Постанова № 13794482, 10.02.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2011 р. Справа № 05/218-10

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Слободін М.М. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача –Горло М.В. за довіреністю б/н від 02.11.2010 р.

відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4603Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2010 року по справі № 05/218-10

за позовом ТОВ "Західноукраїнська аграрна компанія", м. Червоноград

до ТОВ "Українська м'ясна компанія "Север-1", м. Харків

про стягнення 282346,05 грн.

встановила:

В вересні 2010 року ТОВ "Західноукраїнська аграрна компанія" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Українська м'ясна компанія "Север-1", в якій (з урахуванням уточнень) просило суд стягнути з відповідача на користь позивача: основний борг в сумі 212825,01 грн., пеню по договору №М-0583 за період з 13.11.09 р. по 16.02.10 р. в сумі 3310,31 грн., 3% річних по договору №М-0583 за період з 13.11.09 р. по 16.02.10 р. в сумі 484,48 грн., інфляційні по договору №М-0583 за період з 13.11.09 р. по 16.02.10 р. в сумі 2710,13 грн., 5% штрафу по договору №М-0583 за період з 13.11.09 р. по 16.02.10 р. в сумі 807,35 грн., а також пеню по договору №0130 за період з 17.02.10 р. по 10.09.10 р. в сумі 36210,99 грн., 3% річних по договору №0130 за період з 17.02.10 р. по 10.09.10 р. в сумі 5599,77 грн., інфляційні по договору №0130 за період з 17.02.10 р. по 10.09.10 р. в сумі 11065,01 грн., 5% штрафу по договору №0130 за період з 17.02.10 р. по 10.09.10 р. в сумі 9333,00 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовувало неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договорами поставки №М-0583 від 05.10.09 р. та №0130 від 17.02.10 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.12.2010 по справі № 05/218-10 (суддя Ольшанченко В.І.) позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних по договору №0130 за період з 17.02.10 р. по 10.09.10 р. в сумі 11065,01 грн. залишено без розгляду. Решту позовних вимог задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Українська м’ясна компанія "Север-1" на користь ТОВ "Західноукраїнська аграрна компанія" заборгованість за отриману по видатковим накладним продукцію по договору поставки № 0130 від 17.02.10 р. в сумі 212825,01 грн., пеню по договору №0130 за період з 17.02.10 р. по 10.09.10 р. в сумі 36210,99 грн., 3% річних по договору №0130 за період з 17.02.10 р. по 10.09.10 р. в сумі 5599,77 грн., а також пеню по договору №М-0583 за період з 13.11.09 р. по 16.02.10 р. в сумі 3310,31 грн., 3% річних по договору №М-0583 за період з 13.11.09 р. по 16.02.10 р. в сумі 484,48 грн., інфляційні по договору №М-0583 за період з 13.11.09 р. по 16.02.10 р. в сумі 2710,13 грн., державне мито в сумі 2611,41 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 218,28 грн.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. Так відповідач зазначає, що умовами договорів поставки № 0130 від 17.02.2010р та № М-0583 від 05.10.2009р. не визначено предмету та строків поставки товару, ціни товару. В зв’язку з цим, відповідач вважає, що судом першої інстанції безпідставно встановлено факт укладання договорів поставки № 0130 від 17.02.2010 р. та № М-0583 від 05.10.2009 р. у відповідності до вимог законодавства України. Місцевим господарським судом не з'ясовано фактів досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов зазначених договорів, та безпідставно застосовано до правовідносин сторін положення Цивільного кодексу України щодо договорів поставки. Також відповідач заперечив факт підписання видаткових накладних зі свого боку і не погоджується з твердженням місцевого господарського суду, який встановив, що видаткові накладні підписані відповідачем. Окрім цього відповідач зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не було задоволено його клопотання про відкладення розгляду справи, що позбавило відповідача можливості бути присутнім у судовому засіданні та надавати докази.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.12.2010 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.01.2010 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року розгляд справи був відкладений на 07.02.2011 року та запропоновано надати позивачу - додаткові докази та письмові пояснення в обґрунтуванням своєї позиції по справі з урахуванням питань, що були предметом дослідження в судовому засіданні та виконати вимоги попередньої ухвали апеляційного суду щодо надання відзиву на апеляційну скаргу, відповідачу - виконати вимоги попередньої ухвали апеляційного суду щодо надання письмових пояснень з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та доказів на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач на виконання вимог ухвали апеляційного суду 07.02.2011 р. за вх. 1300 надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому проти вимог апеляційної скарги заперечував, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим та таким, що прийнято при повному та всебічному дослідженні усіх фактичних обставин справи. Як вважає представник позивача, факт укладання договору та наявності заборгованості є доведеним належними доказами, в апеляційній скарзі відповідач даний факт не спростував.

