Рішення № 137951905, 06.07.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/2236/26

Провадження № 2/279/1894/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Івашкевич О.Г., з секретарем судового засідання Маковською Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу №279/2236/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Коростенського міськрайонного суду Житомирської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс", в інтересах якого діє представник Паладич А.О., з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначає, що 21.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Фінанс" та ОСОБА_1 укладено Договір Позики №53/722110892.

Відповідно до Розділу 1 Договору позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому цим Договором, а позичальник зобов`язується повернути суму позики позикодавцю та сплатити плату за Договором у порядку та строки, передбачені цим Договором. Сума позики за Договором становить 4000,00 грн. Строк на який надається позика 14 днів. Оскільки Договір є відплатним, ним передбачено нарахування наступних платежів на користь позикодавця: плата за Договором (у фіксованому розмірі 1120,00 грн.) і проценти за Договором у розмірі 2,00% від суми позики (залишку суми позики) на день (п.5.6. Договору). Варто зазначити, що плата нараховується лише за строк користування позикою. Проценти нараховуються лише у випадку користування позикою понад строк користування позикою. Також Договором передбачена можливість позикодавця нараховувати пеню у розмірі 2% від суми позики (залишку суми позики) за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до розділу 3 Договору, позикодавець надає позику позичальнику шляхом передачі готівкових коштів позичальнику в день укладення Договору. Підписанням цього Договору позичальник підтвердив, що ним було отримано відповідну суму позики шляхом отримання готівкових коштів в день укладення Договору, таким чином на виконання умов вищезазначеного договору позикодавець свої зобов`язання щодо видачі відповідних сум позики виконав повністю. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи передбачені Договором платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

28.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Фінанс" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" (яке в подальшому змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс", було укладено Договір Факторингу №01.02-91/23. Відповідно до розділу 2 Договору Факторингу Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору Факторингу у порядку та у строки встановлені цим Договором Факторингу. В тому числі за даним Договором Факторингу ТОВ "Свеа Фінанс" було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед Первісним Кредитором за договором №53/722110892 від 21.10.2019 року.

Згідно з розрахунком заборгованості до Договору №53/722110892 від 21.10.2019 року, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Свеа Фінанс" станом на дату подання позову, складає: 1) Заборгованість за основним боргом - 4000,00 грн.; 2) Заборгованість за платою - 1120,00 грн.; 3) Заборгованість за пенею - 28160,00 грн.; 4) всього заборгованість - 33280,00 грн.

Оскільки позичальником порушено умови Договору та несплачена заборгованість, позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вищевказаним договором у розмірі 33280,00 грн. Одночасно просить суд стягнути понесені судові витрати у розмірі 2662,40 грн. сплаченого судового збору. Розгляд справи провести за відсутності представника позивача.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області відкрито провадження у цивільній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову.

Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі за місцем реєстрації та в електронний кабінет користувача електронного суду, а також шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на сайті судової влади. У встановлений строк правом подачі відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань, що стосуються розгляду справи до суду не подав.

До суду повернулося поштове відправлення з довідкою про причини повернення (досилання) з відміткою про невручення рекомендованого листа у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до позиції Верховного Суду у справі №755/17944/18 від 10.05.2023 довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку "відсутній за вказаною адресою" вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та будь-які клопотання пов`язані з розглядом справи до суду не надходили.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. У порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи (ч.5, 8 ст.279 ЦПК України).

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини в сфері кредитування.

