Рішення № 137935652, 03.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 рокуСправа №160/9650/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Лященко Анни Миколаївни до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 про визнання про протиправним та скасування наказів про призов та зарахування до особового складу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16.04.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 16.04.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Лященко Анни Миколаївни до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 , в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.10.2024 року №973 Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації в частині призову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на військову службу, у зв`язку з мобілізацією та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , до особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зі списків особового складу військової частини з послідуючим звільненням ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , з військової служби.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно із наказом від 18.09.2024 року позивач є здобувачем вищої освіти, денної форми навчання. 25.09.2024 року позивач звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою з проханням розглянути заяви та видати довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. 28.10.2025 року позивач так і не отримавши відповіді про результати розгляду його заяви на відстрочку звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_5 12.11.2025 року від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Вказав, що ОСОБА_1 09.10.2024 року був призваний ІНФОРМАЦІЯ_6 для проходження військової служби під час мобілізації до в/ч НОМЕР_1 . Зауважив, що Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 з розгляду питань надання відстрочки було розглянуто заяву позивача та протоколом № 60 від 06.11.2024 року було прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки. Головою комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 за № ю/1731 від 07.11.2024 було видано відповідне повідомлення з обґрунтуванням причини відмови у наданні відстрочки. Зазначене повідомлення надіслано на адресу військовозобов`язаного засобом поштового переказу простим листом. Також, наголосив на тому, що у зв`язку з відсутністю фінансування в ІНФОРМАЦІЯ_4 , здійснення поштових переказів здійснюються за рахунок працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно, здійснюються простими поштовими переказами. Отже, у зв`язку з зазначеною обставиною, у відповідача не має можливості надати до суду квитанцію про відправлення вказаного поштового переказу (тобто доказів направлення рішення про відмову у наданні відстрочки у відповідача немає). Також, як зазначив відповідач причиною відмови у наданні відстрочки було те, що позивач не вказав не точно вказав частину, пункт статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Представник позивача звертає увагу суду, що в заяві на відстрочку ОСОБА_1 все вказав вірно. Втім, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного сулу від 01.01.2026 року у справі №160/31046/25 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Представник позивача стверджує, що 25.09.2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки. Дана заява була прийнята та зареєстрована за вх. № Ф-359/4 від 02.10.2024 року. Згідно з повідомленням від 07.11.2024 року №20/1738 ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 було розглянуто заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". За результатами розгляду повідомлено, що протоколом від 06.11.2024 року №60 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. ОСОБА_1 09.10.2024 року був призваний ІНФОРМАЦІЯ_6 для проходження військової служби під час мобілізації до в/ч НОМЕР_1 , а рішення про відмову у наданні відстрочки було прийнято 06.11.2024 року, тобто заява на відстрочку була ще на розгляді коли позивача було мобілізовано. Згідно постанови КМУ до ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Представник позивача вважає, що до ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 17.04.2026 року передана судді Пруднику С.В.

17.04.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду означену позовну заяву було залишено без руху та надано було позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: оригіналу документа про доплату судового збору в розмірі 1597,44 грн.; вмотивованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовною заявою, вказавши обґрунтовані підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску.

27.04.2026 року від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, до якої було долучено підтвердження про сплату судового збору у сумі 1597,44 грн.

В установлений ухвалою суду від 17.04.2026 року строк позивач частково усунув недоліки адміністративного позову.

