Рішення № 13793991, 11.02.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2011 року Справа №16/2498

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Мамутов А.Д. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю" Завод Первомайський" до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення 103 137,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 103 137,76 грн. з них: 99 666,60 грн. основного боргу за поставлені вино-коньячні вироби, 2 375,61 грн. 3% річних, 1 095,55 грн. інфляційних (по них у прохальній частині позову допущено описку). В судовому засіданні позовні вимоги представник позивача підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в останнє судове засідання не з'явився, причини неявки не відомі. Витребувані документи відповідачем суду не надані. У відзиві на позов ( а.с. 33) відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю з підстав неповного виконання позивачем своїх зобов'язань, неправильного нарахування інфляційних та процентів річних, неузгодженості істотних умов договору.

Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представника відповідача за наявними документами згідно ст. 75 ГПК України.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу ( серед яких - правочини).

У відповідності до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі укладення договору у спрощений спосіб, за умовами якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 107 431,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № ОО-000029 від 22 лютого 2010 року (а.с. 9).

За правовою природою дана угода є договором поставки і відповідає вимогам статті 712 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено позивачем, він свої зобовязання виконав, поставивши відповідачу товар на загальну суму 107 431,20 грн., що підтверджується:

- видатковою накладною № ОО-0000029 від 22 лютого 2010 року (а.с.9);

- довіреністю серії ЯНТ № 205768 від 22 лютого 2010 року на імя ОСОБА_3 (а.с.10);

- актом № 8 прийому товару від 25 лютого 2010 року ( а.с 14);

- накладною на повернення № ОО-0000006 від 05 травня 2010 року на суму 264,60 грн. ( а.с. 14), оскільки частина товару виявилася бракованою.

Проте, як встановлено судом, відповідач свої зобовязання по оплаті за отриманий товар виконав частково, сплативши позивачу лише 7 764,00 грн. В цю суму за доводами позивача вже включено і вартість повернутого товару на суму 264,60 грн. ( а.с. 36 - акт звірки та виписки з рахунку позивача).

В призначеннях платежів відповідачем було вказано, що оплата проводиться позивачу за накладною № 29 від 24.02.2010 року. Доказів про існування такої накладної чи про те, що проведена оплата за товар стосується інших відносин із позивачем, відповідачем по справі суду надано не було.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 31.08.2010 року по справі № 13/1333 також встановлено, що накладна на відпуск товару позивачем відповідачу № ОО-0000029 від 22.02.2010 року не стосується договору між сторонами від 19.02.2010 року № 19/02/10-2 (дистриб'юторська угода).

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на момент розгляду справи складає 99 666,60 грн. (107 431,20 - 7764,60). Доказів про проведення розрахунку у більшій сумі відповідачем суду не надано.

З наданих позивачем первинних документів на відпуск товару відповідачу не вбачається, що сторонами було встановлено строк виконання зобов'язання по оплаті товару.

Суд не погоджується із доводами представника позивача про те, що якщо відповідач частково оплачував отриманий товар грошима, то він прийняв на себе зобов'язання повної оплати товару відразу після його поставки. Суд вважає, що строк оплати товару повинен встановлюватися за погодженням обох сторін, а не випливати із дій однієї сторони договору.

Крім того, направлення відповідачу позивачем вимоги про сплату боргу (а.с. 12) з посиланням на ст. 530 ЦК України є доказом того, що строк виконання зобов'язання між сторонами все ж не був встановлений.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказано вище, позивачем на адресу відповідача направлялась вимога-претензія вих. № 450 від 11.11.2010 року (а.с.12) про сплату заборгованості в сумі 99 666,60 грн., що підтверджується повідомленнями про вручення ( а.с. 15) за двома адресами відповідача - 17 та 22.11.2010 року. Дану вимогу відповідач не виконав, з чого і виник спір. Відповідач не довів, що він не отримував від позивача дану вимогу та те, що у вказані дати він отримував іншу кореспонденцію від позивача із повідомленням про вручення.

В даному випадку суд вважає, що за правилами статті 530 Цивільного кодексу України строк виконання зобовязання відповідачем по оплаті позивачу за отриманий товар по накладній № ОО-0000029 від 22 лютого 2010 року настав через 7 днів з моменту отримання вимоги (17 листопада) -- з 24.11.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення ( а.с. 15).

За таких підстав, строк виконання зобов'язання по оплаті продукції у відповідача вже настав, доказів проведення повного розрахунку відповідач не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 99 666,60 грн. боргу за вино-коньячну продукцію.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання, боржник на вимогу кредитора повинен сплатити інфляційні на суму боргу та 3% річних, якщо більшу суму процентів не встановлено договором між сторонами.

Суд не погоджується із доводами позивача про те, що він має право нараховувати інфляційні та проценти річних з 22.02.2010 року по 09.12.2010 року, оскільки як вже встановлено судом, строк виконання зобов'язання по оплаті продукції для відповідача настав лише із 24.11.2010 року, а всі проведені відповідачем до цієї дати платежі проводилися лише за його власним бажанням.

За залежним розрахунком сума інфляційних становить 797,33 грн. (99 666,60 грн. х 100,8% - 99 666,60) за період грудня 2010 року, а процентів річних - 114,68 грн. ( 99 666,60 х 3% : 365 х 14 днів з 24.11.2010 по 09.12.2010).

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача лише 99 666,60 грн. основної заборгованості, інфляційних в сумі 797,33 грн. та 3% річних в сумі 114,68 грн., а всього - 100 578,61 грн.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам підлягають до стягнення лише 1 005,79 грн. сплаченого державного мита та 230,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. 49, ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Первомайський", ідентифікаційний код 32080768, АР Крим, Сімферопольський район, с. Первомайське, вул. Дяченка, 5 -- 99 666,60 грн. основної заборгованості, 797,33 грн. інфляційних, 114,68 грн. 3% річних, 1 005,79 грн. сплаченого державного мита та 230,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог у задоволенні позову відмовити повністю.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

СУДДЯ Н.М. Спаських