Рішення № 137947305, 03.07.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/20467/25

РІШЕННЯ

іменем України

03 липня 2026 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, у якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області від 21 жовтня 2025 року № 81451436 про відмову в проведенні реєстраційних дій за заявою ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати Виконавчий комітет Шепетівської міської ради Хмельницької області провести реєстраційні дії за заявою від 02.09.2025 за реєстраційним номером 68673892, здійснивши державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 , а саме: 46/100 частку (квартира АДРЕСА_1 з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 02.09.2025 звернувся до відповідача із заявою про проведення реєстраційних дій відносно квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , до якої долучив договір купівлі-продажу квартири та технічний паспорт на квартиру. Вказує, що рішенням №81451436 від 21.10.2025 державного реєстратора відмовлено у проведенні відповідних реєстраційних дій.

Ухвалою суду 04.12.2025 відкрито провадження у цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

До суду надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що 02.09.2025 року до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Шепетівської міської ради позивач подав заяву для державної реєстрації права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , до якої додав договір купівлі-продажу № 1-350 від 22.01.1992.

Оскільки державним реєстратором не було встановлено інформації щодо зареєстрованого права власності на вказаний вище житловий будинок за позивачем, повідомляє, що з метою отримання зазначеної інформації та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" направлено запит до Лисичанської міської військової адміністрації від 05.09.2025.

Вказує, що у зв`язку із неотриманням інформації про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року та згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заяву позивача залишено без руху.

Також зазначає, що відсутність відповіді на запит від Лисичанської міської військової адміністрації протягом 30 робочих днів, у силу п. 8 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», стало підставою для відмови в проведенні державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою від 05.04.2022 №6818-7000340088.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 22.01.1992, зареєстрованого в реєстрі за №І-350, громадянка ОСОБА_2 , що діє на підставі наказу №116 /С від 06.09.1991 радгоспу «Іскра» продала, а громадянин ОСОБА_1 купив 46/100 частки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_4 . Договір посвідчений старшим державним нотаріусом Лисичанської нотаріальної контори Фесенко Р. А.

На зворотній стороні вказаного договору міститься реєстраційний надпис про те, що на праві особистої приватної власності Лисичанським міськрайонним бюро технічної інвентаризації зареєстровано 46/100 частки житлового будинку (кв. 2) за ОСОБА_1 і записано в реєстраційну книгу за реєстровим №10 від 29.01.1992.

У матеріали справи надано технічний паспорт на житловий будинок за адресою АДРЕСА_5 якого належить ОСОБА_1 .

Позивач 02.09.2025 звернувся із заявою про державну реєстрацію права №68673892 щодо набуття права власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . До заяви додав договір купівлі-продажу №І-350 від 22.01.1992.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області Хом?як Оксани Юріївни №80708878 від 05.09.2025 подану заяву залишено без руху у зв?язку із наявністю обставин, які є підставами для залишення заяви без руху: неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року, а саме: подано запит державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Державний реєстратор направив запит до Лисичанської міської військової адміністрації №370 від 05.09.2025, у якому просив надати інформацію: чи збережені архіви про зареєстровані речові права на нерухоме майно до 01.01.2013 року по с. Золотарівка, які велися бюро технічної інвентаризації, та якій установі вони передані.

Рішенням про відмову у проведенні реєстраційних дій №81451436 від 21.10.2025, прийнятим державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_3 , відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою від 02.09.2025 №68673892 у зв`язку з встановленням наявності обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій: після завершення строку, встановленого частиною 3 статті 23 Закону №1952-IV, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

У силу положень ч. 1 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 №1207-VII (далі - Закон №1207-VII) тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону №1207-VII за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Із змісту ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону №1207-VII слідує, що за фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі Закон №1952-IV).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Приписами ч. 3 ст. 3 Закону №1952-IV визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону №1952-IV будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

За правилом абз. 4 ч. 5 ст. 3 Закону №1952-IV державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором.

Частиною 1 ст. 6 Закону №1952-IV визначено, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону №1952-IV державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування) (ч. 1 ст. 20 Закону №1952-IV).

Із змісту ч. ч. 1, 2 ст. 23 Закону №1952-IV слідує, що заяву про державну реєстрацію прав може бути залишено без руху в таких випадках: 1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; 1-1) відсутність документа, що підтверджує оплату адміністративних послуг у повному обсязі; 2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху та невідкладно повідомляє про це заявника.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок №1127), визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до пункту 23 Порядку №1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

З огляду на вищенаведені положення, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону №1952-IV, запроваджена в Україні з 01.01.2013. До цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Після 2013 року при проведенні будь-яких операцій з такою нерухомістю потрібно, щоб записи про право власності були спочатку перенесені в Реєстр, який існує в електронному вигляді.

При цьому, державний реєстратор при перенесенні даних в Реєстр має перевірити факт державної реєстрації права власності за наданими документами тим чи іншим органом БТІ.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст.10 Закону №1952-IV державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що законодавцем чітко встановлено процедуру розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, яка включає в себе перевірку документів на предмет відповідності таких вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявності підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Разом із тим, у силу ч. 5 ст. 23 Закону №1952-IV, у разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Відповідач спірним рішенням відмовив позивачу у проведенні реєстраційних дій у зв`язку з неотриманням запитуваної інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно до 01.01.2013 року по с. Золотарівка, які велися бюро технічної інвентаризації.

При цьому судом встановлено та не заперечується сторонами, що разом із заявою позивач надав договір купівлі-продажу від 22.01.1992, зареєстрований в реєстрі за №І-350, відповідно до якого позивач купив 46/100 частки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_4 . Договір посвідчений старшим державним нотаріусом Лисичанської нотаріальної контори Фесенко Р. А.

Суд звертає увагу, що на зворотній стороні вказаного договору міститься реєстраційний надпис про те, що на праві особистої приватної власності Лисичанським міськрайонним бюро технічної інвентаризації зареєстровано 46/100 частки житлового будинку (кв. 2) за ОСОБА_1 і записано в реєстраційну книгу за реєстровим №10 від 29.01.1992.

Вказане свідчить про проведення реєстрації права власності на 46/100 житлового будинку, однак наведена обставина не врахована під час розгляду заяви позивача.

Таким чином, рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області Хом?як Оксани Юріївни №81451436 від 21.10.2025 про відмову в проведенні реєстраційних дій є протиправним та його слід скасувати.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру суд враховує, що згідно із ст. 11 Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Тобто, під час розгляду заяви про державну реєстрацію і поданих документів державний реєстратор має виключну компетенцію у питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора, який приймає відповідне рішення за умови відповідності заявлених прав, поданої заяви та долучених до неї документів вимогам, встановленим законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача, слід зобов`язати відповідача повторно розглянути його заяву №68673892 від 02.09.2025 про державну реєстрацію прав, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, тому ці витрати слід присудити на його користь.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області Хом`як Оксани Юріївни №81451436 від 21.10.2025 про відмову в проведенні реєстраційних дій.

Зобов`язати Виконавчий комітет Шепетівської міської ради Хмельницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №68673892 від 02.09.2025 про державну реєстрацію прав з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 03 липня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Виконавчий комітет Шепетівської міської ради Хмельницької області (вул. Соборності, 4, м. Шепетівка, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, 30405 , код ЄДРПОУ - 04060789)

Головуючий суддя Д.А. Божук