04.05.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії: наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.10.2024 року №973 Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації в частині призову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на військову службу, у зв`язку з мобілізацією та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ; докази отримання ОСОБА_1 або представником позивача Лященко Анною Миколаївною наказу від 09.10.2024 року №973 (в разі наявності, якщо наказ такий отримано, надати про це письмові та вмотивовані пояснення); довідки та висновку ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби; картки обстеження та медичного огляду за наслідками проходження медичного огляду ОСОБА_1 ; фото та відеоматеріали на яких зафіксовані дії працівників ОСОБА_1 щодо пред`явлення та перевірки документів ОСОБА_1 , вручення йому повісток, тощо та вчинення щодо нього інших процедур пов`язаних із здійснення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період; журналу обліку відвідувачів територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який охоплює період доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 чи витяг із нього який би охоплював період; відомості про представника правоохоронного органу (його П.І.П., звання, посада, тощо), який перебував у складі групи, яка здійснила примусове доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; доказів вручення повістки ОСОБА_1 , якою він був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження медичного огляду; направлення ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затверджений Кабінетом Міністрів України від 16.05.2024 року № 560; витягу з журналу реєстрації направлень ОСОБА_1 на військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Кабінетом Міністрів України від 16.05.2024 року № 560; результатів аналізів та медичних досліджень, проведених ОСОБА_1 під час проходження ним медичного обстеження військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ; усіх медичних документів, в тому числі витягів, виписок з електронної системи охорони здоров`я щодо ОСОБА_1 , які досліджувались лікарями військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 ; усіх інших медичних документів та інших доказів, які стали підставою для прийняття рішення про придатність ОСОБА_1 до військової служби, у тому числі також інформацію про діагнози, які були поставлені ОСОБА_1 під час проходження медичних обстежень кожним з лікарів військово-лікарської комісії та комісією загалом для визначення придатності до військової служби; повістки щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби; довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби; наказу або витягу з наказу командира військової частини, яким зараховано ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини; копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , до особового складу військової частини НОМЕР_1 . Судом вказано, що в разі неможливості надання письмових доказів подати до суду вмотивовані та обґрунтовані пояснення (зазначити який саме документ не має можливості подати та з яких підстав). Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_6 та військову частину НОМЕР_1 подати суду: визначені пунктами 3, 4 частини першої статті 4 Закону України Про виконавче провадження та актуальні на час подання відомості щодо відомості щодо начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості щодо командира військової часини НОМЕР_1 відповідального за виконання вимог даної ухвали суду, а саме: прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові, його адресу місця проживання чи перебування, дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті). Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 29.05.2026 року. Судом попереджено ІНФОРМАЦІЯ_6 та військову частину НОМЕР_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.

13.05.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач-1 зазначив, що 12.05.2026 року, після отримання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 року у справі № 160/9650/26 про відкриття провадження, ним було ознайомлено з матеріалами позовної заяви та розпочато підготовку відзиву у встановлений судом процесуальний строк. У відзиві відповідач-1 вказав, що оскаржуваний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 973 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» був виданий 09.10.2024 року на виконання вимог Конституції України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року. Також відповідач зазначив, що 08.10.2024 року позивач ОСОБА_1 , 1999 року народження, був направлений на проходження військово-лікарської комісії, за результатами якої того ж дня, 08.10.2024 року, його було визнано придатним до військової служби, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії № 17/5398 та карткою обстеження і медичного огляду. Крім того, у відзиві зазначено, що 09.10.2024 року, на підставі результатів військово-лікарської комісії та даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 було видано наказ № 973, яким позивача було призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 . Відповідач-1 також послався на те, що позивач станом на 09.10.2024 року не мав оформленої відстрочки від призову відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також не належав до категорій осіб, які відповідно до статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підлягають виключенню з військового обліку. Окремо у відзиві зазначено, що позивач є громадянином України, перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний, та на момент прийняття наказу досяг віку, що відповідає другому розряду перебування в запасі, у зв`язку з чим підлягав призову під час загальної мобілізації, введеної Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022. Крім того, відповідач-1 наголосив, що твердження позивача про нібито відсутність належного повідомлення про наказ про призов є безпідставними, оскільки чинним законодавством України, зокрема Порядком № 560, не передбачено обов`язкового вручення військовозобов`язаному копії наказу про призов під особистий підпис, а відомості про призов вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не пізніше наступного дня після його здійснення. Також відповідач-1 зазначив, що позивач фактично був обізнаний про свій статус військовослужбовця, оскільки проходив військову службу та отримував грошове забезпечення у період з 09.10.2024 року по 01.01.2026 року, що свідчить про його фактичне знання про факт призову та зарахування до військової частини. Окремо у відзиві відповідач послався на те, що позовна заява подана позивачем 16.04.2026 року, тоді як оскаржуване рішення прийнято 09.10.2024 року, у зв`язку з чим, на думку відповідача, позивач пропустив шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин його поновлення. Відповідач-1 також зазначив, що відсутність у матеріалах справи підпису позивача про ознайомлення з наказом не впливає на його чинність та законність, оскільки порядок призову не містить вимоги щодо обов`язкового документального підтвердження особистого ознайомлення військовозобов`язаного з відповідним наказом. З урахуванням викладеного, ІНФОРМАЦІЯ_4 вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами, та такими, що подані з пропуском процесуального строку, а тому просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

