Рішення № 13793779, 10.02.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

10 лютого 2011 року справа № 5020-6/103

За позовом Дочірнього підприємства «ФауБеХа-Офір»

(95051, м. Сімферополь, вул. Калініна, 59)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99055, АДРЕСА_1)

про стягнення 4511,00 грн.,

Суддя Лазарев С.Г.

Представники:

позивача –не з’явився;

відповідач –не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство «ФауБеХа-Офір»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4511,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує належним чином свої зобов’язання за договором поставки товару №53-к від 09.11.2009 в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою від 28.12.2010 суд прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі.

Позивач 10.02.2011 явку уповноваженого представника не забезпечив, у попередньому судовому засіданні представник позивача надав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач в судове засідання 10.01.2011, 18.01.2011, 10.02.2011 не з’явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав.

На вимогу суду позивач надав копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, з якого вбачається, що відповідач зареєстрований за адресою: 99055, АДРЕСА_1 (арк. с. 46).

Ухвали суду надсилались відповідачу за зазначеною адресою.

Крім того, в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 одержав ухвалу суду, яка була направлена за адресою: 99055, АДРЕСА_1, особисто (арк. с. 26).

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У зв’язку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

09.11.2009 між Дочірнім підприємством «ФауБеХа-Офір» (Постачальник) і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір поставки товару №53-к (далі –Договір), згідно з умовами якого Постачальник зобов’язується поставити та передати у власність Покупця продукцію: фурнітуру, комплектуючі та інші супутні складові товари для виробництва метало-пластикових, дерев’яних вікон та дверей, іншу продукцію (далі –товар), а Покупець зобов’язується приймати та оплачувати товар на умовах, визначених цим Договором.

Поставка товару здійснюється партіями. Партією вважається кількість товару, що поставляється за однією товарно-транспортною накладною (актом прийому-передачі). Номенклатура (асортимент) та вартість одиниці товару визначаються сторонами в Специфікації(ях) (якщо вони складаються), рахунках та накладних, які є невід’ємною частиною цього Договору (пункти 1.2., 1.3. Договору).

За умовами пункту 4.1. Договору Постачальник поставляє товар за письмовим замовленням Покупця. На кожну окрему партію товару Покупець передає Постачальнику замовлення-заявку. Постачальник поставляє Покупцю товар протягом 3-х календарних днів з моменту отримання та узгодження заявки Покупця.

У пункті 4.4. Договору сторонами визначено, що датою поставки кожної окремої партії товару вважається дата, що зазначена в видатковій накладній (акті приймання-передачі товару). Дата поставки встановлює момент переходу права власності та ризику випадкової загибелі (пошкодження) товару.

Відповідно до пункту 6.1. Договору оплата товару здійснюється в гривнях України на банківські реквізити Постачальника, які зазначені в рахунку-фактурі. Оплата поставленого за даним Договором товару здійснюється у такому порядку: Покупець сплачує отриманий товар на умовах відстрочки платежу терміном 7 календарних днів. При здійсненні оплати за цим Договором Покупець зобов’язується у платіжних документах в якості підстави платежу зазначати номер та дату рахунку-фактури Постачальника, відповідно до якого здійснюється оплата за товар.

Пунктом 10.1. Договору встановлено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2010, але не раніше моменту повного та належного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань.

Відповідачу було поставлено товар на суму 4306,82 грн., що підтверджується копіями рахунку-фактури №-05772 від 11.11.2009 та видаткової накладної №-05772 від 11.11.2009, які знаходяться в матеріалах справи (арк. с. 14-15).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно з положеннями статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю –продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 4306,82 грн. (арк. с. 18-19), проте відповідач лише частково оплатив замовлення за Договором –в розмірі 367,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на день розгляду справи в суді складає 3939,82 грн.

Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України та статтею 546 Цивільного кодексу України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 7.3. Договору при порушенні строків оплати товару, передбачених пунктом 6.1., Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату заборгованості за Договором в розмірі 441,03 грн.

Судом був проведений перерахунок пені (за формулою: сума боргу х ставку пені у відсотках за день прострочення х кількість днів прострочення виконання зобов’язання), відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі: 4306,82 х (10,25 х 2 : 365)% х 182 = 440,24 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 130,15 грн.

Суд провів перерахунок 3% річних за формулою: сума заборгованості х 3% х кількість днів прострочення : 365 днів, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних в розмірі 131,64 грн.:

по видатковій накладній №-05772 від 11.11.2009 (строк оплати –18.11.2009, 01.10.2010 оплачено 367,00 грн.):

-          (з 18.11.2009 по 01.10.2010) - 4306,82 х 3% х 317 : 365 = 112,21 грн.;

-          (з 02.10.2010 по 01.12.2010) –3939,82 х 3% х 60 : 365 = 19,43 грн.

Проте позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 130,15 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 440,24 грн. та 3% річних в розмірі 130,15 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99055, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, відомості про розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь Дочірнього підприємства «ФауБеХа-Офір» (95051, м. Сімферополь, вул. Калініна, 59, код ЄДРПОУ 32812928, р/р 26001047020501, р/р 26001047020501 в АТ «Сведбанк»м. Київ, МФО 300164) 4510,21 грн., з яких: 3939,82 –сума заборгованості за поставлений товар, 440,24 грн. –пеня; 130,15 грн. –3% річних, а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Суддя С.Г. Лазарев