Ухвала суду № 137938487, 02.07.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6503/26 2/335/3451/2026

УХВАЛА

про продовження процесуального строку

02 липня 2026 року суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Шалагінова А. В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та матеріалами, що надійшли на виконання ухвали від 15 червня 2026 року про залишення позовної заяви без руху,

В С Т А Н О В И В:

10.06.2026 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У первісній позовній заяві позивачем було зазначено такий зміст позовних вимог:

1. З 14.03.2026 набрала чинності нова редакція статті 13 Закону № 2136-ІХ у редакції Закону № 4412-ІХ, за якою призупинення дії трудового договору за ініціативою однієї зі сторін допускається сукупно не більш як на 90 календарних днів під час дії воєнного стану, а понад цей строк лише за згодою сторін. Після закінчення такого строку дія трудового договору відновлюється в повному обсязі, а наказ (розпорядження), яким визначено строк призупинення, що перевищує встановлений законом, втрачає чинність наступного дня після закінчення граничного строку, якщо його не було продовжено за домовленістю сторін. Зобов`язати виконати нормативні документи АТ «СГ «ТАС».

2. Стягнути з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та інші виплати, спричинені незаконним призупиненням дії трудового договору, за період з 26.05.2022 по день ухвалення рішення суду, що підлягає обчисленню судом на підставі витребуваних доказів відповідно до Порядку № 100, з утриманням обов`язкових податків і зборів при виплаті.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 15.06.2026 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду оновленої позовної заяви із зазначенням змісту позовних вимог, а саме способу захисту порушених прав та інтересів позивача, який просить суд визначити у рішенні, конкретизації інших виплат, що підлягають стягненню, зазначення ціни позову, 10 днів з дня вручення копії ухвали.

26.06.2026 позивачем подано заяву про усунення недоліків разом із оновленою позовною завоюю, яка містить такий зміст позовних вимог:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ ПрАТ «СГ «ТАС» (наказ скасовано законом № 4412 від 14.03.2026) від 12.05.2022 № 368-К про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 ;

2. Зобов`язати ПрАТ «СГ «ТАС» видати наказ про відновлення дії трудового договору з ОСОБА_1 та допустити його до виконання обов`язків директора регіонального центру Запорізької регіональної дирекції;

3. Стягнути з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.05.2022 по 25.06.2026 у попередньо визначеному розмірі 7 350 000,00 грн, з утриманням обов`язкових податків і зборів під час виплати;

4. Стягнути з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку виплати належних сум у попередньо визначеному розмірі 7 350 000,00 грн;

5. Стягнути з ПрАТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_1 заявлені інфляційні втрати у попередньо визначеному розмірі 8 775 900,00 грн;

6. Витребувати у відповідача документи та відомості, перелічені в розділі 6 цієї уточненої позовної заяви.

Вивчивши матеріали позовної заяви доходжу висновку, що ОСОБА_1 слід продовжити строк на усунення недоліків цієї позовної заяви з таких підстав.

За вимогами частини 4 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Водночас статтею 5 Закону України «Про судовий збір» установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Оновлена (уточнена) позовна заява містить три вимоги майнового характеру:

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу розміром 7 350 000,00 грн;

про стягнення компенсації за затримку виплати належних сум розміром 7 350 000,00 грн;

про стягнення інфляційних втрат у попередньо визначеному розмірі 8 775 900,00 грн.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 Кодексу законів про працю України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

З наведених норм чинного законодавства випливає, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Такий висновок стосовно застосування приписів пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» при вирішенні спору про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, цілком відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 226/168/15-ц (провадження № 6-1121цс16), та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа № 910/4518/16 провадження № 12-301гс18).

Зазначене стосується і позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, оскільки такі втрати не входять і не можуть входити до структури заробітної плати, а випливають з інших правовідносин.

Згідно із частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на момент звернення із позовною заявою Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», розмір судового збору за дві позовні вимоги майнового характеру до сплати складає 16 640,00 грн (5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Реквізити для сплати судового збору є такими:

Отримувач: ГУК у Запорізькій області/

м. Запоріжжя/Вознесенівс./22030101

Код отримувача: (ЄДРПОУ) 37941997

Номер розрахунку (IBAN): UA098999980313101206000008513

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Крім того, у змісті позовних вимог позивачем наведено вимогу про витребування доказів, що не є позовною вимогою, а потребує звернення із окремим клопотанням.

Отже, позивачу необхідно надати окреме клопотання про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З урахування викладеного, вважаю за необхідне продовжити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків цієї позовної заяви шляхом надання суду документа про оплату судового збору розміром 16 640,00 грн та надання окремого клопотання про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України, ще на 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 127, 175, 176, 177, 185 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою Вознесенівського районного суду від 15 червня 2026 року, шляхом надання суду доказів на підтвердження сплати судового збору розміром 16 640,00 грн та надання клопотання про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України, на 10 (десять) днів, які обчислювати з дня вручення копії цієї ухвали, роз`яснивши, що у разі не усунення недоліків позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. В. Шалагінова