Ухвала суду № 137935301, 03.07.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

за наслідками розгляду заяви

про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення

03 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2364/25 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

судді Стецика Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України, треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2025, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головного управління Національної гвардії України, треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у ненаправлені до Головного управління Національної гвардії України заяви ОСОБА_1 від 25.10.2024 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 щодо призначення їй одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі батька, ОСОБА_5 . Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України направити до Головного управління Національної гвардії України заяву ОСОБА_1 від 25.10.2024 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 щодо призначення їй одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі батька, ОСОБА_5 . В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

26.06.2026 до суду надійшла заява представника позивача про встановлення на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі з поданням відповідачем звіту.

Заява обґрунтована тим, що на адвокатський запит щодо направлення заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що заява з необхідним пакетом документів (включно рішення суду) направлені до ГУ НГУ від 08.04.2026 №10/28/13-4516-2026.

В свою чергу, на адвокатський запит до Головного управління Національної гвардії України, останнім повідомлено, що заява з пакетом документів до ГУ НГУ не надходили та рішення щодо призначення виплат дитині загиблого не приймалось.

Як наслідок, представник позивача стверджує, що Головне управління Національної гвардії України свідомо ухиляється від виконання рішення суду у спірних правовідносинах, а тому просить суд прийняти ухвалу, якою зобов`язати Головне управління Національної гвардії України у 15-денний строк подати звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 у справі №140/2364/25 із наданням рішення комісії ГУ НГУ за результатами розгляду висновку Військової частини НОМЕР_1 за заяви ОСОБА_1 з пакетом документів в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 щодо призначення їй грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 .

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частинами 1, 2, 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Вказаною нормою законодавець встановив обов`язок учасників справи щодо обов`язкового виконання рішень суду та їх відповідальність за невиконання таких рішень. Зазначена норма не передбачає будь-яких припущень або виключень щодо виконання частини судового рішення, не визначає яку частину рішення сторона повинна виконати обов`язково, а яку може не виконувати за наявності будь-яких причин.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії». Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини»).

Обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

В адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в яких є держава в особі її компетентних органів, а тому, адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

З метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.

Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню рішення суду та відновленню порушених прав позивача.

Судовий контроль за виконанням судового рішення полягає у перевірці судом належного, точного та своєчасного виконання судового рішення у спосіб отримання звіту про таке виконання або спонукання до виконання судового рішення через визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у справі; наявність судового контролю за виконанням судового рішення передбачає безпосереднє виконання останнього та виключає можливості подання окремого позову, предметом якого є протиправні дії або бездіяльність суб`єкта, який має виконати таке рішення.

Питання, пов`язані із здійсненням судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовані статтею 382 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З огляду на викладене, суд зазначає, що судовий контроль у порядку статті 382 КАС України застосовується тоді, коли суд покладає на відповідача - суб`єкта владних повноважень безпосередній обов`язок вчинити певні дії або утриматися від них, але, з огляду на поданні заявником докази, останній не виконує рішення суду.

У поданій заяві про встановлення судового контролю представник позивача просить суд зобов`язати Головне управління Національної гвардії України подати звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 у справі №140/2364/25 із наданням рішення комісії ГУ НГУ за результатами розгляду висновку Військової частини НОМЕР_1 за заяви ОСОБА_1 з пакетом документів в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 щодо призначення їй грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 .

Суд звертає увагу представника позивача, що рішенням від 17.06.2025 у даній справі судом відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління Національної гвардії України, оскільки останні заявлені передчасно.

Таким чином, судом не приймалося рішення, яким встановлено обов`язок Головного управління Національної гвардії України вчинити на користь позивача певні дії.

Вказаним судовим рішення обов`язок вчинити дії зобов`язального характеру (направити до Головного управління Національної гвардії України заяву ОСОБА_1 від 25.10.2024 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 щодо призначення їй одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця) покладено саме на Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України.

У поданій заяві представник позивача не просить встановити заходи судового контролю щодо Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Отже, на переконання суду, представником позивача не доведено наявність правових та фактичних підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 382 КАС України, а тому у задоволенні поданої заяви необхідно відмовити.

Вказані у поданій до суду заяві обставини знаходяться поза межами судового контролю, який вправі здійснювати суд у справі №140/2364/25.

Такий спір може бути предметом нового позову, поданого у загальному порядку.

Керуючись статтями 248, 256, 382, 382-1 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №140/2364/25 відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Н. В. Стецик