Рішення № 137956528, 24.04.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/11286/25

провадження № 2/208/2167/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В. Г.

за участю: секретаря судового засідання - Агеєвої В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №208/11286/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог. Позиція позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції " звернулось до Заводського районного суду міста Кам`янського із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 41600 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 6500 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 19597,5 грн., суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» -15502,5 грн. Також позивач стягнути з відповідача витрати на судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 гривень. В порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі),що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України

В обґрунтування позову зазначено, що 09.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4634890 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Договір укладено в електронній формі.

Відповідно до п. 1.2. сума кредиту складає 6500 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 09.05.2024 року по 04.05.2025року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.

Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,5 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.

Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 1,05 % в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Клієнт до встановленого строку, зазначеного в п. 1.4.2. Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу,визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства,користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

За даними поденного Розрахунку заборгованості за Договором № 4634890 від 09.05.2024 року у період з 09.05.2024 року по 25.11.2024 року включно Первісним кредитором було нараховані проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 19597,5 грн.

Наданий позивачем до суду поденний Розрахунок заборгованості за Договором є належним та допустимим доказом заборгованості, в даному випадку, нараховані відсотки за кредитним договором є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку дії Договору - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Підписуючи договір, позичальник погоджувався на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.

Обґрунтовуючи правомірність визначення розміру денної процентної ставки за користування кредитом, позивач вказує, що за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-IX, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору.

25.11.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 25/11/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до Відповідача. Відповідно до цього Договору до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 29347,5 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 6500 грн.,заборгованості за процентами - 19597,5 грн. та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 3250 грн.

Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 4634890 строк кредиту 360 днів: з 09.05.2024 року по 04.05.2025 року.

Станом на дату укладання Договору факторингу від 25.11.2024 року № 25/11/2024, строк дії Договору № 4634890 від 09.05.2024 року не закінчився.

А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» з дати факторингу26.11.2024 року донараховано відсотки за 159 календарних днів: 6500 грн * 1,5 % * 159 днів = 15502,5 грн. (відсотки нараховані ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ").

Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Позивач також зазначив, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу,який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позиція сторони відповідача

Представник відповідача позовні вимоги визнає частково, а саме суму боргу у розмірі 13000,0 грн., у тому числі: 6500 грн - заборгованість за «тілом» кредиту та 6500 грн - заборгованості за процентами.

Свою позицію представник обґрунтовує таким чином.

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «УФО» просить стягнути з Відповідача заборгованість за процентами в розмірі 35100 грн.

Стаття 8 Закону «Про споживче кредитування» регулює питання реальної річної процентної ставки,денної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача.

Вищезазначену статтю було доповнено частиною п`ятою згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Цим Законом Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено пунктом 17, відповідно до якого тимчасово,протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5 %;

- протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

З урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, розмір денної процентної ставки за договорами про споживчий кредит з 25 грудня 2023 року по 23 квітня 2024 року (120 днів перехідного періоду) не має бути більше 2,5 %, з 24 квітня 2024 року по 20 серпня2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) - не більше 1,5 %, а з 22 серпня2024 року - не більше 1%.

Тому умови Кредитного договору, який укладений 9 травня 2024 року, мають відповідати вимогам частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження розміру денної процентної ставки з урахуванням приписів пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень цього закону.

У Кредитному договорі зазначена денна процентна ставка, що дорівнює 1,5%(підпункт 1.4.1.) без застереження періоду застосування такого розміру денної процентної ставки, тоді як з 22 серпня 2024 року її розмір не може бути більшим за1%. Тобто умови Договору щодо розміру денної процентної ставки з 22 серпня 2024року суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування», тоді як ці умови за період з 09.05.2024 по 21.08.2024 року відповідають вимогам цього Закону.

За такої умови Договору про визначення денної процентної ставки на рівні 1,50%,починаючи з 21.08.2024, обмежують права Відповідача порівняно з вимогами Закону щодо граничного розміру денної процентної ставки, а тому є нікчемними з дня укладання Договору.

Відповідач вважає, що проценти в сумі 35100,00 грн, які нараховані за ставкою 1,05% та 1,5% в день, які просить стягнути позивач, є занадто завищеними, неспівмірними із сумою тіла кредиту, яка становить 6500,00 грн, більше ніж в 5 разів перевищує його розмір, що суперечить принципам розумності та добросовісності,призводить до суттєвого дисбалансу сторін договору і ставить споживача у вкрай невигідне становище, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації за користування коштами, що має наслідком невиправдане отримання прибутку позивачем.

Відповідач також не погоджується із заявленим розміром витрат на правову допомогу, спираючись на наступне.

Позивач звернувся до адвоката у зв`язку із чим поніс витрати на правову професійну допомогу у розмірі 10000 грн.

