Ухвала суду № 137936538, 02.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення

02 липня 2026 року м. Київ Справа № 320/22113/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду в адміністративній справі № 320/22113/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року, яке набрало законної сили на підставі ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

На адресу суду від позивача надійшла заява про зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій останній просить

- змінити спосіб та порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 320/22113/24 зі способу «зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплачувати пенсію, призначену відповідно до Закону України Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, з урахуванням усіх надбавок, доплат, підвищень, проведених індексацій, проведених та подальших перерахунків, без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 21 березня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум» на спосіб: «стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України невиплачену заборгованість по пенсії у розмірі 574 500,89 (п`ятсот сімдесят чотири тисячі п`ятсот) грн 89 коп.»

В обгрунтування поданої заяви позивач послався на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві рішення суду від 26 лютого 2025 року виконано частково, а саме, проведено перерахунок пенсії, нараховано заборгованість у розмірі 574 688,24 грн, про що зазначено в листі від 04 гркдня 2025 року.

Таким чином, як стверджує позивач, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не виконало рішення суду від 26 лютого 2025 року в частині виплати нарахованої пенсії.

Крім того, у заяві вказано, що у жовтні 2025 року відповідачем виплачено заборгованість в сумі 187,35 грн, тому (мовою оригіналу), на підставі простих арифметичних розрахунків позивач визначив, що, ураховуючи щомісячну виплату у сумі 187 35 грн за рахунок погашення боргу, перспектива отримати нараховану доплату у найближчі 100 років дуже примарна.

За твердженнями позивача, рішення суду на даний час відповідачем не виконано, а саме, в частині виплати перерахованої на підставі цього рішення пенсії у розмірі 574 500,89 грн.

Розглянувши подану позивачем заяву, дослідивши матеріали справи, які мають значення для вирішення питання щодо доцільності зміни способу і порядку виконання рішення суду, суд зазначає таке.

Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 320/22113/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, зокрема,

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження ОСОБА_1 розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, з урахуванням усіх надбавок, доплат, підвищень, проведених індексацій, проведених та подальших перерахунків, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 21 березня 2024 року.

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок та виплачувати пенсію, призначену відповідно до Закону України Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, з урахуванням усіх надбавок, доплат, підвищень, проведених індексацій, проведених та подальших перерахунків, без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 21 березня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили 13 травня 2025 року.

Позивачем виконавчі листи для пред`явлення до примусового виконання до органів виконавчої служби отримувались.

Судом встановлено, що у травні 2026 року позивач звертався до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду, до якої долучив копію листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 04 грудня 2025 року № 58595-61086/Ч-02/8-2600/25.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року вказана заява ОСОБА_1 повернута останньому без розгляду.

На адресу суду 27 травня 2026 року повторно надійшла заява позивача про зміну порядку і способу виконання рішення суду, до якої додано лише документ, що підтверджує направлення відповідачу копії вказаної заяви. Інших документів, що підтверджують факт наявності заборгованості по виплаті нарахованої на виконання рішення суду пенсії до заяви не додано.

Вирішуючи питання про доцільність зміну способу та порядку виконання рішення суду, суд виходить з такого.

Так, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Судом встановлено, що позивачем надіслано на адресу відповідача заяву про зміну порядку і способу виконання рішення суду, тому, враховуючи, що справа була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), а також з урахуванням того, що відповідач обізнаний про звернення позивача з цією заявою до суду, тобто, його право на подання своїх заперечень з приводу обставин, викладених позивачем у заяві, не порушено, суд доходить висновку про можливість розгляду заяви позивача у письмовому провадженні.

Так, частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 129 та 129-1 Конституції України визначено обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX, який набрав чинності 19 грудня 2024 року, внесені суттєві зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Так, в силу вимог КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Наведене дозволяє суду дійти висновку, що з 19 грудня 2024 року статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни «зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплату за перерахованою пенсією» на «стягнення коштів із державного органу боржника».

Також варто уваги, що стаття 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Як вже зазначалось судом, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії позивачу пенсії. Рішення суду набрало законної сили 13 травня 2025 року.

Вказане рішення суду відповідачем, як вказує позивач, частково виконано.

Суд наголошує, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є невиплата суми боргу, яка є чітко визначеною та нарахованою відповідачем, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази чітко визначеної суми заборгованості по нарахованій пенсійній виплаті на виконання рішення суду станом на день звернення позивача з заявою про зміну порядку та способу виконання рішення суду, відтак, відсутні правові підстави для зміни способу і порядку виконання рішення суду, у зв`язку з чим заява позивача не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 241-246, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду в частині залишення позову без розгляду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.\

Суддя Жук Р.В.