Рішення № 137947042, 03.07.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 липня 2026 рокум. Ужгород№ 260/1039/26 11:43 год

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Колушкіна Ю.В.,

за участю сторін:

позивач: Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області - представник Келемен Інна Іванівна,

відповідач: Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області - представник Станкович Вікторія Іллівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області (88015, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 39А, код ЄДРПОУ 40314229) до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області (88008, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 40922492) про визнання протиправними дій та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 03 липня 2026 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 03 липня 2026 року.

27 лютого 2026 року Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, якою просить визнати дії Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області неправомірними та скасувати Вимогу Управління Держаудитслужби вимогу «Про усунення виявлених порушень» №130707-14/274-2026 від 09.02.2026 року.

03 березня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

02 квітня 2026 року ухвалою суду закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Викликано в судове засідання на 13:40 год 23 квітня 2026 року - свідка: ОСОБА_1 - заступника начальника відділу контролю в аграрній галузі екології та природокористування Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області.

1. Позиції сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що що висновки акта ревізії та вимоги є хибними, оскільки бюджетним законодавством не встановлено заборони на здійснення стимулюючих виплат працівникам за рахунок коштів спеціального фонду бюджету за наявності відповідних бюджетних призначень. Зазначає, що бюджетні запити, розрахунки потреби у видатках на оплату праці, кошториси та зміни до них формувалися і затверджувалися у встановленому законодавством порядку за участю Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів як головного розпорядника бюджетних коштів та Міністерства фінансів України. Виплати, які відображені під час планування видатків за спеціальним фондом, у тому числі за КЕКВ 2111 «Заробітна плата» в сумі 2852,2 тис. грн. передбачені законодавством та можуть здійснюватися, а отже і плануватись за рахунок коштів Державного бюджету України, що включає кошти спеціального фонду. Виходячи з вищенаведеного можна чітко встановити що висновки Управління Держаудитслужби «відповідно до частини четвертої статті 13 Бюджетного кодексу України кошти спеціального фонду мають цільове призначення і не можуть використовуватись для погашення видатків, що мають здійснюватися за рахунок коштів загального фонду бюджету, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою статті 51 Бюджетного кодексу України» має суб`єктивний характер та не ґрунтується на вказаних нормах законодавства.

18 березня 2026 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування зазначають, що за результатами ревізії встановлено порушення законодавства, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) на суму 1548665,33 гривень що відображені в акті ревізії від 05.02.2026 №130707-07/02 який підписаний 09.02.2026 без заперечень. Згідно наданої Головним управлінням до ревізії лімітної довідки про бюджетні асигнування та кредитування на 2023 рік за КПКВК 0412010, доведеною Головному управлінню Держпродспоживслужбою, передбачені асигнування на оплату праці за спеціальним фондом Державного бюджету. Відповідно до абзацу третього пункту 28 «Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 (із змінами) (далі Порядок №228) розпорядники розрахункові обсяги витрат приводять у відповідність з бюджетними асигнуваннями та іншими показниками, що доведені лімітними довідками. Для цього чисельність працівників установи, що пропонується до затвердження за штатним розписом, та інші витрати повинні бути приведені у відповідність з обсягами бюджетних асигнувань таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на установу функцій. Наданий до ревізії ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області штатний розпис на 2023 рік, затверджений Головою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів,не передбачає посади, утримання яких має здійснюватися за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету. Ревізією встановлено, що на порушення абзацу третього пункту 28 Порядку №228 Головним управлінням не приведено у відповідність з бюджетними асигнуваннями, доведеними лімітними довідками штати працівників установи, що залучені до виконання платних послуг, зокрема відсутні внутрішні розпорядчі документи, які визначають перелік таких посадових осіб, ступінь їх залучення та порядок оплати праці за рахунок коштів спеціального фонду. Відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (із змінами) премії держслужбовців та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є виплатами обов`язкового характеру. Аналогічно, відповідно до другого та третього пунктів «Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці працівників державних органів» від 18.01.2017 №15 (із змінами), до обов`язкових виплат не належить доплата за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи. Відповідно до частини четвертої статті 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VI кошти спеціального фонду мають цільове призначення і не можуть використовуватися для погашення видатків, що мають здійснюватися за рахунок коштів загального фонду бюджету, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою статті 51 Бюджетного кодексу України. Зокрема, кошти спеціального фонду, одержані як плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їхньою основною діяльністю, мають бути використані на покриття витрат, пов`язаних з організацією та наданням таких послуг. А також, відповідно до пункту 20 Порядку №228, видатки на заробітну плату коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених норм. Слід значити, що відповідно до наказу Держпродспоживслужби від 10.06.2022 №216 Головне управління зобов`язане надавати пропозиції щодо збільшення видатків на заробітну плату за спеціальним фондом лише у разі неможливості здійснення обов`язкових виплат в межах наявного фонду оплати праці й за умови надання обґрунтувань та деталізованих розрахунків.

23 березня 2026 року позивачами подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначають, що пунктом 4 статті 13 БК України визначено, що власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев`ятої статті 51 цього Кодексу) на покриття витрат, пов`язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; організацію основної діяльності бюджетних установ. Відповідно до абзацу третього пункту 28 «Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 (із змінами) (далі - Порядок №228) розпорядники розрахункові обсяги витрат приводять у відповідність з бюджетними асигнуваннями та іншими показниками, що доведені лімітними довідками, (копія лімітної довідки про бюджетні асигнування та кредитування на 2023 рік Додаток 3 до Акта міститься в матеріалах справи) Для цього чисельність працівників установи, що пропонується до затвердження за штатним розписом, та інші витрати повинні бути приведені у відповідність з обсягами бюджетних асигнувань таким чином, щоб забезпечити виконання покладених на установу функцій, що і було зроблено Головним управлінням, відповідно до пункту 28 Порядку 228. Також Головним управлінням, належним чином здійснено планування кошторису бюджетної установи на 2023 рік за спеціальним фондом. Позивачем подано бюджетну пропозицію (проект кошторису) Головному розпоряднику бюджетних коштів (Держпродспоживслужбі), з наданням обґрунтувань та деталізованих розрахунків щодо збільшення видатків на заробітну плату за спеціальним фондом, де відображено необхідну суму видатків на оплату праці за загальним та спеціальним фондами, відповідно до встановлених вимог. Вищенаведене підтверджується долученими до матеріалів справи документами: лист Держпродспоживслужби від 05.07.2022 р. № 21.4-7/8008; лист Головного управління від 12.07.2022 №06.1/1847-22; бюджетна пропозиція (проєкт кошторису на 2023 рік) З метою додаткового підтвердження правомірності оплати праці працівникам задіяних у наданні платних послуг (зі спеціального фонду установи) Держпродспоживслужба звернулася до Міністерства Фінансів України для надання роз`яснень. У відповідь на лист Міністерство фінансів України надало Роз`яснення (Лист Міністерства фінансів України №08010-05/041-5/7460 від 16.03.2026) та посилаючись на ст. 13 БК України висловило чітку позицію про можливе використання коштів спеціального фонду державного бюджету (власні надходження), отриманих територіальними органами Держпродспоживслужби як плата за надання послуг, визначених законодавством, на оплату праці працівників територіальних органів Держпродспоживслужби, які безпосередньо задіяні у наданні таких послуг Отже, виплати здійснені Головним управлінням на покриття витрат, пов`язаних з організацією та наданням таких послуг, в т.ч на оплату праці працівникам задіяних у наданні платних послуг є цілком правомірними.

Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримала повністю, просила суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила та просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 3.5.1. Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на І квартал 2026 року та на підставі направлення від 23 січня 2026 року №63, виданого начальником Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області Черпіцьким К.О., заступником начальника відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області Плоскіною В.Г., проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області за період із 01 січня 2023 року по 30 червня 2025 року.

За наслідками ревізії Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Закарпатській області складено акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Головного управління ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області за період із 01 січня 2023 року по 30 червня 2025 року № 130707-07/02 від 05 лютого 2026 року, (а.с. 12-21).

Ревізією встановлено, що кошторисом на 2023 рік (затверджений 16 січня 2023 року) передбачено видатки на оплату праці за спеціальним фондом бюджету (КЕКВ 2110 «Оплата праці») на суму 2852800,00 гривень. При цьому, згідно наданих розрахунків до кошторису за КПКВК 0412010 на 2023 рік, передбачено здійснення за рахунок коштів спеціального фонду стимулюючих виплат (премії) та матеріальної допомоги працівникам, що мають утримуватися за рахунок коштів загального фонду. А саме, згідно розрахунку видатків на оплату праці працівників на 2023 рік Головного управління по КПКВК 0412010 за рахунок коштів спеціального фонду бюджету передбачено видатки на оплату праці на загальну суму 2 852 800,00 грн, із них на оплату праці по цивільно-правовим угодам 420 000,00 грн, премії 942 588,00 грн, грошова допомога до відпустки 525 600,00 грн, компенсація за невикористану відпустку при звільненні 706 080,00 грн, вихідна допомога при звільненні 258 528,00 гривень.

09 лютого 2026 року Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області надіслало до Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області вимогу «Про усунення виявлених порушень» № 130707-14/274-2026, в якій, на підставі пункту 1 частини першої статті 8, пункту 7 статті 10, частини другої статті 15 Закону України від 26.01.1993 №2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», підпункту 7 пункту 4 Положення про Управління Західного офісу Держаудитслужби, затвердженого наказом Західного офісу Держаудитслужби від 10.12.2025 №278, пунктів 46, 49, 50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області вимагають:

1. Розглянути матеріали ревізії та питання щодо притягнення у порядку, встановленому законодавством, до відповідальності осіб, винних у допущеному порушенні.

2. Забезпечити відшкодування відповідно до норм статей 130-136 КЗпПУ » шкоди (збитків) загалом на суму 1548665,33 грн, заподіяних внаслідок проведення витрат по оплаті праці з недотриманням вимог законодавства, у тому числі шляхом стягнення з винних осіб, чи обравши інший спосіб реалізації права на повернення коштів, (а.с. 11).

13 лютого 2026 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Закарпатській області надіслано до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області «Заперечення на Вимогу Управління західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області «Про усунення виявлених порушень» від 09.02.2026 року №130707-14/274-2026» № Вих-06.2/546-26, в яких зазначають, що в рядку «Оплата праці працівників бюджетних установ, всього» (КЕКВ 2110) зведеної форми 4 Бюджетної пропозиції Держпродспоживслужби відображені прогнозні видатки за спеціальним фондом у 2023 році обсягом 169 019,6 тис. грн. Головним управлінням у додатку 4 бюджетної пропозиції на 2023 рік по програмі 0412010 р в рядку «Оплата праці працівників бюджетних установ, всього» (КЕКВ 2110) прогнозовано видатків всього в сумі 57600,2 тис. грн., з яких 54747,4 тис. грн. за видатками загального фонду та 2852,8 тис. грн. за видатками спеціального фонду бюджету, які включені до зведеної форми 4 Держпродспоживслужби. Видатки на оплату праці включені до форм бюджетної пропозиції на підставі статті 4 статті 13 БК України (покриття витрат, пов`язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю), з метою запобігання виникнення заборгованості із заробітної плати та для забезпечення виплат передбачених законодавством Головним управлінням надані відповідні бюджетні пропозиції (проект кошторису), де відображено необхідну суму видатків на оплату праці за загальним та спеціальним фондами. Виплати, розрахунок яких проводиться під час визначення потреби у видатках, передбачені Законом України «Про державну службу» та іншими законами й відповідними рішеннями Уряду. Згідно ст. 50, 52, 54 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 державним службовцям може надаватися премія (щомісячна, за результатами оцінювання службової діяльності), грошова допомога до відпустки, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Відповідно до п. 2 ст. 50 вищезазначені допомоги належать до гарантійних та компенсаційних виплат з метою забезпечення достатнього рівня оплати праці державних службовців. Тобто повноваження на їх планування за рахунок коштів державного бюджету (без розподілу на загальний та спеціальний фонди) надані керівникам територіальних органів встановленому законодавством порядку. Отже керівник Головного управління Держпродспоживслужби y Закарпатській області діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на викладене показники видатків за спеціальним фондом державного бюджету за КПКВК 0412010 у 2023 році: відображені в Бюджетній пропозиції Держпродспоживслужби відповідно до законодавства; опрацьовані та узгоджені головним розпорядником бюджетних коштів; за результатами аналізу Мінфіну включені до проекту Державного бюджету України, який в свою чергу схвалений Кабінетом Міністрів України; відображені в додатку 3 до закону про Державний бюджет України на відповідний рік, прийнятому Верховною Радою України та підписаному Президентом України, (а.с. 56-60).

