Рішення № 137951098, 03.07.2026, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/779/2026

Справа № 679/592/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року

місто Нетішин Хмельницької області

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Безкровного І.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Бізнес Позика», в інтересах якого діє представник Танцуріна Єлизавета Вадимівна, звернулося до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на наступні обставини.

27.09.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання кредиту № 443023-КС-002, за яким відповідач внаслідок невиконання зобов`язань має заборгованість у загальному розмірі 18850 грн, що складається з наступного: 1) 8000 грн заборгованість за тілом кредиту; 2) 7840 грн заборгованість за відсотками; 3) 2240 грн заборгованість за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК; 4) 770 грн заборгованість за комісією.

З огляду на викладені обставини ТОВ «Бізнес Позика» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним договором у загальному розмірі 18850 грн та понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

04.05.2026 суддею було відкрито провадження у справі та визначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Разом із цим суддею за клопотанням представника позивача було витребувано в АТ «Універсал Банк» наступні докази: 1) інформацію про те, чи емітувалася на ім`я ОСОБА_1 платіжна картка № НОМЕР_1 ; 2) виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 , за період часу з 27.09.2025 по 17.01.2026 (а.с. 91-92).

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від останніх не надійшло, відзиву на позов належним чином повідомлений про розгляд справи відповідач не подав.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 27.09.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 в електронній формі (шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором) було укладено договір про надання кредиту № 443023-КС-002, відповідно до якого відповідач того ж дня отримав грошові кошти у розмірі 8000 грн шляхом безготівкового переказу на реквізити електронного платіжного засобу позичальника № 4441-1144-6087-7754 строком на 16 тижнів (до 17.01.2026) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% на день (стандартна фіксована процентна ставка, що є незмінною протягом усього строку договору). Угодою також передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 1600 грн, що нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. За умовами договору позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту складає 16270,47 грн, загальні витрати за кредитом 8270,47 грн (а.с. 12, 13, 14-16, 17-26, 27-28, 28-37, 38-47, 48, 100, 101-108).

У разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700000% процентів річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України. Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту договору та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі договору, не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної позичальником від кредитодавця за цим договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних позичальником від кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього договору, і не може бути збільшена за домовленістю сторін (п. 7.5 договору).

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 443023-КС-002 від 27.09.2025 та довідкою про стан заборгованості внаслідок неналежного виконання позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за вказаним договором станом на 08.04.2026 за ним утворилася заборгованість у загальному розмірі 18850 грн, що складається з наступного: 1) 8000 грн заборгованість за кредитом; 2) 7840 грн заборгованість за відсотками; 3) 2240 грн заборгованість за процентами річних відповідно до ст. 625 ЦК України; 4) 770 грн заборгованість за комісією (а.с. 49, 50-51).

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 10561 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час (ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов?язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов?язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, який суд враховує при виборі і застосуванні норм прав до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказів спростування презумпції дійсності укладеного відповідачем договору матеріали справи не містять. Відповідач мав процесуальну можливість надати суду докази на спростування презумпції правомірності договору, однак таким правом не скористався.

Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що відповідач припустився порушення умов договору щодо своєчасної сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість перед позивачем.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що відповідач не подав відзив на позов та будь-які докази, що спростовують обставини, на які посилається позивач, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання кредиту № 443023-КС-002 від 27.09.2025 у розмірі 16610 грн, що складається з наступного: 1) 8000 грн заборгованість за тілом кредиту; 2) 7840 грн заборгованість за відсотками; 3) 770 грн заборгованість за комісією.

Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами річних відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 2240 грн суд зазначає таке.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положення ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд бере до уваги, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України було введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє дотепер, позаяк останнього разу його було продовжено Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 40/2026 від 12.01.2026, затвердженим Законом України № 4857-ІХ від 04.05.2026, строком на 90 діб, тобто до 02.08.2026.

У правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 та від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22 зазначається, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За таких обставин, оскільки проценти річних на підставі ст. 625 ЦК України за договором про надання кредиту № 443023-КС-002 від 27.09.2025 були нараховані відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, суд не вбачає підстав для стягнення з неї нарахованих позивачем відсотків у розмірі 2240 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн підтверджується платіжною інструкцією № 10038 від 13.04.2026 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 11, 84).

Враховуючи те, що задоволенню підлягають 88,12% позовних вимог (16610 грн х 100% / 18850 грн), суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму понесених останнім судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2346,11 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2662,40 грн х 88,12% / 100%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту № 443023-КС-002 від 27.09.2025 у розмірі 16610 (шістнадцяти тисяч шестисот десяти) гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами річних відповідно до ст. 625 ЦК України за вказаним договором у розмірі 2240 грн відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2346,11 грн (двох тисяч трьохсот сорока шести гривень одинадцяти копійок).

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ідентифікаційний код 41084239; місцезнаходження: м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411).

Представник позивача: Танцуріна Єлизавета Вадимівна (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця роботи: м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя І.Г. Безкровний