Ухвала суду № 137931007, 03.07.2026, Балаклійський районний суд Харківської області

У Х В А Л А

Іменем України

№ 610/2875/25 № 2-з/610/7/2026м. Балаклія03 липня 2026 року

Суддя Балаклійського районного суду Харківської області Стригуненко В.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в:

01.07.2026 позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "ФОРТУМ АГРО", ТОВ "ІАК "БАЛІНВЕСТ", ТОВ "БОРОВА ВЕЛЕС" та будь-яким іншим третім особам до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі: здійснювати будь-яке користування земельними ділянками з кадастровими номерами 6320288000:03:000:0081 та 6320288000:04:000:0247, проводити будь-які сільськогосподарські та агротехнічні роботи (обробка ґрунту, внесення добрив, догляд за посівами тощо) на вказаних земельних ділянках, здійснювати збирання, вивезення та реалізацію врожаю сільськогосподарських культур, посіяних на вказаних земельних ділянках, а також заборонити державним реєстраторам, нотаріусам та іншим органам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаних земельних ділянок, включаючи реєстрацію припинення або переходу права оренди та зміни цільового призначення.

На обґрунтування заяви посилається на те, що відповідачі під час розгляду справи переміщають земельні ділянки між собою, продають право оренди, скасовують продаж, здають їх в суборенду, тому власнику просто неможливо зрозуміти, хто насправді користується землею.

Якщо відповідачі зберуть та реалізують врожай, майновий актив, на який можна було б звернути стягнення, зникне, а виконання рішення суду стане неможливим. При цьому, запропоновані заходи не зупиняють законну діяльність, оскільки діяльність відповідачів є протиправною (відсутність розрахунків), це «заморозить» стан ділянок до вирішення спору по суті. Враховуючи намагання затягнути справу, лише негайні обмеження дозволять уникнути виснаження земель та вивезення врожаю. Невжиття заходів забезпечення позову призведе до того, що відповідачі реалізують врожай, отримають кошти та остаточно втратять платоспроможність, або перереєструють право оренди на третє підприємство, що зробить виконання рішення суду неможливим. Тому вважає, що існує реальна необхідність у вжитті заходів забезпечення позову.

02.07.2026 представник ТОВ "ІАК "БАЛІНВЕСТ" подав заперечення на заяву про забезпечення позову, в яких просив відмовити у задоволенні вказаної заяви. Посилається на те, що запропоновані заходи забезпечення позову не направлені на запобігання можливим труднощам з виконання судового рішення, є тотожними за своєю суттю позовним вимогам та направлені на дострокове, до розгляду справи по суті, розірвання договору оренди, переслідують мету надання можливості позивачу ще до прийняття судового рішення про розірвання договору оренди почати використовувати об`єкт оренди, самостійно зібрати посіяний орендарем врожай, є неспівмірними із їх наслідками, адже спричинять завдання збитків у вигляді упущеної вигоди та втрат внаслідок загибелі врожаю, який не буде зібраний, що матиме наслідком повне припинення господарської діяльності орендаря на земельних ділянках. Крім того, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили, а позивач намагається домогтися фактичного задоволення його позовних вимог до прийняття судового рішення по суті спору, що суперечить змісту самого права оренди та перешкоджатиме господарській діяльності, що є неприпустимим. Тобто, орендар в силу закону має право продовжувати користування земельними ділянками протягом розгляду судової справи, незалежно від її результату.

Тим більш, у разі відчуження права оренди укладання нового договору не здійснюється, а новий орендар продовжує використовувати земельні ділянки на підставі тих самих договорів оренди. Тобто внаслідок задоволення позовних вимог позивач має право звернутися до державного реєстратора із відповідним судовим рішенням для припинення записів про реєстрацію права оренди за будь-якою особою, незалежно від кількості разів відчуження такого права. Вказане зумовлене тим, що первісною підставою реєстрації відповідного права є саме договір оренди землі, а надання реєстратору договору про відчуження такого права є підставою для заміни орендаря за відповідним записом.

