Ухвала суду № 137942563, 29.06.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.06.2026 Справа №607/13724/24 Провадження №1-кп/607/725/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря с/з ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

та захисника ОСОБА_5

під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024216040000596 від 13 червня 2024 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024216040000596 від 13 червня 2024 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заявила клопотання про зміну застосованого запобіжного заходу, визначивши альтернативну заставу в розмірі, що не перевищує 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з огляду на погіршення стану здоров`я обвинуваченого та суттєве зменшення ризиків, визначених стороною обвинувачення на момент застосування запобіжного заходу, зокрема, повідомила про міцні соціальні зв`язки та хороші стосунки обвинуваченого із родичами. Також звернула увагу на те, що ОСОБА_4 не перешкоджав досудовому розслідуванню, а знаходився в реабілітаційному центрі закритого типу на стаціонарному відділенні ГО «Центр «Здорова країна», чим нівелюється ризик переховування від органів досудового розслідування та суду. Окрім того ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків не підтверджується, скільки на даний час потерпілі допитані в судовому засіданні, їм відшкодована шкода, свідком у даному провадженні є батько ОСОБА_4 , який теж надав покази в залі суду. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не підтверджується, оскільки обвинувачений щиро розкаюється у вчиненому, визнає свою вину та відшкодував шкоду у повному обсязі. Крім того у обвинувальному акті не вбачається систематичність вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, а тому заперечує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Також звернула увагу на наявність стійкого психічного розладу у ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про хворобу військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Київській області», та неможливості пройти повноцінне лікування в умовах перебування в місцях позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання свого захисника.

Прокурор в судовому засіданні не заперечив щодо визначення обвинуваченому ОСОБА_4 застави як альтернативного запобіжного заходу.

Суд, заслухавши клопотання захисника, думку інших учасників судового розгляду, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 201 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Встановлено, що згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 травня 2026 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 28.07.2026, без можливості внесення застави.

На даний час сторона захисту звернулась до суду із клопотанням про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу, визначивши альтернативну заставу. Розглядаючи вказане клопотання, судом вивчається можливість визначення застави як альтернативного запобіжного заходу до особи, яка утримується під вартою, для запобігання ризиків, які продовжують існувати на даний час, з урахуванням обставин, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.

Так, прокурором та матеріалами кримінального провадження доведено наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк, однак лише сама тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризиків, які продовжують існувати, не може бути достатньою і самостійною підставою для законності тримання особи під вартою, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції, відповідно до яких заарештована особа має право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов затримання, а рішення суду про продовження строку тримання під вартою не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою.

Таким чином, вирішуючи клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , зокрема, визначення застави як альтернативного запобіжного заходу, суд також враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, де викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Також під час розгляду клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу обвинуваченому, судом враховується наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, а саме ризик того, що обвинувачений зможе переховуватися від суду. Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , оскільки останній усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності. На думку суду, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду, адже суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Крім того встановлено, що ОСОБА_4 свідомо переховувався від органу досудового розслідування, у зв`язку з чим було оголошено його розшук, чим перешкоджав кримінальному провадженню та свідомо затягував досудове розслідування. При цьому у матеріалах судового провадження міститься лише довідка ГО «Центр «Здорова країна» №230/260 від 01.06.2021 про звернення ОСОБА_4 за амбулаторною психіатричною допомогою та довідка № 8424 від 24.10.2024 про проходження ОСОБА_4 курсу психоемоційного, соціального та фізичного відновлення в стаціонарному відділенні тренінгового центру з 18.08.2024 по 24.10.2024, що не спростовує факту переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування.

Водночас суд вважає, що на даний час перестав існувати ризик незаконного впливу на потерпілих та свідка у кримінальному провадженні, адже останні вже допитані під час судового розгляду.

Крім того, на переконання слідчого судді, відсутні інші ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Більше того, вказані ризики взагалі не враховувалися слідчим суддею й під час первинного застосування запобіжного заходу, а сторона обвинувачення не надала жодних нових доказів на їх підтвердження.

Слід зазначити, що за змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. При цьому згідно ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено у яких випадках слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, в тому числі щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

З викладеного вбачається, що законодавцем передбачено можливість, а не обов`язок суду не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а тому суд з урахуванням встановлених в ході розгляду даного клопотання обставин та характеризуючих даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, його молодий вік, наявність захворювання «Шизотиповий розлад. Психопатоподібний синдром з параноїчними включеннями», а також визнання ним своєї вини, відшкодування завданої потерпілим шкоди та відсутність у останніх претензії до обвинуваченого, приходить до переконання про можливість на даному етапі кримінального провадження визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави у відповідності до вимог ст. ст. 182, 183 КПК України, а також покласти на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України. При цьому суд приходить до переконання, що першочергово відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було обґрунтовано застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, що було необхідним для забезпечення його процесуальної поведінки, проте на даний час, на думку суду, можливим є визначення обвинуваченому ОСОБА_4 розміру застави, яка зможе забезпечити виконання ним передбачених КПК України обов`язків.

Так, згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.1 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, визначається в межах від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає, що заставу як альтернативний запобіжний захід слід визначити у максимально можливому розмірі, визначеному законодавцем, відносно вчиненого кримінального правопорушення - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому в разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_4 також необхідно покласти обов`язки, що визначені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає - м. Тернополя, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання в УДМС в Тернопільській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177-179, 182, 194, 201, 331, 616 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, зокрема, визначення застави як альтернативного запобіжного заходу задовольнити.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560,00 грн. (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 копійок), яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA738201720355269001500003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №607/13724/24, згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.06.2026.

Роз`яснити, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цього запобіжного заходу.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України:

-прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає - м. Тернополя, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання в УДМС в Тернопільській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 28 серпня 2026 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_3 .

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам провадження, а також надіслати уповноваженій службовій особі у місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали слідчого судді.

Головуючий суддя ОСОБА_1