Відповідач, ознайомившись із позовною заявою вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу значно завищена та не відповідає складності справи. Враховуючи справу незначної складності, Відповідач вважає неспівмірними та нерозумними судові витрати у місцевому суді у розмірі 10000 гривень та такими, що були фактичними та неминучими. Предмет позову у справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу нормативно-правових актів, складення великої кількості процесуальних документів,витрачання значного часу на вивчення обставин справи.

В свою чергу, зазначає, що у зв`язку із розглядом справи Відповідач очікує понести витрати в розмірі 6500 грн.,що складаються із витрат на професійну правничу допомогу, докази на підтвердження чого ним будуть надані протягом 5 днів після винесення рішення.

Рух справи.

28.08.2025 року до Заводського районного суду міста Кам`янського надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 року по цивільній справі №208/11286/25 визначено головуючого суддю Гречану В.Г.

Відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із відповіддю № 1717841 від 29.08.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 11.09.2025 року відкрито провадження у справі №208/11286/25 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

29.01.2026 року представник позивача, адвокат Дідух Є.О., надав до суду клопотання щодо розгляду та задоволення клопотання про витребування доказів, яке було заявлено разом з позовною заявою.

Ухвалою суду від 18.03.2026 року клопотання про витребування було задоволено.

24.03.2026 року від АТ «Акцент Банк» на виконання ухвали від 18.03.2026 року надійшов лист.

06.04.2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшов Відзив на позов.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просить цивільну справу розглядати за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Представником відповідача у відзиві на позов було заявлено розгляд справи провести за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Розглянувши подані позивачем документи, вислухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем та відповідачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлені таки обставини.

09.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4634890 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладено в електронній формі.

Відповідно до п. 1.2. сума кредиту складає 6500 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 09.05.2024 року по 04.05.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.

Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,5 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.

Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 1,05 % в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Клієнт до встановленого строку, зазначеного в п. 1.4.2. Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки.

Кредитодавцем умови договору виконані, кредитні кошти перераховані на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Однак, позичальник свої зобов`язання з погашення кредиту не виконував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у сумі 26097,5 грн., у тому числі за тілом кредиту - 6500,0 грн. та процентами за користування кредитними коштами за період з 09.05.2024 року по 26.11.2024 року включно у розмірі 19597,5 грн., що підтверджується Розрахунком заборгованості, виконаним ТОВ «Лінеура Україна».

25.11.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 25/11/2024 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до Відповідача. Відповідно до цього Договору до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 29347,5 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 6500 грн., заборгованості за процентами - 19597,5 грн. та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 3250 грн.

Враховуючи, що станом на дату укладання Договору факторингу від 25.11.2024 року № 25/11/2024, строк дії Договору № 4634890 від 09.05.2024 року не закінчився, тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» з дати факторингу 26.11.2024 року донараховано відсотки за 159 календарних днів: 6500 грн * 1,5 % * 159 днів = 15502,5 грн.

Таким чином, загальна сума позовних вимог складає 41600,0 грн., з яких:

- 6500,0 грн - тіло кредиту;

- 19597,5 грн. - проценти, що нараховані первісним кредитором;

- 15502,5 грн. - проценти, нараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Висновки суду за результатами розгляду справи.

При ухваленні рішення судом застосовуються таки норми матеріального права:

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦКУ кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).

Згідно до статті 516 Кодексу заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Стаття 526 ЦКУ передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 ЦКУ зобов`язання підлягає виконанню у встановлений у ньому строк (термін) його виконання.

Статтею 611 ЦКУ передбачається, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 614 ЦКУ).

Стаття 625 Кодексу передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання і наголошує:

1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Нормами частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг упродовж певного часу, а саме - упродовж строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.

Відповідно статті 1056-1 Кодексу процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У відповідності до статті 1077 ЦКУ за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події (ст. 1078 ЦКУ).

Стаття 1083 ЦКУ встановлює, що наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави.

При оцінці наданих сторонами доказів суд керується нормами Цивільного процесуального кодексу. У відповідності до вимог статті 263 ЦПК, зокрема частини четвертої, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 09.05.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4634890 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

На умовах, встановлених договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки,передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 6500 грн.

Згідно п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 09.05.2024 року по03.05.2025 року, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.

На пільговий строк 20 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 1,05 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1,5 % у день.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРАУКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 6500 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ «ПУМБ»,що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек».

Відповідач, оформлюючи кредитний договір здійснив всі необхідні дії,викладені в розділі 2. «Процедура укладання електронного кредитного договору» цієї позовної заяви, що визначені розділом 6. «Особливості укладення кредитних договорів зі споживачами в електронній формі через ITC товариства» Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ«ЛІНЕУРА УКРАЇНА», та уклав кредитний договір.

Відповідно до реквізитів Договору № 4634890 від 09.05.2024 р., укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «31564».