Відчуження права оренди та передання земельних ділянок у суборенду відбувалося в межах звичайної господарської діяльності. Такі обставини не змінюють суті спірних правовідносин, не змушують позивача вживати будь-які додаткові дії з метою захисту свого поновленого права та не призводять до необхідності коригування чи зміни позовних вимог. Натомість накладення заборони на вчинення реєстраційних дій щодо земельних ділянок матиме наслідком обмеження прав самого позивача останній також не матиме можливості відчужити земельні ділянки, та обмеження прав орендаря та суборендаря, оскільки останні не матимуть можливість ані розірвати договір суборенди, ані внести до нього зміни, ані, взагалі, припинити з підстав завершення строку дії.

Просили суд не здійснювати розгляд вищенаведеного клопотання до вирішення питання про передання справи до розгляду в межах справи про банкрутство.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред 'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 153 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому його виконанні.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У ст. 150 ЦПК України встановлено види забезпечення позову, зокрема, заборона вчиняти певні дії.

Вирішуючи вказану заяву, суд враховує, що конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №320/3560/18).

Крім того, звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивач серед іншого, повинен обґрунтувати наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги; взаємопов`язаність заходу забезпечення з обставиною утруднення виконання чи невиконання рішення суду, а саме, що обраний спосіб забезпечення спроможний запобігти відповідним утрудненням; імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливість виконання позовних вимог у випадку їх задоволення, тощо. Обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 4 Постанови від 22.12.2006 № 9, суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу об`єктів нерухомості, якими є земельні ділянки з кадастровими номерами 6320288000:03:000:0081 та 6320288000:04:000:0247, що розташовані на території Яковенківської сільської ради, які належать позивачу.

На підставі договору оренди земельної ділянки від 21.10.2007, з урахуванням додаткової угоди до нього від 30.10.2014, та договору оренди земельної ділянки від 18.03.2016 вказані земельні ділянки було передано в оренду ТОВ "ІАК "БАЛІНВЕСТ", який користувався ними до 2024 року.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.07.2025 вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 03.12.2024 право оренди земельних ділянок перейшло до ТОВ "ФОРТУМ АГРО".

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 28.05.2026 право суборенди вказаних земельних ділянок з 05.03.2026 належить ТОВ "БОРОВА ВЕЛЕС".

Предметом позову є розірвання договорів оренди спірних земельних ділянок, укладених з ТОВ "ІАК "БАЛІНВЕСТ", з підстав систематичної несплати орендної плати та стягнення орендної плати з ТОВ "ІАК "БАЛІНВЕСТ" за 2022-2024 роки та з ТОВ "ФОРТУМ АГРО" за 2025 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством.

Отже, наявність чинних на дату розгляду судом заяви про забезпечення позову договорів оренди землі, на підставі яких в подальшому було укладено договір купівлі-продажу майнових прав та договори суборенди спірних земельних ділянок, свідчить про те, що користування належними позивачу земельними ділянками, на строк дії цих договорів, належить виключно теперішньому орендарю, у силу прямих приписів закону.

На даний час спірні земельні ділянки перебувають в суборенді ТОВ "БОРОВА ВЕЛЕС".

Зі змісту заяви вбачається, що позивач шляхом вжиття заходів забезпечення позову фактично намагається позбавити теперішнього орендаря ТОВ "БОРОВА ВЕЛЕС" та інших можливих орендарів можливості здійснювати будь-яке користування спірними земельними ділянками, проводити будь-які сільськогосподарські та агротехнічні роботи, здійснювати збирання, вивезення та реалізацію врожаю, тобто здійснювати господарську діяльність.

Таким чином, наслідки вжиття таких заходів, про які просить заявник - позбавлення ТОВ "БОРОВА ВЕЛЕС" та інших можливих орендарів можливості використовувати земельні ділянки у господарській діяльності - будуть ідентичними наслідкам, які б настали у разі вирішення судом спору на користь позивача.