28.05.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшли додаткові пояснення у справі №160/9650/26, подані на виконання ухвали суду від 04.05.2026 року. У зазначених додаткових поясненнях відповідач повідомив суду додаткові відомості щодо посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 , які мають відношення до організації та забезпечення заходів мобілізаційного характеру. Зокрема, відповідач зазначив, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 є ОСОБА_3 , який діє відповідно до покладених на нього службових повноважень та здійснює загальне керівництво діяльністю територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Також у поданих додаткових поясненнях повідомлено, що помічником начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 з правової роботи є ОСОБА_4 , яка забезпечує правовий супровід діяльності органу, у тому числі підготовку процесуальних документів, поданих до суду в межах даної справи. Відповідач зазначив, що вказані відомості подаються на виконання ухвали суду з метою уточнення даних про посадових осіб, відповідальних за організацію та правовий супровід діяльності територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Крім того, до додаткових пояснень було долучено копію наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) від 25.12.2025 року №2839, що підтверджує службовий статус та організаційно-розпорядчі повноваження відповідних посадових осіб. Відповідач зазначив, що подані матеріали є додатковим підтвердженням належного службового статусу посадових осіб та не містять нових обставин, які змінюють раніше викладену правову позицію у відзиві на позовну заяву. З огляду на викладене, ІНФОРМАЦІЯ_4 вважає вимоги ухвали суду від 04.05.2026 року виконаними у повному обсязі та просить врахувати подані додаткові пояснення під час розгляду справи по суті.

15.06.2026 року від військової частини НОМЕР_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло клопотання, в якому відповідач-2 зазначив, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 здійснено на підставі належно оформленого витягу з наказу командира військової частини від 09.10.2024 № 285, виданого в межах компетенції та у спосіб, визначений законодавством України. У клопотанні відповідач-2 додатково зазначив, що станом на час видання відповідного наказу та внесення відомостей до списків особового складу позивач відповідав вимогам щодо проходження військової служби під час мобілізації, пройшов військово-лікарську комісію 08.10.2024 року, за результатами якої був визнаний придатним до військової служби, що підтверджується медичними документами, долученими до матеріалів справи. Також військова частина НОМЕР_1 звернула увагу суду на те, що факт перебування позивача у списках особового складу та проходження ним військової служби підтверджується відповідними обліковими документами військової частини, а будь-які твердження про незаконність зарахування є оціночними та не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні статей 72, 73, 77 Кодексу адміністративного судочинства України. Окремо відповідач-2 зазначив, що обставини, на які посилається позивач, зокрема щодо порушення порядку призову або зарахування до списків особового складу, не узгоджуються з фактичними даними службового обліку та наказами по військовій частині, а тому не можуть бути покладені в основу висновку про протиправність дій військової частини. Крім того, у клопотанні військова частина НОМЕР_1 повідомила, що витребувані судом відомості щодо посадових осіб командування надані в межах можливого обсягу з урахуванням вимог режиму захисту службової інформації та необхідності забезпечення безпеки особового складу в умовах воєнного стану, у зв`язку з чим окремі персональні дані не підлягають розголошенню. Враховуючи викладене, відповідач-2 просив суд врахувати надані документи як належні та допустимі докази, дослідити їх у сукупності з іншими матеріалами справи та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі як необґрунтованих та недоведених.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 знаходиться на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно із наказом від 18.09.2024 року, позивач є здобувачем вищої освіти, денної форми навчання.

