Рішення № 137935727, 03.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 рокуСправа №160/6186/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах дитини ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Лапаєв Дмитро Олександрович, до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява заявою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах дитини ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Лапаєв Дмитро Олександрович, до Міністерства оборони України, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення у формі протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 24.12.2024 р. №50/в про відмову ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_2 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із смертю (загибеллю) військовослужбовця ОСОБА_3 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в період проходження ним військової служби під час воєнного стану;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в розмірі 15000000.00 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, у зв`язку зі смертю (загибеллю) військовослужбовця ОСОБА_3 , що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в період проходження ним військової служби під час воєнного стану, у рівних частках та з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є дружиною колишнього військовослужбовця ст. солдата ОСОБА_3 , водія-електрика 263 ПНА в/ч НОМЕР_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 при виконання військових обов`язків, а також матір`ю спільної з ним дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з посвідченням про відрядження №150 від 11.06.2022, ст. солдат ОСОБА_3 вибув 12.06.2022р. із в/ч НОМЕР_1 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 11.06.2022 №167, до окремого розпорядження з метою виконання бойових завдань в польових умовах. 22.08.2022 ОСОБА_3 , перебуваючи у відряджені для виконання бойових завдань в польових умовах, загинув при виконанні обов`язків військової служби внаслідок нещасного випадку. Згідно з постановою, оформленою витягом з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного заявку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 31.10.2022 №2395, травма солдата ОСОБА_3 «Вплив електричного струму», яка призвела до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфікована як: «Травма, яка призвела до смерті, одержана в результаті нещасного випадку, так, пов`язана з проходженням військової служби». Не погодившись з висновками РВЛК, позивач звернулася із заявою до ЦВЛК щодо перегляду кваліфікації причин загибелі чоловіка. Постановою за протоколом ВЛК ЦВЛК ЗСУ по встановленню причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) від 24.03.2023 №622 вирішено встановити причину загибелі ОСОБА_3 як «Травма та причина смерті, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби». При цьому скасовано постанову про причинний зв`язок травми та смерті за протоколом 18 РВЛК від 31.10.2022 №2395. Також у зв`язку зі смертю чоловіка, позивач ОСОБА_1 від свого імені та від імені сина ОСОБА_2 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявами про виплату одноразової грошової допомоги. На підставі даної заяви, 14.07.2023 відповідачем було призначено ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 25.08.2022 та витягу з протоколу засідання РВЛК від 31.10.2022 №2395 в розмірі 1/2 частини від 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2022 р.) згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 № 975. У подальшому, враховуючи перегляд 24.03.2023 ЦВЛК причин загибелі її чоловіка та у зв`язку з недоотриманням одноразової грошової допомоги, 23.08.2024 ОСОБА_1 повторно звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак в межах 3-річного строку, із заявами про виплату різниці одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в своїх інтересах та в інтересах сина ОСОБА_2 та надала повторно пакет необхідних документів. Згідно з витягом з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України від 27.12.2024 №50/в по пункту 9 відповідачем було відмовлено позивачу в здійсненні доплати одноразової грошової допомоги, оскільки чинним законодавством не передбачено здійснення доплати одноразової грошової допомоги, тому не вбачається наявності підстав для перерахунку. Позивач не погоджується з такими доводами відповідача, вважає, що має право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 15 млн грн, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, з урахуванням сум уже виплаченої допомоги згідно із Постановою КМУ від 25.12.2013 № 975.

Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/6186/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечує проти позовних вимог. В обгрунтування відзиву відповідач зазначає, що згідно із практикою Верховного Суду, одноразова грошова допомога сім`ям осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), також пов`язаний з воєнним станом. Однак, на відміну від допомоги сім`ям загиблих осіб, положенням абзацу шостого пункту 2 Постанови №168 передбачено низку умов для виплати такої одноразової грошової допомоги, а саме: 1) наслідкова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), яке спричинило смерть особи; 2) часова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) саме в період воєнного стану; 3) функціональна умова - отримання поранення під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; 4) територіальна умова - перебування безпосередньо в районах ведення (здійснення) зазначених у пункті 3 дій, зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора; 5) функціонально-часова - отримання поранення у період здійснення зазначених у пункті 3 дій; 6) наслідково-часова умова - настання смерті особи не пізніше ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва). Отже, формальний зміст абзаців першого та шостого пункту 2 Постанови № 168 вказує на те, що Кабінет Міністрів України установив виплату одноразової грошової допомоги в однаковому розмірі 15 000 000,00 гривень при настанні одного і того ж наслідку - смерті особи, але залежно від її причин (загибель або в результаті, зокрема поранення) він застосував різні способи викладення змісту таких норм, зокрема щодо встановлення певних умов її виплати. Верховний Суд у постанові від 29 березня 2024 року у справі № 440/3321/23 дійшов висновку, що той факт, що абзац перший пункту 2 Постанови № 168 не визначає таке формулювання причини загибелі військовослужбовця Збройних Сил, необхідне для призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі, як «загинув у період дії воєнного стану під час участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів», вказане не може означати достатність підстав для виникнення права на одноразову грошову допомогу в разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил лише за умов воєнного стану. З огляду на зміст приписів пунктів 1 та 2 Постанови № 168, загибель військовослужбовця Збройних Сил в період дії воєнного стану сама по собі не є достатньою умовою для виплати одноразової грошової допомоги в разі його загибелі. Така умова повинна враховуватися у взаємозв`язку з іншими умовами, що передбачені абзацом шостим пункту 2 цієї постанови для виплати ОГД сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1 - 1-2 цієї Постанови № 168, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва). Підсумовуючи наведене, відповідач зазначає, що у спірних правовідносинах вищевказані умови для отримання допомоги згідно п. 2 Постанови № 168 не дотримано, що в свою чергу виключає її призначення. Також відповідач зазначає, що визначення судом конкретного рішення, яке має бути прийнято суб`єктом владних повноважень не буде відповідати засадам і завданню адміністративного судочинства, яке полягає у здійснені судового контролю правомірності тих рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які ним прийняті, вчинені чи допущені.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначено, що наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 № 309 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004), затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Відповідно до вказаного Переліку територій, Тростянецька міська територіальна громада входить до складу територій ведення активних бойових дій, дата початку бойових дій: 26.03.2022, дата завершення бойових дій: 27.12.2022. З урахуванням вищевикладеного, позивач наголошує, що загибель ст. солдата ОСОБА_3 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , сталася: під час діючого воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022; під час виконання обов`язків військової служби у складі НОМЕР_3 ДПНА (допоміжний пункт наведення авіації); безпосередньо в районі ведення активних бойових дій с. Братське, Сумської області; під час відрядження для виконання бойових завдань в польових умовах на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 11.06.2022 №167. Отже, ст. солдат ОСОБА_3 , учасник бойових дій, який трагічно загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , підпадає під дію абз. 1 п. 2 Постанови № 168, що передбачає виплату його сім`ї одноразової грошової допомоги в розмірі 15 млн. грн., гарантованому державою. Доводи відповідача про протилежне суперечать положенням законодавства та меті таких нормативно-правових актів забезпеченню соціального захисту сімей загиблих військовослужбовців під час воєнного стану. Тому відмова відповідача у виплаті цієї допомоги не відповідає вимогам нормативно-правових актів, що регулюють дане питання.

Ухвалою суду задоволено клопотання Міністерства оборони України про залучення третьої особи у справі №160/6186/25; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 ; встановлено третій особі десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, а також заяв по суті справи, для подання пояснень або заперечень до них.

Згідно з довідками про доставку електронного листа, ухвала про відкриття провадження у справі були доставлені до електронного кабінету третьої особи..

Третя особа не скористалась правом на подачу відповідних пояснень або заперечень щодо заяв по суті справи.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , а також матір`ю спільної з ним дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними свідоцтвами, копії яких надані до матеріалів справи.

Згідно з посвідченням про відрядження №150 від 11.06.2022, старший солдат ОСОБА_3 вибув 12.06.2022 із в/ч НОМЕР_1 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 11.06.2022 №167, до окремого розпорядження з метою виконання бойових завдань в польових умовах.

22.08.2022 ОСОБА_3 , перебуваючи у відряджені для виконання бойових завдань в польових умовах, загинув.

