Рішення № 13793194, 11.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/42611.02.11 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «СВМ-Юг» до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма МЖКбуд»

про           стягнення заборгованості та штрафних санкцій

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:           Машкова С.О. (довіреність від 01.04.2010р.);

від відповідача:          не з’явились;

В судовому засіданні 11.02.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВМ-Юг»(надалі ТОВ «СВМ-Юг», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма МЖКбуд»(надалі ТОВ «Виробничо-будівельна фірма МЖКбуд», відповідач) заборгованості за договором підряду № 14-1-10/2008 від 14.10.2008р. у розмірі 2551106,10 грн., яка включає в себе суму основного боргу в розмірі 2271347, 23 грн., пеню у розмірі 167611, 08 грн., інфляційні втрати у розмірі 69523, 54 грн., 3% річних у сумі 42624, 25 грн..

В ході розгляду справи, при частковій сплаті відповідачем заборгованості та здійсненому донарахуванні штрафних санкцій, позовні вимоги уточнювались, згідно з заявою поданою 11.02.2011р. позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором підряду № 14-1-10/2008 від 14.10.2008р. у розмірі 2112813, 44 грн., яка включає в себе суму основного боргу в розмірі 1584952, 11 грн., пеню у розмірі 271171, 70 грн., інфляційні втрати у розмірі 193390, 05 грн., 3% річних у сумі 63299, 58 грн..

Зазначена заява свідчить про нову ціну позову з якої і підлягає вирішенню спір у даній справі, і як про те зазначено у п. 6 Листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р., № 01-8/482 факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи; при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням з боку відповідача зобов’язань по оплаті виконаних та прийнятих робіт за договором № 14-1-10/2008 від 14.10.2008р., у зв’язку з чим наявними є підстави для звернення з вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку. Також, посилаючись на умови договору, з урахуванням вимог Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму пені, інфляційних збитків, 3% річних.

Відповідач надав відзив на позов у якому не погодився із заявленою до стягнення сумою боргу з нарахованими штрафними санкціями. В судовому засіданні представником зазначено, що згідно підписаних та скріплених печатками сторін актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт за період з жовтня 2008р. по травень 2008р. позивачем було виконано робіт на загальну суму 6016383, 83 грн., а не як те зазначає позивач 6046712, 82 грн., оскільки роботи за складеним актом виконаних робіт на суму 30329 грн., включені позивачем до суми боргу двічі у зв’язку з чим не підлягають оплаті. Щодо нарахованої позивачем пені відповідачем зазначено про закінчення строку давності для звернення до суду з такими вимогами у зв’язку з чим заявлено про застосування строку позовної давності.

Також відповідач просив зупинити провадження у справі до вирішення в судовому порядку питання щодо укладення додаткової угоди № 7 до договору підряду № 14-1-10/2008 від 14.10.2008р., якою зокрема внесено зміни у існуючий порядок розрахунків.

Клопотання відповідача судом розглянуто та у його задоволенні відмовлено, через необґрунтованість, ненадання суду належних доказів розгляду відповідної судової справи.

Дослідивши наявні у справі докази, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2008р. між ТОВ «Виробничо-будівельна фірма МЖКбуд»та ТОВ «СВМ-Юг»укладено договір підряду № 14-1-10/2008 згідно з яким, генеральний підрядник (відповідач у справі) доручає, а субпідрядник (позивач у справі) зобов’язується на умовах, встановлених договором, виконати на об’єкті роботи з улаштування монолітного каркасу (секція № 1).

Як те погоджено у п. 2.3 договору, детальний склад і обсяги робіт, строки, послідовність та інші умови їх виконання встановлюються в проектно-кошторисній документації та додатках до договору.

До договору сторонами укладено додаткові угоди № 1 від 06.11.2008р., № 2 від 07.11.2008р., № 3 від 16.09.2009р., № 4 від 11.01.2010р., № 6 від 01.04.2010р., предметом яких було виконання додаткових робіт погодженої вартості.