25.09.2024 року позивач звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою з проханням розглянути заяву та видати довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

До заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації долучено наступні документи: копія паспорту ОСОБА_1 (1 прим. на 1 арк); копія картки платника податків ОСОБА_1 (1 прим. на 1 арк); копія довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_1 (1 прим. на 1 арк); копія довідки № 07-52 від 23.09.2024 року (1 прим. на 1 арк); Довідка № 360885 (1 прим. на 1 арк.). 22.07.2025 року був зроблений адвокатський запит. Як зазначив позивач, на теперішній час відсутнє будь-яке рішення, прийняте за результатами розгляду вказаної заяви та адвокатського запиту.

Також судом встановлено, що в додатку «Резерв+», сформованого 12.09.2025, у позивача зазначено: статус «Знято». Категорія обліку - не військозобов`язаний. Підстави зняття/виключення військовослужбовці. Постанова ВЛК - 08.10.2024 року, придатний.

Згідно з повідомленням від 07.11.2024 року №20/1738 ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглянуто заяву позивача та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За результатами розгляду повідомлено, що протоколом від 06.11.2024 року №60 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомлено, що заявник підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причина відмови: «В наданій Вами заяві не зазначено підставу за якою оформлюється відстрочка від призову на військову службу, а саме зазначено тільки пункт статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», проте частина статті не вказана.

Крім того, згідно даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Ви не перебуваєте на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_9 . Відповідно, ІНФОРМАЦІЯ_4 не має законодавчо встановлених підстав оформляти Вам відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку».

У зв`язку з неотриманням відповіді, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви про надання відстрочки, позивач звернувся до суду з позовом.

За наслідками розгляду позовної заяви, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.01.2026 року у справі №160/31046/25 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Вказане судове рішення від 01.01.2026 року набрало законної сили 03.02.2026 року, про що наявна інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/133096619).

З матеріалів справи убачається, що відповідно до довідки №17/5398 військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.10.2024 року, ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.10.2023 року №973 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації», на підставі Указу Президента України від 23.07.2024 року №470/2024 Про загальну мобілізацію та відповідно до наряду ІНФОРМАЦІЯ_10 на призов військовозобов`язаних під час мобілізації, наказано: 1. 1. Заступнику начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки - начальнику мобілізаційного відділення призвати та направити для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період нижче перерахованих військовозобов`язаних відповідно до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані і відправлені у складі команд: 1.2 До команди НОМЕР_1 : солдата ОСОБА_5 . 4. Начальнику відділення військового обліку і бронювання сержантів та солдатів запасу: оформити військово-облікові документи військовозобов`язаних; підготувати на весь склад команд НОМЕР_3 , НОМЕР_1 довідки про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації та вручити ці довідки роботодавцям і родинам військовозобов`язаних.

З витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.10.2024 року №285 убачається, що: 1. Відповідно до Указу Президента України від 23 липня 2024 року № 469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та від 23 липня 2024 року № 470/2024 "Про продовження строку проведення загальної мобілізації", мобілізаційної директиви Генерального штабу Збройних Сил України № 13264/дск від 09.08.2024 та мобілізаційного розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_11 №М/154/114/2/809дск від 28 вересня 2024 року, нижчепойменованих військовозобов`язаних, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, зарахувати на котлове забезпечення по нормі згідно з каталогом продуктів харчування під час польового виходу (триразове харчування), додаткова вода бутильована згідно пункту 1 розділу 3 наказу МОУ від 29.04.2020 №140 з 10 жовтня 2024 року та призначити на посади з 09 жовтня 2024 року: Солдата ОСОБА_6 курсантом навчального взводу навчальної роти школи базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 , встановити оклад за посадою в розмірі 2470 гривень на місяць. 20.08.1999 Прибув з ІНФОРМАЦІЯ_12 . Вищепойменованому особовому складу виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 633% місячного грошового забезпечення, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Підстава: поіменний список від 08.10.2024 № 1/12.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.12.2024 року №364 - 13. Нижчепойменованим військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 призупинити з 30.12.2024 виплату грошового забезпечення за самовільне залишення військової частини відповідно до пункту 15 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення та вислугу років: солдату ОСОБА_7 , курсанту навчального взводу навчальної роти школи базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 . Зняти з котлового забезпечення з обіду 30 грудня 2024 року. Підстава: рапорт підполковника ОСОБА_8 (вх. № 45/7401 від 30.12.2024), довідка-доповідь № 1149/5470 від 30.12.2024.

