Рішення № 137955811, 06.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026м. ДніпроСправа № 904/2193/26Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Охтирка м`ясопродукт» село Мала Павлівка Охтирського району Сумської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ясна садиба» м. Самар Самарівського району Дніпропетровської області

про стягнення суми боргу у розмірі 829310грн46коп, пені у розмірі 60870грн81коп, штраф у розмірі 205068грн19коп, 3% річних у розмірі 6087грн07коп, інфляційних втрат у розмірі 19198грн28коп.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Охтирка м`ясопродукт» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ясна садиба» з позовом про стягнення суми боргу у розмірі 829310грн46коп, пені у розмірі 60870грн81коп, штраф у розмірі 205068грн19коп, 3% річних у розмірі 11545грн49коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов`язання з оплати товару, поставленого на підставі договору поставки від 12.02.2026 №8-02/26.

Позивач повідомив про укладення договору поставки від 12.02.2026 №8-02/26, підписаного електронними підписами сторін.

Позивач послався на видаткові накладні від 13.02.2026 №871 на суму 821371грн47коп, від 16.02.2026 №965 на суму 1291918грн33коп, від 18.02.2026 №1066 на суму 437392грн13коп та вказав про поставку відповідачу товару на суму 2550681грн93коп.

Позивач зазначив, що згідно з пунктом 2.7 договору поставки від 12.02.2026 №8-02/26 оплата за товар здійснюється покупцем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунка та видаткової накладної протягом 7 (семи) календарного дня після поставки.

Позивач повідомив, що відповідач сплатив вартість отриманого товару у розмірі 1721371грн47коп платіжними інструкціями від 20.02.2026 №660 на суму 500000грн, від 27.02.2026 №797 на суму 321371грн, від 05.03.2026 №892 на суму 200000грн, від 06.03.2026 №915 на суму 200000грн, від 09.03.2026 №300 на суму 200000грн, від 09.04.2026 №388 на суму 100000грн, від 10.04.2026 №401 на суму 100000грн, від 15.04.2026 №1165 на суму 100000грн.

Позивач вказав, що у гарантійному листі від 08.04.2026 №3/04 відповідач зобов`язувався сплатити до 13.04.2026 заборгованість за договором поставки від 12.02.2026 №8-02/26.

Позивач пояснив, що вартість отриманого товару:

- за видатковою накладною від 13.02.2026 №871 на суму 821371грн47коп оплачена в повному обсязі, але несвоєчасно;

- за видатковою накладною від 16.02.2026 №965 на суму 1291918грн33коп оплачена частково;

- за видатковою накладною від 18.02.2026 №106 на суму 437392грн13коп не оплачена.

За розрахунками позивача на момент звернення до суду з позовом сума боргу за поставлений товар дорівнює 829310грн46коп.

На підставі пунктів 6.2, 6.3 договору поставки від 12.02.2026 №8-02/26 за порушення строків оплати товару позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у загальному розмірі 60870грн81коп. за загальний період 21.02.2026-21.04.2026 та штраф у розмірі 205068грн19коп.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України за порушення строків оплати послуг позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у загальному розмірі 11545грн49коп. за загальний період 21.02.2026-21.04.2026.

Позивач повідомив, що попередній/орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач може понести в ході розгляду справи складається з судового збору та витрат на правову допомогу, яка становить орієнтовно 100000грн. Докази понесення таких витрат будуть подані до суду в спосіб, передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2026 суд залишив позов без руху та запропонував позивачу усунути недоліки.

На адресу суду 24.04.2026 надійшла сформована у системі «Електронний суд» заява позивача від 24.04.2026 про усунення недоліків позовної заяви.

До заяви позивач долучив розрахунок заявлених до стягнення сум, докази часткової оплати та позовну заяву (у новій редакції).

Згідно з прохальною частиною позовної заяви(у новій редакції) позивач просив стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 829310грн46коп, пеню у розмірі 60870грн81коп, штраф у розмірі 205068грн19коп, 3% річних у розмірі 6087грн07коп, інфляційні втрати у розмірі 19198грн28коп.

