Рішення № 13793648, 14.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.11                                                                                           Справа№ 29/215(10)

За позовом: Державної екологічної інспекції у Львівській області,

м. Львів,

до відповідача:Державного підприємства «Львіввугілля»(ВП «Шахта Зарічна»), м. Сокаль,

про: стягнення 22’075,09 грн.

Суддя М. Синчук

За участю представників:

позивача:Нирка М.М.. –дов. 03-78 від 11.01.2011 р.,

відповідача:Вавринюк О.Б.- дов. №8/30 від 12.01.2011 р.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державної екологічної інспекції у Львівській області до Державного підприємства «Львіввугілля»(ВП «Шахта Зарічна») про стягнення 22’075,09 грн. Ухвалою від 22.12.2010 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 25.01.2011 р. В судовому засіданні оголошено перерву до 14.02.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства, здійснювався викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, в результаті чого державі заподіяно збитки на суму 22’075,09 грн.

В судовому засіданні 25.01.2011 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив, щодо заявлених позовних вимог. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

В судовому засіданні 14.02.2011 р. представник відповідача заперечив, щодо заявлених позовних вимог. В судовому засіданні надав копію опису вхідного пакету документів для отримання висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи для отримання Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (для діючих об’єктів), прийнятого Управлінням "Дозвільний офіс" відділу видачі документів дозвільного характеру Львівської міської ради, 19.12.2010 р. №5-13730.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

11.06.2001 р. відповідачу - Державному підприємству «Львіввугілля»(ВП «Шахта Зарічна») видано дозвіл №460388 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, терміном до 31.12.2005 р., та продовжено до 01.07.2010 р.

07.09.2010 р. Державною екологічною інспекцію у Львівській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ВП «Шахта Зарічна»Державного підприємства «Львіввугілля»та виявлено на території ВП «Шахта Зарічна»Державного підприємства «Львіввугілля»викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади, про що складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №164.

04.10.2010 р. на адресу відповідача позивачем направлялась претензія №294 про добровільне відшкодування завданих державі збитків на суму 469,34 грн., нарахованих відповідно до Методики розрахунків розміру відшкодування збитків, зумовлених забруднених і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства України, затвердженої наказом Мінприроди України від 04.04.2007 р. №149.

19.12.2010 р. відповідачем подано та Управлінням "Дозвільний офіс" відділу видачі документів дозвільного характеру Львівської міської ради прийнято Пакет документів для отримання висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи для отримання Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (для діючих об’єктів) за №5-13730.

Станом на час розгляду справи судом, відповідачем доказів добровільного відшкодування завданих державі збитків на суму 22’075,09 грн. суду не представлено.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Згідно ч. 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідач в судове засідання з’явився, доказів добровільного відшкодування збитків державі суду не представив. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області збитків в розмірі 22’075,09 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до п. 49 ст. 6 та п. 7 ст. 47 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховуються до державного та місцевого бюджетів.

Відповідно до п. 27 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 р. №7-93 Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях звільняються від сплати державного мита у справах про стягнення шкоди, заподіяної державі забрудненням навколишнього середовища.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля»(адреса: вул. Б. Хмельницького, 26, м. Сокаль, Львівська область, 80000; іден. код 32323256) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області збитки в розмірі 22’075,09 грн. на спеціальний рахунок Сілецької сільської ради (р/р 33113331700571, УДК у Сокальському районі, ЄДРПОУ 23949617, МФО 825014, код платежу 24062100) в рахунок відшкодування збитків заподіяних державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

3.          Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля»(адреса: вул. Б. Хмельницького, 26, м. Сокаль, Львівська область, 80000; іден. код 32323256) в дохід державного бюджети України 220,75 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя