Рішення № 137940283, 02.07.2026, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/803/26

2/0187/585/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2026 р. селище Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Говорухи В.О., за участю секретаря судового засідання Неймак М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В:

29.04.2026 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява від представника ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, 18.08.2017 між АТ "АЛЬФА-БАНК" та ОСОБА_1 укладено Договір № CCNG-615563280. Відповідно до умов Договору, кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 21 200,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 18.08.2018 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 35.99%. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши Позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви. Згідно з умовами Договору Позичальник зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені та інші платежі передбачені Договором. Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Договором. Додатково повідомляємо, що відповідно до Протоколу №2/2022 від 18.08.2022 Позачергових загальних зборів акціонерів АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА БАНК», відповідно до умов яких, змінено найменування Банку з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» на наступне: Повне найменування Банку українською мовою: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК»; Скорочене найменування Банку українською мовою: АТ «СЕНС БАНК».

17.05.2021 укладено договір № 2 відповідно до якого АТ "АЛЬФА-БАНК" відступило на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЛЕКСІС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CCNG-615563280.

18.05.2021 укладено договір № 18-05/21 відповідно до якого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЛЕКСІС" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CCNG-615563280. 10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CCNG-615563280. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № CCNG-615563280.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №CCNG-615563280 від 18.08.2017, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 40 736,77 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 30 464,44 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 2102,71 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами 5702,33 грн., інфляційні збитки 1936,46 грн., нараховані 3% річних 530,83 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором № CCNG-615563280 від 18.08.2017 у розмірі 40 736,77 грн., а також судові витрати у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

Ухвалою судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04.05.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

13.05.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Працевитого Р.В. до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, 18.08.2017 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа Банк» з метою відкриття поточного рахунку, у зв`язку із чим була підписана оферта на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Перед виникненням правовідносин між відповідачем та АТ «Альфа-Банк» ОСОБА_1 зробив оферту Банку. Відповідно до умов вказаної оферти ОСОБА_1 отримував картковий рахунок на наступних умовах: кредитний ліміт до 200 000,00 грн.; процентна ставка за користування коштами 36% річних. У 2021 році відповідач припинив використання картки АТ «Альфа-Банк». Жодних претензій від представників банку або повідомлень щодо наявної заборгованості не отримував. У травні 2026 відповідачу стало відомо про звернення ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 40 736,77 грн. Відповідач категорично не погоджується із вказаним розміром заборгованості, оскільки надані докази по справі є неналежними та не підтверджують нарахованої суми боргу. Позивачем не зазначено яка саме сума тіла кредиту, та яка сума відсотків підлягають стягненню, яким чином утворилась заборгованість, за який саме період. Таким чином, фактично, позивачем не надано жодних пояснень щодо порядку утворення суми боргу в розмірі 40 736,77 грн. У зв`язку із чим відповідач просить Товариство надати додаткові пояснення щодо порядку формування вказаної суми боргу, складових частин та щодо підстави виникнення вказаної суми боргу.

Крім того зазначає, що Товариством не надано всі невід`ємні частини договору, у зв`язку із чим відсутня реальна можливість належним чином оцінити всі умови.

Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинним документом АТ «Альфа-Банк», який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Будь-яких доказів видачі кредитних коштів до матеріалів справи позивачем надано не було. Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що заборгованість відповідача за кредитною лінією від 18 серпня 2017 року становить 40 736,77 грн. (відповідно до розрахунку заборгованості), матеріали справи не містять. Крім того, розрахунок заборгованості не є належним доказом наявності заборгованості та її розміру та не є первинним документом, у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Таким чином, фактично, складений ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» розрахунок не є належним доказом, оскільки не вважається первинним документом.

Також зазначає, що з огляду на приписи пункту 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, наведені постанови Кабінету Міністрів України, якими з 12 березня 2020 року установлено на всій території України карантин, що діяв протягом всього періоду, за який нараховувалась пеня, можна дійти висновку про те, що стягення з ОСОБА_1 суми пені в розмірі 5 702,33 грн. є безпідставним та таким, що суперечить нормам матеріального права. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постановах від 16 грудня 2021 року у справі № 922/4076/20 та 25 жовтня 2022 року у справі № 916/183/22. Наведене свідчить про необхідність відмови у задоволенні вимоги Позивача про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язань за договором.

