Постанова № 13794199, 08.02.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2011 року Справа № 13/153-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищик І.В. (доповідач)

суддів Темкіжев І.Х., Верхогляд Т.А.

при секретарі Коваль Ю.Ю.

за участю представників сторін

від позивача: Захарченко Ю.О.

від відповідача: Перепелиця В.М.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничої комерційної фірми "Гала", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2010 року у справі № 13/153-10

за позовом публічного акціонерного товариства "Сведбанк", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю виробничої комерційної фірми "Гала", м. Дніпропетровськ

про стягнення 20799 718 грн. 22 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ ВКФ "Гала" про стягнення на підставі кредитних договорів №№ 221-008/08-КТ130208 від 16.04.08р., 221-021/07-КТ080607 від 21.06.2007 року заборгованості по кредитам в сумі 2627160,20 доларів США та 735,63 грн.(з яких 2384156,65 доларів США становить сума неповернутого кредиту, 221617,26 доларів США - проценти за користування кредитною лінією, 700,0 грн. - сплата комісії, 21386,29 доларів США та 35,63 грн. пеня за несвоєчасне надходження на рахунок банку суми заборгованості за кредитною лінією та процентів) в тому числі за рахунок звернення стягнення на нерухоме майно - нежитлові будівлі, що є предметом договорів іпотеки №№ 221-035/07-ІТ 150206, 221-039/07-ІН, 221-016/09-ІТ 130309, 221-037/07-ІТ 150206, 221-034/07-ІТ 150206.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2010 року у справі № 13/153-10 (суддя Первушин Ю.Ю.) позов задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь позивача стягнуто суму заборгованості в тому числі за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд послався на невиконання відповідачем зобов'язань за вищевказаними кредитними договорами, укладеними між позивачем та відповідачем, щодо повернення кредитних коштів, оплати відсотків за користування кредитом у встановлений договором строк ; відповідальність у вигляді пені передбачена умовами кредитного договору.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач - ТОВ ВКФ "Гала", звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позову. При цьому скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а саме:

- не враховано вимоги ст. 79 ГПК України про необхідність зупинення провадження у даній справі до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом (до розгляду в Красногвардійському районному суді м. Дніпропетровська справи про визнання недійсними вищевказаних кредитних договорів);

- не враховано підстави, за яких ці договори підлягають визнанню недійсними (неправомірна видача кредиту в іноземній валюті без наявності відповідної індивідуальної ліцензії);

- до участі у справі не залучено поручителя за кредитними договорами ОСОБА_1;

- не надано позивачем детального розрахунку стягуваних сум.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 21.06.2007р. та 16.04.2008р.між ВАТ "Сведбанк" (правонаступником якого є ПАТ „Сведбанк”), як банком, та ТОВ ВКФ „Гала”, як позичальником, було укладено два кредитні договори № 221-021/07-КТ080607 (Кредитний договір І) та 221-008/08-КТ130208 (Кредитний договір ІІ), згідно яких, банк має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених цими договорами, а позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цими договорами.

Розмір кредитної лінії за Кредитним договором І (з урахуванням умов додаткових вимог) становить 2172723,00 доларів США, строк користування кредитною лінією з 21.06.2007 року по 21.06.2014 року, цільове призначення кредитної лінії будівництво комерційної нерухомості; за Кредитним договором ІІ (з урахуванням умов додаткових вимог) 211433,65 доларів США зі строком повернення 15.06.2010 року, цільове призначення кредитної лінії: поповнення обігових коштів.

Загальна сума неповернутого кредиту за вказаними кредитними договорами становить 2384156,65 доларів США..

Сторонами за договором узгоджені графіки погашення заборгованості (додаток №1 до договорів), сплата процентів за користування кредитною лінією (п.1.4), порядок і строки сплати процентів (п.п.3.3, 4.1), оплата Банку комісії (п.7.5) та визначені умови дострокового повернення кредитної лінії (п.8).

Відповідно до умов вказаних договорів порушення Позичальником строків платежів або неналежне виконання додаткових умов є підставою для дострокового повернення кредитної лінії.

Банком умови кредитних договорів виконані належним чином та у повному обсязі, натомість позичальником в порушення зобовязань за договором обовязки по погашенню кредитної лінії та сплати процентів за користування кредитними коштами в установлені цими договорами строки виконані не були.

За змістом положень ч. 1, 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із частиною 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

В силу ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися, та сплати процентів.

Доказів повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитною лінією за Кредитними договорами І, ІІ та сплати комісії за проведення Банком розрахунків Позичальника відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу по кредиту у сумі 2384156,65 грн. доларів США, заборгованості зі сплати процентів за користування кредитною лінією в сумі 221617,26 доларів США та 700.0 грн. заборгованості зі сплати комісії посвідчуються матеріалами справи та правомірно задоволені господарським судом.

Пунктом 6.1 кредитних договорів І та ІІ, передбачено, що у випадку ненадходження на рахунок банку суми заборгованості за кредитною лінією та процентів у строки визначені договором строки позичальник незалежно від наявності його вини у невиконання чи неналежному виконанні зобовязань за цим договором, сплачує банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки за кредитною лінією, зазначеної у п. 1.4 , що діє на момент прострочення відповідного платежу від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення, при цьому кількість днів року приймається рівною 360 дням.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 21386,29 доларів США та 35,63 грн., нарахованої банком позичальнику за несплату сум за кредитною лінією, підставно задоволені господарським судом.

На забезпечення виконання зобовязань Позичальника за кредитними договорами І, ІІ між сторонами були укладені іпотечні договори № 221-016/09-ІТ30309 від 15.05.2009р., № 221-039/07-ІН від 21.06.2007р., № 221-034/07-ІТ150206 від 21.06.2007р., № 221-035/07-ІТ150206 від 21.06.2007р., № 221-037/07-ІТ150206 від 21.06.2007р., предметом яких явилося нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ ВКФ „Гала”, а саме, нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, 20 та вул. Робоча, 23в.

Відповідно до умов наведених іпотечних договорів у разі невиконання іпотекодавцем умов основного зобовязання іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі, включаючи основну суму боргу (кредит) та будь яке збільшення цієї суми відповідно до умов основного договору, проценти за користування кредитом, пеню та інші платежі і санкції, що передбачені або випливають з основного зобовязання (п. 10.3).

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду передбачено нормами статей 39, 41, 42 Закону України "Про іпотеку" та ст. ст. 590, 591 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 33 Закону України “Про іпотеку” право на звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у іпотекодержателя у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Цією ж статтею Закону передбачено, що якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Матеріалами справи доведено, що зобов'язання відповідача за кредитними договорами І та ІІ, які були забезпечені укладеними іпотечними договорами, не були виконані позичальником (відповідачем), відтак позивач правомірно звернувся з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача суми заборгованості в загальному розмірі 2627160,20 доларів США та 735,63 грн., вказавши про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечними договорами на нерухоме майно відповідача. Загальна вартість заставленого майна становить 7161042,19 грн., сума заборгованості відповідача перед позивачем в національній валюті становить 20782588,04 грн.

За вказаних обставин місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що внаслідок невиконання відповідачем вимог про погашення заборгованості по поверненню суми кредиту, сплаті нарахованих процентів та пені, позивач набув право на звернення стягнення на предмети іпотеки, відповідно до вимог ст. ст. 572, 589, 590 Цивільного кодексу України та ст. ст. 33, 35 Закону України „Про іпотеку” і правомірно задовольнив позовні вимоги в даній частині.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються до уваги колегією суддів в силу наступного:

В межах провадження у справі скаржником було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі на підставі ст. 79 ГПК України до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська про визнання недійсними вищевказаних кредитних договорів. Заявлене клопотання не було задоволене місцевим судом і дану обставину скаржник вказує як підставу для скасування рішення господарського суду.

Наразі дана обставина не перешкоджала розгляду даної справи по суті, оскільки на момент розгляду спору були відсутні докази порушення повязаної справи іншим судом; у встановленому порядку кредитні договори змінені, скасовані чи визнані недійсним не були, являлися чинними і породжували відповідні права та обовязки для сторін і залишаються чинними на момент розгляду апеляційної скарги.

Окрім того, відповідно до приписів ст. 104 Господарського процесуального кодексу України відмова в зупиненні провадження у справі не є підставою для скасування або зміни рішення.

Скаржник вважає, що господарським судом при ухваленні рішення не враховані підстави, за яких ці кредитні договори підлягають визнанню недійсними (неправомірна видача кредиту в іноземній валюті без наявності відповідної індивідуальної ліцензії). Дана обставина не впливає на розгляд справи по суті спору, оскільки питання правомірності/неправомірності укладання кредитних договорів не являлося предметом розгляду у даній справі.

Твердження скаржника про необхідність залучення до участі у справі поручителя за кредитними договорами фізичної особи ОСОБА_1 не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Відповідач (ТОВ ВКФ „Гала”) та поручитель (ОСОБА_1) в силу закону являються солідарними боржниками.

Згідно зі статтею 543 цього Кодексу у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Статтею 544 вказаного Кодексу передбачено, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя дає право кредитору отримати задоволення своїх вимог за рахунок одного з них або з обох (декількох) зобов'язаних осіб у межах загальної суми боргу.

Посилання скаржника на ненадання позивачем детального розрахунку стягуваних сум не відповідає матеріалам справи, які містять відповідні розрахунки, тоді як відповідачем у справі контрозрахунок суми кредиторської заборгованості, відсотків, комісійних та штрафних санкцій за невиконання зобовязань за договором наданий не був, наявність помилок у розрахунку позивача не доведена.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування оскаржуваного рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2010 року у справі № 13/153-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої комерційної фірми "Гала" без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді: І.Х.Темкіжев

Т.А.Верхогляд