Враховуючи зазначене, той факт, що Договір між первісним кредитором та відповідачем укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, відповідно до вимог чинного законодавства України, його укладення не може бути спростовано.

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору про організацію переказу коштів між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Пейтек».

За інформацією ТОВ «Пейтек», відповідно до зазначеного договору № 4634890 від 09.05.2024 р. було успішно перераховано грошові кошти у сумі 6500 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 .

Відповідно розрахунку заборгованості за Договором №4634890 від 09.05.2024 р. у період з 09.05.2024 року по 25.11.2024 року включно первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 19597,5грн.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 25.11.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 25/11/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Отже, до ТОВ «Українськи фінансові операції» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором.

Згідно розрахунку позивача відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 4634890 від 09.05.2024 р. у загальній сумі 41600 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 6500 грн., суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором - 19597,5 грн. суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українськи фінансові операції» 15502,5 грн.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

У ч. 2 ст. 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив можливість суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, між позиціями сторін спостерігається принципово різний підхід до застосування пункту 1.4.2. кредитного договору, згідно якому знижена процентна ставка становить 1,05% за кожен день користування кредитом та застосовується за умови, якщо Клієнт до 28.05.2024 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу,визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою (1,5 %).

Первісний кредитор зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, в установлені терміни не повернув належні до сплати грошові суми, тим самим порушив встановлений графік обов`язкових платежів.

ТОВ «Українські фінансові операції», заявляючи позов про стягнення кредитної заборгованості, просить, у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Перевіривши розрахунок процентів за кредитним договором, наданий позивачем при пред`явленні позову, і виходячи із завдань цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, суд не може погодитися з його правильністю, з огляду на таке.

Практика Великої Палати ВС (наприклад, у справах № 922/2328/20 або № 904/5536/21) підкреслює, що jura novit curia («суд знає закон»)- це не право суду на довільну зміну вимог, а його обов`язок надати правильну юридичну оцінку тим фактичним обставинам, які були викладені у позові

Суд виходить з того, що 22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон № 3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві таперехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів -1,5 %.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%; з 22.04.2024 року - не більше 1,5%; з 20.08.2024 року - не більше 1%.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Тому суд не погоджується з думкою позивача, що за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-IX, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору.

При укладанні кредитного договору 09.05.2024 р. Закон № 3498-IX був таким, що діяв вже півроку і були відомі тимчасові періоди змін денної процентної ставки за договорами споживчого кредиту. А кредитодавець не привів свої документи у відповідність до вимог цього Закону.

Тому при укладанні кредитного договору з відповідачем було не дотримано вимогу частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, яка в якості однієї з вимог чинності правочину встановлює, що «Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам».

Стаття 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої цієї статті Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

А згідно до статті 217 ЦКУ недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Також частина 5 статті 12 Закону «Про споживче кредитування» передбачає, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Керуючись вимогами названих норм закону, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти 09.05.2024 року у розмірі 6500,00 грн.

Кредитний договір укладено з 09.05.2024 року по 03.05.2025 року.

Позивачем надано два Розрахунки заборгованості за процентами. Перший виконаний позикодавцем (ТОВ «Лінеура Україна») станом на 25.11.2024 р. У цьому Розрахунку проценти нараховані: з 09.05.2024 р. за ставкою 1,05 % або по 68,25 грн. за день, по 28.05.2024 р. включно. Далі нарахування процентів здійснювалось за ставкою 1,5 %.

Всього нараховано 19957,5 грн.

Другий Розрахунок заборгованості за процентами виконаний позивачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ». За цим Розрахунком нарахування процентів здійснено за 159 календарних днів, починаючи з 26.11.2024 р. по 03.05.2025 р. включно. Нарахування виконане за стандартною ставкою 1,5 % по 97,5 грн. за день. Всього нараховано 15502,50 грн. (Як вбачається з цих Розрахунків, обома кредиторами продубльовано нарахування за 26-28 листопада 2024 року).

Виходячи з вимог Закону, суд вважає, що обгрунтованим та законним є нарахування процентів у такому порядку:

- за період з 09.05.2024 року по 28.05.2024 року (пільговий період)розмір процентів становить:1375,0 грн (20 днів х 1,05% х 6500,00 грн);

- за період з 29.05.2024 р. по 20.08.2024 р. розмір процентів складає: 8190,0 грн. (84 дні х 1,5 % х 6500,0 грн);

- за період з 21,08.2024 р. по 03.05.2025 р. розмір заборгованості за процентами становить 16640,0 грн. (256 днів х 1 % х 6500,0 грн.).

Загальна сума заборгованості відповідача за процентами становить: 1375,0 грн. + 8190,0 грн. + 16640,0 грн. = 26205,0 грн.

Також суд вважає помилковим посилання представника відповідача на те, що розмір заборгованості по процентам є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України,умов кредитного договору, Закону України «Про споживче кредитування», не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні п.5 ч.3 ст.18ЗУ «Про захист прав споживачів».