Крім того, запропоновані заявником заходи забезпечення позову не є співмірними із предметом спору, який у даному випадку виник між сторонами, оскільки забезпечення позову у такий спосіб порушує законні права та інтереси теперішнього орендаря (інших можливих орендарів) та перешкоджає здійсненню ними господарської діяльності за відсутності будь-яких на те законних підстав, оскільки договори оренди земельних ділянок є діючими.

Позбавлення орендаря можливості обробляти земельні ділянки є прямим втручанням у його господарську діяльність, оскільки позбавляє його можливості отримувати прибуток від здійснення відповідної господарської діяльності. Крім того, обробіток землі має здійснюватися у відповідний час з урахуванням посівного сезону, сезону збору урожаю тощо, тому будь-яке зволікання із вчиненням вказаних дій може завдати значних збитків орендарю.

Із огляду на викладене, запропонований позивачем захід забезпечення позову у виді заборони ТОВ "ФОРТУМ АГРО", ТОВ "ІАК "БАЛІНВЕСТ", ТОВ "БОРОВА ВЕЛЕС" та будь-яким іншим третім особам вчиняти дії, спрямовані на користування спірними земельними ділянками, зокрема, проводити будь-які сільськогосподарські та агротехнічні роботи (обробка ґрунту, внесення добрив, догляд за посівами тощо) на вказаних земельних ділянках, здійснювати збирання, вивезення та реалізацію врожаю сільськогосподарських культур, посіяних на вказаних земельних ділянках, оцінюється судом як такий, що суперечить змісту самого права оренди та перешкоджатиме господарській діяльності орендаря, що є неприпустимим.

До того ж, ТОВ "ФОРТУМ АГРО" та ТОВ "ІАК "БАЛІНВЕСТ" на даний час вже не є орендарями спірних земельних ділянок та в них і так відсутні законні підстави для користування ними.

Подібне обмеження права відповідачів, в тому числі теперішнього орендаря ТОВ "БОРОВА ВЕЛЕС", на фактичне користування земельною ділянкою, що виникло на підставі спірних договорів оренди землі, які в силу положень ст. 204 ЦК України є правомірними, також не відповідає засадам цивільного судочинства (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 657/1211/19).

Отже, наслідки вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач (заборонити користуватися земельними ділянками), будуть практично тотожними наслідкам, які б настали у разі вирішення судом спору на користь заявника у частині вимоги про розірвання договорів оренди земельних ділянок. Із огляду на викладене, запропонований заявником до застосування судом захід забезпечення позову не є співмірним із предметом спору, який у даній справі виник між сторонами, і за своїм змістом й способом фактично є вирішенням спору по суті, що відповідно до наведеної норми ч. 10 ст. 150 ЦПК України, є неприпустимим.

Крім того, договори оренди, купівлі-продажу майнових прав та суборенди земельних ділянок були піддані державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

За таких обставин, розірвання договорів оренди спірних земельних ділянок, на підставі яких було проведено державну реєстрацію інших речових прав, є підставою для скасування їх державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в силу закону.

Тому можливий подальший перехід права оренди до третіх осіб або припинення права оренди не утруднить виконання рішення суду з урахуванням предмета позову і не зробить неможливим виконання позовних вимог у випадку їх задоволення.

Зміна ж цільового призначення спірних земельних ділянок, тим більш реєстрація такої зміни, прямо заборонено спірними договорами оренди земельних ділянок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проте, позивач не надав суду жодних доказів утруднення виконання рішення, ухваленого за результатом його позову про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договорів оренди земельних ділянок.

Тому, суд уважає непереконливими доводи позивача про істотне ускладнення або створення умов щодо неможливості в майбутньому виконання судового рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову в даній справі.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову заявлених заявником, необхідність вжиття яких ним не доведено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149-151 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.

Суддя Стригуненко В.М.