Рішення № 13793992, 11.02.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2011 року Справа №16/2549

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем Волна С.В., за участю представників сторін:

від прокуратури: Синецька О.Ю.

від позивача: Храмченко Н.В. - за довіреністю;

від відповідача: Ульянов С.М. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах Міністерства аграрної політики України та в особі Аграрного фонду до Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Велика Бурімка" про примусове виконання обов'язку в натурі та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Заступником прокурора Черкаської області подано позов в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та Аграрного фонду про зобов’язання відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Велика Бурімка" поставити товар - зерно пшениці третього класу в кількості 1 000 тонн на суму 1 251 430,00 грн. Аграрному фонду на базисі поставки ВАТ "Гладківщинське ХПП" та стягнення 250 368,29 грн. з яких: 250 286,00 грн. штрафу і 82,29 грн. штрафу за порушення виконання зобов'язання по передачі пшениці. Заявою (а.с. 20) від 13.01.2011 року позивач свої вимоги уточнив та збільшив і просить зобов'язати відповідача виконати на користь позивача свій обов'язок - поставити товар: зерно пшениці третього класу, що відповідає вимогам ДСТУ 3768-2009, в кількості 1 000 тонн на суму 1 251 430,00 грн., просить стягнути пеню в сумі 373,71 грн., штраф у розмірі 250 286,00 грн. (20%) та 87 600,10 грн. (7%).

Прокурор та представник позивача у судових засіданнях уточнені позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просили позов задовольнити.

Відповідач визнав позов в частині зобов'язання виконання обов'язку по поставці зерна, а в частині стягнення штрафів та пені у задоволенні позову просить відмовити через форс-мажорні обставини, що склалися при вирощуванні зерна.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позов підлягає лише до часткового задоволення, виходячи з такого:

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Форвардного біржового контракту № 760 Ф (а.с. 8-9, далі - договір) на закупівлю Аграрним фондом зерна від 19.03.2009 року, за умовами якого відповідач (продавець) передає позивачу (покупцю) у власність товар: пшеницю 3-го класу, що відповідає ДСТУ 3768-2004 (далі-Товар), а позивач зобов’язаний прийняти товар та оплатити його (пункт 1.1 контракту). Товар відповідач зобов'язався поставити в кількості 2000 тонн в серпні 2009 року.

В подальшому сторони підписали ( а.с. 10-11):

- додатковий договір № 1 від 30.10.2009 року, в якому змінено місяць поставки на серпень 2010 року;

- додатковий договір № 2 від 31.12.2009 року, в якому встановлено, що відповідач передає позивачу товар у власність - пшеницю 3 класу, що відповідає ДСТУ 3768-2009, в кількості 1 000 тонн у серпні 2010 року на базисі поставки ВАТ «Гладківщинське ХПП».

Даний договір за своїм змістом є договором поставки та відповідає ст. 712 ЦК України про те, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 Цивільного кодексу України).

Сторони в пункті 5.1 контракту домовились, що покупець протягом 3 робочих днів з моменту укладення Контракту на торгах Аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50% від суми Контракту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач свої зобов’язання виконав, перерахувавши відповідачу 1 251 430 грн. авансового платежу (а.с. 42) з посиланням на біржовий контракт, укладений між сторонами.

Проте відповідач свої зобов’язання за договором не виконав, зерно позивачу в термін до 01 жовтня 2010 року (хоча б на суму отриманого авансу), як того вимагає уточнений сторонами пункт 2.1 договору, не поставив.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У відповідності до норм ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, сторони користуються своїми процесуальними правами на свій розсуд та самостійно обирають способи захисту права. На запитання суду позивач не побажав уточнити свої вимоги в частині встановлення термінів виконання відповідачем своїх зобов'язань в натурі та вважає, що саме обраний спосіб захисту права "зобов'язати виконати зобов'язання" найбільш повно захищає права позивача.

У відповідності до ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту права може бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Оскільки відповідач свої зобов’язання по поставці товару не виконав, строк виконання зобов'язання по поставці зерна вже є таким, що настав і позивач просить примусово зобов'язати відповідача виконати зобов'язання по поставці зерна, суд дійшов висновку про необхідність зобов’язати відкрите акціонерне товариство "Племзавод "Велика Бурімка" виконати обов’язок в натурі, а саме: поставити позивачу зерно пшениці третього класу, що відповідає ДСТУ 3768-2009, в кількості 1 000 тонн на суму 1 251 430 грн. і повністю задовольняє позов в цій частині позовних вимог.

Відповідач проти задоволення позову в цій частині не заперечив, дані позовні вимоги визнав повністю.

Відповідно до пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Позивач також просить стягнути із відповідача штраф у сумі 250 286,00 грн. на підставі п. 7.2. договору.

Дані вимоги підлягають до повного задоволення, виходячи з такого:

Сторонами в пункті 7.2. договору було спеціально обумовлено, що за невиконання відповідачем умов контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого товару.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що строк поставки товару (до 01 жовтня 2010 року) відповідачем прострочений, розрахунок розміру штрафу є арифметично вірним, тому суд задовольняє позов в цій частині і стягує з відповідача 250 286, 00 грн. (1 251 430,00 грн. Х 20%).

Доводи відповідача про те, що він не повинен відповідати за невиконане зобов'язання через настання форс-мажорних обставин, суд не приймає, виходячи з наступного:

У відповідності до розділу 8 договору, сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань у наслідок обставин непереборної сили ( форс-мажор) за умови, що дані обставини сталися не з вини Сторін та безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань. У цьому разі термін виконання зобов'язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається відповідний договір.

Сторона, для якої сталися такі умови, повинна в короткий строк, але не пізніше 5 днів повідомити іншу Сторону про настання і припинення обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов'язань.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення даних обставин не переробної сили позбавляє Сторону права посилатися на дані обставини.

Якщо обставини не переробної сили діють більше трьох місяців, то такий факт підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України.

Суд вважає, що з приводу застосування форс-мажорних обставин сторонами у договорі було досягнуто істотних умов, які повинні бути виконані в будь-якому випадку.

У відповідності до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За доводами відповідача, неможливість виконання зобов'язання по поставці зерна на користь позивача сталася виключно через погані погодні умови перезимівлі 2009-2010 років, коли посіви пшениці у відповідача вимерзли, що підтверджено і висновком про форс-мажорні обставини Торгово-промислової палати України від 30.11.2010 року та експертним висновком № О-214 від 24.05.2010 троку (а.с. 32-33). Однак, згідно п. 8.4. договору такі факти повинні підтверджуватися виключно довідкою ТПП України, а не висновком. Довідки про форс-мажор відповідачем суду не надано.

З вказаних висновку та експертного висновку вбачається, що несприятливі погодні умови для посівів відповідача склалися на протязі всього осінньо-зимового та ранньовесняного періоду 2009-2010 років, внаслідок різкого коливання температур, періодичної аномально холодної погоди, утворення притертої льодової корки, перенасичення ґрунту вологою, що спричинило загибель посівів, в т.ч. і пшениці на 90 і 100%. Відповідачем було зроблено акт обстеження загиблих посівів від 12.04.2010 року.

Суд вважає, що про наявність несприятливих факторів перезимівлі і загрози невиконання договору відповідач знав ще в січні-березні 2010 року, оскільки агрономи підприємства достеменно знають показники крайніх температур для життєздатності посівів та які ще фактори негативно впливають на рослини і відслідковують їх. По крайній мірі, складений відповідачем акт обстеження загиблих посівів від 12.04.2010 року, про який вказано у експертному висновку № О-214 від 24.05.2010 року, засвідчує, що вже з цієї дати відповідач точно знав про неможливість виконання зобов'язання перед позивачем.

Однак відповідачем в порушення п. 8.2. договору ніяким чином не було попереджено позивача в п'ятиденний термін про настання форс-мажорних обставин, які створюють загрозу невиконання договору.