16 лютого 2026 року Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області повідомило Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області листом «Про надання інформації» № 130707-14/317-2026, що заперечення від 13 лютого 2026 року №Вих-06.2/546-26 на Вимогу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області «Про усунення виявлених порушень від 09 лютого 2026 року №130707-14/274-2026», Законом №2939-ХІІ та Порядком №550 не передбачені. Враховуючи вищевказане, Заперечення від 13 лютого 2026 року №Вих-06.2/546-26 на Вимогу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області «Про усунення виявлених порушень від 09 лютого 2026 року №130707-14/274-2026», до розгляду не прийняті, (а.с. 61).

Вважаючи вимогу Управління Держаудитслужби вимогу «Про усунення виявлених порушень» №130707-14/274-2026 від 09 лютого 2026 року протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірним питанням у даній справі є не питання фактичного стягнення будь-яких коштів, а правомірність висновку відповідача про допущення позивачем порушень бюджетного законодавства та законність покладення на нього обов`язку за вимогою - вжити заходів щодо усунення таких порушень.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Статтею 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» встановлено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Відповідно до частини першої статті 2 зазначеного Закону головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

За приписами частин другої та третьої статті 2 цього Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43 (зі змінами і доповненнями, далі Положення №43), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення №43).

Відповідно до пункту 6 Положення №43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Разом з тим, згідно з підпунктом 9 пункту 4 Положення №43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Пунктами 7, 10, 13 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Частиною другою статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» встановлено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються. Вимога щодо усунення виявлених порушень законодавства, яка складається за результатами інспектування та перевірки закупівель, здійснених суб`єктами господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктами господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також підприємствами, установами та організаціями, які використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, має відповідати змісту і формі адміністративного акта відповідно до вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».

Таким чином, аналіз наведених норм свідчить, що проведення ревізії та винесення за її результатами вимоги про усунення виявлених порушень є формою реалізації контрольних повноважень органу державного фінансового контролю, визначених законом. Водночас суд, розглядаючи спір щодо правомірності такої вимоги, перевіряє, чи діяла посадова особа на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом.

Відповідно до частини першої статті 13 Бюджетного кодексу України бюджет складається із загального та спеціального фондів.

За змістом частини другої статті 13 Бюджетного кодексу України складовими частинами загального фонду бюджету є: 1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду бюджету; 2) всі видатки бюджету, що здійснюються за рахунок надходжень загального фонду бюджету; 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету без визначення цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок надходжень загального фонду бюджету); 4) фінансування загального фонду бюджету.

Частиною третьою статті 13 Бюджетного кодексу України визначено, що складовими частинами спеціального фонду бюджету є: 1) доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування; 2) видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету (у тому числі власних надходжень бюджетних установ); 3) кредитування бюджету (повернення кредитів до бюджету з визначенням цільового спрямування та надання кредитів з бюджету, що здійснюється за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету); 4) фінансування спеціального фонду бюджету.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Бюджетного кодексу України Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. При цьому надходження бюджетних установ у вигляді майна (активів) в натуральній формі, отримане від інших бюджетних установ, які відповідно до законодавства виконують функції з управління об`єктами державної (комунальної) власності, у межах відповідного бюджету, не є власними надходженнями таких бюджетних установ.

Отже, кошти спеціального фонду мають цільовий характер та можуть використовуватися виключно у межах цілей, визначених Бюджетним кодексом України, кошторисом бюджетної установи та відповідним бюджетним призначенням. На відміну від загального фонду, спеціальний фонд формується за рахунок визначених законом джерел надходжень і може використовуватися лише відповідно до їх цільового призначення.

Згідно з частиною першою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Крім того, відповідно до частини дев`ятої статті 51 Бюджетного кодексу України якщо фактичні обсяги власних надходжень бюджетних установ з урахуванням залишків відповідних бюджетних коштів на початок року перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв.

Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.

У такому разі розпорядник бюджетних коштів здійснює перерозподіл обсягів узятих бюджетних зобов`язань за загальним фондом бюджету для проведення видатків за цими зобов`язаннями із спеціального фонду бюджету.

Таким чином, положення статей 13, 23 та 51 Бюджетного кодексу України у системному взаємозв`язку свідчать про те, що бюджетна установа має право здійснювати видатки за рахунок коштів спеціального фонду лише за умови їх відповідності цільовому призначенню таких коштів, затвердженим бюджетним призначенням та кошторису. При цьому саме на бюджетну установу покладається обов`язок підтвердити правомірність використання коштів спеціального фонду та наявність правових підстав для здійснення відповідних видатків.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 113 Бюджетного кодексу України до повноважень органів державного фінансового контролю з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю за цільовим, ефективним та результативним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів (включаючи проведення державного фінансового аудита).

Пунктами 32 та 33 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України визначено, що порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: включення недостовірних даних до звітів про виконання державного бюджету (місцевого бюджету), річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), а також порушення порядку та термінів подання таких звітів; порушення встановлених вимог щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів;

Статтею 117 Бюджетного кодексу України передбачено, що за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу:

1) попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства - застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства. Виявлені порушення бюджетного законодавства мають бути усунені в строк до 30 календарних днів;

2) зупинення операцій з бюджетними коштами - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 1-3, 10, 11, 14-29, 32-36, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 120 цього Кодексу;

3) призупинення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 20, 22-29, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу. Призупинення бюджетних асигнувань передбачає припинення повноважень на взяття бюджетного зобов`язання на відповідну суму на строк від одного до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) у порядку, встановленому Міністерством фінансів України;

4) зменшення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктом 24 (стосовно розпорядників бюджетних коштів), пунктом 29 та пунктом 38 частини першої статті 116 цього Кодексу. Зменшення бюджетних асигнувань передбачає позбавлення повноважень на взяття бюджетного зобов`язання на відповідну суму на строк до завершення поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) та у разі необхідності з подальшим внесенням змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

5) повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 24 (щодо субвенцій та коштів, наданих одержувачам бюджетних коштів) частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

6) зупинення дії рішення про місцевий бюджет - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 7 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 122 цього Кодексу;

7) безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 28 частини першої статті 116 цього Кодексу.

Безспірне вилучення коштів з місцевих бюджетів передбачає стягнення органами Казначейства України коштів з місцевих бюджетів до державного бюджету, в тому числі і за рахунок зменшення обсягу трансфертів (базової дотації) місцевим бюджетам на відповідну суму, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

8) інші заходи впливу, які можуть бути визначені законом про Державний бюджет України, - застосовуються за порушення бюджетного законодавства згідно із таким законом.

Відповідно до частини 1 статті 118 Бюджетного кодексу України попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства може застосовуватися учасниками бюджетного процесу, уповноваженими цим Кодексом на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Як встановлено судом, підставою для винесення спірної вимоги стали висновки ревізії, відповідно до яких у 2023 році позивачем за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету здійснювалися преміювання, виплата матеріальної допомоги, компенсації за невикористані відпустки, вихідної допомоги та інших стимулюючих виплат працівникам, посади яких фінансувалися за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.

Відтак, суд переходить до перевірки правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог бюджетного законодавства, які стали підставою для прийняття оскаржуваної Вимоги №130707-14/274-2026 від 09.02.2026 року.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Бюджетного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. При цьому надходження бюджетних установ у вигляді майна (активів) в натуральній формі, отримане від інших бюджетних установ, які відповідно до законодавства виконують функції з управління об`єктами державної (комунальної) власності, у межах відповідного бюджету, не є власними надходженнями таких бюджетних установ.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи:

перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством;

друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

У складі першої групи виділяються такі підгрупи:

підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю;

підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності;

підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ, що здійснюється відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

У складі другої групи виділяються такі підгрупи:

підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки;

підгрупа 2 - надходження, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів, у тому числі заходів з відчуження для суспільних потреб земельних ділянок та розміщених на них інших об`єктів нерухомого майна, що перебувають у приватній власності фізичних або юридичних осіб;

підгрупа 3 - надходження, що отримують державні і комунальні заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право; надходження, що отримують державні і комунальні заклади фахової передвищої та вищої освіти, наукові установи та заклади культури як відсотки, нараховані на залишок коштів на поточних рахунках, відкритих у банках державного сектору для розміщення власних надходжень, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти;

підгрупа 4 - 30 відсотків дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є майнові права інтелектуальної власності, виключні майнові права на які належать державним науковим установам (крім державних наукових установ оборонно-промислового комплексу), державним університетам, академіям, інститутам.

Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев`ятої статті 51 цього Кодексу) на: покриття витрат, пов`язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи);

організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи);

утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи);

ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов`язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи);

господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи);

організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгруп 1, 3 і 4 другої групи);

виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи).

Частиною дев`ятою статті 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що якщо фактичні обсяги власних надходжень бюджетних установ з урахуванням залишків відповідних бюджетних коштів на початок року перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв.

Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.

У такому разі розпорядник бюджетних коштів здійснює перерозподіл обсягів узятих бюджетних зобов`язань за загальним фондом бюджету для проведення видатків за цими зобов`язаннями із спеціального фонду бюджету.

Основні вимоги до складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів бюджетних установ, як вже вище зазначалося, визначає Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 (далі Порядок №228).

За правилами абзацу першого пункту 3 Порядку №228, установа незалежно від того, чи веде вона бухгалтерський облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, зведення показників спеціального фонду кошторису за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (…).

Наведене кореспондується з положеннями пункту 5 вказаного Порядку, за якими установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених та погоджених у випадках, передбачених цим Порядком, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду (…). Установи мають право брати бюджетні зобов`язання та здійснювати платежі в межах бюджетних асигнувань, установлених затвердженими та погодженими у випадках, передбачених цим Порядком, кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду (…).

Пунктом 10 Порядку №228 визначено, що головні розпорядники забезпечують організацію та координацію роботи відповідальних виконавців, розпорядників нижчого рівня із складання проектів кошторисів (…).

Головні розпорядники, керуючись відповідними методичними вказівками Мінфіну, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів щодо складання розпису відповідного бюджету, доводять відповідальним виконавцям, розпорядникам нижчого рівня вказівки щодо складання проектів кошторисів, планів асигнувань (…), термінів їх подання і показники, які необхідні для визначення обсягів видатків бюджету та надання кредитів з бюджету (пункт 11 Порядку №228).

Абзацом другим пункту 43 вказаного Порядку передбачено, що розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами (…).

Порядок розгляду і затвердження кошторисів визначено в тому числі й п. 28 Порядку №228, де відповідальні виконавці подають головному розпоряднику зведені кошториси та зведені плани асигнувань загального фонду бюджету, зведені плани надання кредитів із загального фонду та зведені плани спеціального фонду, зведення показників спеціального фонду, зведені плани використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і зведені помісячні плани використання бюджетних коштів за кожною бюджетною програмою, за виконання якої вони відповідають.

Відповідно до п.1 цього Порядку №228, кошторис має такі складові:

загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків бюджету на виконання бюджетною установою (далі - установа) основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету;

спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків бюджету на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов`язаних з виконанням установою основних функцій, або розподіл надання кредитів з бюджету згідно із законодавством за класифікацією кредитування бюджету.

18. Формування спеціального фонду проекту кошторису в частині власних надходжень бюджетних установ (далі - власні надходження) здійснюється за групами та підгрупами, визначеними Бюджетним кодексом України.

19. Спеціальний фонд проекту кошторису передбачає складення зведення показників спеціального фонду кошторису за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання.

Розподіл видатків бюджету та надання кредитів з бюджету спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді.

Відповідальність за виникнення заборгованості, що склалася за видатками спеціального фонду, несе виключно розпорядник, з вини якого вона утворилась.

Відповідно до пункту 20 Порядку №228, під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об`єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності здійснення видатків на охорону праці, погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому бюджетному періоді.

Обов`язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендії, а також на оплату комунальних послуг та енергоносіїв. Під час визначення обсягів видатків у проекті кошторису установи повинен забезпечуватися режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Мінфін має право визначати на кожний рік порядок врахування у кошторисах обсягів заборгованості, яка виникла внаслідок непогашення бюджетних зобов`язань установ.

За приписами пункту 22 Порядку №228, показники видатків бюджету та надання кредитів з бюджету, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків бюджету або класифікації кредитування бюджету і деталізовані за видами та кількістю товарів (робіт, послуг) із зазначенням вартості за одиницю.

Пункт 23 визначає, що видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов`язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов`язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

При цьому розпорядник здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов`язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків за цими зобов`язаннями із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Так ревізією з питань фактично здійснених видатків на оплату праці за рахунок коштів спеціального фонду бюджету встановлено, що у 2023 році Головним управлінням нараховано і виплачено заробітної плати на загальну суму 2812734, 63 грн, а саме виплати по договорах ЦПХ 567590,87 грн, надбавку за вислугу років - 354768,59 грн, надбавку за інтенсивність- 487 261,11, премію - 508472,02 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення - 469876,78 грн, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань - 286810,99 грн, компенсацію за невикористану відпустку -136954,27 грн.

Із перерахованих вище виплат здійснених Головним Управлінням за рахунок коштів спеціального фонду бюджету, виплати стимулюючого характеру працівникам складають загальну суму 1282544,12 грн, в тому числі: матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 286810,99 грн, премії -508472, 02 грн, надбавка за інтенсивність - 487261,11 грн та, як наслідок, на вказані виплати здійснено нарахування і перерахування єдиного соціального внеску на загальну суму 266121,21 грн.

Таким чином, ревізією встановлено, що у 2023 році ГУ Держпродспожислужби в Закарпатській області на порушення вимог пунктів 22,23,28 "Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ" затвердженого постановою КМ України від 28.02.2002 № 228 та наказу Держпродспоживслужби від 10.06.2022 року № 216 безпідставно включено до кошторису асигнування за спеціальним фондом бюджету на здійснення обов`язкових та компенсаційних виплат незабезпечених асигнуванням загального фонду бюджету на сума 2432800, 00 грн, які на порушення вимог ч. 4 ст.13 та ч.9 ст. 51 БК України, при достатньому рівні забезпеченості потреби в коштах на оплату праці за загальним фондом бюджету, фактично використано на стимулюючі та необов`язкові виплати. Відповідне порушення призвело до нанесення збитків спеціальному фонду Державного бюджету на загальну суму 1542665,33 грн (акт перевірки стор. 16-21).

Згідно ст. 13 Бюджетного кодексу України кошти спеціального фонду можуть використовуватися установою на видатки з оплати праці.

Аналіз вищевказаних положень в межах спірних правовідносин діє підстави для висновку, що використання коштів спеціального фонду кошторису для оплати праці здійснюється у випадках недостатності передбачених коштів загального фонду кошторису. Стимулюючі виплати не є обов`язковими виплатами, а тому підстави для їх виплат зі спеціального фонду у випадку нестачі коштів загального фонду на оплату праці відсутні.

Зазначені вимоги щодо обліку кошторису встановлено п.4.10 Інструкції з підготовки бюджетних запитів затвердж. Наказом Міністерства фінансів України № 687 від 06.06.2012 року (втратила чинність 09.03.2023 року). При цьому, Інструкція №687 діяла на час підготовки бюджетних запитів на 2023 рік) згідно якого у пункті 9 бюджетного запиту наводиться чисельність працівників зайнятих у бюджетних установах, в розрізі переліку категорій працівників згідно із штатним розписом та фактично зайнятими посадами. Кількість штатних одиниць та фактично зайнятих посад які утримуються за рахунок видатків загального фонду або спеціального фонду, наводяться окремо.

Крім того, під час ревізії встановлено, що штатний розпис позивача не містив посад, утримання яких здійснювалося б за рахунок коштів спеціального фонду, а також були відсутні внутрішні організаційно-розпорядчі документи, які визначали б перелік працівників, безпосередньо залучених до надання платних послуг, обсяг їх участі у такій діяльності та порядок фінансування їх оплати праці за рахунок коштів спеціального фонду.

Оцінюючи зазначені висновки ревізії, суд враховує, що вони ґрунтуються на досліджених під час контрольного заходу кошторисі, бюджетних пропозиціях, розрахунках до кошторису, штатному розписі, документах бухгалтерського обліку, наказах про преміювання та інших документах фінансово-господарської діяльності позивача.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 - заступник начальника відділу контролю в аграрній галузі, екології та природокористування Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області пояснила суду, що нею під час ревізії встановлено порушення вимог частини четвертої статті 13 та частини дев`ятої статті 51 Бюджетного кодексу України. Зокрема було встановлено, що Головне управління Держпродспожислужби в Закарпатській області, тобто позивач, протягом 2023 за рахунок коштів спеціального фонду бюджету здійснював необов`язкові та стимулюючі виплати працівникам, які утримуються за рахунок загального фонду бюджету, незважаючи на достатній рівень забезпеченості потреби в коштах на оплату праці за загальним фондом бюджету. Це дозволено робити, тільки у випадку коли є брак коштів у загальному фонді.

Стимулюючі виплати, матеріальна допомога, компенсації відпусток - ца загальноустановчі видатки, які фінансуються із загального фонду, Порядок № 228 вимагає чіткого розмежування: видатки спеціального фонду плануються залежно від обсягу діяльності за платними послугами і не повинні підміняти загальний фонд. З огляду на встановлені судом обставини справи та законодавчі положення, суд приходить до висновку, що відповідачем правильно визначено, що позивач вищевказаних вимог не дотримався, що призвело до порушення ч. 4 ст. 13 , ч.9 ст. 51 БК України, п.22, 23, 28 Порядку №228, а тому підстав для визнання протиправною та скасування вимоги судом не встановлено, як і не встановлено процедурних порушень, однак примусове стягнення за вимогою із винних осіб відбувається в окремому позові.