Позивач вважаючи, що його призов на військову службу під час мобілізації було здійснено відповідачем-1 не в порядку діючого законодавства, протиправно та незаконно, проігноровані усі його зауваження під час здійснення його призову на військову службу, та протиправно направивши його до військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби, звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений та триває на момент розгляду цієї справи.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 3543-XII: мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (частина друга статті 4 Закону № 3543-XII).

Частинами п`ятою, шостою статті 4 Закону № 3543-XII встановлено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.

Громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом (частини першої статті 22 Закону № 3543-XII).

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Військовозобов`язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України. Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (частина п`ята статті 22 Закону № 3543-XII).

За приписами частини 5 статті 23 Закону № 3543-XII, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації до досягнення 25-річного віку військовозобов`язані, які пройшли базову військову службу. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Відповідно до частини 8 та частини 9 статті 23 Закону № 3543-XII, перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби встановлює Закон № 2232-XII.

Згідно із частинами першою-третьою статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин п`ятої, сьомої статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина дев`ята статті 1 Закону № 2232-XII).

Згідно із частиною другою статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина чотирнадцята статті 2 Закону № 2232-XII).

Частиною першою статті 4 Закону № 2232-XII передбачено, що збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII передбачено, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Згідно з частиною одинадцятою статті 38 Закону № 2232-XII призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Абзац 2 частини першої статті 39 Закону № 2232-XII передбачає, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Відтак, правове регулювання військового обов`язку здійснюється відповідно до Закону № 2232-XII, а право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації визначається статтею 23 Закону № 3543-XIII.

Відповідно до пункту 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Підпунктом 1 пункту 252 Положення № 1153/2008 визначено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону № 3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; надають командирам військових частин інформацію про військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.

Пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: організовують та проводять професійно-психологічний відбір громадян під час приписки до призовної дільниці, призову на військову службу, службу у військовому резерві, відбору кандидатів на військову службу за контрактом; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Таким чином, право на відстрочку від призову під час мобілізації та право на звільнення з військової служби є різними за своїм змістом, підставами виникнення та правовими наслідками правовими категоріями.

Право на відстрочку виникає до моменту набуття особою статусу військовослужбовця та стосується стадії призову на військову службу під час мобілізації. Таке право врегульоване статтею 23 Закону № 3543-XII та полягає у звільненні окремих категорій осіб від призову під час мобілізації за наявності визначених законом умов.

Водночас суд звертає увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки).

При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 280/6033/22.

Так, пунктом 11 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, серед іншого: беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

При цьому відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону № 2232-XII призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

При цьому, суд враховує, що правовий статус особи, яка реалізувала право на відстрочку у визначеному законом порядку, та особи, яка такого права не реалізувала, не є тотожним.

Особа, яка до моменту призову належним чином подала заяву та документи, що підтверджують наявність підстав для відстрочки, набуває правового становища особи, щодо якої територіальний центр комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний перевірити наявність відповідних підстав та прийняти рішення з урахуванням установлених законом гарантій звільнення від призову під час мобілізації.

Натомість у випадку, коли особа, маючи передбачене законом право на відстрочку, не реалізувала його у визначений спосіб до моменту призову, а після призову була зарахована до списків особового складу військової частини, спірні правовідносини переходять у сферу проходження військової служби та регулюються спеціальним законодавством про військову службу.

