Ухвала суду № 137935399, 26.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

26 червня 2026 року Справа №160/29429/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №160/29429/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/29429/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

27.01.2026 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

11.06.2026 на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій просить суд:

- зобов`язати Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ 14316882) подати до суду у 30-денний строк з моменту отримання відповідної ухвали суду, звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 року у справі № 160/29429/25.

В обґрунтування заяви заявник зазначив, що рішення суду відповідачем не виконано.

22.06.2026 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду призначено до розгляду заяву про встановлення судового контролю в порядку письмового провадження на 26.06.2026, про що належним чином повідомлені учасники справи.

Розглянувши заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 у справі №160/29429/25 набуло чинності 27.02.2026.

Доказів на підтвердження виконання вказаного рішення суду матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідні положення кореспондовані і в Кодексі адміністративного судочинства України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, виконано відповідачем не в повному обсязі.

Згідно ч. 4, 7 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.

Відповідно до 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Частиною 2 ст. 382 КАС України у заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Згідно з ч.1 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною 3 ст.382-1 КАС України визначено, що встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Згідно з ч.6 ст.382-1 КАС України ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 3823 цього Кодексу.

Частина 2 ст.370 КАС України передбачає невиконання судового рішення підставою для відповідальності, встановленої законом.

У Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним встановити Державній установі "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" тримісячний строк для подання звіту про виконання рішення суду від 27.01.2026 у справі №160/29429/25.

За таких обставин, суд вважає, що підлягає задоволенню заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №160/29429/25.

Керуючись ст. ст. 241-243, 294, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №160/29429/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати Державну установу "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" подати у строк три місяці місяця з дати прийняття цієї ухвали звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 у справі №160/29429/25.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.

Суддя Н.Є. Сліпець