У зв`язку з чим, представник відповідача просить суд: відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу.

Також, від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Працевитого Р.В. до суду через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому заявлено вимогу про зменшення розміру витрат на правову допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до 2000,00 грн. з урахуванням незначної складності та зразковості справи, оскільки позивачем не долучено доказів здійснення оплати на рахунок Адвокатського об`єднання «ЛІГАЛ ACCICТАНС» за послуги саме відносно судової справи із загальної вартості правової допомоги, наданої у судовій справі відносно ОСОБА_1 . Відповідач вважає таку ціну надмірною у зв`язку із тим, що справа є типовою, позовна заява не розписано деталізовано. По суті надана позовна заява є сформованим зразком, який використовується щодо всіх боржників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в подібних правовідносинах.

Крім того, від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Працевитого Р.В. до суду через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про витребування доказів. 1. Представник відповідача просить суд: витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» графік та розрахунок сукупної вартості кредиту, який міститься в Тарифах, що є невід`ємною частиною Договору від 18.08.2017 р., укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк»; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» належну виписку по рахунку ОСОБА_1 ; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» належний розрахунок заборгованості за Договором від 18.08.2017, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк». В обґрунтування клопотання зазначає, що Товариством не надано всі невід`ємні частини договору, у зв`язку із чим відсутня реальна можливість належним чином оцінити всі умови.

15.05.2026 від представника позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів та на клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Представник позивача просить суд: відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про витребування доказів від 13.05.2026 року як необґрунтованого та такого, що подане з порушенням вимог процесуального законодавства, оскільки позивачем до матеріалів справи вже подано всі документи, які були передані новому кредитору в межах процедури відступлення права вимоги, а також усі наявні у Позивача документи, що підтверджують виникнення та існування кредитних правовідносин між первісним кредитором та відповідачем. Відповідач не надав суду жодного доказу того, що ним вживалися будь-які дії для самостійного отримання документів, які він просить витребувати. Представник позивача зазначає, що позивачем до матеріалів позовної заяви було належним чином долучено документи, які підтверджують обсяг, характер наданих юридичних послуг, а також їхню вартість.

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19.05.2026 за клопотанням представника позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витребувано від Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» докази. У задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Працевитого Геннадія Олександровича про витребування доказів, відмовлено.

Витребувана інформація надійшла до суду 03.06.2026.

19.05.2026 від представника позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. Представник позивача зазначає, що відсотки нараховані відповідно до умов кредитного договору. Будь яких інших сум, крім відсотків за користування кредитом, кредитор не заявляв до стягнення. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Додатково наголошують, що умови укладеного договору є типовими та розповсюдженими на ринку фінансових послуг, що не суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям. Наголошують, що на момент укладення кредитного договору відповідач не звертався до кредитора із заявами про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, що свідчить про прийняття та згоду зі всіма умовами такого договору. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача представник позивача вказує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Наголошують, що сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою відповідача. Отже, такі твердження є припущеннями.

03.06.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Працевитого Р.В. до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі. Представник позивача пояснює, що позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними та допустимими доказами отримання кредитних коштів за Договором № CCNG-615563280 від 18.08.2017 між АТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_1 , наявності та розміру заборгованості за кредитним договором, отримання ним кредитних коштів та загалом існування у нього заборгованості. Крім того, позивачем зазначено, що надані розрахунки заборгованості не від первісного кредитора є належними та такими, що підтверджують факт укладання договору. В додатках до позову є розрахунки заборгованості від ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». У вказаних розрахунках зазначено лише загальну суму заборгованості та з чого вона складається, що унеможливлює встановити, яким чином та в який період нараховувалась пеня в розмірі 5 702,33 грн. Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинним документом АТ «Альфа-Банк», який міг би підтвердити отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначені розрахунки з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створені самим Позивачем та ТОВ «Вердикт Каптал», а, відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає банк. Розрахунки не містять інформації щодо відсоткової ставки, розміру щоденних / щомісячних відсотків. Неможливо встановити порядок нарахування як відсотків, так і яким чином утворилась сума боргу. Також зазначають, що позивачем не надано доказів сплати коштів за надання правової допомоги згідно договору 01-07/2024 від 01.07.2024 про надання правової допомоги.