З огляду на зміст позовної заяви (в новій редакції), позивач змінив предмет та розмір позовних вимог (додав вимогу про стягнення інфляційних втрат та зменшив розмір суми 3%річних).

Суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну позовних вимог. Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 829310грн46коп, пені у розмірі 60870грн81коп, штраф у розмірі 205068грн19коп, 3% річних у розмірі 6087грн07коп, інфляційних втрат у розмірі 19198грн28коп.

Позивач також долучив платіжні інструкції від 20.02.2026 №660 на суму 500000грн, від 27.02.2026 №797 на суму 321371грн, від 05.03.2026 №892 на суму 200000грн, від 06.03.2026 №915 на суму 200000грн, від 09.03.2026 №300 на суму 200000грн, від 09.04.2026 №388 на суму 100000грн, від 10.04.2026 №401 на суму 100000грн, від 15.04.2026 №1165 на суму 100000грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в справі матеріалами справи.

Суд запропонував відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Суд попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Суд роз`яснив відповідачу, що відповідно до ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, він має право надати заяву з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, в строк протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 28.04.2026 доставлена до електронного кабінету відповідача 28.04.2026 о 12:32год.

З огляду на положення пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 28.04.2026 вважається врученою відповідачу 28.04.2026. Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву на позовну заяву є 13.05.2026 включно.

На адресу суду 10.06.2026 надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява позивача від 10.06.2026 про вирішення питання розподілу судових витрат та долучення доказів.

Позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100000грн та надав копії договору про надання правничої допомоги-адвокатських послуг від 24.03.2025, додаткової угоди від 05.06.2026, акту приймання-передачі наданої правничої допомоги-адвокатських послуг від 05.06.2026.

На адресу суду 11.06.2026 надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява відповідача від 11.06.2026 про - долучення доказів; визнання спірного зобов`язання у сумі 829310грн46коп. припиненим, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України; закриття провадження у справі №904/2193/26 у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Відповідач послався на угоду від 10.06.2026 про зарахування зустрічних однорідних вимог та повідомив, що - за договором поставки від 12.02.2026 №8-02/26 заборгованість ТОВ «М`ясна Садиба» перед ТОВ «Охтирка М`ясопродукт» становила 829310грн46коп; за договором поставки від 18.06.2025 №18/25 заборгованість ТОВ «Охтирка М`ясопродукт» перед ТОВ «М`ясна Садиба» становила 831622грн50коп. Після проведення зарахування сума боргу ТОВ «Охтирка М`ясопродукт» перед ТОВ «М`ясна Садиба» дорівнює 2312грн04коп.

Відповідач пояснив, що спірне зобов`язання припинене в порядку, передбаченому статтею 601 Цивільного кодексу України. Тому наявні підстави для закриття провадження у справі внаслідок відсутності предмету спору.

Відповідач зазначив про відсутність правових підстави для покладення на відповідача будь-яких судових витрат, у тому числі, витрат позивача на професійну правничу допомогу. Необхідність звернення до суду виникла внаслідок непроведення позивачем належної звірки взаєморозрахунків до подання позову та неврахування власної заборгованості перед відповідачем.

На адресу суду 11.06.2026 надійшли сформовані в системі «Електронний суд» заперечення відповідача від 11.06.2026 на заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100000грн у повному обсязі.

Відповідач просив суд - врахувати факт підписання сторонами угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.06.2026 та припинення спірного зобов`язання у сумі 829310грн46коп; покласти на позивача судові витрати, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідач стверджував, що саме дії позивача стали причиною виникнення цього судового спору та понесення ним витрат на професійну правничу допомогу. Покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу є безпідставним. Позивач не здійснив належної перевірки взаєморозрахунків до подання позову та не врахував власні грошові зобов`язання перед відповідачем.

Відповідач також зазначив, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100000грн є явно неспівмірною зі складністю даної справи, обсягом фактично виконаних процесуальних дій та результатом розгляду спору.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, тому суд розглядає справу за наявними матеріалами.

З урахуванням режиму воєнного стану та повітряних тривог у суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Справу розглянуто у розумні строки, враховуючи вищевказані обставини та факти.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд установив таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Охтирка м`ясопродукт» (далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «М`ясна садиба» (далі покупець) укладений договір поставки від 12.02.2026 №8-02/26 (далі договір від 12.02.2026).

Договір від 12.02.2026 сторони підписали 12.02.2026 електронними підписами у сервісі «Вчасно».

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 договору від 12.02.2026 постачальник зобов`язався постачати (передавати у власність покупця) товар, визначений в п.1.2 договору для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Товаром за договором є: м`ясо, м`ясопродукти, субпродукти, сало, консерви м`ясні та м`ясо-рослинні в асортименті.

Характеристики, кількість, номенклатура, ціна та загальна вартість товару, що поставляється по договору, зазначається сторонами у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 2.5-2.9 договору від 12.02.2026 встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у договорі.

Підставою для оплати товару є договір та відповідна видаткова накладна, на кожну постанову товару, підписана уповноваженими представниками сторін.

Оплата за товар здійснюється покупцем у безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунка та видаткової накладної на протязі 7 (семи) календарного дня після поставки.

За результатами діяльності для узгодження заборгованості, а також для підтвердження остаточних розрахунків, сторони зобов`язуються проводити звіряння взаєморозрахунків, результати яких оформляються відповідним актом. Дані, підтвердженні сторонами у відповідних актах звіряння, є основою для остаточних взаєморозрахунків.

У випадку наявності заборгованості покупця перед постачальником, покупець зобов`язується виплатити таку заборгованість в строк 10 (десять) банківських днів з моменту підписання акту звірки взаєморозрахунків.

Пунктом 4.6 договору від 12.02.2026 передбачено, що товар вважається поставленим постачальником та прийнятий покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.

Пунктом 5.2 договору від 12.02.2026 передбачено, що постачальник зобов`язаний передати товар належної якості в асортименті та кількості на підставі підтвердженого замовлення покупця (пп.5.2.1); забезпечити відвантаження та доставку товару на адресу покупця або завантаження на транспорт покупця, якщо інше не встановлено за домовленістю сторін (пп.5.2.2).

Згідно з пунктом 5.3 договору від 12.02.2026 покупець зобов`язаний, зокрема, оплатити отриманий товар у строк та в порядку, що визначений умовами договору.

Відповідно до пунктів 6.1-6.4 договору від 12.02.2026 за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до умов, передбачених договором та чинного законодавства України.

За кожен день прострочення оплати товару, покупець зобов`язується сплатити постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, розрахованої за кожен день прострочення оплати та нарахованої на суму заборгованості. Нарахування пені здійснюється за весь період прострочення, починаючи з моменту виникнення простроченої заборгованості до моменту повного виконання умов договору.

У випадку коли порушення терміну оплати за товар складає більш ніж сім календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Сплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов`язань за договором в повному об`ємі.

У пунктах 7.1, 7.4, 7.5 договору від 12.02.2026 встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2026, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань щодо виконання умов договору.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У разі якщо за 30 днів до закінчення строку, вказаного в п.7.1 договору, жодна зі сторін не повідомила іншу сторону договору про бажання розірвати договір, договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах.

Згідно з пунктами 9.1, 9.5 договору від 12.02.2026 будь-які зміни та доповнення до договору набирають чинності і стають його невід`ємною частиною тільки після оформлення їх у письмовому вигляді з обов`язковим підписанням уповноваженими представниками обох сторін. Жодна із сторін не має права передавати свої права третій стороні, без отримання на це письмового погодження другої сторони. Сторони обмінюються друкованими примірниками документів. Сторони дійшли згоди, що цей договір та будь-які додатки до нього, у т.ч. первинна документація на окремі партії товару, можуть підписуватись сторонами за допомогою сервісів електронного документообігу «Вчасно». Документ, який підписаний за допомогою зазначених сервісів електронного документообороту має повну юридичну силу. Сторони, при необхідності та/або за бажанням однієї із сторін договору, можуть обмінюватись друкованими примірниками документів.

