Рішення № 13793431, 07.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/707.02.11

За позовомДержавного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”

До Державної екологічної інспекції в Київській області

Простягнення 1 038,09 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаШпортило Я.І.- представник за довіреністю від 21.09.2010 р.

Від відповідача не з’явився

07.02.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2010 року Державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” звернулося до суду з позовом № 35-28/7-54 від 14.10.2010 р. про стягнення з Державної екологічної інспекції в Київській області 863,04 грн. заборгованості за договором про надання послуг зв’язку № 2.6.23-108 від 24.12.1997 р., 141,55 грн. пені, 11,63 грн. 3 % річних, 21,87 грн. інфляційної складової боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2010 р. № 05-5-53/12730 (суддя Грєхова О.А.) вищевказаний позов було повернуто без розгляду в порядку ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2010 р. № 05-5-53/12730 ухвала Господарського суду міста Києва від 28.10.2010 р. була скасована, матеріали передано до місцевого господарського суду, у зв’язку з чим вищевказана позовна заява підлягає прийняттю до розгляду з порушенням провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2011 р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 46/7. Розгляд справи призначено на 07.02.2011 р.

У судове засідання, призначене на 07.02.2011 р., з’явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги. Відповідач уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвали суду у справі № 46/7 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 1997 року між Державним підприємством “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” та Державною екологічною інспекцією в Київській області було укладено договір про надання послуг зв’язку № 2.6.23-108 (далі-договір).

Згідно з п. 1.1. договору, позивач надає, а відповідач отримує у користування послуги зв’язку: телефон відомчий АТС-7 в приміщенні позивача на території служби поштово-вантажних перевезень аеропорту.

Відповідно до п. 2.2.1 договору відповідач зобов’язаний своєчасно здійснювати розрахунки за надані послуги.

Відповідно до п. 3.3. договору відповідач з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії позивача рахунок та до 20 числа того ж місяця здійснює його сплату на розрахунковий рахунок позивача.

В порушення умов договору, відповідач не оплатив виставлені позивачем рахунки за період з серпня 2009 р. по серпень 2010 р. (рахунки-фактури в матеріалах справи).

Так, станом на 15.10.2010 р. заборгованість відповідача за договором склала 863,04 грн.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 863,04 грн. за договором про надання послуг зв’язку № 2.6.23-108 від 24.12.1997 р., є обґрунтованими, відповідачем не спростована, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 141,55 грн. пені, 11,63 грн. 3 % річних, 21,87 грн. інфляційної складової боргу.

Відповідно до п. 3.4 договору стягнення заборгованості по оплаті здійснюється згідно діючого законодавства України з нарахуванням пені у розмірі 0,1 % за кожен день прострочення.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, перевіривши розрахунок позивача, який визнається судом як належний, суд дійшов висновку, що стягненню підлягають 141,55 грн. пені, 11,63 грн. 3 % річних, 21,87 грн. інфляційної складової боргу.

Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Державної екологічної інспекцієї в Київській області (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 83 а, ідентифікаційний код 34978935) на користь Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (08307, Київська обл., м. Бориспіль, ідентифікаційний код 20572069) 863 (вісімсот шістдесят три) грн. 04 коп. боргу, 141 (сто сорок одну) грн. 55 коп. пені, 11 (одинадцять) грн. 63 коп. 3 % річних, 21 (двадцять одну) грн. 87 коп. інфляційної складової боргу, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 11.02.2011 р.