Ухвала суду № 137957449, 06.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

06.07.2026Справа № 910/6950/26

Суддя Господарського суду міста Києва Котков О.В., розглянувши

заяву Фізичної особи-підприємця Чернети Ганни Михайлівни

про забезпечення

позову Фізичної особи-підприємця Чернети Ганни Михайлівни

до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання недійсним одностороннього правочину, зобов`язання вчинити певні дії

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулась Фізична особа-підприємець Чернета Ганна Михайлівна (далі ФОП Чернета Г.М., позивач) з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (далі Департамент, відповідач), у якого просить суд:

1) визнати недійсним односторонній правочин Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), викладеного у листі від 25.05.2026 № 055-8840 стосовно непродовження (припинення дії) договору № 09259-25/30 щодо пайової участі в утриманні об`єкту благоустрою за адресою: м. Київ, просп. Науки, 94/5 (Голосіївський район), укладеного ФОП Чернетою Г.М. і Департаментом;

2) зобов`язати Департамент пролонгувати (укласти) договір № 09259-25/30 від 17.11.2025 щодо утримання об`єкта благоустрою, тимчасової споруди за адресою: м. Київ, просп. Науки, 94/5 (Голосіївський район) з ФОП Чернетою Г.М.

Також ФОП Чернетою Г.М. (заявник) була подана заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони Департаменту територіального контролю міста Києва, КП Київблагоустрій, а також будь-яким іншим особам, уповноваженим органами місцевого самоврядування міста Києва: здійснювати демонтаж; переміщення; відключення від комунікацій; інші дії щодо тимчасової споруди (МАФ), розташованої за адресою: м. Київ, просп. Науки, 94/5, яка належить ФОП Чернеті Г.М. та використовується ФОП Когут О.І. до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;

- заборонити приймати та виконувати будь-які рішення щодо демонтажу вказаної тимчасової споруди до остаточного вирішення спору.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що є достатньо обґрунтоване припущення (реальний ризик) того, що в майбутньому можливий демонтаж вказаної тимчасової споруди, при цьому що у Голосіївському районі (де вона знаходиться) демонтаж споруд, встановлення яких не відповідає закону або закінчились договірні відносини з відповідачем, триває.

Розглянувши заяву ФОП Чернети Г.М. про забезпечення позову, суд вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи. Позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 136, 137 ГПК України).

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зазначає, що передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення у разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Так, адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову, як вже зазначалося, є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Крім того заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У той же час, як вбачається з позову, заявник заявив вимогу про визнання недійсним одностороннього правочину та зобов`язання пролонгувати (укласти) договір № 09259-25/30 від 17.11.2025 щодо утримання об`єкта благоустрою, тимчасової споруди за адресою: м. Київ, просп. Науки, 94/5 (Голосіївський район) з ФОП Чернетою Г.М., проте, у заяві про забезпечення позову позивач просить заборонити Департаменту територіального контролю міста Києва, КП Київблагоустрій, а також будь-яким іншим особам, уповноваженим органами місцевого самоврядування міста Києва приймати та виконувати будь-які рішення щодо демонтажу вказаної тимчасової споруди, а також вчиняти будь-які дії щодо вказаної будівлі.

Отже можна зробити висновок, що інтерес, про захист якого просить заявник у цій заяві (заборона прийняття рішень щодо тимчасової споруди та вчинення із нею дій), не стосується позовних вимог щодо визнання недійсним одностороннього правочину та пролонгації договірних відносин, а тому його не можна вважати співмірним та адекватним із даними позовними вимогами, що виключає застосування заходів забезпечення, про які просить заявник.

Також за змістом п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою про забезпечення позову.

При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог до доказування, передбачених статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки. Правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020 № 921/40/20.

У даному випадку позивач вказав на наявність високої ймовірності демонтажу тимчасової споруди (МАФ), розташованої за адресою: м. Київ, просп. Науки, 94/5, чим будуть створені перешкоди для поновлення прав позивача.

Проте будь-яких обґрунтованих доводів з приводу необхідності застосування заходів забезпечення позову заявник не надав, як і не надав доказів того, що відповідач має намір саме демонтувати вказану споруду, а з наданих заявником приписів вбачається, що Департаментом висловлено пропозицію лише надати документи на розміщення тимчасової споруди за адресою, і тільки у разі їх ненадання будуть вжиті заходи, передбачені чинним законодавством.

Таким чином, за висновком суду, позивачем не доведено у встановленому процесуальним законом порядку того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі в разі задоволення позову.

Поряд з цим суд приймає до уваги, що стала судова практика Верховного Суду передбачає саме обов`язок заявника довести обґрунтованість заяви про забезпечення позову, а не перекладати тягар доказування на боржника. Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 N 914/1570/20, в постановах Верховного Суду від 05.04.2023 № 915/577/22, від 13.02.2023 N 922/1737/22.

Таким чином доводи заявника щодо можливого утруднення виконання майбутнього рішення суду є необґрунтованим та не є підставою для вжиття відповідних заходів (постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову"), адже на ряду із зазначенням заходів забезпечення позову має бути доведено існування правових підстав для їх застосування - обґрунтованої ймовірності виникнення негативних наслідків в результаті незастосування судом забезпечувальних заходів.

За вказаних обставин, а також приймаючи до уваги те, що обрані позивачем заходи забезпечення позову не відповідають обставинам справи та змісту порушеного права, суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у разі відмови у задоволенні такої заяви покладається на заявника (позивача).

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Чернети Ганни Михайлівни про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та з цього часу може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, визначеними ст.ст. 256-259 ГПК України.

Суддя Котков О.В.