21.10.2019 року між ТОВ "Партнер Фінанс" та ОСОБА_1 укладено договір позики №53/722110892, відповідно до умов якого позикодавець надає останньому суму позики в розмірі 4000,00 гривень (п.1.2. договору) зі сплатою плати за договором у розмірі 1120,00 гривень, яка визначається з розрахунку (за фіксованою незмінною ставкою) 2% від суми позики за кожен день користування в межах строку передбаченого п.3.5. договору (п.2.1. договору). Згідно п.3.5. договору графік платежів: позичальник зобов`язується повернути суму позики в повному обсязі та сплатити плату за договором у строк по 3 листопада 2019 р. За порушення позичальником строків погашення грошових зобов`язань за цим договором, позикодавець має право вимагати від позичальника сплатити позикодавцю пеню (п.5.2. договору). У випадку нарахування позикодавцем пені, така пеня нараховується у розмірі 2% від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості (п.5.3. договору). Договір вважається укладеним з моменту передачі грошей та діє з 21 жовтня 2019 р. по 3 листопада 2019 р. (п.8.1. договору).

Власноручним підписанням Договору ОСОБА_1 підтвердив, що ним було отримано відповідну суму позики шляхом отримання готівкових коштів в день укладення Договору, таким чином на виконання умов вищезазначеного договору позикодавець свої зобов`язання щодо видачі відповідних сум позики виконав повністю.

Відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, позику не повернув, а також не сплатив плату за користування нею, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за договором позики №53/722110892 від 21.10.2019 року заборгованість ОСОБА_1 з 21.10.2019 по 28.12.2023 (останнє нарахування заборгованості за пенею по позиці) склала: заборгованість за сумою позики - 4000,00 грн., заборгованість за платою за позику - 1120,00 грн., заборгованість за неустойкою за позикою 28160,00 грн. Загальна сума заборгованості за договором - 33280,00 грн.

28.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Фінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" було укладено Договір Факторингу №01.02-91/23, у відповідності до умов якого Клієнт відступає (передає) Фактору Права вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору Факторингу у порядку та у строки встановлені цим Договором Факторингу.

За даним Договором Факторингу було відступлено право вимоги у тому числі і за заборгованістю ОСОБА_1 перед Первісним Кредитором за договором №53/722110892 від 21.10.2019 року, що підтверджується копією витягу з Реєстру Боржників №4 до Договору Факторингу від 28.12.2023 №01.02-91/23.

З наданих позивачем копії рішення єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна", копії наказу про початок виконання обов`язків директора товариства, Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс", виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест Україна" в подальшому змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс".

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові і відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов`язання відповідно до укладеного договору не виконує, істотно їх порушує, до погашення заборгованості заходів не вживав, що є підставою для стягнення з нього основного боргу та заборгованості за платою.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені суд прийшов до наступного.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено судом договір позики №53/722110892 від 21.10.2019 року вважається укладеним з моменту передачі грошей та діє з 21.10.2019 р. по 03.11.2019 р.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що неустойка за позикою нараховувалась з 04.11.2019 року по 28.12.2023 року, тобто поза межами строку договору позики.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п.15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. постановою КМУ від 11 березня 2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з внесеними змінами установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на усій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», із внесеними змінами, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Постановою Кабінету Міністрів України №6641 від 22.07.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», із внесеними змінами, установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 19 грудня 2020 р. на території України карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., №23, ст.896, №30, ст.1061) та від 20 травня 2020 р. №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», із внесеними змінами, відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 квітня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., №23, ст.896, №30, ст.1061), від 20 травня 2020 р. №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 р., №43, ст.1394, №52, ст.1626) та від 22 липня 2020 р. №641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Постановою Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023 року продовжено строк дії карантину до 30.06.2023 року, а скасовано його було з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Відтак стягнення з відповідача на користь позивача пені є безпідставним та правові підстави для такого стягнення відсутні.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст.141 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог (15,38%), що становить 409,60 грн.

Керуючись ст.ст.263-265, 141 ЦПК України, ст.ст.204, 207, 509, 512-514, 546, 549, 610, 626, 628-629, 638, 1046, 1048, 1054, 1077-1078, 1081 ЦК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" заборгованість за договором №53/722110892 від 21.10.2019 року в сумі 5120,00 грн., судовий збір в розмірі 409,60 грн., а всього: 5529 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) гривень 60 копійок.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс", місце знаходження: 04070, м.Київ, вул.Іллінська, буд.8, код ЄДРПОУ: 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