Відповідно до висновків акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку (смерті) від 05.10.2022, затвердженого командиром в/ч НОМЕР_1 , ймовірною причиною події із загибеллю військовослужбовця став збіг обставин, а саме: ненавмисне замикання контуру заземлення потерпілим, ймовірне збільшення гранично допустимої норми величини опору заземлення внаслідок особливостей розміщення причепу П6М, переобладнання для проживання особового склад, пора року та доби, погодні умови, а тому вважається за доцільне зазначену подію кваліфікувати як нещасний випадок, який підлягає обліку зі складанням акту за формою НВ-3.

Згідно з постановою, оформленою витягом з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного заявку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 31.10.2022 №2395, травма солдата ОСОБА_3 «Вплив електричного струму», яка призвела до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфікована як: «Травма, яка призвела до смерті, одержана в результаті нещасного випадку, так, пов`язана з проходженням військової служби».

Постановою за протоколом ВЛК ЦВЛК ЗСУ по встановленню причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) від 24.03.2023 №622 вирішено встановити причину загибелі ОСОБА_3 як «Травма та причина смерті, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби».

Також суд установив, що 14.07.2023 відповідачем було призначено ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 25.08.2022 та витягу з протоколу засідання РВЛК від 31.10.2022 №2395 в розмірі 1/2 частини від 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2022 р.) згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 № 975.

У подальшому позивач через ІНФОРМАЦІЯ_4 звернулась із заявами про виплату їй та її синові одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 (її чоловіка та батька її сина).

Заяви були розглянуті, про що свідчить протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.12.2024 №50/в, витяг з якого надано до матеріалів справи.

У цьому протоколі вказано, що розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги дружині та сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов`язаної з проходженням військової служби, старшого солдата ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ). Згідно з витягом з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв від 31.10.2022 32395 причинний зв`язок смерті встановлено «Травма, яка призвела до смерті, одержана, в результаті нещасного випадку, так, пов`язана з проходженням військової служби», а згідно з витягом з протоколу Центральної військово-лікарської комісії від 24.03.2023 №662 постанову про причинний зв`язок смерті від 31.10.2022 №2395 відмінено та встановлено новий причинний зв`язок смерті «Травма та причина смерті, так, пов`язані з виконанням службових обов`язків». Дружині та сину ОСОБА_3 14.07.2023 було призначено і виплачено одноразову грошову допомогу відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 25.08.2022 та витягу з протоколу засідання РВЛК від 31.02.2022 №2395 в розмірі частини від 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2022), в сумі 620250 грн 00 коп. Зміна причинного зв`язку смерті не є підставою для здійснення доплати одноразової грошової допомоги, оскільки чинним законодавством не передбачено здійснення доплати одноразової грошової допомоги у разі зміни причинного зв`язку смерті (передбачено у разі зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності). Враховуючи, що заявникам призначено одноразову грошову допомогу в розмірі частини від 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, підстав для здійснення перерахунку розміру одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною причинного зв`язку смерті немає.

Позивач не погоджується з такою відмовою відповідача, вважає, що вона має право на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 15 млн грн, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням сум уже виплаченої допомоги згідно із Постановою КМУ від 25.12.2013 № 975, тому і звернулась з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спіним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Водночас основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом №2011-ХІІ, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ його дія поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-XII.

Згідно із частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підпунктами 1, 2, 3 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби;

смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;

загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Пунктом 3 статті 16-2 Закону №2011-XII (у редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

У подальшому пункт 3 статті 16-2 Закону №2011-XII зазнав змін згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо окремих питань виплати одноразової грошової допомоги» від 16 липня 2025 року №4546-ІХ, положення якого відповідно до розділу ІІ «Прикінцеві положення» застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII у зазначеній редакції розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування у полоні (крім військовослужбовців, які добровільно здалися у полон), становить 15 000 000 грн. Водночас абзацом третім цього пункту передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується в інших випадках, визначених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII, встановлюється відповідно до абзацу другого підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 цього Закону.

На виконання статті 16-2 Закону №2011-XII Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктами 4 Порядку №975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;

4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин;

5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, призваному на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через один рік після звільнення її з військової служби;

8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;

9) отримання військовозобов`язаним, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Пункт 11 Порядку №975 передбачає, що одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю (смертю) призначається і виплачується:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі смерті військовослужбовця або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадку, передбаченому підпунктом 2 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть;

у разі загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Таким чином, Закон №2011-XII та Порядок №975 утворюють єдину систему правового регулювання призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, у тому числі у випадках смерті, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Разом з тим, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 2 цієї Постанови № 168 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.

Розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», визначається відповідно до абзацу другого підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 зазначеного Закону.

Аналіз змісту пункту 2 Постанови КМУ №168 дає підстави для висновку, що Кабінет Міністрів України передбачив дві самостійні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн: загибель особи, зазначеної у пункті 1 цієї Постанови, у період дії воєнного стану; смерть такої особи внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після отримання такого поранення (контузії, травми, каліцтва).

Такий висновок випливає як зі змісту, так і зі структури пункту 2 Постанови КМУ №168. Якщо абзац перший цього пункту встановлює право на виплату у разі загибелі особи у період дії воєнного стану, то абзац шостий окремо передбачає випадки смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за визначених законодавцем обставин.

Водночас, у цій справі суд установив, що позивач через ІНФОРМАЦІЯ_4 звернулась із заявами від 23.08.2024 про виплату їй та її синові одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 (її чоловіка та батька її сина).

У заявах вказано про те, що до заяви додані документи згідно з пунктом 10 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від від 25 грудня 2013 року №975, та пунктом 4.6 Розділу ІУ Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року №530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за №1294/26071 (зі змінами).

Заяви були розглянуті, про що свідчить протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.12.2024 №50/в, витяг з якого надано до матеріалів справи.

У цьому протоколі вказано, що розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги дружині та сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок травми, одержаної в результаті нещасного випадку, пов`язаної з проходженням військової служби, старшого солдата ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ). Згідно з витягом з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв від 31.10.2022 32395 причинний зв`язок смерті встановлено «Травма, яка призвела до смерті, одержана, в результаті нещасного випадку, так, пов`язана з проходженням військової служби», а згідно з витягом з протоколу Центральної військово-лікарської комісії від 24.03.2023 №662 постанову про причинний зв`язок смерті від 31.10.2022 №2395 відмінено та встановлено новий причинний зв`язок смерті «Травма та причина смерті, так, пов`язані з виконанням службових обов`язків». Дружині та сину ОСОБА_3 14.07.2023 було призначено і виплачено одноразову грошову допомогу відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 25.08.2022 та витягу з протоколу засідання РВЛК від 31.02.2022 №2395 в розмірі частини від 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2022), в сумі 620250 грн 00 коп. Зміна причинного зв`язку смерті не є підставою для здійснення доплати одноразової грошової допомоги, оскільки чинним законодавством не передбачено здійснення доплати одноразової грошової допомоги у разі зміни причинного зв`язку смерті (передбачено у разі зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності). Враховуючи, що заявникам призначено одноразову грошову допомогу в розмірі частини від 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, підстав для здійснення перерахунку розміру одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною причинного зв`язку смерті немає.

Враховуючи встановлені обставини суд зазначає, що позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі Порядку №975 і пунктів 1-3 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У свою чергу, відповідач розглянув цю заяву і відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги через те, що ця допомога відповідно до Порядку №975 була отримана позивачем.

При цьому, доказів звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ №168, до матеріалів справи не надано.

Отже, питання нарахування і виплати позивачеві одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №168 не було предметом розгляду у відповідача.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень.

Звертаючись до суду з позовом та обґрунтовуючи свої вимоги, позивач має конкретизувати, яким чином порушуються його права та надати докази та аргументи в підтвердження своїх доводів.

При цьому адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. Відсутність порушення суб`єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.

Так, процесуальним законом передбачено, що розгляду заяви по суті позовних вимог передує встановлення судом порушеного права, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу, що подання не будь-якої позовної заяви зумовлює початок адміністративного провадження. Розгляд адміністративної справи судом можливий лише за умови встановлення факту порушеного права.

Водночас належне обґрунтування позивачем порушених прав, свобод чи законних інтересів оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень, встановлення судом такого факту, створює передумови для розгляду і вирішення справи судом.

Натомість, у спірних правовідносинах, позивачем не було доведено тих обставин, що вона зверталась до відповідача із відповідними заявами про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №168, як і не надано відмови відповідача у виплаті цієї винагороди.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають

З огляду на положення ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах дитини ОСОБА_2 , до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах дитини ОСОБА_2 .

Відповідач: Міністерство оборони України.

Суддя Н.В. Кучугурна