Доводи позивача про те, що показники спеціального фонду були погоджені головним розпорядником бюджетних коштів та включені до затвердженого кошторису, не спростовують встановлених ревізією порушень, оскільки погодження кошторису саме по собі не звільняє бюджетну установу від обов`язку дотримуватися вимог бюджетного законодавства щодо цільового та правомірного використання бюджетних коштів.

Так само суд відхиляє посилання позивача на лист Міністерства фінансів України від 16 березня 2026 року, оскільки такий лист не є нормативно-правовим актом та має виключно інформаційно-роз`яснювальний характер. Крім того, наведені у ньому роз`яснення стосуються можливості фінансування за рахунок спеціального фонду оплати праці працівників, які безпосередньо залучені до надання таких послуг, тоді як матеріалами справи не підтверджено належне документальне визначення таких працівників та обґрунтування здійснення їм відповідних виплат саме за рахунок коштів спеціального фонду.

Крім того, пунктами 42, 43 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550 (далі - Порядок №550), передбачено, що у разі підписання акта ревізії із запереченнями керівник об`єкта контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після повернення органу державного фінансового контролю акта ревізії повинен подати йому підписані заперечення, що ґрунтуються на документах, зобов`язання щодо надання яких визначено у пункті 16 цього Порядку та які надані посадовим особам органу державного фінансового контролю. Якщо протягом цього строку заперечення щодо акта не надійдуть, то орган державного фінансового контролю вживає заходів для реалізації результатів ревізії.

У разі надання об`єктом контролю заперечень до акта ревізії після закінчення строку, передбаченого цим пунктом, розгляд таких заперечень не здійснюється.

Орган державного фінансового контролю аналізує правильність обґрунтувань, викладених у запереченнях, і в строк не пізніше ніж 15 робочих днів після отримання заперечень дає висновок на заперечення, який затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Документи об`єкта контролю, зобов`язання щодо надання яких визначено у пункті 16 цього Порядку, надані після закінчення проведення ревізії, під час формування висновку на заперечення не враховуються.

Як встановлено судом, після отримання спірної вимоги позивач 13 лютого 2026 року подав заперечення саме на вимогу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області від 09 лютого 2026 року №130707-14/274-2026.

Листом від 16 лютого 2026 року №130707-14/317-2026 відповідач повідомив позивача, що Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та Порядком №550 не передбачено процедури подання та розгляду заперечень до вимоги про усунення виявлених порушень, у зв`язку з чим подані заперечення залишено без розгляду.

Суд погоджується із зазначеною позицією відповідача, оскільки положеннями пунктів 42, 43 Порядку №550 передбачено право об`єкта контролю на подання заперечень виключно до акта ревізії, який є документом, що фіксує встановлені під час контрольного заходу порушення та є підставою для подальшого прийняття органом державного фінансового контролю відповідних заходів реагування.

Водночас вимога про усунення виявлених порушень є документом, що приймається за результатами реалізації матеріалів ревізії після завершення процедури оформлення її результатів, і чинним законодавством не передбачено можливості подання чи розгляду заперечень до такої вимоги в адміністративному порядку.

Отже, відповідач, повідомивши позивача про відсутність передбачених законом підстав для розгляду поданих заперечень до вимоги, діяв відповідно до приписів Закону №2939-XII та Порядку №550, а тому зазначені дії не можуть бути розцінені як порушення процедури реалізації результатів ревізії або свідчити про протиправність спірної вимоги.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами підтверджено встановлені під час ревізії порушення бюджетного законодавства, а позивач не надав достатніх доказів, які б спростовували висновки акта ревізії або свідчили про прийняття спірної вимоги поза межами повноважень чи з порушенням встановленої законом процедури. За таких обставин суд доходить висновку, що спірна вимога прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України, Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та Бюджетним кодексом України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Суд також зазначає, що решта доводів позовної заяви не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду викладене, наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог з мотивів, що зазначені у рішенні суду.

Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області до Управління Західного офісу Держаудислужби в Закарпатській області про визнання протиправними дії та скасування вимоги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяТ.В.Скраль