Електронний документ вважається укладеним сторонами та підписаним повноваженими підписантами з обох сторін у дату, зазначену в тексті такого електронного документа як дата його складання. Ця умова застосовується, в тому числі у разі, якщо фактична дата накладання КЕП/ЕЦП будь-яким з підписантом будь-якої сторони буде раніше або пізніше дати електронного документа, зазначеної в тексті останнього. У разі, якщо КЕП/ЕЦП необхідного підписанта будь-якої сторони буде накладено пізніше дати, зазначеної в електронному документі як дата його складання, умови електронного документа будуть застосовуватися, у всякому разі, до правовідносин сторін, що виникли, починаючи з дати, зазначеної у тексті такого електронного документа як дата його складання.

Згідно з підписаними сторонами видатковими накладними від 13.02.2026 №871 на суму 821371грн47коп, від 16.02.2026 №965 на суму 1291918грн33коп, від 18.02.2026 №1066 на суму 437392грн13коп, товарно-транспортними накладними позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2550681грн93коп на виконання договору від 12.02.2026.

Позивач виставив рахунки на оплату від 13.02.2026 №69 на суму 821371грн47коп, від 16.02.2026 №76 на суму 1291918грн33коп, від 18.02.2026 №75 на суму 437392грн13коп.

Платіжними інструкціями від 20.02.2026 №660 на суму 500000грн, від 27.02.2026 №797 на суму 321371грн, від 05.03.2026 №892 на суму 200000грн, від 06.03.2026 №915 на суму 200000грн, від 09.03.2026 №300 на суму 200000грн, від 09.04.2026 №388 на суму 100000грн, від 10.04.2026 №401 на суму 100000грн, від 15.04.2026 №1165 на суму 100000грн відповідач оплатив поставлений товар на суму 1721371грн47коп.

Гарантійним листом від 08.04.2026 №3/04 відповідач зобов`язувався сплатити позивачу до 13.04.2026 заборгованість за договором від 12.02.2026.

Під час розгляду справи між Товариством з обмеженою відповідальністю «М`ясна садиба» (далі сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Охтирка м`ясопродукт» (далі сторона-2) укладена угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.06.2026 (далі угода від 10.06.2026).

Відповідно до пунктів 1, 2 угоди від 10.06.2026 сторона-1 має заборгованість перед стороною-2 у розмірі 829310грн46коп, що виникла із зобов`язання з оплати за товар отриманого згідно із договором поставки №8-02/26 від 12.02.2026. Сторона-2 має заборгованість перед стороною-1 у розмірі 831622грн50коп, що виникла із зобов`язання з оплати за товар, згідно із договором поставки №18/25 від 18.06.2025.

Сторона-1 і сторона-2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, на підставі статті 601 Цивільного кодексу України дійшли згоди про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають із зазначених нижче договорів, у яких сторона-1 і сторона-2 є сторонами.

Пунктами 3, 4, 6 угоди від 10.06.2026 передбачено, що керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями, указаними пункті 1 угоди, у сумі 829310грн46коп.

Грошові зобов`язання сторони-2 перед стороною-1 за договір поставки №18/25 від 18.06.2025 із залишком невиконаних грошових зобов`язань в сумі 2312грн04коп. перераховуються на рахунок сторони-1.

Угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та її скріплення печатками сторін.

Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Відповідно до статті 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зазначені в угоді від 10.06.2026 зустрічні вимоги сторін не входять до переліку, наведеного у статті 602 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Сторони не надали докази визнання недійсною у судовому порядку угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.06.2026.

Враховуючи укладення сторонами угоди від 10.06.2026 про зарахування зустрічних однорідних вимог, на підставі статті 601 Цивільного кодексу України є припиненим зобов`язання відповідача з оплати боргу у розмірі 829310грн46коп за договором поставки від 12.02.2026 №8-02/26.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на матеріали справи, суд закриває провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмету спору, в частині вимог про стягнення суми боргу у розмірі 829310грн46коп.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

На підставі пункту 6.2 договору від 12.02.2026 за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у загальному розмірі 60870грн81коп. за загальний період 21.02.2026-21.04.2026.

Суд перевірив складений позивачем розрахунок пені та встановив, що позивач при здійсненні розрахунку неправильно визначив періоди заборгованості.

