Рішення № 137954672, 06.07.2026, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/567/26

Єдиний унікальний №733/865/26

Рішення

Іменем України

06 липня 2026 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області у складі : головуючого судді - Вовченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Ічнянського районного суду цивільну справу за позовом ТОВ «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н ОВ И В :

Представник позивача ТОВ «Свеа фінанс» Паладич А.О. через систему «Електронний суд» звернулася 01.06.2026 до суду з указаним позовом та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа фінанс» заборгованість за договором № 5249240 від 15.01.2025 у розмірі 19 012,72 грн, а також понесені позивачем судові витрати.

В обґрунтування пред`явлених вимог указав, що 15.01.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі по тексту ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 укладено договір № 5249240 від 15.01.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого банк надав кредит у розмірі 5 100,00 грн, а позичальник зобов`язався його повернути разом із процентними платежами та виконати інші зобов`язання, передбачені договором. Кредит надавався строком на 360 днів, стандартна процентна ставка 0,95% на день, знижена процентна ставка 0,8075 % на день.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за договором виконав, надав відповідачу грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , вказану нею у договорі. Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, що спричинило виникнення заборгованості. Між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс», 26.08.2025 укладено договір факторингу № 01.02-33/25, відповідно до якого новий кредитор набув право вимоги за кредитними договорами, зокрема за договором, укладеним з відповідачем. Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 5249240 від 15.01.2025, заборгованість ОСОБА_1 становить 19 012,72 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 5100,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 10852,72 грн, пеня, штраф 2550,00 грн. , комісія 510,00 грн. Оскільки відповідач заборгованість не погашає, представник позивача звернувся до суду з даним позовом.

Підстави розгляду справи за відсутності сторін.

Представник позивача ТОВ «Свеа фінанс» у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності, позов підтримує та просить задовольнити.

Відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалася, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не надала, заяв та клопотань від неї не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.01.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується через веб-сайт або мобільний додаток, укладено договір № 5249240 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Указаний договір укладено в електронному вигляді та підписаний сторонами у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», про що зазначено у п.1.1 договору.

За умовами договору, товариство зобов`язується надати грошові кошти на умовах строковості, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Кредит надається строком на 360 днів, сума кредиту 5100,00 грн, стандартна процентна ставка 0,9500 % в день. Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Термін повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення зальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

У випадку невиконання та / або неналежного виконання (прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов`язань за договором, товариство має право нарахувати штраф у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та / або неналежного виконання. Фактом невиконання та / або неналежного виконання грошових зобов`язань клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та / або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені договором (графіком платежів / новим графіком платежів).

До договору надано паспорт споживчого кредиту, підписаний електронним підписом ОСОБА_1 , де зазначено основні умови кредитування, ідентичні викладеним у договорі.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про

прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 15.01.2025 підписала електронним підписом договір № 5249240, чим погодилася із запропонованими умовами договору.

Договір містить докладну інформацію щодо особи позичальника ОСОБА_1 зокрема ідентифікаційний номер, номер паспорту та дату його видачі, адресу проживання, електронну адресу, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Лінеура Україна» виникло зобов`язання щодо надання

кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов`язання з повернення кредитних коштів.

На підтвердження виконання ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язань за договором, позивачем надано лист від 30.07.2025 ТОВ «Універсальні платіжні рішення», який надає послуги ТОВ «Лінеура Україна» з переказу коштів без відкриття рахунків за договором на переказ коштів №ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, відповідно до якого 15.01.2025 ОСОБА_1 перераховано кошти 5100,00 грн на платіжну карту № № НОМЕР_1 номер транзакції в системі іРау.uа 625229052.

Згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком до договору № 5249240, через 360 днів після отримання кредитних коштів позикодавець має повернути суму кредиту 5100,00 грн та сплатити проценти за користування кредитом 10 852,72 грн.

Так, із розрахунку заборгованості за договором №5249240 від 15.01.2025 вбачається, що після надання кредитних коштів, первісним кредитором щоденно нараховувалися відсотки за узгодженою стандартною процентною ставкою 0,95% в день. Відповідач користувалася кредитними коштами, для погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків не здійснила жодного платежу, а тому з 15.02.2025 ТОВ «Лінеура Україна» нараховувався штраф.

Оскільки своєчасно та у повному обсязі умови договору ОСОБА_1 не виконувала , станом на 10.09.2025, за договором утворилася заборгованість за кредитом 5100,00 грн, за відсотками 10 852,72 грн, за штрафом 2550,00 грн., комісією -510 ,00 грн.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Таким чином договір факторингу є одним з різновидів правочинів з відступлення права вимоги.

Між ТОВ «Лінеура Україна`та ТОВ «Свеа Фінанс» 26.08.2025 укладено договір факторингу № 01.02-33/25, за яким ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрі боржників.

Відповідно до електронного реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-33/25, право вимоги за договором № 5249240 від 15.01.2025 року, укладеним із ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Свеа Фінанс».

На момент відступлення прав вимоги загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором № 5249240 складала 19 012,72 грн, із яких: за кредитом 5100,00 грн, за відсотками 10 852,72 грн, за штрафом 2550,00 грн., комісією -510 ,00 грн.

За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перевіряючи обґрунтованість заявленого позивачем розміру заборгованості, суд виходить з доведеності розміру заборгованості за кредитом 5100,00 грн, отриманих та використаних позичальником, та заборгованості за процентами 10 852,72 грн, що нараховувалися первісним кредитором відповідно до умов договору № 5249240 Кредитні кошти та проценти за користування кредитом в добровільному порядку відповідачем не повернуті, що свідчить про порушення прав позивача, суд погоджується із тим, що ТОВ «Свеа фінанс» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та процентів за користування ними.

При цьому суд не погоджується із розміром заборгованості по пені/штрафу з огляду на наступне.

Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких

передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків, таким як період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, такими як договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, оскільки відповідачу ОСОБА_1 у період дії в Україні воєнного стану за договором від № 5249240 від 15.01.2025 року нараховано до сплати неустойка у виді штрафу в розмірі 2550,00 грн, від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для їх стягнення.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача комісії комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 510,00 грн. то суд вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 визначено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі)

споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Враховуючи імперативне врегулюванням законодавством про захист прав споживачів умов щодо нарахування комісії з обслуговування кредитного договору щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості не підлягає застосуванню, отже відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги в частині стягнення комісії.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути за договором № 5249240 від 15.01.2025 заборгованість за основним боргом у розмірі 5100,00 грн, за відсотками в розмірі 10 852,72 грн, а всього 15 952,72 грн., відмовивши в задоволенні позову в іншій частині.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, згідно зі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа фінанс» у рахунок часткового відшкодування судового збору 2236,42 грн, пропорційно частині задоволених вимог (84%).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221, юридична адреса: вул. Іллінська, буд. 8, м. Київ) заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5249240 від 15.01.2025 у загальному розмірі 15 952,72 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2236,42 грн., а всього 18 189 (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят дев`ять ) грн. 14 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 06 липня 2026 року.

Суддя А. В. Вовченко