Рішення № 137947231, 03.07.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року Справа № 480/4055/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Павлічек В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4055/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення інфляційних втрат,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної казначейської служби України (далі по тексту - відповідач), в якій просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, щодо несвоєчасного виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24.12.2021 у справі № 577/3008/21.

2. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасне виконання рішення, а саме три відсотки річних 137 894,32 грн та 540 710,59 грн інфляційних втрат.

3. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн (сто тисяч гривень 00 копійок).

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24.12.2021 у справі № 577/3008/21 було задоволено позов ОСОБА_1 до Держави Україна та стягнуто з Держави Україна грошові кошти в сумі 3 510 000,00 гривень моральної шкоди, 30 000 гривень витрат на правничу допомогу, 26 150,40 гривень витрат на проведення судово-психологічної експертизи. Загальна сума, що підлягала стягненню, становила 3 566 150,40 грн. 15.06.2023 Конотопським міськрайонним судом на виконання зазначеного судового рішення видано позивачу виконавчий лист, який разом із заявою про виконання судового рішення було подано позивачем 19.06.2023 до Державної казначейської служби України. Позивач зазначає, що фактичне перерахування коштів позивачу було здійснено відповідачем лише через значний час, двома частинами: 30 січня 2025 року у сумі 1 451 037,17 грн та 21 лютого 2025 року у сумі 2 115 113,23 грн. Отже, повне виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24.12.2021 у справі № 577/3008/21 відповідачем, відбулося лише 21 лютого 2025 року, тобто з порушенням тримісячного строку, визначеного Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». У зв"язку з цим, просить стягнути з відповідача три відсотки річних, посилаючись на ч. 1 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», та інфляційні витрати. Також наголошує на наявності права на відшкодування моральної шкоди внаслідок тривалого невиконання відповідачем судового рішення, зокрема, зазначивши, що зазнав значних душевних страждань.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.

На виконання вимог суду, представником відповідача було надано суду через систему "Електронний суд" відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема, зазначивши, що безспірне списання коштів державного бюджету у справі № 577/3008/21 не було здійснено протягом другого півріччя 2023 року та 2024 року, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» за КПКВК 3504030 було передбачено 150 мільйонів гривень. Казначейством протягом січня - червня 2023 року за КПКВК 3504030 виконано 276 судових рішень на суму 67 838,37 тис грн (залишок коштів станом на 30.06.2023 складав 82 161,63 тис гривень). Разом з тим, станом на 30.06.2023 на виконанні за КПКВК 3504030 залишалися 820 судових рішень на суму понад 243 828,90 тис грн. Таким чином, для забезпечення виконання усіх судових рішень, що прийняті Казначейством до обліку за КПКВК 3504030, у 2023 році не вистачало щонайменше 161 667,27 тис грн. Також Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» за КПКВК 3504030 було передбачено 150 мільйонів гривень. Враховуючи викладене вище, перерахування коштів за виконавчим листом на користь позивача, було здійснено Казначейством в порядку черговості та в межах відкритих асигнувань після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше виконавчого листа, а саме кошти у справі № 577/3008/21 перераховані позивачеві: 1 451 037,17 грн згідно з платіжною інструкцією від 29.01.2025 №1429880 (549795082); 2 115 113,23 грн згідно з платіжною інструкцією від 20.02.2025 №1429880 (556823905). Тобто Казначейство, у передбачений законодавством України спосіб, вжило всіх заходів, спрямованих на виконання виконавчого листа. Звертає увагу суду, що строки виконання судових рішень за КПКВК 3504030 насамперед залежать від суми коштів, встановленої у законі про Державний бюджет України на відповідний рік. З цих підстав заперечує на простроченні виконання казначейством своїх зобов`язань. Наголошує на помилковості застосування позивачем норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в частині тримісячного строку для перерахування коштів стягувачу з моменту надходження необхідних документів та відомостей. Вказує, що норми Цивільного кодексу України в частині права на стягнення інфляційних витрат не застосовні до спірних правовідносин. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 88-94).

Представником позивача було надано суду відповідь на відзив, в якій не погоджується з доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву (а.с. 159-162).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24.12.2021 року по справі № 577/3008/21, залишеним в силі постановою Верховного Суду від 19.04.2023 року, було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, грошові кошти у розмірі 3510000 (три мільйона п`ятсот десять тисяч) грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. та витрати за проведення судово-психологічної експертизи 26150 (двадцять шість тисяч сто п`ятдесят) грн. 40 коп (а.с. 17-41).

15.06.2023 Конотопським міськрайонним судом Сумської області видано виконавчий лист у справі № 577/3008/21, який разом із заявою позивача про виконання судового рішення з додатками було направлено до Державної казначейської служби України (а.с. 42-44).

На виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24.12.2021 року по справі № 577/3008/21 позивачу перераховано 1 451 037,17 грн згідно з платіжною інструкцією від 29.01.2025 №1429880 (549795082) та 2 115 113,23 грн згідно з платіжною інструкцією від 20.02.2025 №1429880 (556823905) (а.с. 114, 125).

В подальшому, на звернення представника позивача, листом від 01.05.2025 відповідач, зокрема, повідомив, що виконання рішення суду по справі № 577/3008/21 здійснено Казначейством за рахунок коштів бюджетної програми 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб», а тому виконання судових рішень за рахунок коштів бюджетної програми 3504030 не підпадає під дію Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Отже, Законом не передбачена виплата компенсації за судовими рішеннями, виконання яких здійснюється за бюджетною програмою 3504030 (а.с. 64).

Вважаючи, що відповідач протиправно упродовж тривалого часу не виконував рішення суду, що набрало законної сили, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 129-1 Конституції України та стаття 370 КАС України встановлюють, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно з пунктом 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо для відшкодування такої шкоди необхідні додаткові кошти понад обсяг бюджетних призначень, в установленому законодавством порядку подаються відповідні пропозиції щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) та/або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (місцевого бюджету) (пп.2 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - Закон №4901-VI), цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

За приписами ч. 1 ст. 2 Закону №4901-VI Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

державний орган;

державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);

юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону №4901-VI, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (ч.2 ст.5 Закону №4901-VI).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі Порядок №845).

Відповідно до п. 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), в тому числі: 1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду (п. 35 Порядку №845).

У разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження (пункт 36 Порядку №845).

Відповідно до п. 38 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

Пунктом 50 Порядку №845 передбачено, що компенсація за порушення встановленого законом строку перерахування коштів нараховується за заявами стягувачів:

Казначейством, якщо боржником є державний орган;

державним виконавцем, якщо боржником є підприємство, установа, організація або юридична особа, зазначені в пункті 48 цього Порядку.

Компенсація виплачується Казначейством на підставі рішення або постанови про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів за черговістю надходження таких заяв стягувачів та після погашення заборгованості за рішеннями суду відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Водночас згідно з пунктом 39 Порядку №845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету.

Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України або рішенням про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (п. 39 Порядку №845).

З матеріалів справи судом встановлено, що виконавчий лист, виданий Конотопським міськрайонним судом Сумської області по справі № 577/3008/21, надійшов на адресу казначейської служби та знаходився на виконанні за бюджетною програмою КПКВК 3504030 з 28.07.2023 року, про що також зазначено у позовній заяві та відзиві на позовну заяву.

Відповідачем надсилалися до Міністерства фінансів України, зокрема, листами від 01.08.2023 № 5-06-05/13770 та 14.08.2023 №16110-18-5/22066, пропозиції щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», тобто протягом одного місяця з дня надходження виконавчого документу у справі №577/3008/21, у зв`язку з неможливістю здійснення безспірного списання коштів через їх недостатність (а.с. 111).