За розрахунками суду, з урахуванням меж позовних вимог, обґрунтований розмір пені дорівнює 56403грн41коп. та складається з сум:

- 1584грн85коп. за період 21.02.2026-26.02.2026 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 321371грн47коп. за видатковою накладною від 13.02.2026 №871;

- 9556грн66коп. за період 24.02.2026-04.03.2026 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 1291918грн33коп. за видатковою накладною від 16.02.2026 №965;

- 897грн47коп. за 05.03.2026 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 1091918грн33коп.за видатковою накладною від 16.02.2026 №965;

- 2199грн25коп. за період 06.03.2026-08.03.2026 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 891918грн33коп. за видатковою накладною від 16.02.2026 №965;

- 17629грн70коп. за період 09.03.2026-08.04.2026 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 691918грн33коп.за видатковою накладною від 16.02.2026 №965;

- 486грн51коп. за 09.04.2026 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 591918грн33коп.за видатковою накладною від 16.02.2026 №965;

- 2021грн58коп. за 10.04.2026-14.04.2026 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 491918грн33коп. за видатковою накладною від 16.02.2026 №965;

- 2254грн87коп. за період 15.04.2026-21.04.2026 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 391918грн33коп.за видатковою накладною від 16.02.2026 №965;

- 19772грн52коп. за період 26.02.2026-21.04.2026 за порушення строку оплати суми боргу в розмірі 437392грн13коп.за видатковою накладною від 18.02.2026 №1066.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 56403грн41коп. та відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 4467грн40коп.

Пунктом 6.3 договору від 12.02.2026 передбачено, що у випадку коли порушення терміну оплати за товар складає більш ніж 7 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

На підставі пункту 6.3 договору від 12.02.2026 за порушення строків оплати товару більш ніж 7 календарних днів позивач нарахував та заявив до стягнення штраф у загальному розмірі 205068грн19коп.

За розрахунками суду, обґрунтований розмір 10% штрафу дорівнює 172931грн04коп. та складається з сум:

- 129191грн83коп. за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 1291918грн33коп.за видатковою накладною від 16.02.2026 №965;

- 43739грн21коп. за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 437392грн13коп. за видатковою накладною від 18.02.2026 №1066.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 10% штрафу у розмірі 32137грн15коп.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України за порушення строку оплати позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 6087грн07коп. за загальний період 21.02.2026-21.04.2026 та інфляційні втрати у розмірі 19198грн28коп. за березень 2026 року.

Суд перевірив складений позивачем розрахунок 3% річних. Розрахунок 3% річних містить помилки тотожні помилкам, допущеним при здійсненні розрахунку пені.

За розрахунком суду правомірний розмір 3% річних становить 5640грн35коп. та складається із сум:

- 158грн48коп. за період 21.02.2026-26.02.2026 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 321371грн47коп. за видатковою накладною від 13.02.2026 №871;

- 955грн67коп. за період 24.02.2026-04.03.2026 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 1291918грн33коп. за видатковою накладною від 16.02.2026 №965;

- 89грн75коп. за 05.03.2026 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 1091918грн33коп. за видатковою накладною від 16.02.2026 №965;

- 219грн93коп. за період 06.03.2026-08.03.2026 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 891918грн33коп. за видатковою накладною від 16.02.2026 №965;

- 1762грн97коп. за період 09.03.2026-08.04.2026 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 691918грн33коп. за видатковою накладною від 16.02.2026 №965;

- 48грн65коп. за 09.04.2026 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 591918грн33коп. за видатковою накладною від 16.02.2026 №965;

- 202грн16коп. за 10.04.2026-14.04.2026 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 491918грн33коп. за видатковою накладною від 16.02.2026 №965;

Суд задовольняє позові вимоги про стягнення 3% річних у загальному розмірі 5640грн35коп та відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 446грн72коп.

Суд перевірив складений позивачем розрахунок інфляційних втрат. Розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства. Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 19198грн28коп. за березень 2026 року підлягають задоволенню.

Платіжною інструкцією від 20.04.2026 №10568 позивач сплатив судовий збір у розмірі 16189грн66коп за подання до господарського суду позову про стягнення суми у загальному розмірі 1120534грн81коп.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При розгляді питання щодо наявності підстав для застосування коефіцієнту 0,8 суд враховує правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Даний позов був сформований в системі Електронний суд, тому наявні підстави для застосування положень частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (зі змінами та доповненнями) при розрахунку суми судового збору.

Належний розмір судового збору становитиме 13446грн42коп. ((1120534грн81коп. х 1,5%)х0,8). Розмір надлишково сплаченого судового збору дорівнює 2743грн24коп. (16189грн66коп.- 13446грн42коп.).

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Клопотання позивача про повернення надлишково сплаченого судового збору на адресу суду не надходило.

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

З огляду на закриття провадження у справі в частині стягнення суми боргу у розмірі 829310грн46коп, у зв`язку з відсутністю предмету спору, сплачена сума судового збору у розмірі 9951грн73коп. ((829310грн46коп. х 1,5%) х 0,8) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI від 08.07.2011 (із змінами та доповненнями) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Клопотання позивача про повернення судового збору внаслідок закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмету спору, на адресу суду не надходило.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд покладає на відповідача витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 3050грн07коп.

Позивач заявив про стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 100000грн.

Як зазначалось раніше, суд закрив провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмету спору, в частині позовних вимог про стягнення суми боргу у розмірі 829310грн46коп з огляду на укладення сторонами угоди від 10.06.2026 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.03.2026 у справі №917/1161/25 Об`єднана палата сформувала такий висновок щодо застосування частини 3 статті 130 та пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України:

- у позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи не лише у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем;

- при цьому немає значення, чи було провадження закрито за клопотанням позивача, відповідача чи з ініціативи суду;

- у разі задоволення позовних вимог третьою особою, а не відповідачем, право на відшкодування витрат залежить від підстав здійснення такого задоволення третьою особою, які підлягають дослідженню та оцінці судом. При цьому за загальним правилом добросовісний позивач вправі розраховувати на можливість відшкодування йому витрат на правничу допомогу, понесених ним до моменту закриття провадження у справі.

Задоволення після пред`явлення позову позовних вимог відповідачем фактично є свідченням того, що відповідач: 1) погодився з тим, що позов пред`явлено до належного відповідача, 2) визнає позовні вимоги. Іншими словами, задоволення позовних вимог відповідачем суд може вважати свідченням того, що пред`явлення позову цим позивачем до цього відповідача відбулося внаслідок неправомірного діяння відповідача, що і виступає підґрунтям необхідності покладення на такого відповідача судових витрат із розгляду справи.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач додав до матеріалів справи: договір про надання правничої допомоги-адвокатських послуг від 24.03.2025; додаткову угоду від 05.06.2026; акт приймання-передачі наданої правничої допомоги-адвокатських послуг від 05.06.2026.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Охтирка м`ясопродукт» у справі здійснював адвокат Натина Андрій Олексійович на підставі ордеру на надання правничої допомоги від 21.04.2026 серія ВК№1221690, виданого адвокатським бюро «Андрія Натани».

Між Адвокатським бюро «Андрія Натини» (далі адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Охтирка м`ясопродукт» (далі - клієнт) укладений договір про надання правничої допомоги-адвокатських послуг від 24.03.2025 (далі -договір від 24.03.2025).

Пунктом 1.1 договору від 24.03.2025 визначено, що в силу договору адвокат, діючи в інтересах клієнта, здійснюватиме/надаватиме правову допомогу з усіх юридичних питань, які можуть виникнути в подальшому у клієнта.

Відповідно до п.2.1 договору від 24.03.2025 розмір гонорару за надання правової допомоги згідно договору та порядок його оплати визначається сторонами в додатковій угоді до договору, яка є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 5.1 договору від 24.03.2025 визначено, що договір набирає чинності з дня підписання сторонами і діє до 31.12.2027.

У додатковій угоді від 05.06.2026 до договору від 24.03.2025 адвокат та клієнт узгодили:

- розмір гонорару за надання правової допомоги згідно договору про надання правничої допомоги-адвокатських послуг від 24.03.2026, а саме за роботу/надані послуги в справі №904/2193/26, яка розглядається в Господарському суді Дніпропетровської області та становить 100000грн;

- дана сума є оплатою послуг за надання комплексу робіт вчинених адвокатом в справі №904/2193/26, яка розглядається в Господарському суді Дніпропетровської області. Дану суму клієнт оплачує в день отримання судового наказу по справі та згідно суми зазначеної у виконавчому листі/судовому наказі.