Спір у справі виник у зв’язку з простроченням сплати виконаних робіт згідно актів виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) за жовтень 2008р. (на суму 136482, 64 грн.), за листопад 2008р. (на суму 182155, 44 грн.), за грудень 2008р. (на суму 51727, 51 грн.), за січень 2009р. (на суму 34492, 81 грн.), за лютий 2009р. (на суму 39667, 20 грн.), за березень 2009р. (на суму 90421, 42 грн.), за квітень 2009р. (на суму 185714, 74 грн.), за жовтень 2009р. (на суму 670566, 20 грн.), за листопад 2009р. (на суму 562900, 33 грн.), за грудень 2009р. (на суму 678657, 14 грн.), за січень 2010р. (на суму 532219, 50 грн.), за лютий 2010р. (на суму 1065716, 70 грн.), за березень 2010р. (на суму 900454, 28 грн.), за квітень 2010р. (на суму 656849, 82 грн.), за травень 2010р. (на суму 228358, 10 грн.), які у належним чином засвідчених копіях наявні у матеріалах справи, підписані сторонами, скріплені печатками підприємств, а доказів які підтверджують неприйняття вказаних робіт, виявлення недоліків у виконаній роботі суду не надано.

Розрахунки і платежі за договором визначені у розділі 7 договору, та згідно з п. 7.1 генеральний підрядник здійснює оплату фактично виконаних робіт на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форми КБ-3), щомісячно у строк 5 робочих днів з дати прийняття генеральним підрядником виконаних робіт згідно з п. 14 договору.

Виконані позивачем та прийняті відповідачем роботи по договору від 14.10.2008р. останнім оплачені частково (платіжні доручення та банківські виписки що підтверджують надходження коштів в рахунок оплати залучені до матеріалів справи), проплати на користь позивача здійснювались і під час розгляду справи, та з урахуванням отриманої оплати 02.02.2011р. на суму 50000 грн., до стягнення з відповідача заявляється сума боргу в розмірі 1584952, 11 грн..

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов’язки (зобов’язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень договору (п. 7.1) строк виконання зобов’язань по оплаті виконаних в межах договору робіт, станом на час вирішення спору є таким, що настав. Розрахунок мав бути здійснений протягом п’яти робочих днів з дати прийняття генеральним підрядником виконаних робіт.

Сума, що заявляється до стягнення з відповідача складає заборгованість за виконані роботи згідно актів за березень 2010р. (несплачений в сумі 650810, 31 грн.), за квітень 2010р. (акт на суму 656849, 82 грн. несплачений повністю), за травень 2010р. (акт на суму 228358, 10 грн. несплачений повністю), за червень 2010р. (акт на суму 30329 грн. не сплачений), за вересень 2010р. (акт на суму 18604, 88 грн. неоплачений). Перелік актів, які є неоплаченими станом на 01.02.2011р. (без врахування проведеної оплати 02.02.2011р.) визначений як додаток до заяви про уточнення позовних вимог від 01.02.2011р..

При цьому суд враховує, що акт за червень 2010р. за яким сума виконаних робіт складає 30329 грн. не підписаний з боку відповідача, інших доказів прийняття зазначених робіт на вказану суму вартості, суду не надано. Натомість акт за вересень 2010р. є аналогічним тому, що надавався відповідачу за червень 2010р. (обсяг виконаних робіт є ідентичним) і роботи за ним прийняті частково на суму 10 329 грн., що підтверджується виправленнями здійсненими у акті № 1 за вересень 2010р..

На вказаному акті містяться підписи обох сторін, акт скріплений печатками обох підприємств, що підтверджує погодження саме із виправленою сумою робіт, що підлягають оплаті.

Таким чином, сума основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача за виконані та неоплачені роботи складає 1564952, 11 грн. та відповідно саме в цій частині задовольняються вимоги позивача по сумі основного боргу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 18.7 договору у разі прострочення оплати генеральним підрядником виконаних субпідрядником робіт, генеральний підрядник сплачує субпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Положення зазначеної норми закону встановлюють строк нарахування пені, який обчислюється з дня коли зобов’язання мало бути виконане, та відповідно такий строк становить 6 місяців в разі якщо договором не передбачено інше.

При цьому суд приймає до уваги посилання позивача на роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів»від 16.04.1993р. № 01-6/438 зі змінами внесеними роз’ясненнями від 18.11.1997р., однак в даному роз’ясненні передбачено можливість обчислення строку позовної давності щодо кожного дня прострочки виконання зобов'язання за попередні шість місяців (строк давності за ЦК УРСР) з дня подання позову у випадку коли санкції підлягають нарахуванню до повного виконання зобов'язання.