Оцінка наслідків призову особи, яка мала право на відстрочку, має здійснюватися з урахуванням конкретних обставин справи, у тому числі поведінки особи щодо реалізації такого права, характеру допущених порушень та стадії спірних правовідносин.

При цьому, право на звільнення з військової служби виникає після набуття особою статусу військовослужбовця та регулюється статтею 26 Закону № 2232-XII. Під час дії воєнного стану звільнення військовослужбовця можливе виключно з підстав, прямо передбачених в статті 26 вказаного Закону.

Отже, наявність у особи права на відстрочку від призову не є тотожною наявності права на звільнення з військової служби після фактичного призову та зарахування до списків особового складу військової частини.

Суд зазначає, що надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі - Порядок №560, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Згідно з приписами п.60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок про те, що обов`язок комісії ухвалити відповідне рішення (до моменту ухвалення якого військовозобов`язаний не підлягає призову) виникає протягом відповідного строку з дати надходження заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку.

До отримання відповідної заяви і документів, комісія очевидно не може здійснити розгляд та вирішення питання про надання відстрочки від призову по мобілізації.

Верховенство права означає, що органи державної влади обмежені у своїх діях заздалегідь регламентованими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах, і, відповідно, суб`єкт правозастосування може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат.

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування).

Законні очікування є одним із проявів справедливості у праві й передбачають юридичну визначеність правового регулювання щодо суб`єктів права.

Кожна особа залежно від обставин повинна мати можливість орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних юридичних наслідків у відповідних правовідносинах.

Суд зазначає, що представник позивача занадто буквальним чином тлумачить положення Порядку № 560 щодо того, що військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації до моменту ухвалення комісією відповідного рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

Разом з тим, із системного аналізу зазначеного нормативного регулювання убачається, що вказаний припис застосовується виключно у випадках, коли процедура розгляду заяви про відстрочку фактично ініційована та здійснюється у встановленому порядку, тобто коли уповноваженим органом отримано заяву з підтвердними документами та розпочато її опрацювання.

У випадку, коли відповідна заява та підтвердні документи не подані або не надходили до уповноваженого органу у встановленому порядку, у особи відсутні правові підстави розраховувати на застосування спеціальної гарантії, передбаченої Порядком № 560, оскільки відсутній сам юридичний факт, з яким законодавець пов`язує виникнення відповідної процедури розгляду.

Таким чином, у такій ситуації у військовозобов`язаного не виникають легітимні очікування щодо незастосування до нього заходів призову виключно з підстав, передбачених процедурою розгляду відстрочки, оскільки відсутній предмет адміністративного розгляду як такий.

Суд також зазначає, що позивач не може обґрунтовувати свої вимоги шляхом покладання на іншу сторону обов`язку спростовувати обставини, які ним самим належними та допустимими доказами не доведені, оскільки такий підхід суперечить принципу змагальності та диспозитивності адміністративного судочинства.

Відповідно до положень статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а у справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності такого рішення покладається на відповідача, тоді як обставини, що обґрунтовують позов, підлягають доведенню позивачем.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23, від 20.06.2024 у справі № 400/249/23 та від 06.08.2024 у справі № 400/10311/23, відповідно до яких саме позивач несе обов`язок доведення факту наявності підстав, які він покладає в основу позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, 25.09.2024 року позивач звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яка була направлена засобами поштового зв`язку з описом вкладення, що підтверджується накладною АТ «Укрпошта» №5006900012507.

Вказана заява отримана уповноваженим органом 01.10.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, та зареєстрована у вхідній кореспонденції у жовтні 2024 року за №359/Ф-4, хоча точна дата реєстрації матеріалами справи не підтверджена.

Разом з тим, із повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 від 07.11.2024 №20/1738 убачається, що комісією було розглянуто заяву позивача та підтвердні документи, за результатами чого протоколом від 06.11.2024 № 60 прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Підставою відмови визначено відсутність належного зазначення правової підстави заяви, а також вказано, що позивач не перебуває на військовому обліку у відповідному ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з чим відсутні законодавчі підстави для оформлення відстрочки.

