Рішення № 137941541, 02.07.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/14414/25-Е

Провадження № 2/522/3683/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Чорнухи Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованість за кредитним договором № 8402 від 03.04.2024 у розмірі 40500,00 гривень; стягнути сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 гривень.

Позовна вимога про стягнення заборгованості обґрунтована тим, що відповідно до укладеного кредитного договору № 8402 від 03.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛТ Кредит" та відповідачем, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4000,00 гривень строком на 365 днів (до 03.04.2025), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування (912,5 відсотків річних). Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором 442642 направлявся відповідачу 03.04.2024 о 14:21:07 шляхом надсилання повідомлення на мобільний телефон, зазначений в кредитному договорі. Кредитний договір підписаний 03.04.2024 о 14:21:18 шляхом введення електронного підпису з одноразовими ідентифікатором 442642 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі інтернет https://kltcredit.com.ua/. Кредитні кошти у сумі 4000,00 гривень були відправлені відповідачу 03.04.2024 на платіжну картку № НОМЕР_1 . Відповідач в порушення мов кредитного договору не повернув суму кредиту, не сплатив нараховані відсотки відповідно до графіку платежів, в зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 40500,00 гривень, а саме: 4000,00 гривень - заборгованість за кредитом, 36500,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами за період з 03.04.2024 по 03.04.2025.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви передані для розгляду судді Чорнусі Ю.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07.07.2025 відкрито провадження та призначений розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано від Акціонерного товариства «Універсал Банк» інформацію: чи емітувалася на ім`я відповідача платіжна картка № НОМЕР_1 та виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти № НОМЕР_1 , що належить за період з 03.04.2024 по 08.04.2024 з відображенням часу зарахування коштів, інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 в період з 03.04.2024 по 08.04.2024, якщо на ім`я відповідача така платіжна картка емітувалась.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5 ст. 279 ЦПК України).

Сторони із відповідним клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не звертались.

З огляду на положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, дослідивши докази, наявні у справі, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Положеннями ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 1055 ЦК України встановлює вимоги до форми кредитного договору, зокрема кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно з п. п. 6, 7 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - Закону України № 675-VIII) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону України № 675-VIII).

Згідно з ч. ч. 3, 12 ст. 11 Закону України № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України № 675-VIII).

Суд встановив, що 03.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛТ Кредит" (надалі - товариство) та ОСОБА_1 (надалі - позичальник) укладений кредитний договір № 8402, предметом якого є надання товариством позичальнику грошових коштів у розмірі 4000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язання позичальника повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, в строк визначений договором.

Умовами надання кредиту є наступні: мета отримання кредиту - на споживчі цілі; процентна ставка за користування кредитом становить 2,5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 912,50%) користування кредитом; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою; строк надання кредиту становить 365 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів (п.. п. 1.2. - 1.4. договору № 8402 від 03.04.2024).

Невід`ємною частиною договору є правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛТ Кредит", які розміщені на сайті https://kltcredit.com.ua/. Товариство здійснює переказ cуми кредиту на електронний платіжний засіб № НОМЕР_1 . Продовження строку надання кредиту, вказаного в п. 1.4. Договору не передбачено (п. п. 1.6., 1.8., 1.10. договору № 8402 від 03.04.2024).

Порядок повернення кредиту визначений п. п. 4.1. - 4.9. договору № 8402 від 03.04.2024.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 03.04.2025 (п. 7.2. договору № 8402 від 03.04.2024).

Згідно з пп. 7.3.10. п. 7.3. договору № 8402 від 03.04.2024 підписуючи договір, позичальник засвідчує, що повністю розуміє та погоджується з усіма умовами та змістом договору, додатків до нього, паспортом споживчого кредиту та правил і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 8402 від 03.04.2024 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 442642, 03.04.2024.

У матеріалах справи містяться копії таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки за кредитним договором, підписаного відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 442642, паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація про основні умови кредитування, щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання та/ або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, що є невід`ємною частиною кредитного договору № 8402 від 03.04.2024, підписаного відповідачам за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 611300.

На підтвердження виконання зобов`язання за кредитним договором № 8402 від 03.04.2024 позивачем долучена до матеріалів справи копію довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Елаєнс» від 11.06.2025 про перерахування суми коштів у розмірі 4000,00 гривень 03.04.2024 на платіжну картку № НОМЕР_2 .

На виконання ухвали Приморського районного суду від 07.07.2025 на адресу суду 28.01.2026 від Акціонерного товариства «Універсал Банк» надійшов лист № БТ/Е-2720 від 27.01.2026, яким підтверджений факт емітування банківської картки № НОМЕР_2 відповідачу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , та долучена виписка про рух коштів по картковому рахунку відповідача, у якій відображено зарахування коштів у сумі 4000,00 гривень 03.04.2024.

Отже, факт отримання відповідачем від позивача грошових коштів на підставі кредитного договору № 8402 від 03.04.2024 у сумі 4000,00 гривень підтверджується належними та допустимими доказами.

У матеріалах справі відсутні докази повернення відповідачем коштів, отриманих від позивача у кредит. Отже, відповідачем порушено виконання зобов`язань за договором.

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, надати докази на спростування тверджень, наведених у позовній заяві, подати контррозрахунок заборгованості. Докази оплати відповідачем заборгованості у матеріалах справи відсутні.

Щодо вимоги про стягнення процентів суд дійшов наступного висновку.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначив: "Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах".

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, суд вважає, що стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, яка у дев`ять разів перевищує суму основного боргу, не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, відтак, наявні підстави для зменшення розміру заборгованості за процентами до 4000,00 гривень.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Верховний Суд у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 591/2393/18 зазначив: "суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України."

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 сформульовано такий висновок: «Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи».

Згідно із ч. ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки справа є малозначною, розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, справа не становить значного суспільного інтересу, впливає виключно на відносини між кредитором та боржником, враховуючи предмет і ціну позову, а також з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 1000,00 гривень.

Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До матеріалів справи долучено копію платіжної інструкції від 20.06.2025 про сплату позивачем судового збору у розмірі 2422,40 гривень. При відкритті провадження у справі суд встановив факт надходження та зарахування коштів до спеціального фонду Державного бюджету України. Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 478,50 гривень, пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 7, 76-83, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 352, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 625, 626, 629, 1048, 1049, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» (ЄДРПОУ 40076206, місцезнаходження: 03035, Україна, місто Київ, площа Солом`янська, будинок 2, приміщення 04) суму заборгованості за кредитним договором № 8402 від 03.04.2024 у розмірі 8000,00 гривень (вісім тисяч гривень 00 коп.), що складається з: 4000,00 гривень (чотири тисячі гривень 00 коп.) - заборгованість за кредитом, 4000,00 гривень (чотири тисячі гривень 00 коп.) - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» (ЄДРПОУ 40076206, місцезнаходження: 03035, Україна, місто Київ, площа Солом`янська, будинок 2, приміщення 04) витрати по оплаті судового збору у розмірі 478,50 гривень (чотириста сімдесят вісім гривень 50 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 гривень (одна тисяча гривень).

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Юлія ЧОРНУХА