Частина 1 статті 223 ГК передбачає, що при реалізації у судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний і скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено ГК.

За змістом п. 1 частини 2 ст. 258 ЦК щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік.

З зазначеного слідує, що частина 6 ст. 232 ГК України передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК. Вказана позиція викладена зокрема у Постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2008р. (справа 25/335), а про необхідність здійснення нарахування пені протягом шести місяців саме з дня коли зобов’язання мало бути виконане зазначається у численних Постановах Вищого господарського суду України, доступ до яких є відкритим, такі вміщені зокрема в Інформаційній системі «Ліга», в тому числі постанови від 24.06.2008р.справа № 15/360-07, від 02.02.2006р.справа № 26/70-15/281, від 10.08.2006р.справа № 9/269-04, від 21.01.2008р. справа № 36/160, від 18.02.2008р.справа № 6/288, від 24.01.2008р.справа № 17/5, Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2007р. № 36/241-3/396(241/9-04)справу в частині розгляду позовних вимог щодо стягнення пені скасовано і в цій частині направлено на новий розгляд із вказівкою, що господарським судам необхідно було дати оцінку нормам ЦК України і ГК України та врахувати, що початком нарахування пені та початком перебігу строку позовної давності по стягненню пені є 1 січня 2004 року (дата на яку закінчився строк по виконанню зобов’язання).

Частинами 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Після заяви відповідача щодо застосування строку давності, який пройшов у відношенні допущених прострочень в оплаті за окремими актами, позивачем в цій частині позовні вимоги уточнені. Виходячи з наведеного позивачем розрахунку пені, що здійснений у відношенні прострочення, яке виникло в періоді з 03.09.2009р. при врахуванні шестимісячного строку в межах якого підлягає нарахуванню пеня з дати настання строку оплати, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача складає 271171, 70 грн. (розрахунок пені є додатком до заяви про уточнення позовних вимог від 01.02.2011р.).

Розрахунок позивача, враховує встановлений річний строк в межах якого можуть бути заявлені вимоги про стягнення пені, пеня нарахована з урахуванням діючих в періоді прострочення облікових ставок, встановлених Постановою НБУ від 10.08.2009р. № 468 –10, 25%, Постановою НБУ від 07.06.2010р. № 259 –9,5% в періоді до 07.07.2010р., Постановою НБУ від 07.07.2010р. № 320 –8,5% в періоді з 08.07.2010р. по 09.08.2010р., Постановою НБУ від 09.08.2010р. № 377 –7,75% в періоді з 10.08.2010р.).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням наявного прострочення сплати за виконані роботи при підтверджених матеріалами справи періодах прострочення, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 193390, 05 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 63299, 58 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Факт прострочення сплати заборгованості за договором № 14-1-10/2008 від 14.10.2008р. підтверджений наданими до справи актами виконаних робіт та платіжними документами, що підтверджують їх строк сплати та суму погашеної заборгованості, відповідачем не спростований, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати позивача у сумі 25 500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 25478, 64 грн..

При цьому, суд враховує, що частину коштів відповідачем було сплачено вже під час розгляду справи судом, а згідно частини другої п. 5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна фірма МЖКбуд»(01042, м. Київ, вул. Саперне поле, 26-А, п/р 26003016260 в ПАТ АКБ «Аркада»м. Київ, МФО 322335, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 13667585) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВМ-Юг»(юрид. адреса: 04210, м. Київ, пр-т. Г. Сталінграда 18-А, п/р 26003001000012 в ПАТ «Радикал Банк»МФО 319111, ідент. код 33172697) 1564952, 11 грн. (один мільйон п’ятсот шістдесят чотири тисячі дев’ятсот п’ятдесят дві гривні 11 копійок) основного боргу, 271171, 70 грн. (двісті сімдесят одну тисячу сто сімдесят одну гривню 70 копійок) пені, 193390, 05 грн. (сто дев’яносто три тисячі триста дев’яносто гривень 05 копійок) інфляційних збитків, 63299, 58 грн. (шістдесят три тисячі двісті дев’яносто дев’ять гривень 58 копійок) 3% річних, 25478, 64 грн. (двадцять п’ять тисяч чотириста сімдесят вісім гривень 64 копійки) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І.Самсін

дата підписання рішення 14.02.2011