Крім того, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.01.2026 у справі №160/31046/25, яке набрало законної сили 03.02.2026, вже встановлено відсутність протиправної бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивача про відстрочку, що має преюдиціальне значення для цієї справи.

Суд також зазначає, що процес призову на військову службу під час мобілізації є тривалим адміністративно-правовим процесом, який передбачає послідовність юридично значущих дій, а не одноразовий акт, і здійснюється з урахуванням поведінки самого військовозобов`язаного.

Матеріали справи не містять доказів того, що станом на 09.10.2024 року позивач мав чинну відстрочку від призову, а також не містять доказів її оформлення у встановленому законом порядку.

Додатково суд враховує, що позивач 1999 року народження на момент спірних правовідносин досяг 25-річного віку, у зв`язку з чим перебував у категорії військовозобов`язаних, які підлягають призову під час мобілізації на загальних підставах, за відсутності передбачених законом винятків.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач у встановленому законом порядку не реалізував право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Щодо строку звернення до суду, суд вказує про наступне.

Так, в заяві про поновлення строку представник позивача вказує, що оскаржуваний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.10.2024 року №973 Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації щодо призову ОСОБА_1 на військову службу, у зв`язку з мобілізацією та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 не був належним чином доведений до відома позивача, не вручався йому, а також відсутні будь-які докази ознайомлення позивача з його змістом. Більше того, позивач об`єктивно не мав можливості дізнатися про існування такого наказу раніше, оскільки: жодних повідомлень чи викликів, які б свідчили про прийняття рішення щодо його призову, він не отримував; інформація про видання наказу не була публічно доступною; відповідач не вчинив дій щодо належного інформування позивача. Лише після отримання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.01.2026 року у справі №160/31046/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії позивач дізнався про наявність оскаржуваного наказу. Так, у даній справі судом встановлено, що позивач 25.09.2024 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки. Дана заява була прийнята та зареєстрована за вх. №Ф-359/4 від 02.10.2024 року. В рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.01.2026 року у справі №160/31046/25 суд зазначив: 12.11.2025 року від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. Вказав, що ОСОБА_1 09.10.2024 року був призваний ІНФОРМАЦІЯ_6 для проходження військової служби під час мобілізації до в/ч НОМЕР_1 . Отже, позивач на період подання позовної заяви перебуває у статусі військовослужбовця, а не військовозобов`язаного як зазначається представником у позовній заяві. Зауважив, що Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 з розгляду питань надання відстрочки було розглянуто заяву позивача та протоколом № 60 від 06.11.2024 року було прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки. Головою комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 за № ю/1731 від 07.11.2024 було видано відповідне повідомлення з обґрунтуванням причини відмови у наданні відстрочки. Зазначене повідомлення надіслано на адресу військовозобов`язаного засобом поштового переказу простим листом. Також, наголосив на тому, що у зв`язку з відсутністю фінансування в ІНФОРМАЦІЯ_4 , здійснення поштових переказів здійснюються за рахунок працівників РТЦК та СП, відповідно, здійснюються простими поштовими переказами. Отже, у зв`язку з зазначеною обставиною, у відповідача не має можливості надати до суду квитанцію про відправлення вказаного поштового переказу. Також, зауважив, що Порядок 560 не забезпечує ІНФОРМАЦІЯ_4 надсилати повідомлення рекомендованим поштовим переказом. Крім того, позивачем в заяві на відстрочку зазначено: електронної пошти - не має. Саме з цього моменту позивач дізнався про порушення свого права та отримав реальну можливість його оскаржити. Натомість, позивач сподівався, що суд рішенням у справі №160/31046/25 відновить права позивача, однак при розгляді справи були виявлені нові факти, які не були відомі позивачу та стали наслідком звернення зданим позовом до суду. Таким чином, пропуск строку звернення до суду зумовлений об`єктивними та незалежними від позивача обставинами, а саме - відсутністю інформації про існування оскаржуваного акта.

