Рішення № 137931432, 03.07.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/10274/25

Провадження № 2/635/771/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Лук`яненко С.А..,

за участю секретаря судового засідання Пальчук Е.О.,

представника позивача Маюрнікової В.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасна інфраструктура» про припинення трудових відносин,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить припинити шляхом розірвання трудовий договір, укладений між ним та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасна інфраструктура» на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України з 15.09.2025 року.

Позов обґрунтований тим, що позивач 01.10.2011 був прийнятий на посаду енергетика в ТОВ «Сучасна інфраструктура», яке знаходиться у м. Донецьк, вул.Майська,86А, на підставі оформленого наказу №2к. Фактично його робоче місце знаходилось на території Дворічанської нафтобази у смт.Дворічна Харківської області. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.

20 листопада 2022 року у зв`язку із загостренням бойових дій та наявності загрози для життя, він покинув територію смт.Дворічна і переїхав у Харківську область. У вересні 2025 року він знайшов собі нове місце роботи. Під час оформлення трудових відносин з відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування було встановлено, що трудові відносини у нього з відповідачем не припинені. Весь цей час він намагався звільнитись із підприємства, телефонував директору, однак зі слів директора, ведення кадрової роботи і бухгалтерської звітності на підприємстві фактично було припинено. На даний час у нього відсутня будь-яка можливість припинити трудові правовідносини з відповідачем у визначеному діючим законодавством порядку, оскільки територія м.Донецьк є тимчасово окупованою. 17.09.2025 року на адресу електронної пошти, зазначеному у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, він подав заяву про звільнення за власним бажанням на ім`я директора Рябенка С.Л, однак підтвердження того, що трудовий договір з роботодавцем припинено, йому не надіслали. Наразі збереження вищевказаного трудового договору перешкоджає реалізації його трудових прав, тому вимушений звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача в судові засідання не з`являється, про дату та час судового розгляду повідомлявся судом завчасно та належним чином, шляхом оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. Відзиву щодо заявлених позовних вимог або будь-яких заяв від відповідача до суду не надходило.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно наказу № 2к від 01.10.2011 ОСОБА_1 прийнято на постійну роботу на посаду енергетика до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасна інфраструктура», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , а також Відомостями про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 28.08.2025.

Даних про звільнення позивача з ТОВ «Ефект Нова» вказані документи не містять.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на 30.10.2025 року ТОВ «Сучасна інфраструктура» зареєстроване у м.Донецьк, вул.Майська 86А.

15.09.2025 року ОСОБА_1 надіслав на електронну адресу ТОВ «Сучасна інфраструктура» заяву про звільнення.

З Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості на адресу ОСОБА_1 була надана відповідь на заяву за №7337/17.07/29 від 01.09.2025, в якій вони повідомили, що звільнення його як працюючого пенсіонера за віком в односторонньому порядку через центр зайнятості можливо виключно з метою отримання статусу безробітного. Чиним законодавством про зайнятість не передбачено звільнення осіб, які отримують пенсію, в односторонньому порядку через центр зайнятості.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам, суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.1 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про працю, колективним договором, або угодою сторін.

Отже, трудовий договір - це юридично оформлені відносини між працівником і роботодавцем. Змістом трудових відносин є взаємні права та обов`язки сторін, а предметом таких відносин є робота, яку працівник зобов`язується виконувати за плату. При цьому, невиконання протягом тривалого часу працівником з тих або інших причин своїх трудових обов`язків свідчить про відсутність реальних трудових відносин між роботодавцем та працівником. Належні трудові відносини існують одразу у двох площинах - фактичній та юридичній. Відсутність роботи, яка фактично виконується працівником на умовах, передбачених трудовим договором, при юридично оформлених трудових відносинах не відповідає нормам чинного законодавства та є підставою для розірвання трудового договору на вимогу працівника.

У законодавстві про працю встановлено вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з метою охорони трудових прав громадян. Так, підстави припинення трудового договору окреслені у ст. 36 та інших статтях КЗпП України й залежно від того, хто є ініціатором припинення трудового договору, підстави поділяються на такі групи:

- припинення трудового договору за спільною (взаємною) ініціативою сторін трудового договору (наприклад, угода сторін, закінчення строку);

- розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 КЗпП України);

- розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (статті 40,41 КЗпП України);

- розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною (третіх осіб) (пункти 3,7 ст.36, ст.45 КЗпП України та ін.).

Таким чином, розірвання трудового договору стосується лише випадків, коли трудовий договір припиняється з ініціативи будь-якої з його сторін.

Припинення трудового договору є правомірним за одночасної наявності таких умов: 1) передбаченої законодавством підстави припинення трудового договору: 2) дотримання порядку звільнення; 3) юридичного факту припинення трудового договору (наказу чи розпорядження роботодавця, заяви працівника, відповідного документа особи, уповноваженої вимагати розірвання договору).

