Рішення № 137932138, 01.07.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/1914/26

Провадження № 2/165/1055/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Нововолинську, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

28 травня 2026 року представник ТзОВ «ФК «ЄАПР» Кудіна А.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19 листопада 2025 року між ТзОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №45472645, за умовами якого позикодавець зобов`язувався передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язувалася повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту та сплатити кредитодавцю плату від суми кредиту та комісію. 18 березня 2026 року між ТзОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «ФК «ЄАПР» укладено договір факторингу №18/03/26, у відповідності до умов якого ТзОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передав, а ТзОВ «ФК «ЄАПР», за окрему плату, прийняв право грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстру боржників, включно за договором №45472645. Всупереч умовам договору, незважаючи на письмові повідомлення, до та після відступлення прав вимоги, відповідач не здійснив необхідних платежів для погашення заборгованостей, тобто грубо порушив взяті на себе зобов`язання. З огляду на вищевикладене, представник ТзОВ «ФК «ЄАПР» просить стягнути з ОСОБА_1 в користь кредитора ТзОВ «ФК «ЄАПР» 21190 грн. заборгованості за договором про надання коштів за кредитним договором №45472645, а також понесені судові витрати у справі.

Ухвалою від 29 травня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ним копії ухвали.

Представник позивача ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у судове засідання не з`явився, Кудіна А.В., діючи на підставі довіреності (а.с.47,49), у п.4 прохальної частини позовної заяви, просила здійснювати розгляд справи у відсутності представника позивача, а у випадку неявки у судове засідання відповідача не заперечила щодо ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів (а.с.4).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про дадіслання поштового відправлення (а.с.56).

Суд, за вказаних обставин, проводить заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, ст.281 ЦПК України.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що 19 листопада 2025 року між ТзОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №45472645, відповідно до якого «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало позичальнику кошти у розмірі 13000 грн. на строк 15 днів, з фіксованою процентною ставкою 0,300% в день та зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 10,50 % від суми наданого кредиту (а.с.9-15). Договір підписаний позичальником електронним підписом.

Підписанням цього договору (п.п.5.1. п.5 Договору) відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті кредитодавця з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачено ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», включно з паспортом споживчого кредиту (а.с.19-20)

У додатку №1 (графік платежів) до договору таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором, сторони погодили усі платежі за кредитом, включно проценти за користування кредитом (а.с.16).

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог ст.639, ст.1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19), від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).

Частиною 4 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права Первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

18 березня 2026 року між ТзОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу №18/03/26 (а.с.26-31).

Згідно з п.1.1 договору факторингу, клієнт зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за відповідний реєстр за плату, у передбачений договором спосіб. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимоги та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, відображаються у відповідному Реєстрі боржників, складеному за формою згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору

Відповідно до акту прийому передачі реєстру боржників №2 від 18 березня 2026 року (а.с.31), платіжної інструкції №23967 від 23 березня 2026 року (а.с.32) та долученого витягу з реєстру боржників №2 від 18 березня 2026 року (а.с.33) ТзОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на кошти заборговані за договором №45472645, в розмірі 21190 грн.

Будь-яких доказів того, що відповідач повернув кошти кредиту, що передбачені вищезазначеним договором, матеріали справи не містять.

Згідно з наданим розрахунком, станом на 19 березня 2026 року, заборгованість ОСОБА_1 , за підрахунком позивача, становить 21190 грн., з яких 13000 грн. заборгованості за основною сумою боргу, 585 грн. заборгованості за процентами, 6240 грн. заборгованість за процентами за понадстрокове користування кредитним коштами та 1365 грн. комісії (а.с.22-24).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

При ухваленні рішення у справі суд бере до уваги те, що вищевказаний кредитний договір був укладений між відповідачем та відповідною фінансовою установою, що містить суму основного зобов`язання, відсотки за користування кредитними коштами, строк їх повернення та нарахування.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стороною відповідача не надано будь-яких доказів в розумінні положень ст.76, ст.77, ст.78,ст.79, ст.80, ст.81 ЦПК України на спростування вказаних обставин.

Суд, у даному випадку аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, встановлює, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору з первісним кредитором, після підписання якого між сторонами виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникли зобов`язання повернути кредитору кошти відповідно до умов договору і сплатити відсотки за користування ним.

Враховуючи те, що за умовами договору відповідач все ж отримав кредитні кошти та користувався ними, однак їх у встановлені строки не повернув та враховуючи правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2023 у справі №910/4518/16, від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неповернутого тіла кредиту (заборгованості за основною сумою боргу) та комісії, що обумовлена п.2.2.4 договору.

При цьому, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, крім заборгованості за основним боргом, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за процентами, які нараховувалися як в строк надання кредиту так і за понадстрокове користування кредитом.

Суд, при ухваленні рішення у справі, враховує, що згідно з долученим договором №45472645, а саме п.2.2.2, строк кредитування становив 15 днів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє зробити висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, провадження №4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18.

Таким чином, позивач, відповідно до ст.1048 ЦК України, має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Також, суд не погоджується з розміром нарахованих відсотків за понадстрокове користування кредитними коштами (4% в день).

22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023 року) (далі - Закон № 3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п.п. 6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

За положеннями ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. При цьому, згідно п.17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5%; - протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Відповідно до п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія п5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Із системного аналізу вказаних вище норм, в силу приписів п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3498-ІХ, дія п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче дія вказаного пункту поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом - 24.12.2023, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Отже, суд вважає, що при нарахуванні відсотків за користування кредитними коштами необхідно було врахувати зміни, внесені до Закону України «Про споживче кредитування», що набрали чинності 24.12.2023, а тому розмір відсотків, що обумовлений в договорі 4 % в день за понадстрокове користування кредитом прямо суперечить закону, а тому, на переконанням суду, є нікчемним.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що розмір процентів за договором №45472645 становить виключно 585 грн., шо нараховані в межах строку кредитування та з врахуванням обмежень, встановлених ЗУ «Про споживче кредитування».

Відтак, з відповідача ОСОБА_1 в користь позивача ТзОВ «ФК «ЄАПР» 14950 грн. заборгованості за кредитним договором №45472645 від 19 листопада 2025 року, тобто за виключенням відсотків, що нараховані у розмірі 6240 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1890,30 грн., що підтверджується документально (а.с.5) та пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.12, с.13, ст.81, ст.89, ст.141, ст.263, ст.264, ст.265, ст.268, ст.272, ст.273, ст.280, ст.281, ст.282 ЦК України, на підставі ст.257, ст.258, ст.259, ст.260, ст.261, ст.263, ст.264, ст.512, ст.514, ст.1054, ст.1077, ст.1078 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: вул. Лісова, буд.2, м. Бровари, Броварський район, Київська область 07400) 14950 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн. заборгованості за договором №45472645 від 19 листопада 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: вул. Лісова, буд.2, м. Бровари, Броварський район, Київська область 07400) 1890 (одна тисяча вісімсот дев`яносто) грн. 30 коп. судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя підпис А.В. Василюк