Отже, відповідачем направлявся до Міністерства фінансів України лист із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504030 у строк, передбачений пунктом 39 Порядку №845, що свідчить про відсутність бездіяльності з боку відповідача.

Також судом встановлено, що відповідачем неодноразово, зокрема, листами від 14.08.2023, від 04.09.2023, від 02.10.2023, від 04.11.2023, від 16.11.2023, від 04.12.2023, від 11.12.2023, від 01.01.2024, від 01.02.2024, від 01.03.2024, від 01.04.2024, від 02.05.2024, від 03.06.2024, від 02.07.2024, від 01.07.2024, від 02.09.2024, від 04.10.2024, від 06.11.2024, від 05.12.2024, від 01.01.2025, від 29.01.2025, від 06.02.2025, від 04.03.2025 направлялися до Міністерства фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504030 (а.с. 97-136).

Наведене свідчить про те, що ДКС України вживала передбачених законодавством заходів, спрямованих на забезпечення виконання судових рішень, а відтак відсутні підстави для висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо тривалого невиконання рішення суду у справі №577/3008/21.

При цьому, сам факт відсутності певного результату (виплати позивачу коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

Подання ж відповідачем Міністерству фінансів України пропозицій у відповідності до п. 39 Порядку №845 свідчить про використання наданих йому повноважень задля виконання судового рішення.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду у постановах від 30.04.2020 у справі № 804/2076/17, від 24.10.2024 у справі №120/4764/21-а.

Водночас судом враховано, що у постанові від 07.03.2025 року по справі № 560/3831/19 Верховний Суд зауважив, що згідно з усталеним підходом, який знайшов своє відображення у судових рішеннях суду касаційної інстанції у справах з подібним предметом спору, де стороною є органи Держказначейства, перед тим, як констатувати факт протиправної бездіяльності (протиправних дій) органа Держказначейства у правовідносинах, які виникають у зв`язку з виконанням судових рішень, за якими боржником є державний орган, необхідно з`ясувати, чи вжило Казначейство у межах своїх повноважень усі залежні від нього дії (ухвалило рішення), спрямовані на те, щоб сплатити кошти за судовим рішенням, а також чи були для цього об`єктивні підстави та можливості.

З цих підстав суд доходить висновку про відсутність ознак протиправної бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат, трьох відсотків річних на підставі положень ЦК України, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18) зробила висновок, за яким положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Судове рішення про стягнення коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №686/7081/21 (провадження №14-91цс22)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (пункт 31) відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 20.01.2016 у справі №6-2759цс15 (про те, що правовідносини стосовно виконання судових рішень урегульовані Законом України "Про виконавче провадження" і до них не можна застосовувати приписи про цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України)), а також від 02.03.2016 у справі №6-2491цс15 (про те, що стаття 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 цього Кодексу не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України за наявності деліктних, а не зобов`язальних правовідносин).

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення; приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (п.45 постанови).

У разі неналежного виконання (прострочення) державою підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням її грошового зобов`язання перед кредитором до правовідносин щодо прострочення виконання грошового зобов`язання слід застосовувати приписи ч.2 ст.625 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду України від 09.11.2023 у справі №420/2411/19).

Оскільки в ході розгляду справи не знайшли підтвердження обставини допущення відповідачем протиправної бездіяльності, до відповідача не може бути застосована визначена ст. 625 ЦК України відповідальність, а вимоги про стягнення з Державного бюджету інфляційних втрат та трьох відсотків річних не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 , відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн, суд зазначає, що оскільки факт протиправної бездіяльності відповідача не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи та дана вимога є похідною від первинної позовної вимоги, відсутні визначені ст. 1173, 1174 ЦК України підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди.

В свою чергу, оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, щодо несвоєчасного виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24.12.2021 у справі № 577/3008/21; стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасне виконання рішення, а саме три відсотки річних 137 894,32 грн та 540 710,59 грн інфляційних втрат; стягнення з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн (сто тисяч гривень 00 копійок) відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек