Постанова № 13794653, 03.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2011 р. справа № 2а-28400/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-50 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зекунова Е. В.

при секретаріКовальському А.В.

за участю:

представника позивача Китаєва С.М. за довір. від 06.12.2010р.

представника відповідача Бурнашева О.В.

представник третьої особи не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом арбітражного керуючого Китаєвої Світлани Анатоліївни до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», на стороні відповідача, про зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - арбітражний керуючий Китаєва Світлана Анатоліївна ліквідатор фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, звернулась з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області (далі - Відділ ДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», про:

- визнання протиправними бездіяльності Відділу ДВС щодо закінчення виконавчих проваджень та передачі виконавчих листів, боржником яких є ОСОБА_4, арбітражному керуючому Китаєвій Світлані Анатоліївні;

- зобовязання Відділ ДВС винести постанову про закінчення виконавчих проваджень та передати виконавчі листи, боржником яких є ОСОБА_4, арбітражному керуючому Китаєвій Світлані Анатоліївні, а також вчинити необхідні дії у звязку з завершенням виконавчих проваджень.

Заявою від 03.02.2011 р. позивач змінив позовні вимоги, просив зобовязати Відділ ДВС передати виконавчі листи, боржником яких є ОСОБА_4, арбітражному керуючому Китаєвій Світлані Анатоліївні.

В обґрунтування свого позову зазначив, що 08.09.2010 р. Господарським судом Донецької області у справі №45/172б винесено ухвалу про визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури строком на 6 місяців до 08.03.2011р. Ліквідатором по цій справі призначено позивача арбітражну керуючу Китаєву С.А.

07.12.2010р. позивач направила лист до Відділу ДВС з проханням передати виконавчі листи, боржником яких є ОСОБА_4, які знаходяться на виконанні у відповідача та закінчити виконавчі провадження відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Однак, згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна №29561578 від 08.12.2010р., на все майно, яке належить ОСОБА_4 накладено арешт та заборонено його відчуження постановою відповідача від 25.08.2009р.

Позивач вважає, що бездіяльністю Відділу ДВС порушено його право, як арбітражного керуючого-ліквідатора управляти нерухомим майном боржника та реалізовувати його майно, яке увійшло до ліквідаційної маси у звязку з забороною про його відчуження. Просить зобовязати Відділ ДВС передати виконавчі листи, боржником яких є ОСОБА_4, арбітражному керуючому Китаєвій Світлані Анатоліївні, а також вчинити необхідні дії щодо завершення виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_4.

В судовому засіданні представник позивача на задоволенні позовної заяви наполягав, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вказав, що дії Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області відповідають діючому законодавству.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України “Про виконавче провадження” 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон № 606) та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України N 74/5 від 15 грудня 1999 року (далі-Інструкція).

У відповідності до ч.1 ст.7 Закону № 606 державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до статті 4 Закону № 606 заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Статтею 24 Закону № 606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Згідно до ст. 62 Закону № 606, звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення, що є нерухомим майном, провадиться у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Судом встановлено, що між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_4, 28.02.2008 року, було укладено рамкову угоду №8МЕ11800659 про надання останній траншу:

1).28.02.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_4, було укладено Кредитний договір № 8МЕ0008527, предметом якого є надання кредиту у сумі 139000,00 (сто тридцять дев'ять тисяч доларів США 00 центів), з цільовим використанням - рефінансування витрат на придбання нерухомості.

2).Також між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_4, 29.02.2008 року, було укладено Кредитний договір № 8МЕ0009318, предметом якого є надання кредиту у сумі

223000,00 (двісті двадцять три тисячі доларів США 00 центів), з цільовим використанням - фінансування витрат на ремонт та реконструкцію нерухомості.

3).Також між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_4, 28.02.2008 року, було укладено Кредитний договір №8МЕ0008630, предметом якого є надання кредиту у сумі 394000,00 (триста дев'яносто чотири тисячі доларів США 00 центів), з цільовим використанням придбання нерухомого майна.

У звязку з невиконанням ОСОБА_4 умов кредитних договорів, 06.02.2009р. третейський суд при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз», розглянув справу за позовом ЗАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_4 та вирішив стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ЗАТ «Альфа-Банк» 6696696,38 грн.

09.04.2009р. Новоазовський районний суд м. Чернігова видав виконавчий лист № 6-348 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ЗАТ «Альфа-банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6696696,38 грн.

13.07.2009р. до Відділу ДВС надійшов виконавчий лист № 6-348 від 09.04.2009р. виданий Новоазовським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_4 6696696,38 грн. на користь ЗАТ «Альфа-банк».

15.07.2009 року відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №13831788 з виконання виконавчого листа № 6-348 від 09.04.2009р.

Постановою відповідача від 25.08.2009р. на все майно, яке належить ОСОБА_4 накладено арешт та заборонено його відчуження, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна №29561578 від 08.12.2010р.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії В00 №154079 ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Донецької міської ради 20.07.2004р.

08.09.2010 р. Господарським судом Донецької області у справі №45/172б винесено ухвалу про визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури строком на 6 місяців до 08.03.2011р. Ліквідатором по цій справі призначено позивача арбітражну керуючу Китаєву С.А.

07.12.2010р. позивач направила лист до Відділу ДВС з проханням передати виконавчі листи, боржником яких є ОСОБА_4, які знаходяться на виконанні у відповідача та закінчити виконавчі провадження відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

У звязку з тим. що відповідач не виконав дій щодо закриття виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_4 та не передав виконавчі листи арбітражному керуючому ліквідатору банкрута, позивач звернувся з позовом до суду.