За доводами відповідача, він почав вести переписку із позивачем щодо неможливості виконання договору лише у липні-жовтні 2010 року, що говорить про порушення п. 8.2. договору, а тому, за таких умов у відповідності до п. 8.3. договору -- неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення даних обставин непереборної сили позбавляє відповідача права посилатися на дані обставини.

Таким чином, настання форс-мажорних обставин, про які заявляє відповідач, не звільняє його від відповідальності за невиконання зобов'язання по поставці позивачу зерна, оскільки він не заявив протягом 5 днів про ці обставини та не підтвердив їх належною довідкою Торгово-промислової палати України.

Відповідач не клопотав про зменшення розміру штрафу, який нарахував йому позивач, у відповідності до ч. 3 ст.551 ЦК України, ст. 83 ГПК України.

На підставі викладеного, з відповідача на користь позивача слід стягнути 250 286,00 грн. штрафу на підставі п. 7.2. договору між сторонами за невиконання умов договору щодо обсягів поставки зерна.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача штраф у розмірі 7% в сумі 87 600,10 грн. та 373,71 грн. пені на підставі п. 7.5. договору.

Згідно пункту 7.5. договору (в ньому має місце описка по зазначенню Покупця замість Продавця), у разі виконання відповідачем п. 5.2. та невиконання відповідачем п. 2.1. даного договору з продавця-відповідача стягується пеня в розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково ще стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

За змістом даного пункту, з урахуванням умов п. 5.2. договору - відповідач у день надходження авансового платежу від позивача повинен видати йому податкову накладну на суму отриманих коштів. І якщо відповідач видасть накладну, але товар на цю суму не поставить, то лише в такому випадку і настає відповідальність у вигляді штрафу та пені по п. 7.5. договору.

На вимогу суду жодна із сторін не надала суду докази виконання відповідачем п. 5.2. договору - видачу податкової накладної на суму авансового платежу.

За таких обставин у позивача немає підстав стягувати із відповідача додатково ще 7% штрафу та 0,1% пені від вартості недопоставленого товару.

У задоволенні цієї частини позову слід відмовити повністю за недоведеністю підстав для її застосування.

На підставі викладеного, до задоволення підлягають лише вимоги про зобов'язання відповідача на користь позивача виконати обов'язок поставити товар: зерно пшениці третього класу, що відповідає вимогам ДСТУ 3768-2009, в кількості 1 000 тонн на суму 1 251 430,00 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача 250 286,00 грн. штрафу за невиконання зобов'язання.

В решті вимог у позові слід відмовити повністю.

На підставі статті 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь державного бюджету України підлягають стягненню судові витрати пов’язані з розглядом справи - державне мито в сумі 2 587,86 грн. (85,00 грн. за немайнову вимогу та 2 502,86 грн. за стягнення штрафу) та 76,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Зобов’язати відкрите акціонерне товариство " Племінний завод "Велика Бурімка", Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Велика Бурімка, вул. Леніна, ідентифікаційний код 00486818 на користь Аграрного фонду м. Київ, вул. Б.Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 33642855 виконати обов'язок - поставити товар: зерно пшениці третього класу, що відповідає вимогам ДСТУ 3768-2009, в кількості 1 000 тонн на суму 1 251 430,00 грн.

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Велика Бурімка", Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Велика Бурімка, вул. Леніна, ідентифікаційний код 00486818 на користь Аграрного фонду м. Київ, вул. Б.Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 33642855 --- 250 286,00 грн. штрафу за невиконання зобов'язання.

В решті вимог у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Велика Бурімка", Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Велика Бурімка, вул. Леніна, ідентифікаційний код 00486818 :

- в дохід державного бюджету на рахунок № 31117095700002, банк - ГУДКУ в Черкаській області, МФО - 854018, код бюджетної класифікації - 22090200, символ звітності банку - 095, отримувач УДК в м. Черкаси, код 22809222, через ДПІ у м. Черкаси - 2 587,86 грн. державного мита;

- в дохід державного бюджету на рахунок № 31216264700002 в ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018, ЄДРПОУ 22809222, УДК в Черкаській області - 76,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

СУДДЯ Н.М. Спаських

Повний текст рішення підписано 14 лютого 2011 року