11.06.2026 від представника позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» через підсистему «Електронний суд» до суду надійшли письмові пояснення позивача та клопотання про витребування доказів. Представник позивача просить суд витребувати в АТ «СЕНС БАНК» розрахунок заборгованості за Договором № CCNG-615563280 від 18.08.2017 станом на 17.05.2021 року (дату відступлення права вимоги до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЛЕКСІС»), оскільки під час передачі прав вимоги первісним кредитором розрахунок заборгованості із зазначенням щоденного нарахування процентів, комісій, періодів їх нарахування, а також інформації щодо здійснених відповідачем платежів та напрямів їх зарахування наступним кредиторам переданий не був. Вказані обставини унеможливлюють подання до суду розгорнутого розрахунку заборгованості задля підтвердження правомірності нарахованої суми заборгованості.

12.06.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Працевитого Р.В. до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких представник позивача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 40 736,77 грн. Вказує, що фактично розрахунки заборгованості від ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» суперечать наданій виписці по рахунку, адже перші вказують на наявність заборгованості, а друга надає інформацію щодо її відсутності. Виписка по рахунку не містить інформації щодо відсоткової ставки, розміру щоденних / щомісячних відсотків. Неможливо встановити порядок нарахування як відсотків, так і яким чином утворилась сума боргу. Інших доказів на підтвердження наявності заборгованості позивачем не надано, з огляду на що відсутні підстави для задоволення позову. Відповідно до розрахунку заборгованості з відповідача систематично проводились списання комісії за РКО. Оскільки правовідносини між відповідачем та АТ «Альфа-Банк» виникли з метою отримання позичальником у користування кредитного ліміту Відповідачем щомісячно здійснювались погашення на рахунок АТ «Альфа-Банк». В той же час, відповідачу не було відомо, що у вказані щомісячні оплати входила комісія за розрахунково-касове обслуговування. Жодних документів, в яких була погоджена та/або описана вказана комісія відповідач не бачив та не підписував, зворотного матеріали справи не містять. Вказана комісія є незаконною, оскільки суперечить частині першої другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Оскільки АТ «Альфа-банк» здійснював списання комісії, яка є нікчемною по своїй суті судом має бути врахована сума комісії, яка була сплачена відповідачем, в рахунок погашення заборгованості по кредиту. (в рахунок погашення тіла+ відсотків).

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15.06.2026 за клопотанням представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витребувано у АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК»): розрахунок заборгованості за Договором № CCNG-615563280 від 18.08.2017 року станом на 17.05.2021 року (дату відступлення права вимоги до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС») із зазначенням розміру основного боргу, нарахованих процентів, штрафних санкцій (за наявності), періодів їх нарахування, а також інформації щодо здійснених позичальником платежів та напрямів їх зарахування.

Витребувана інформація надійшла до суду 18.06.2026.

16.06.2026 від представника позивача ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» через підсистему «Електронний суд» до суду надійшли письмові пояснення позивача. Представник позивача пояснює, що твердження відповідача щодо незаконності комісії за розрахунково-касове обслуговування (РКО) не мають жодного правового значення для вирішення даного спору, оскільки така комісія чинним позивачем до стягнення взагалі не заявлялася, і, більше того, навіть не передавалася за ланцюгом договорів правонаступництва від первісного кредитора до правонаступників.

29.06.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Працевитого Р.В. до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення за якими останній заперечує належне доведення розміру заборгованості розрахунком заборгованості наданим АТ «СЕНС БАНК» а також правомірність зарахування РКО та необхідність її врахування в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту.

Представник позивача, в свою чергу, 30.06.2026 через підсистему «Електронний суд» подав письмові пояснення, де зазначив, що відповідач внаслідок невірного розуміння специфіки банківського обліку ототожнює технічне припинення обліку заборгованості на рахунках первинного кредитора із належним виконанням цивільно-правового зобов`язання. У разі укладення договору про відступлення права вимоги (факторингу) банківська установа зобов`язана здійснити операцію зі списання відповідного активу зі свого балансу та закрити кредитний рахунок позичальника, оскільки право вимоги переходить до третьої особи.