Проблемою даного спору є правомірність дій відділу державної виконавчої служби щодо невиконання дій по закінченню та завершення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 52 Цивільного Кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Згідно до стаття 53 Цивільного Кодексу України фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Пунктом 7 частини першої статті 37 Закону України № 606 передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадках передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом.

Наслідки завершення виконавчого провадження визначені статтею 38 Закону України № 606, згідно якої у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 401 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пункт 6.3 Інструкції встановлено, що у разі ліквідації боржника - юридичної особи, у тому числі внаслідок визнання боржника банкрутом, виконавчий документ передається до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством порядку.

У разі направлення виконавчого документа до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби.

При направленні виконавчого документа до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого виконавче провадження підлягає закінченню у порядку, установленому Законом.

Про направлення виконавчого документа до ліквідаційної комісії державний виконавець повідомляє стягувача.

За змістом статтей 25, 26, 29-31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року N 2343-XII (далі Закон №2343) право розпорядження майном банкрута належить ліквідатору.

Загальні положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина визначені статтею 47 Закону №2343, згідно якої заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Заяву про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця можуть подати кредитори, за винятком кредиторів, вимоги яких пов'язані з зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, кредиторів, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру.

Кредитори, вимоги яких пов'язані із зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, кредитори, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, мають право заявити свої вимоги в процесі провадження у справі про банкрутство (ч.2).

У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення (ч.7).

Господарський суд має право, за мотивованим клопотанням громадянина-підприємця та інших учасників провадження у справі про банкрутство, виключити із складу ліквідаційної маси майно громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України може бути звернено стягнення, якщо майно є неліквідним чи доход від реалізації якого істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів. Загальна вартість майна громадянина-підприємця, яка виключається із складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, не може перевищувати дві тисячі гривень.

Перелік майна громадянина-підприємця, яке виключається із складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, затверджується господарським судом, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку (ч.8).

Розгляд господарським судом справи про банкрутство громадянина-підприємця визначений статтею 48 Закону №2343. За змістом зазначеної статті, одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.

За клопотанням громадянина-підприємця господарський суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення договору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами. (ч.1)

За заявою громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди. (ч.2)

Якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. (ч.4)

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (ч.5):

строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця вважаються такими, що настали;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця;

припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.

Постанова господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.

У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.

Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом. (ч.7)

У відповідності до частини 1 статті 49 Закону №2343 вимоги кредиторів задовольняються в такій черговості:

у першу чергу задовольняються вимоги громадян, перед якими громадянин-підприємець несе відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних періодичних платежів, а також вимоги щодо стягнення аліментів;

у другу чергу проводяться розрахунки щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), і щодо виплати авторської винагороди, а також задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна громадянина-підприємця;

у четверту чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

у п'яту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються після задоволення вимог попередньої черги.

У судовому засіданні встановлено, що 17.12.2010р. ЗАТ «Альфа-Банк» заявою №75801-102-б/б звернулось до арбітражного керуючого Китаєвої С.А. ліквідатор фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про грошові вимоги до банкрута - ОСОБА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_1 за невиконання кредитних договорів № 8МЕ0008527, № 8МЕ0009318, №8МЕ0008630.

За наслідком розгляду заяви від 17.12.2010р. арбітражний керуючий Китаєва С.А. визнала ЗАТ «Альфа-Банк» кредитором третьої черги на суму: основний борг 5858742,70 грн., проценти 1314733,90грн., штрафні санкції 6267758,70 грн.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України та ч.1 ст. 9 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписом ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

Частиною 2 ст.11 КАС України, визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що дії Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області щодо винесення постанов від 15.07.2009 року про відкриття виконавчого провадження ВП №13831788 з виконання виконавчого листа № 6-348 від 09.04.2009р. про стягнення боргу на користь ЗАТ «Альфа-Банк» а також винесення постанови від 25.08.2009р. про накладення арешту на все майно, яке належить ОСОБА_4, та заборони його відчуження були вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, оскільки ЗАТ «Альфа-Банк», за наслідком розгляду його заяви від 17.12.2010р. арбітражним керуючим Китаєвою С.А. визнаний кредитором третьої черги банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, за невиконання зобовязань по тим же кредитним договорам, по яким Новоазовським районним судом м. Чернігова було видано виконавчий лист № 6-348 від 09.04.2009р., суд приходить до висновку, що у відповідності до вимог Законів України «Про виконавче провадження» та «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зазначений виконавчий документ повинен бути переданий арбітражному керуючому для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством порядку, а державний виконавець повинен вчинити необхідні дії щодо завершення виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_4.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов арбітражного керуючого Китаєвої Світлани Анатоліївни до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», на стороні відповідача, про зобовязання передати виконавчі листи, боржником яких є ОСОБА_4, арбітражному керуючому Китаєвій Світлані Анатоліївні, а також вчинити необхідні дії щодо завершення виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Зобовязати Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області передати арбітражному керуючому Китаєвій Світлані Анатоліївні, виконавчий лист № 6-348 від 09.04.2009р. виданий Новоазовським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_4 на користь ЗАТ «Альфа-банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6696696,38 грн.

Зобовязати Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області вчинити дії щодо завершення виконавчого провадження ВП №13831788 з виконання виконавчого листа № 6-348 від 09.04.2009р. у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Стягнути з Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 22090200 Державне мито, р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь арбітражного керуючого Китаєвої Світлани Анатоліївни судовий збір в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 03 лютого 2011 року у присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі виготовлена 07 лютого 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Зекунов Е. В.