Посилаючись на запровадження воєнного стану, усталену практику Верховного Суду, Рішення Конституційного Суду України, усталену практику Європейського суду з прав людини, Доповідь Венеціанської комісії, Рекомендації CM/Rec (2004)20 Комітету Міністрів державам-членам щодо судового перегляду, усталену практику Великої Палати ЄСПЛ, Конституцію України, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, представник позивача просить суд:

1.Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_4 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії та поновити вказаний строк.

2.Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №160/9560/26.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 вказує, що представником відповідача ОСОБА_4 , по справі №160/3104/25 по рішенню якої позивач нібито дізнався про свій призов на військову службу під час мобілізації, згідно квитанція №5045733 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС Дата, час доставки: 12.11.2025 15:08 подано відзив на позовну заяву. До вказаного відзиву було додано витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 973 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» від 09.10.2024 року.

При цьому, на переконання відповідача-1, позивач, проходивши військову службу під час мобілізації, отримувавши з військової частини грошове забезпечення у період з 09.10.2024 і до 01.01.2026 року, тобто на протязі 14 місяців не знав про наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 від 09.10.2024 року № 973 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації».

Суд зазначає, що відповідно до частин 1, 2, 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов у спорах щодо проходження публічної служби подається у місячний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Пропуск цього строку є підставою для відмови у відкритті провадження або залишення позову без розгляду, якщо суд не визнає причини пропуску поважними.

Інститут процесуальних строків спрямований на забезпечення принципу юридичної визначеності, стабільності правовідносин та належної дисципліни учасників процесу, а тому поновлення строку є виключним процесуальним заходом, що застосовується лише за наявності переконливих та об`єктивно підтверджених підстав.

Оцінюючи доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку, суд виходить із того, що обов`язок доведення таких обставин покладається саме на заявника відповідно до статті 77 КАС України, а самі по собі припущення щодо відсутності інформації про оскаржуваний акт не можуть визнаватися достатніми.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач не був належним чином повідомлений про прийняття наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.10.2024 №973, а доказів його вручення або ознайомлення з ним у встановленому законом порядку матеріали справи не містять.

Суд також враховує, що надані сторонами матеріали не дозволяють однозначно встановити момент, коли позивач фактично дізнався про існування оскаржуваного наказу. Посилання відповідача на перебування позивача у статусі військовослужбовця та отримання ним грошового забезпечення саме по собі не є безумовним доказом обізнаності про зміст індивідуального адміністративного акта.

У цьому контексті суд виходить із того, що критерій «повинен був дізнатися» є об`єктивним та передбачає наявність реальної можливості отримати інформацію про порушення права, яка у конкретних обставинах справи належними доказами не спростована відповідачем у повному обсязі.

Водночас суд критично оцінює доводи позивача про те, що моментом обізнаності є виключно дата ухвалення рішення в іншій судовій справі, оскільки така позиція не відповідає критерію об`єктивності та сама по собі не може автоматично визначати початок перебігу строку.

Разом з тим, з урахуванням сукупності встановлених обставин, зокрема відсутності належного повідомлення про оскаржуваний акт та відсутності належних доказів, які б достовірно підтверджували більш ранній момент обізнаності позивача, суд дійшов висновку про наявність об`єктивної невизначеності щодо початку перебігу строку звернення до суду.

За таких умов суд, виходячи з необхідності забезпечення балансу між принципом юридичної визначеності та правом особи на доступ до суду, вважає, що пропуск строку звернення до адміністративного суду у цій справі не може бути поставлений у безумну вину позивачу та має бути визнаний таким, що зумовлений обставинами, які не залежали виключно від його волевиявлення.

Водночас суд звертає увагу, що таке поновлення строку не є наслідком автоматичного застосування принципу доступу до правосуддя, а обумовлене виключними обставинами конкретної справи та відсутністю належної процесуальної визначеності щодо моменту обізнаності позивача.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою.

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника Лященко Анни Миколаївни до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача-2: військової частини НОМЕР_1 про визнання про протиправним та скасування наказів про призов та зарахування до особового складу, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник