Ухвала суду № 137957204, 06.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

06.07.2026Справа № 910/7726/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Людмили Шкурдової, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Шериф Бізнес" про видачу судового наказу за вимогою до боржника Фізичної особи-підприємця Дорошенка Олександра Віталійовича про стягнення 40023,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шериф Бізнес" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу за вимогою до боржника Фізичної особи-підприємця Дорошенка Олександра Віталійовича про стягнення заборгованості за договором про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони №25726175 від 02.01.2026 у розмірі 40023,23 грн., з яких: 2150,00 грн. - основний борг; 20725,66 грн. - відшкодування вартості обладнання; 1075,00 грн. - штраф, передбачений п. 5.1.1.1 договору; 12900,00 грн. - штраф, передбачений п. 5.1.1.3 договору; 1100,00 грн. - компенсація за здійснення організаційно-технічних заходів, передбачених п. 4.2.7 договору; 2072,57 грн. - штраф, передбачений п. 5.1.2 договору.

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 147 ГПК України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Положеннями ст. 148 ГПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, у поданій заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Шериф Бізнес" заявлено вимогу про стягнення з боржника штрафу за порушення зобов`язань за договором про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони №25726175 від 02.01.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом пункту 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У частині першій статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, вимоги про стягнення передбачених статтею 549 Цивільного кодексу України інших нарахувань (штрафу) у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов`язанням і боргом за договором.

Отже з урахуванням наведених приписів законодавства суд зазначає, що вимога про стягнення з боржника штрафу не є грошовою заборгованістю за договором, яка може бути стягнута в порядку ст. 148 ГПК України, а є штрафною санкцією, яка має іншу правову природу, ніж договірна заборгованість, відповідно - стягнення штрафу не може бути предметом заяви про видачу судового наказу.

Крім того, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги про відшкодування вартості обладнання та стягнення компенсації за здійснення організаційно-технічних заходів не є безспірними, оскільки в обґрунтування підстав стягнення таких сум заявник посилається на припинення надання послуг та договірних відносин (розірвання договору про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони №25726175 від 02.01.2026), що тягне за собою необхідність встановлення правової природи та умов їх виникнення, дотримання порядку та наявності правових підстав для розірвання спірного договору в односторонньому порядку, що в межах наказного провадження не передбачено з огляду на приписи ч. 1 ст. 148 та п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК України.

Також суд наголошує, що вимога про стягнення основного боргу є взаємопов`язаною із вимогами про стягнення штрафу, компенсації за здійснення організаційно-технічних заходів та відшкодування вартості обладнання, а тому у відповідності до вимог ч. 3 ст. 152 ГПК України окремий їх розгляд є неможливий, що в свою чергу є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 147-154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Шериф Бізнес" у видачі судового наказу за вимогою до боржника Фізичної особи-підприємця Дорошенка Олександра Віталійовича про стягнення 40023,23 грн. за договором про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони №25726175 від 02.01.2026.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Людмила ШКУРДОВА