Таким чином, показник «0.00 UAH» в АТ «СЕНС БАНК» є виключно наслідком реалізації правочину з відступлення права вимоги, а не процесуальним доказом припинення зобов`язання.

Як чітко вбачається з наданого банком розрахунку, який міститься у матеріалах справи, станом на 17.05.2021 року дату укладення Договору № 2 про відступлення права вимоги на користь ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» за Кредитним договором № CCNG-615563280 було сформовано: «Загальна сумма заборгованості: 36 166,77» та «Сумма для погашення договора: 36 166,77». Вказаний розрахунок є належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні статей 7779 ЦПК України, оскільки відображає хронологічний і математичний рух коштів, нарахування чергових платежів та фіксує точний розмір грошових коштів, які Відповідач не повернув та право вимоги щодо яких перейшло за ланцюгом договорів факторингу від АТ «АЛЬФА-БАНК» (АТ «СЕНС БАНК») через ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» (Договір № 2 від 17.05.2021 р.) та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (Договір № 18-05/21 від 18.05.2021 р.) до теперішнього кредитора ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (Договір № 10-01/2023 від 10.01.2023 р.).

Представник позивача в позовній заяві просив суд розглядати справу за його відсутності. Проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18.08.2017 між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» укладений договір шляхом підписання Оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії та Анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Альфа-Банк» та підписано Паспорт споживчого кредиту від 18.08.2017.

Оферта на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, Анкета-заява про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» від 18.08.2017 по суті є кредитним договором, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 .

Так, в Оферті на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії ОСОБА_1 просив банк відкрити йому поточний рахунок у валюті гривня, з лімітом відновлювальної кредитної лінії у розмірі 200 000,00 грн. доступною сумою для відповідача на момент укладання Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії з встановленого Договором та вказаного в цій Оферті на укладення Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії ліміту відновлювальної кредитної лінії у розмірі 8000,00 грн.

Процентну ставку за користування коштами Відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою пропонує встановити у розмірі 36,00% річних. Обов`язковим мінімальним платежем пропонує встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінію, але не менше 50 грн.

Згідно з пунктом 5 Анкети-заяви відповідач підтвердив, що зі змістом Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» та укладення Договору між ним та ПАТ «Альфа-Банк» на умовах, викладених в Публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сторінці банку www.alfabank.ua, а також підтвердив, що отримав примірник Договору та додатків до нього.

Крім цього, 18.08.2017 ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту, який містить умови кредитування, а саме: основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: максимальна сума кредиту - до 200 000,00 гривень; строком на 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов Договору. Процентна ставка 35,99%, тип фіксована. Кількість та розмір платежів, періодичність внесення: щомісячно, не менш ніж сума обов`язкового мінімального планету 7% від суми заборгованості, мінімум 50 грн.

Факт отримання кредитних коштів та користування ОСОБА_1 кредитними коштами підтверджується випискою по рахунку АТ «СЕНС БАНК» за період з 18.08.2017 по 17.05.2021, з якої вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами для особистих потреб, тобто реалізував своє право на користування кредитним лімітом.

Крім того, досліджена судом виписка з рахунку містить інформацію щодо збільшення кредитного ліміту: 18.08.2017 8000,00 грн., 16.04.2018 4200,00 грн., 13.07.2018 4000,00 грн., 05.09.2019 5000,00 грн.

Відповідно до протоколу № 2/2022 від 18.08.2022 року позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» змінено найменування банку на АТ «Сенс Банк».

Згідно розрахунку заборгованості за договором № CCNG-615563280 від 18.08.2017 наданого первісним кредитором АТ «СЕНС БАНК» на виконання ухвали суду загальний розмір заборгованості станом на 17.05.2021 становить 36 166,77 грн.

17.05.2021 укладено договір № 2 відповідно до якого АТ "АЛЬФА-БАНК" відступило на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЛЕКСІС" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CCNG-615563280.

18.05.2021 укладено договір № 18-05/21 відповідно до якого ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЛЕКСІС" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CCNG-615563280.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» станом на 10.01.2023 загальна заборгованість відповідача становить 40 736,77 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 30 464,44 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 2102,71 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами 5702,33 грн., інфляційні збитки 1936,46 грн., нараховані 3% річних 530,83 грн.

