Рішення № 13793445, 14.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/1414.02.11

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Іскра»

до Приватного підприємства «Карго-Сервіс»

про стягнення 8898,47 грн.

                                                                                           Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Дачишин Г.Я. - представник по довіреності № 01/07 від 10.01.2011р.

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :                    

Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства «Карго-Сервіс»заборгованості за Договором № 33/09/09П від 24.09.2009 в розмірі 8898,47 грн., в тому числі 8050,00 грн. основного боргу, 242,16 грн. 3% річних та 448,47 грн. збитків від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання щодо оплати наданих позивачем послуг з перевезення. У зв’язку з наявною заборгованістю відповідача з посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути вказану суму боргу в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2010 порушено провадження по справі № 53/14, розгляд справи призначено на 24.01.2011. Цією ж ухвалою позивачу відмовлено у вжитті заходів до забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2011, у зв’язку з нез’явленням в засідання суду повноважного представника відповідача, розгляд справи було відкладено до 14.02.2011.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Також позивач заявив клопотання про заміну назви відповідача з Приватного підприємства «Карго-Сервіс»на Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Карго-Сервіс».

Відповідно до ст.. 25 ГПК України, в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Приватне підприємство «Карго-Сервіс»(ідентифікаційний код 32302439) відповідно до реєстраційних дій від 26.01.2010 було перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Карго-Сервіс».

Таким чином суд здійснює заміну назви відповідача з Приватного підприємства «Карго-Сервіс»на Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Карго-Сервіс».

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24.01.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

24.09.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Іскра»(позивач, перевізник) та приватним підприємством «Карго-Сервіс»(відповідач, експедитор) укладено договір № 33/09/09П (надалі - договір) предметом якого являється здійснення перевізником автомобільного перевезення вантажу за вказівкою експедитора на наступних умовах: маршрут: 44-292 Zwonowice (Польща) –Київ (Україна); дата завантаження: 29.09.2009р.; адреса завантаження: 44-292 Zwonowice, ul. Wyzwolenia, 13; відповідальна за завантаження особа, контакти: +48-32-429-21-29 Aldona; адреса розвантаження: Києво-Святошинський р-н, с. Стоянка, згідно з СМR; найменування вантажу: двері МДФ; вага вантажу, розмір місць, загальний обсяг: 20т, 86 куб; тип транспортного засобу, кількість: один окремий автомобіль, тент; привезти на митне оформлення копію експортної декларації; дата прибуття а/м на митне оформлення в с. Стоянку: 02.10.2009; направити по СМС для експедитора по телефону 8068-595-10-52 для оформлення п/п, наступні дані: номер СМR-дата, номер інвойсу-дата, вага брутто, нетто (п. 2.1.-2.11. Договору).

Розділом 4 договору визначається вартість транспортних послуг та порядок розрахунків, відповідно до якого вартість фрахту автомобіля становить 7800,00 грн. Експедитор сплачує Перевізнику вартість фрахту автомобіля протягом 15-ти банківських днів з моменту отримання оригіналів рахунку, податкової накладної, СМR з відміткою про отримання вантажу і актів приймання виконаних робіт.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач здійснив перевезення вантажу, що підтверджується залученою до матеріалів копією СМR.

Відповідно до акту № Т-00000485 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.10.2009 позивач надав відповідачу послуги з організації перевезення вантажу, загальна вартість яких складає 8050,00 грн.

Акт № Т-00000485 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.10.2010 відповідачем не підписаний.

Судом встановлено, що позивачем надано відповідачу послуги з організації перевезення вантажу на загальну суму 8050,00 грн.

Однак, відповідачем не надано доказів неналежного виконання позивачем покладених на нього договором обов’язків.

Отже, незважаючи на те, що акт № Т-00000485 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.10.2010 не підписаний відповідачем, з його боку заперечень щодо якості наданих послуг не зроблено.

За таких обставин суд вважає, що відповідач в односторонньому порядку безпідставно ухиляється від сплати наданих послуг, чим порушує умови договору та норми чинного законодавства.

За наслідками здійсненого перевезення позивачем було складено та надіслано відповідачу визначений умовами договору перелік документів на доказ чого надав належним чином завірені копії супровідного листа № 536/11 від 21.10.2009р. та списку згрупованих поштових відправлень (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідач свої зобов‘язання щодо оплати вартості послуг по перевезенню належним чином не виконав, заборгувавши позивачу 8050,00 грн.

Крім того, матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з претензією № 112/248 від 27.07.2010р., в якій вимагав протягом 10 днів з моменту отримання даної претензії перерахувати позивачу заборгованість у розмірі 8676,38 грн. з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач відповіді на претензію позивача не надав, заборгованість в добровільному порядку не погасив.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів оплати вартості послуг перевізника на загальну суму 8050,00 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений та по суті неоспорений відповідачем.

За таких обставин та з урахуванням строку оплати, передбаченого в п. 4.2. Договору (протягом 15-ти банківських днів з моменту отримання оригіналів рахунку, податкової накладної, СМR з відміткою про отримання вантажу і актів приймання виконаних робіт) позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 8050,00 грн. підлягають задоволенню повністю.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 242,16 грн. та 448,47 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 242,16 грн. та 448,47 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а саме: 8050,00 грн. основного боргу, 242,16 грн. 3% річних та 448,47 грн. збитків від інфляції.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Карго-Сервіс»(03049, м. Київ, вул. Курська, 10, ідентифікаційний код 32302439) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження, на Відкритого акціонерного товариства «Іскра»(79066, м. Львів, вул. Вулецька, 14, ідентифікаційний номер 00214244) 8 050 (вісім тисяч п’ятдесят) грн.. 00 коп. основного боргу, 242 (двісті сорок дві) грн.. 16 коп. 3% річних, 448 (чотириста сорок вісім) грн.. 47 коп. збитків від інфляції, витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної вили видати наказ.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 14.02.2011