Відповідно до підписаного адвокатом та клієнтом акту приймання-передачі наданої правничої допомоги-адвокатських послуг від 05.06.2026 в період з 02.04.2026 по 28.04.2026 у відповідності до договору про надання правничої допомоги - адвокатських послуг від 24.03.2025, укладеного між сторонами, виконавець виконав наступні послуги, пов`язані з правничою допомогою у справі стягнення коштів з ТОВ «М`ясна садиба»:

- аналіз справи в цілому та консультування клієнта;

- підготовка позиції по справі;

- підготовка претензії до покупця/відповідача;

- підготовка позовної заяви та подача такої до суду;

- здійснення розрахунку штрафних санкцій та індексу інфляції;

- виконання вимог ухвали суду;

- забезпечення представництва в ході розгляду справи.

Адвокат зобов`язався здійснити представництво клієнта у справі №904/2193/26 та подати до суду відповідні клопотання або заяви по суті справи (відповідь на відзив, клопотання, інше). Адвокат зобов`язався отримати рішення суду та судові накази, а також подати такі на виконання. Наданий вище перелік послуг є дійсним та відповідно сторони підтвердили, що замовником повинно бути оплачені на користь виконавця кошти в загальному розмірі 100000грн. Замовник повинен сплатити на користь виконавця суму розмірі 100000грн в день отримання судового наказу у справі №904/2193/26.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру;

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

З огляду на зміст додаткової угоди від 05.06.2026 до договору про надання правничої допомоги-адвокатських послуг від 24.03.2025, адвокатське бюро «Андпія Натини» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Охтирка м`ясопродукт» узгодили фіксовану форму гонорару (винагороди) адвоката за надання правничої допомоги у розмірі 100000грн за представництво клієнта у суді.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 126, частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18, у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №925/1137/19.

Зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, не є обов`язковими для суду. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див. додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України»(заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України, так і у частинах п`ятій-сьомій статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, Верховний Суд дійшов висновків, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме - пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд враховує, що

- аналіз справи в цілому та консультування клієнта, підготовка позиції по справі, підготовка позовної заяви та подача такої до суду, здійснення розрахунку штрафних санкцій та індексу інфляції є сукупністю дій з підготовки позову;

- справа не є складною, судова практика в цій категорії спору є сталою;

- розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу (100000грн) не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних та є неспівмірними зі складністю справи, тому їх розмір є необґрунтованим;

- позовні вимоги про стягнення пені, штрафу та 3%річних судом задоволені частково.

Враховуючи викладене, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 10000грн, що є документально підтвердженими, співмірними зі складністю справи та наданих послуг та відповідно їх обсягом, відповідають критерію розумної необхідності таких витрат. Решта витрат на професійну правничу допомогу залишається на позивачеві.

Керуючись Цивільного кодексу України, статтями 2, 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 126, 129, 231, 237, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Охтирка м`ясопродукт до Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясна садиба про стягнення суми боргу у розмірі 829310грн46коп, пені у розмірі 60870грн81коп, штраф у розмірі 205068грн19коп, 3% річних у розмірі 6087грн07коп, інфляційних втрат у розмірі 19198грн28коп. задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми боргу у розмірі 829310грн46коп, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю М`ясна садиба (Ідентифікаційний код 43620707; адреса місцезнаходження: 51200, Дніпропетровська область, Самарівський р-н, місто Самар, вул.Гідності, будинок 154) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Охтирка м`ясопродукт (Ідентифікаційний код 37124055; адреса місцезнаходження: 42730, Сумська область, Охтирський р-н, село Мала Павлівка, вул. Центральна, будинок 11) пеню у розмірі 56403грн41коп, 10% штрафу у розмірі 172931грн04коп, 3% річних у розмірі 5640грн35коп, інфляційні втрати у розмірі 19198грн28коп, витрати зі сплати судового збору у розмірі 3050грн07коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 4467грн40коп, 10% штрафу у розмірі 32137грн15коп, 3% річних у розмірі 446грн72коп.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.Г. Новікова