У п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено п.4 ст.36 та ст.38 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Розірвання трудового договору за ст.38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Правове значення для припинення трудового договору має письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою не має значення, чи була погоджена ця ініціатива з роботодавцем та чи згідний він з такою вимогою робітника. Для працівника виявлення цієї ініціативи створює лише один обов`язок - продовжувати виконання усіх умов трудового договору протягом двох тижнів від дня подання роботодавцю такої заяви. Трудові відносини припиняються незалежно від того, чи видано роботодавцем наказ про звільнення працівника, чи не вчинено такої дії. Відсутність такого наказу не зобов`язує працівника надалі виконувати покладені на нього трудові обов`язки та не продовжує дії трудового договору.

За змістом ст.38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. Проте така ініціатива з наміром припинити трудові відносини в односторонньому порядку має бути доведена до відома роботодавця.

Своє бажання про звільнення за ст.38 КЗпП України працівник оформлює у письмовій довільній формі. Спосіб подання заяви на звільнення законодавством не обмежується. Отже, заяву можна надати особисто роботодавцю, надіслати поштою чи телеграмою.

Користуючись своїм правом, передбаченим ст. 38 КЗпП України, позивач звернувся до відповідача із заявою про звільнення за власним бажанням в порядку ст. 38 КЗпП України.

Однак, вказана заява була проігнорована відповідачем.

За таких обставин виникала нагальна необхідність у вирішенні цього питання в судовому порядку, що і обумовило подання цієї позовної заяви.

Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 15.03.2022, який набрав чинності 24.03.2022, визначає, крім іншого, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Стаття 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлює особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника, а саме у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника, який може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві.

Відповідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України внесена від 22.12.2022 року № 309 територія м.Донецька з 07.04.2014 року є тимчасово окупованою територією.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» кожна із сторін трудового договору зобов`язана постійно (у тому числі під час призупинення дії трудового договору) забезпечувати можливість комунікації з нею та невідкладно (у строк не більше 10 календарних днів) інформувати іншу сторону трудового договору про зміну своїх контактних даних, зокрема адреси місцезнаходження (місця проживання), адреси електронної пошти (за наявності), номерів телефону тощо. Виконання цього обов`язку забезпечується:

роботодавцем - шляхом внесення відповідних змін до відомостей про нього, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

роботодавцем - фізичною особою, яка не є підприємцем, - шляхом надсилання інформації на адресу місцезнаходження (місця проживання), адресу електронної пошти та/або за номером телефону працівника;

працівником - шляхом надсилання інформації на адресу місцезнаходження роботодавця або адресу електронної пошти роботодавця, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У разі відсутності у працівника можливості надіслати інформацію засобами поштового зв`язку та/або технічними засобами електронних комунікацій роботодавець може бути повідомлений з використанням засобів телефонного зв`язку шляхом надсилання текстового повідомлення на офіційний номер телефону роботодавця.

При цьому, у разі якщо одна із сторін трудового договору не виконує вимогу, передбачену частиною третьою цієї статті, здійснення іншою стороною трудового договору комунікації за останніми відомими їй адресою місцезнаходження (місця проживання), адресою електронної пошти або номером телефону вважається належним виконанням такою стороною вимоги щодо повідомлення іншої сторони трудового договору.

У разі відсутності поштового зв`язку та/або технічних засобів електронних комунікацій за останніми відомими контактними даними визначена законодавством вимога щодо повідомлення такої сторони про виникнення та/або припинення трудових прав та обов`язків та/або про припинення/розірвання трудового договору не застосовується.

Позивач реалізував своє право на звільнення у встановлений законом спосіб, на підтвердження чого надав суду копію заяви про звільнення за власним бажанням, підтвердження направлення даної заяви за адресою електронної пошти відповідача, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №201/1384/16-ц визнано ефективним і таким, що не суперечить закону спосіб захисту порушеного права шляхом припинення трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Окрім того, у постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №377/169/20 викладено висновок, що вимога про припинення трудових відносин за певних обставин є належним способом судового захисту.

Судом встановлено, що на даний час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана, у позивача відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, крім звернення до суду, оскільки його заява про звільнення за власним бажанням залишена без реагування, а право позивача на припинення трудового договору є порушеним. У зв`язку з цим, з метою надання можливості позивачу в подальшому реалізовувати своє право на працю, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання припиненими трудових відносин, на підставі ч. 1 ст.38 КЗпП України, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 гривень.

Керуючись ст. 4, 76-80, 89, 141, 258, 259, 280-282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасна інфраструктура» про припинення трудових відносин -задовольнити.

Припинити шляхом розірвання трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасна інфраструктура», на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України, з 15 вересня 2025 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасна інфраструктура» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання ВПО: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасна інфраструктура», ЄДРПОУ 35397633, місцезнаходження:м.Донецьк, вул.Майська 86А.

Суддя С.А.Лук`яненко