Представник відповідача в судове засідання 07.02.2011 року не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить відмітка на зворотній стороні ухвали про відкладення розгляду апеляційної скарги. До канцелярії Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання ТОВ "Українська м'ясна компанія "Север-1" за вх. № 1333 про відкладення розгляду справи в зв’язку з перебуванням представника у Вищому адміністративному суді України.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечує, вважає, що відповідач мав можливість направити для участі у справі іншого представника.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання та вислухавши представника позивача з приводу заявленого клопотання, колегія суддів вирішила у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити, оскільки воно є необґрунтованим. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому відповідач, у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, має змогу направити до суду іншого представника. Разом з тим, у будь-якому випадку відповідач повинен був на виконання ухвали апеляційного господарського суду про порушення провадження по справі надати суду апеляційної інстанції письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, колегія суддів, дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представника позивача, враховуючи те, що відповідач, достеменно знаючи про час і місце судового засідання, не скористався своїм правом на участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції, дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника відповідача за наявними у справі документами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2010 року по справі № 05/218-10 підлягає зміні, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.09 р. сторони уклали договір поставки №М-0583, за яким постачальник на умовах цього договору зобов’язується передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п. 1.2 договору, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити продукцію за ціною вказаною у видатковій накладній.

Пунктом 1.2 даного договору сторони визначили, що постачальник (позивач) зобов’язується передати продукцію, а покупець (відповідач) прийняти продукцію. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, а також її часткове співвідношення визначаються та вказуються у видатковій накладній.

Згідно п. 1.3 договору №М-0583, умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс", які застосовуються із урахуванням особливостей, пов’язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

Відповідно до п. 2 вказаного договору відвантаження продукції, яку зобов’язується передати покупцеві постачальник здійснюється зі складу постачальника на узгоджених сторонами умовах. Постачальник зобов’язується одночасно з продукцією передати покупцеві його приналежності та документи (ветеринарне свідоцтво та якісне посвідчення), що стосуються продукції та підлягають переданню разом із продукцією відповідно до договору.

Згідно п. 3.4 договору №М-0583, оплата товару покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання товару.

17.02.10 р. сторони уклали договір поставки №0130, за яким постачальник на умовах цього договору зобов’язується передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п. 1.2 договору, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити продукцію за ціною вказаною у видатковій накладній.

Пунктом 1.2 даного договору сторони визначили, що постачальник (позивач) зобов’язується передати продукцію, а покупець (відповідач) прийняти продукцію найменування, одиниці виміру та загальна кількість якої, є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення визначаються та вказуються у видатковій накладній.

Згідно п. 1.3 договору №0130, умови цього договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс", які застосовуються із урахуванням особливостей, пов’язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

Відповідно до п. 2 вказаного договору відвантаження продукції, яку зобов’язується передати покупцеві постачальник та визначеної умовами договору здійснюється зі складу постачальника. Постачальник зобов’язується одночасно з продукцією передати покупцеві його приналежності та документи (ветеринарне свідоцтво та якісне посвідчення), що стосуються продукції та підлягають переданню разом із продукцією відповідно до договору. Доставка товару на склад покупця здійснюється за згодою сторін: або транспортом постачальника або транспортом покупця. Право власності на товар переходить до покупця з моменту отримання товару від постачальника. Покупець зобов’язаний прийняти товар у відповідності з вимогами законодавства.

Згідно п. 3.4 договору №0130, оплата товару покупцем здійснюється шляхом 100% попередньої оплати до його передання постачальником.

Відповідно до п. 9.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.10 р.

Позивач повністю виконав свої зобов’язання, поставивши відповідачу товар за договором поставки №М-0583 від 05.10.09 р. на загальну суму 674510,40 грн. та за договором поставки №0130 від 17.02.10 р. на загальну суму 544325,01 грн., а всього на загальну суму 1218835,41 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, залученими до матеріалів справи.

Відповідач повністю сплатив заборгованість за договором поставки №М-0583 від 05.10.09 р. та частково сплатив заборгованість за договором поставки №0130 від 17.02.10 р., а всього на загальну суму 1006010,40 грн., що підтверджується копіями банківських виписок позивача, залученими до матеріалів справи

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 212825,01 грн., яка не спростована відповідачем.

В цій частині колегія суддів зазначає, що заперечення відповідача факту підписання видаткових накладних є безпідставним, оскільки це твердження не підтверджено жодним доказом і суперечить як сукупності досліджених по справі доказів, так і змісту дій відповідача, спрямованих на оплату поставленої йому продукції.

26.05.10 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію №204 від 20.05.10 р. з вимогою сплатити заборгованість за поставлену продукцію в сумі 339325,01 грн., яку відповідач отримав 01.06.10 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, але відповідач не сплатив заборгованість і відповіді не надав.

Доказів належного виконання своїх зобов’язань за договором поставки №0130 від 17.02.10 р., тобто сплати заборгованості за отриманий товар в сумі 212825,01 грн. відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 525, 526, 530, 629, 692, 712 ЦК України та ст. 193 ГК України суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимоги позивача в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 212825,01 грн.

Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача пені по договору №М-0583 по 16.02.10 р. в сумі 3310,31 грн. та пені по договору №0130 в сумі 10814,24 грн., 3% річних по договору №М-0583 в сумі 484,48 грн. та 3% річних по договору № 0130 в сумі 1884,53 грн., інфляційні по договору №М-0583 в сумі 2710,13 грн. Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства (ст. 610, 611, 625 ЦК України), положень договору (п. 6.2) та фактичних обставин справи.

Судом першої інстанції не було належним чином перевірено розрахунок пені, річних за договором № 0130 від 17.02.10 р., наданий позивачем, тому колегія суддів не погоджується з висновком місцевого суду щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 25396,75 грн., 3% річних в сумі 3715,24 грн.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення без розгляду вимоги про стягнення інфляційних втрат за договором №0130 за період з 17.02.10 р. по 10.09.10 р. в розмірі 11065,01 грн., в зв’язку з тим, що в ст. 81 ГПК України не міститься такої підстави для залишення позову без розгляду, як ненадання обґрунтованого розрахунку інфляційних втрат. П.5 зазначеної статті передбачено, що суд залишає без розгляду позов у випадку коли позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, але в матеріалах справи міститься розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, який повинен був перевірений господарським судом.

Окрім цього, позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції був наданий обґрунтований розрахунок інфляційних по договору №0130 в сумі 2726,76 грн., який судом апеляційної інстанції був прийнятий.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5% річних, нарахованих у відповідності до п. 6.3 договору, як таких що не підлягають задоволенню, оскільки штраф є різновидом неустойки (ст. 549 ЦК України) і нараховані позивачем за одне й теж порушення грошового зобов’язання за вказаними вище договорами, а тому згідно листа ВАСУ № 01-8/91 від 10.03.98 р. до них застосовуються положення ст. 4 Закону України ”Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” щодо обмеження розміру стягнення подвійною обліковою ставкою НБУ.

Колегія суддів відкидає твердження відповідача про те, що судом першої інстанції при винесені рішення помилково встановлено факт досягання домовленості по всім істотним умовам договору та взагалі факт укладання угоди між позивачем та відповідачем, що є порушенням ст. 638 ЦК України, з огляду на наступне.

Ст. 628 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин

Договори поставки, що були укладені між ТОВ "Західноукраїнська аграрна компанія" та ТОВ "Українська м'ясна компанія "Север - 1" на протязі тривалого часу виконувався обома сторонами, відповідач отримував товар, проводив оплати про що свідчить видаткові накладні, що підписані директором відповідача, банківські виписки, акти звірки по розрахункам. Тобто вказані господарські відносини носили реальний характер та виконувались належним чином.

Відповідач не заперечує проти того, що товар ним був отриманий, однак не оплачений, про що свідчать акти звірки, що наявні у матеріалах справи.

Твердження відповідача про те, що суд першої інстанції відмовивши відповідачу у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи, позбавив його можливості надати відповідні докази для встановлення фактичних обставин справи та справедливого і неупередженого застосування законодавства, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, у відповідності до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що питання про відкладення розгляду справи є правом суду, а не обов’язком, суд першої інстанції вважав за можливе розглянути позов за наявними у матеріалах справи доказами.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування як суми основного боргу, так і нарахованих на неї сум річних, пені та інфляційних. Заперечення відповідача фактично зводяться до того, що суд першої інстанції не в повному обсязі з’ясував обставини, що мають значення для справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, частково ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. При прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції невірно визначений розмір 3% річних, пені та інфляційних за договором № 0130, тому рішення підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 4 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська м’ясна компанія "Север-1", Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2010 року по справі № 05/218-10 змінити та викласти в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська м’ясна компанія "Север-1" (61202 м. Харків, вул. Цілиноградська, б.38-А. Код ЄДРПОУ №35973587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західноукраїнська аграрна компанія" (80100 Львівська обл., м. Червоноград, вул. Львівська, 19. Код ЄДРПОУ №32018144) заборгованість за отриману по видатковим накладним продукцію по договору поставки №0130 від 17.02.10 р. в сумі 212825,01 грн., пеню по договору № 0130 в сумі 10814,24 грн., 3% річних по договору №0130 в сумі 1884,53 грн., інфляційні втрати по договору № 0130 в сумі 2726,76 грн., а також пеню по договору №М-0583 в сумі 3310,31 грн., 3% річних по договору №М-0583 в сумі 484,48 грн., інфляційні втрати по договору №М-0583 в сумі 2710,13 грн., державне мито в сумі 2347,57 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 196,22 грн.

В іншій частині позовних вимог (в частині стягнення штрафу у розмірі 10140,35 грн.) відмовити".

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя                                                             В.Я. Погребняк

                     суддя                                                   М.М. Слободін

суддя                                                             О.В.Шевель

Повний текст постанови складено та підписано 08.02.2011 року