ціною за 1 куб. м. - 31,394909300 грн без ПДВ, на загальну суму без ПДВ 64493,62 грн та на загальну суму 77392,34 грн з урахуванням ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями від 09.12.2021 №281 на суму 5463,00 грн та від 09.12.2021 №596 на суму 71929.34 грн.

Згідно п. 6.2.2. Договору, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого Споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період, Споживач сплачує Постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу.

Відповідно до п.6.2.3. Договору зазначено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання газу за Договором буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), Споживач сплачує постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Відповідно до п.6.2.4 Договору, у випадку недотримання Споживачем щодобового споживання планового обсягу газу у місяці постачання, тобто у разі зникнення добового небалансу, Споживач зобов`язаний не пізніше 18 числа місяця, наступного за місяцем постачання, на підставі відповідного рахунку відшкодувати Постачальнику:

-у разі позитивного небалансу - суму різниці між вартістю природного газу без урахування компенсації вартості послуги доступу до потужності, визначеною за ціною згідно з пунктом 3.2 цього Договору та вартістю природного газу за маржинальною ціною продажу природного газу, зазначеною на сайті Оператора ГТС України за посиланням: https://tsoua.com/.

-у разі негативного небалансу - суму різниці між вартістю природного газу, без урахування компенсації вартості послуги доступу до потужності, визначеною за ціною згідно з пунктом 3.2 цього Договору та вартістю природного газу за маржинальною ціною придбання природного газу, зазначеною на сайті Оператора ГТС України за посиланням: https://tsoua.com/.

Відповідно до п. 6.2.5 Договору, у разі відхилення в сторону збільшення чи зменшення добового обсягу споживання газу у порівнянні з підтвердженим обсягом споживання, Споживач зобов`язаний не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем постачання, на підставі відповідного рахунку Постачальника сплатити Постачальнику компенсацію вартості послуги доступу до потужності.

Як вказує прокурор, додаткові угоди №3-18 укладені з порушенням вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі та повинні бути визнані судом недійсними. Однак, у зв`язку з тим, що з моменту укладення додаткових угод №3-7 минув строк позовної давності, підлягають визнанню недійсними додаткові угоди №8-18. Крім того, у зв`язку із визнанням недійсними додаткових угод №8-18 просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно отримані кошти в розмірі 197 398,99 грн які були сплачені позивачем на виконання таких додаткових угод.

ТОВ «Львівгаз збут» вважає, що додаткові угоди №3-18 є чинними та обґрунтованими, відтак відсутні підстави для визнання їх недійсними. В свою чергу, оскільки відповідачем за зустрічним позовом допущено відхилення в сторону зменшення/збільшення добового обсягу споживання газу у порівнянні з підтвердженим обсягом споживання у травні-серпні 2021, із Споживача природного газу підлягає стягнення 201 000,00 грн, що складається з: 292,21 грн штрафу за перевищення підтвердженого обсягу, 5522,97 грн неустойки; 192 215,13 грн за недотримання ним щодобового споживання планових обсягів природного газу за Договором та 2969,69 грн компенсації вартості послуги доступу до потужності.

Оцінка суду.

Щодо підстав для звернення прокурора з цим позовом.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 1 статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 стаття 4 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у господарські правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює господарські права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі №915/478/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина 3 статті 4 ГПК України).

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частини 3, 4 статті 53 ГПК України).

У Рішенні від 05.06.2019 №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як вже зазначалось, додаткові угоди №8-18 укладені між Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», Споживачем та платником за договором постачання природного газу є саме Відділ освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області. Таким чином у випадку задоволення позовних вимог, безпіставно сплачені кошти будуть повернути саме на користь позивача (Відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму).

На переконання суду, прокурор, звертаючись із даним позовом, обґрунтував порушення інтересів держави, яке полягає у безпідставній сплаті бюджетних коштів, що порушує права відповідної територіальної громади, інтереси якої представляє відповідний орган місцевого самоврядування.

Так, судом встановлено, що окружною прокуратурою направлялися запити до Відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму за №14.57/05-42-1574вих-24 від 21.02.2024 та №14.57/05-42-4682вих-24 від 18.06.2024 з метою вирішення питання про наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру на захист інтересів держави, спрямованих на визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів.

Листами №59 від 29.02.2024 та №188 від 29.07.2024, Відділ освіти, молоді, спорту, культури і туризму надав витребовувану інформацію та повідомив прокурора, що відділ не заперечує щодо звернення прокурора до суду із відповідним позовом та представлення інтересів держави в суді.

На виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 06.08.2024 №14.57/05-42-597вих-24 окружною прокуратурою повідомлено позивача (Відділ освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області) про прийняте рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Таким чином, упродовж тривалого часу Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму не вживаються заходи по захисту майнових прав та інтересів держави, в тому числі, шляхом звернення із позовною заявою до суду про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів.

Тобто, орган місцевого самоврядування не проявив жодної зацікавленості перевірити обставини, викладені прокуратурою у повідомленні та факти невиконання відповідачем умов договору оренди землі з метою усунення порушення матеріальних інтересів територіальної громади.

Вказане узгоджується з позицією Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким, сам факт незвернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту та звернення до суду з позовом.

Таким чином, незалежно від причин незвернення до суду Відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області, сам факт цього незвернення свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.

Вказане є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави, відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 ГПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість звернення прокурора в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області з цим позовом та наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.

Щодо первісного позову.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

У ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі»). Однак, зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

Законодавство про публічні закупівлі, як у редакції Закону №922-VIII до 19.04.2020р. (положення пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону), так і у редакції цього закону після внесення змін (положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону) встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного за результатами проведення закупівлі за державні кошти та містить обмеження щодо заборони збільшення ціни за одиницю товару більш, ніж на 10% незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (п.7.50 постанови Верховного Суду від 16.02.2023р. у справі №903/383/22).

Згідно Висновку Великої палати Верховного Суду про застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», який викладено у постанові від 24.01.2024р. у справі № 922/2321/22 (провадження № 12-57гс23):

- ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (п.88);

- зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (п.89);

- у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (п.90).

В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24 зазначено, що:

- … норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII (п.150 постанови);

- інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10%, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої (п. 151 постанови);

- укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VIII (п.152 постанови);

- окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників (пункти 153-154 постанови).

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025р. у справі №920/19/24 не відступила від висновків, викладених у постанові ВПВС від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10% ціни, встановленої в договорі закупівлі.

Внесення змін до договору про публічні закупівлі є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

При цьому, існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами, та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Згідно встановленого судом, будь-яке документальне підтвердження коливання ціни на природний газ при укладенні спірних Додаткових угод, саме на момент укладення спірних угод, відсутнє.

Частина 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни товару на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Тому, документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним.

Право торгово-промислових палат на проведення експертизи і контролю якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі імпортних) та визначення їх вартості прямо передбачено ст.11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» №671/97-ВР від 02.12.1997.

Цінові довідки торгово-промислових палат щодо будь-яких видів цін (світових, біржових, довідкових, експортних, імпортних, індикативних цін, котирування тощо на сировину, продукцію, вироби, обладнання тощо на ринку України або на світових ринках тощо) надаються учасникам ринку для обґрунтування ринкової вартості продукції; для аргументації в суперечках з контролюючими органами; тендерним комітетам для аналізу/розрахунку очікуваної вартості продукції, що закуповується; учасникам торгів для підтвердження відповідності цінової пропозиції рівню ринкових цін, для підтвердження факту зміни ціни на ринку.

Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» №671/97-ВР від 02.12.1997р. не встановлює порядку та строків надання цінових довідок на звернення учасників ринку щодо цін на ті чи інші товари.

Цінові довідки, якими обґрунтовано внесення змін до Договору, за своїм змістом відображають ціни на природний газ, як товар, станом на певні проміжки часу, виходячи з цін на газ, що склались на європейських хабах.

Відтак, довідки торгово-промислової палати не є належними доказами коливання ціни на природний газ, крім того вказані документи лише констатують рівень загальних ринкових цін на газове паливо на певну дату та не доводять її коливання.

Водночас висновок експерта є фактографічним та не містить узагальненої інформації щодо рівня цін товару на внутрішньому ринку України. Крім того, постачальником не обґрунтовано, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за запропонованою замовнику на тендері ціною, не наведено причин, через які виконання договору стало для нього вочевидь невигідним.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 вказала, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правові висновки постанов Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі №913/368/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21).

Коливання ціни товару на ринку при укладенні додаткових угод, зокрема понад 10%, сторонами договору жодним чином не обґрунтовано та об`єктивно не підтверджено, у зв`язку з чим, ними не дотримано вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що призвело до безпідставної зміни істотних умов Договору.

Додатковою угодою №2 від 28.05.2021, встановлено, що ціна газу з 01.05.2021 становить 7424,325 грн за 1000 куб.м. Внаслідок укладення зазначеної додаткової угоди ціна на природний газ зросла на 9,99% відносно ціни, встановленої договором.

Внаслідок укладення наступних додаткових угод №3-18 ціна на природний газ зросла із 7424,33 грн за 1000 куб.м. до 31 258,33 грн (згідно Додаткової угоди №18 від 29.10.2021) тобто на 358,82 % порівняно із максимально допустимою ціною, яка могла бути встановлена договором.

В свою чергу, прокурором заявлено про визнання недійсними тільки додаткових угод №8-18.

Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України, однією із засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.

Згідно зі статтею 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами першою, третьою статті 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно частини другої статті статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.

Таким чином, додатковими угодами №8-18 збільшено ціну газу на 358,82 % порівняно із максимально допустимою ціною, яка могла бути встановлена договором, а Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області зайво переплачено за спожитий природний газу кошти в сумі 197 398,99 грн, які підлягають стягненню із ТОВ «Львівгаз збут», а вказані додаткові угоди №8-18, які зумовили такі наслідки, підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому, для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об`єктивна неможливість настання правового результату, а також те, що внаслідок його укладення порушені права позивача.

Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Тобто, для того, щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Суд констатує, що укладенням додаткових угод №8-18 до Договору щодо зміни ціни на природний газ за відсутності обґрунтованих (об`єктивних) підстав для цього, спотворили результати публічних закупівель та знівелювали економію, на яку мав би розраховувати замовник, що фінансується за рахунок бюджетних коштів.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Встановлені у цій справі обставини дають суду переконливі підстави спростувати презумпцію дійсності спірних Додаткових угод до Договору та визнати їх недійсними.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Спірні Додаткові угоди до Договору, за висновком суду, є недійсними та не породжують правових наслідків в частині зміни ціни природного газу, поставленого за Договором.

Ціна на природний газ визначена Договором, а тому кошти в загальній сумі 197 398,99 грн Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» отримало без достатньої правової підстави, і такі підлягають поверненню на користь Відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області.

Таким чином первісні позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо зустрічного позову.

У п.п. 6.2.2. п. 6.2. Договору передбачено, що споживач несе відповідальність згідно з чинним законодавством України, тобто Правилами постачання, Кодексом газотранспортної системи, Кодексом газорозподільних систем за перевищення об`єму (обсягу) природного газу передбаченого Договором на відповідний період, тоді як у п. 2.7 вказаного Договору, сторони погодили, що обсяг споживання газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу в розмірі +/-3% від підтвердженого обсягу природного газу у відповідну газову добу.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 3 Закону України «Про ринок природного газу», ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципом, зокрема, щодо відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.

Статтею 12 Закону України «Про ринок природного газу» передбачені правила постачання природного газу та встановлено, зокрема, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

У частині 5 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначені істотні умови договору, зокрема, згідно з пунктом 6 передбачено, що договір постачання повинен містити таку істотну умову, як порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.

Відповідні положення Договору не відповідають визначеній законодавством відповідальності за недотримання підтвердженого обсягу природного газу, що призвело до безпідставної зміни правової природи такої відповідальності та встановленого порядку її застосування.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Фактично, у розрахунку позивача спотворено правову природу штрафу, як разового платежу.

Цілком обґрунтовано, що фактичне споживання природного газу є динамічним процесом, який неможливо точно визначити наперед, тому до фактів недотримання підтвердженого (запланованого) обсягу природного газу законодавець визначив певні наслідки та механізм їх застосування, який позивачем не дотримано. Зміна правової природи наведеної відповідальності призвела до того, що споживач опинився в умовах, за яких він зобов`язаний сплачувати штраф в будь-якому випадку, оскільки точно запланувати обсяги фактичного споживання не можливо з об`єктивних причин.

Так, статтею 1 розділу VІІ Правил постачання природного газу визначено, що відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:

1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;

2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) x Ц х K.

Таким чином, правова природа відповідальності за недотримання планових обсягів постачання є відмінною, ніж застосована позивачем за зустрічним позовом.

Отже, з огляду на положення чинного законодавства щодо обов`язковості умов укладеного між сторонами договору, з урахуванням положень Закону України «Про ринок природного газу», в якому визначені істотні умови договору про постачання природного газу, зокрема, порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання, а також здійснення постачальником нарахування збитків за формулою та в порядку, визначеному договором та Правилами постачання природного газу, та здійснення належного повідомлення споживача про заподіяння та нарахування збитків, шляхом складання та направлення акта-претензії, постачальник природного газу має право на відшкодування споживачем збитків за перевищення/зменшення фактично спожитого обсягу природного газу, що відрізняється від замовленого споживачем обсягу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20 та від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20, постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №904/6994/20.

Суд зауважує, що існує сформована практика суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах щодо відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику природного газу із урахуванням приписів розділу VI Правил постачання природного газу, викладена у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20, від 25.08.2021 у справі №911/3215/20, від 21.09.2021 у справі № 904/6992/20, від 26.10.2021 у справі № 904/6985/20 та від 16.12.2021 у справі №911/3214/20, від 20.01.2022 у справі №908/21/21, від 26.01.2022 у справі №914/617/21, від 20.01.2022 у справі № 911/77/21, постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №904/6994/20.

Однак, визначення в договорі штрафу, а не збитків не звільняє позивача від обов`язку доведення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, зокрема його об`єктивної сторони, а саме: протиправне діяння (дія чи бездіяльність), його шкідливі наслідки (збитки); причинно-наслідковий зв`язок між діянням і шкідливим результатом (збитками).

Беручи до уваги п. 1 розділу VII Правил постачання природного газу, положення якого передбачають право постачальника на відшкодування споживачем збитків за перевищення/зменшення фактично спожитого обсягу природного газу, що відрізняється від замовленого споживачем обсягу, можна дійти висновку про те, що позивач вважає, що внаслідок споживання відповідачем газу в більшому обсязі від підтвердженого обсягу природного газу, допущення позитивного небалансу, відхилення в сторону збільшення добового обсягу споживання газу, позивач має право на компенсацію збитків за рахунок штрафу.

Проте, суд не погоджується з доводами позивача за зустрічним позовом, оскільки ані нормами Закону України «Про ринок природного газу», ані нормами Правил постачання природного газу позивача не звільнено від обов`язку доведення наявності збитків, протиправності поведінки відповідача та причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №910/4608/20, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі №904/6994/20.

Згідно частин 1, 2 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Під збитками розуміється майнові втрати, що виражаються у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Такий елемент як наявність збитків полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та збитками є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що збитки стають об`єктивним наслідком поведінки їх заподіювача. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками, зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Суд зазначає, що збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів, тощо.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. за №2496 затверджено Правила постачання природного газу, розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі за текстом - Правила).

Згідно п. 3 розділу VII Правил визначено, що за результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог: 1) форма акта-претензії є довільною; 2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред`явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об`єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням.

Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов`язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.

У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.

Однак, позивач за зустрічним позовом не довів дотримання вказаних норм при виявленні позитивного/негативного небалансів природного газу відносно їх планових обсягів згідно з Додатком 1 до Договору до звернення з зустрічним позовом у цій справі.

Враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом не доведено складових елементів цивільного правопорушення, зокрема, об`єктивну сторону правопорушення: протиправне діяння (дія чи бездіяльність), його шкідливі наслідки (збитки); причинно-наслідковий зв`язок між діянням і шкідливим результатом (збитками), у суду відсутні підстави для стягнення збитків (а не штрафу) та відповідно розрахованих сум.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову у зустрічному позові, як безпідставному.

Судові витрати.

Сплачений судовий збір за первісним позовом покладається на ТОВ «Львівгаз збут», оскільки первісний позов задоволено повністю. Сплачений судовий збір за зустрічним позовом залишається за ТОВ «Львівгаз збут».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду №8 від 12.08.2021 до договору постачання природного газу №41FB797-6741-21 від 24.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» та Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько- Дулібінської сільської ради Стрийського району.

3. Визнати недійсною Додаткову угоду №9 від 13.08.2021 до договору постачання природного газу №41FB797-6741-21 від 24.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» та Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько- Дулібінської сільської ради Стрийського району.

4. Визнати недійсною Додаткову угоду №10 від 17.09.2021 до договору постачання природного газу №41FB797-6741-21 від 24.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» та Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько- Дулібінської сільської ради Стрийського району

5. Визнати недійсною Додаткову угоду №11 від 21.09.2021 до договору постачання природного газу №41FB797-6741-21 від 24.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» та Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько- Дулібінської сільської ради Стрийського району.

6. Визнати недійсною Додаткову угоду №12 від 24.09.2021 до договору постачання природного газу №41FB797-6741-21 від 24.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» та Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько- Дулібінської сільської ради Стрийського району.

7. Визнати недійсною Додаткову угоду №13 від 12.10.2021 до договору постачання природного газу №41FB797-6741-21 від 24.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» та Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько- Дулібінської сільської ради Стрийського району.

8. Визнати недійсною Додаткову угоду №14 від 18.10.2021 до договору постачання природного газу №41FB797-6741-21 від 24.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» та Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько- Дулібінської сільської ради Стрийського району.

9. Визнати недійсною Додаткову угоду №15 від 21.10.2021 до договору постачання природного газу №41FB797-6741-21 від 24.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» та Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько- Дулібінської сільської ради Стрийського району.

9. Визнати недійсною Додаткову угоду №16 від 25.10.2021 до договору постачання природного газу №41FB797-6741-21 від 24.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» та Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько- Дулібінської сільської ради Стрийського району.

9. Визнати недійсною Додаткову угоду №17 від 27.10.2021 до договору постачання природного газу №41FB797-6741-21 від 24.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» та Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько- Дулібінської сільської ради Стрийського району.

9. Визнати недійсною Додаткову угоду №18 від 29.10.2021 до договору постачання природного газу №41FB797-6741-21 від 24.05.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» та Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько- Дулібінської сільської ради Стрийського району.

10 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (адреса 49038, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Ольги Княгині, будинок 22 інше приміщення 144; ідентифікаційний код: 39594527) на користь Відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Грабовецько-Дулібівської сільської ради Стрийського району Львівської області (адреса: 82434, Львівська обл., Стрийський р-н, село Дуліби, Грабовецько-Дулібівська ТГ, вулиця Шевченка, будинок 125а кабінет 14; ідентифікаційний код: 43968849) 197 398,99 грн безпідставно збережених коштів.

11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (адреса 49038, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Ольги Княгині, будинок 22 інше приміщення 144; ідентифікаційний код: 39594527) на користь Львівської обласної прокуратури (адреса: 79005, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19, ідентифікаційний код: 02910031, рахунок UA138201720343140001000000774 у ДКСУ у м. Києві, МФО 820172, код ЗКПОУ 02910031) 36 336 грн судового збору.

12. Відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю.

13. Судові витрати за зустрічним позовом залишити за позивачем за зустрічним позовом.

14. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

15. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

16. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повне рішення складено та підписано 06.07.2026.

Суддя Козак І.Б.