Слід зазначити, що статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими,якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак, дана норма стосується вимог про нарахування неустойки (пені, штрафу), яку позивач до стягнення з відповідача не заявляв.

Стосовно заявленої позивачем вимоги про включення до резолютивної частини судового рішення зобов`язання органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, виходячи з кількості днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості, і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», суд зазначає таке.

Відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування; остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Таким чином, норма ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України передбачає, що суд може зазначити в рішенні про нарахування саме відсотків або пені, натомість позивач просить нарахувати інфляційні втрати та 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, що в розумінні Цивільного кодексу України не є тотожним.

Отже, врахувавши вищевикладені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині стягнення суми кредиту у розмірі 6500,0 грн. та заборгованості зі сплати процентів у сумі 26205,0 грн. ВСЬОГО: 32705,0 грн., що складає 78,62% від розміру, зазначеного позивачем у позові (32705 грн. : 41600 грн.).

Щодо витрат сторін на правову допомогу

Частиною другою статті 141 ЦПК передбачається, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

...3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням такого розподілу витрат на правову допомогу суд вважає, що вимога відповідача у цієї частині підлягає задоволенню у розмірі 1389,70грн. (6500,0 грн. заявлених витрат х 21,38 %), що відповідають частині відмови у задоволенні позову).

При вирішенні розміру компенсації позивачу його витрат на правову допомогу, то суд враховує положення статті 137 ЦПК, частина 4 якої визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Практика розгляду справ про стягнення заборгованості за кредитними договорами, позивачем в яких виступає ТОВ «Українські фінансові операції», показує, що вони є однотипними, а позовні заяви - стандартними; за своєю складністю не відносяться до таких, що потребують вивчення судової практики і ознайомлення із законодавством, на базі якого будуються таки позовні заяви.

На підтвердження наданих адвокатом послуг позивачем наданий Акт виконаних адвокатом робіт від 20.07.2025 р., який містить 10 пунктів.

Аналіз змісту цього Акту дозволяє зробити висновок, що з 10 пунктів 7 не відповідають критеріям дійсності та неминучості, не є необхідними для захисту інтересів клієнта.

Такими пунктами, зокрема є:

п. 1. Зустріч Адвоката та Клієнта, надання Адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства

0,5 год. 440.00

4. Підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів Клієнта, узгодження обраної позиції з Клієнтом.

1 год. 840.00

5. Письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної Клієнтом позиції захисту прав та інтересів.

1 год. 840.00

6. Проведення Адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів. 1 год. 840.00

8. Складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи) 1 год. 840.00

9. Складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо

2 год. 1640.00

10. Представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою КЛІЄНТА про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4634890 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях.

2 год. 1 640.00

Недійсність вказаних в Акті дій адвоката витікає, наприклад, з того, що Відповідь на Відзив не надавалась, участі у судових засіданнях адвокат не брав тощо.

З урахуванням викладеного і часткової відмови у задоволенні позову, суд вважає, що у даному випадку співрозмірним буде задоволення вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 3000,0 грн.

У постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі № 756/2114/17 підкреслюється, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Розв`язуючи питання про відшкодування витрат сторін на правову допомогу, суд враховує положення частини 10 статті 141 ЦПК, згідно до якої при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Проте, сторона відповідача, заявляючи про понесені витрати на правову допомогу в розмірі 6500,00 грн., не долучає на підтвердження документи. Представником зазначено про надання доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

З огляду на таке, питання стягнення витрат на користь відповідача пропорційно відмовленій частині вимог наразі не розглядається.

Відповідно до статті 141ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На користь ТОВ «Українські фінансові операції» з позивача підлягає стягненню з відповідача судовий збір у сумі 1904,49 грн. (2422,40 грн. х 78,62 %).

Виходячи з вищенаведених норм матеріального права і керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ел. пошта ufc75334@gmail.comтел. 688375174; адреса Україна, 03045, місто Київ,вул.Набережно-Корчуватська,будинок 27, прим. 2; ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за Кредитним договором № 4634890 від 09.05.2024 р. у розмірі 32705,0 грн.(тридцять дві тисячі сімьсот п`ять)грн. 00 коп., яка складається з:

- 6500,00 (шість тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. - заборгованість по тілу кредиту;

- 26205,0 грн.(двадцять шість тисяч двісті п`ять) грн. 00 коп. - заборгованість по несплаченими процентами за користування кредитом;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 1904,49 (одна тисяча дев`ятсот чотири) грн. 49 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі)грн.00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

- Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», адреса, місто Київ, вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, прим. 2; ЄДРПОУ 40966896)

- Представник позивача - Дідух Євген Олександрович, адреса АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ;

- Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ;

- Представник відповідача - ОСОБА_3 , адреса АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя В.Г. Гречана