10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № CCNG-615563280.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № CCNG-615563280.

Із розрахунку заборгованості ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» встановлено, що загальна сума заборгованості за договором № CCNG-615563280 від 18.08.2017 станом на 06.04.2026 становить 40 736,77 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 30 464,44 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 2102,71 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами 5702,33 грн., інфляційні збитки 1936,46 грн., нараховані 3% річних 530,83 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи наведене, суд вважає, що представлені стороною позивача Договори факторингу та Реєстри права вимоги є належними та допустимими доказами, які у встановленому законом порядку підтверджують перехід до позивача пред`явлення права вимоги до відповідача за кредитним договором № CCNG-615563280 від 18.08.2017, оскільки укладаючи договори факторингу сторони узгодили всі істотні умови для таких видів договорів відповідно до чинного законодавства та дійшли згоди щодо укладання договорів на зазначених у них умовах, а тому з власної ініціативи визначили для себе правила подальшої поведінки. Належних та допустимих доказів того, що сторонами договору факторингу в момент його підписання не додержано вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у відповідності до умов договору.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, як передбачено ст. 527 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України, позичальник за кредитним договором зобов`язаний повернути кредит та сплатити відсотки в розмірі та на умовах встановлених договором.

Всупереч умовам Кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.

Згідно з ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд наголошує, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Відповідно до ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею, суд зазначає наступне.

У разі прострочення позичальником в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого (позикодавцем), запозичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Отже, дослідивши наданий суду розрахунок заборгованості, з огляду на приписи пункту 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України, якими з 12 березня 2020 року, якою установлено на всій території України карантин, що діяв протягом всього періоду, за який нараховувалась пеня, суд приходить до висновку про те, що стягення з ОСОБА_1 суми пені в розмірі 5 702,33 грн. є безпідставним та таким, що суперечить нормам матеріального права.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постановах від 16 грудня 2021 року у справі № 922/4076/20 та 25 жовтня 2022 року у справі № 916/183/22.

Таким чином в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача заборгованість за пенею та/або штрафами 5702,33 грн., за прострочення виконання зобов`язань за договором, слід відмовити.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли часткове підтвердження під час судового розгляду справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 35 034,44грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 30 464,44 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 2102,71 грн., інфляційні збитки 1936,46 грн., нараховані 3% річних 530,83 грн.

Суд зазначає, що сторонами було погоджено всі істотні умови договору та відповідач був ознайомлений з ними, про що свідчить його підпис . Доводи представника відповідача, крім заперечень про стягнення штрафу, викладені ним у відзиві на позов та письмових поясненнях, спростовуються матеріалами справи та умовами укладеного кредитного договору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

Згідно частини 1статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» ТА АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявку на надання юридичної допомоги № 57 від 02.03.2026 на загальну суму 16 000,00 грн., витяг з акту № 20 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026, тарифи.

Згідно із положеннями ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу при встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд звертає увагу, що у постанові від 31.05.2022 у справі №927/727/21 Верховний Суд сформував наступний висновок: «Судами з урахуванням відповідних законодавчих приписів та правових висновків, викладених у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/996/18, правильно відзначено, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено».

Отже, згідно із ст. 137 ЦПК України, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, співмірність даних витрат, які на думку суду є завищеними, тому суд вважає такими, що підлягають до задоволенню витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1004,10 грн., виходячи з розрахунку: 35 034,44 грн. (розмір задоволених позовних вимог) * 2662,40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 40 736,77 грн. (розмір заявлених позовних вимог), що є пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.10,12,81,141,264,265,273,352,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором № CCNG-615563280 від 18.08.2017 станом на 06.04.2026 у розмірі 35 034,44 грн. (тридцять п`ять тисяч тридцять чотири грн. 44 коп.), з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 30 464,44 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 2102,71 грн., інфляційні збитки 1936,46 грн., нараховані 3% річних 530,83 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судовий збір у розмірі 2 289,71 грн. та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., а всього на загальну суму 7 289,71 грн. (сім тисяч двісті вісімдесят дев`ять грн. 71 коп.)

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133);

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Повне судове рішення складено 02.07.2026.

Суддя В.О. Говоруха